Постанова № 18477216, 22.09.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

<Список >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 вересня 2011 року Справа № 5002-29/1869-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіБорисової Ю.В.,

суддівГолика В.С.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 06.07.11, товариство з обмеженою відповідальністю "Докфарм";

відповідача: ОСОБА_2, довіреність №64 від 28.03.11, державна компанія "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі Кримського територіального управління регіонального розвитку та контролю державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною;

відповідача: не з'явився, Державна казначейська служба України;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Докфарм" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 05 липня 2011 року у справі №5002-29/1869-2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Докфарм" (вул. Куйбишева, 60/24, місто Сімферополь, 95044)

до державної компанії "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України (вул. Лобачевського, 23-В, місто Київ 90, Лівобережна Частина Києва, 02090) в особі Кримського територіального управління регіонального розвитку та контролю державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (вул. Кримська, 4 "А", місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95001)

Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна, 6, місто Київ 14, 01014)

про стягнення 1038,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Докфарм" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Державної компанії "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі Кримського територіального управління регіонального розвитку та контролю державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, в якій просило стягнути з останнього помилково перераховані на його рахунок кошти в сумі 1038,49 грн., з яких 918,24 грн. - сума основного боргу, 73,46 грн. втрат від інфляції та відсотки за користування чужими коштами у сумі 46,79 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача по справі.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 4, 536, 625, 1214 Цивільного кодексу України, статті 231 Господарського кодексу України, мотивовані відмовою відповідача повернути грошові кошти в сумі 918,24 грн, які 30 серпня 2010 року були помилково перераховані позивачем на розрахунковий рахунок Державної компанії "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України згідно платіжного доручення №8367. Незважаючи на неодноразове звернення позивача з проханням повернути вказані кошти, відповідач відмовився це зробити, що послугувало підставою для звернення позивача з позовом до суду про примусове стягнення суми безпідставно отриманих коштів і передбачених цивільним законодавством інфляційних і процентів річних.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 червня 2011 року у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Державне казначейство України.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 червня 2011 року Державне казначейство України було залучено до участі у справі іншим відповідачем.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 05 липня 2011 року у справі №5002-29/1869-2011 у задоволенні позову було відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції погодився з доводами позивача стосовно того, що грошові кошти в сумі 918,24 грн. отримані відповідачем без достатньої правової підстави, однак, через те, що позивач не визначив вимоги до іншого відповідача - Державного казначейства України, яке контролює справляння надходжень бюджету та здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, 15 липня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Докфарм" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням матеріального та процесуального права.

Заявник апеляційної скарги вказує на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що перераховані відповідачеві кошти знаходяться на спеціальному рахунку Державного казначейства України, оскільки відповідно до законодавства, вказані кошти зараховуються на спеціальний рахунок, відкритий саме Компанією в Державному казначействі України.

Також, товариство з обмеженою відповідальністю "Докфарм" вважає недоцільним і безпідставним залучення в якості відповідача Державне казначейство України і стягнення суми заборгованості з рахунків Державного казначейства України.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 серпня 2011 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Докфарм" було прийнято до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду судовою колегією у складі: головуючий суддя: Борисова Ю.В., судді: Гоголь Ю.М., Гонтар В.І.,

За розпорядженням керівництва суду суддю Борисову Ю.В. було замінено на суддю Дмитрієва В.Є. Головуючим у справі було призначено суддю Дмитрієва В.Є.

Через неявку сторін у судове засідання ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 серпня 2011 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 22 вересня 2011 року.

За розпорядженням керівництва суду суддю Дмитрієва В.Є. було замінено на суддю Борисову Ю.В. Головуючим у справі було призначено суддю Борисову Ю.В.

Також, за розпорядженням керівництва суду суддів Гонтаря В.І., Гоголя Ю.М. було замінено на суддів Голика В.С. та Плута В.М.

Доповнень до апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу від сторін не надходило.

У судовому засіданні, що відбулось 22 вересня 2011 року, представник позивача підтримав вимоги заявленого ним позову та наполягав на доводах апеляційної скарги. Представник відповідача - Державної компанії "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі Кримського територіального управління регіонального розвитку та контролю державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, у свою чергу, заперечував проти вимог позовної заяви та апеляційної скарги позивача, просив судову колегію рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Державної казначейської служби України у судове засідання не зявився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки судову колегію не повідомив.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника другого відповідача за наявними у справі документами.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

27 травня 2010 року Республіканське управління в Автономній Республіці Крим „Кримекокомресурси” Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України (за договором виконавець) та товариство з обмеженою відповідальністю „Докфарм” (за договором замовник) уклали договір №01/466-ІМ/С, відповідно до розділу 1 якого, предметом договору є послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів (далі послуги) імпортованої продукції на умовах і за тарифами, визначеними цим договором згідно Постанови КМУ від 26.07.2001р. №915 зі змінами і доповненнями.

Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено зобовязання відповідача надати послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів зазначених в пункті 1 цього договору, а пунктом 2.3 встановлений обовязок замовника прийняти ці послуги та протягом десяти робочих днів з дня відправлення виконавцем, або отримання акту виконаних робіт замовником, направити виконавцю підписаний акт, чи обґрунтовану відмову від його підписання. Також, до обовязку замовника віднесено зобовязання по оплаті послуг визначених у пункті 1 договору.

У розділі 5 договору сторони встановили порядок розрахунків. Так, замовник зобовязується здійснити оплату послуг виконавця шляхом перерахування коштів на його спеціальний казначейський рахунок. В платіжному документі замовник зобов'язаний вказати номер та дату договору, а також номер та дату відомості, за якими здійснюється оплата та пунктом.

Обов'язок по здійсненню розрахунків за цим договором виникає у замовника стосовно надання послуг щодо тари і пакувальних матеріалів з-під імпортованої продукції - на момент митного оформлення, незалежно від термінів надання виконавцем акту (пункт 5.2 договору).

Вказаний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2012 року (пункт 11.1 договору).

Розділом 12 договору сторони вказали юридичні та банківські реквізити сторін, зокрема, одержувачем коштів з боку виконавця є ДК "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України та вказано відповідний розрахунковий рахунок.

Так, в матеріалах справи на а.с. 39 міститься платіжне доручення №8367 від 30 серпня 2010 року відповідно до якого, товариство з обмеженою відповідальністю "Докфарм" перерахувало Державній компанії "Укрекокомресурси" 918,24 грн. У графі призначення платежу вказаного доручення міститься запис: „за утилізацію відходів відповідно до договору №01/466-с від 27 травня 2010 року без ПДВ”.

Втім, позивач зазначає про помилкове перерахування вказаної суми контрагенту за договором, оскільки жодних боргових зобовязань за укладеним між сторонами договором товариство з обмеженою відповідальністю "Докфарм" не має, отже, товариство змушено було звернутися до Державної компанії "Укрекокомресурси" з проханням повернути безпідставно отримані грошові кошти та проценти за користування ними.

31 серпня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Докфарм" звернулось з відповідним листом (№265) до Державної компанії "Укрекокомресурси" (а.с. 29).

Разом з тим, 05 листопада 2010 року Державна компанія "Укрекокомресурси", розглянувши лист позивача щодо повернення грошових коштів у сумі 918,24 грн., у своїй відповіді (лист № 8/635) відмовилась від повернення коштів на підставі того, що у компанії відсутні правові підстави для повернення грошових коштів позивачу та послалася на Постанову Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року №915 „Про впровадження системи збирання заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини”, відповідно до якої кошти, що надходять як плата за послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів, відповідно до зазначеної постанови, зараховуються на спеціальний рахунок компанії в Державному казначействі України, і використовуються в порядку та за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України. Інший порядок повернення компанією грошових коштів юридичним особам, які з тих чи інших підстав в односторонньому порядку відмовляються від отримання послуг з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів законодавством не визначений (а.с. 31).

12 лютого 2011 року Державна компанія "Укрекокомресурси" направила на адресу товариства з обмеженою відповідальністю „Докфарм” для підпису два примірники акту виконаних робіт на суму 918,24 грн., зазначивши датою виконання робіт 31 серпня 2011 року (а.с. 34).

Листом №08/1 від 01 лютого 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю „Докфарм” повторно звернулось до Державної компанії "Укрекокомресурси", у якому звертало увагу останньої на те, що за послугами товариство з обмеженою відповідальністю „Докфарм” не зверталося, послуги компанією не надавалися, у звязку з чим, товариство просить у строк до 15 лютого 2011 року повернути зайво перераховані кошти (а.с. 30).

18 лютого 2011 року позивач направив на адресу Державної компанії „Укрекокомресурси” Кабінету міністрів України претензію на суму 1002,80 грн., у якій вимагав у місячний термін розглянути претензію та сплатити суму заборгованості, що становила 1002,80 грн., на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю „Докфарм”.

Як стверджує позивач, станом на 12 квітня 2011 року він не отримував жодної відповіді на свою претензію. Вказана у претензії сума повернута не була.

Викладені вище обставини та неповернення Державною компанією „Укрекокомресурси” Кабінету міністрів України безпідставно отриманих коштів послугували підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія суду апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, платіжним дорученням №8367 від 30 серпня 2010 року позивач перерахував на рахунок відповідача 918,24 грн. з призначенням платежу: „за утилізацію відходів згідно договору №01/466-С від 27 травня 2010 року”.

Вказане перерахування коштів позивач визначає як помилкове, що підтверджується листами останнього вих. №265 від 31 серпня 2008 року, вих. №08/1 від 01 лютого 2011 року та претензією вих. №34 від 18 лютого 2011 року, надісланими на адресу Державної компанії "Укрекокомресурси" з проханням повернути помилково перераховані кошти в розмірі 918,24 грн.

Підставою стягнення з відповідача 918,24 грн. позивач вважає положення статті 1212 Цивільного кодексу України та зазначає, що відповідачем безпідставно отримані грошові кошти внаслідок їх помилкового перерахування на рахунок останнього, у зв'язку із чим Державна компанія "Укрекокомресурси" є особою, яка набула майно без достатньої правової підстави та зобов'язана повернути його позивачу.

Отже, позивач звернувся з позовом про повернення належного йому майна (грошових коштів), одержаних відповідачем без встановлених законодавством підстав.

Наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави унормовано главою 83 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язання повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Термін „майно” в контексті частини 1 статті 1212 включає в себе не лише майно в розумінні статті 190 Цивільного кодексу України, але й гроші (грошові кошти).

Предметом регулювання вказаної норми закону є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права.

Зі змісту коментованої статті вбачається, що умовами виникнення зобов'язань внаслідок безпідставного придбання майна є: 1) збільшення майна у однієї особи; 2) втрата майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна у однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна у однієї особи за рахунок іншої особи.

Важливою умовою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України до правових відносин є встановлення наявності або відсутності правової підстави, оскільки саме відсутність правової підстави означає, що майно набуте особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом чи правочином.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія погодилась з висновком суду першої інстанції стосовно неправомірності посилань відповідача на перерахування вказаних коштів в якості передоплати за надані послуги за договором №466-ІМ/С від 27 травня 2010 року, оскільки умовами договору така форма оплати як передоплата не передбачена.

Крім того, судом встановлена відсутність грошових зобовязань товариства з обмеженою відповідальністю "Докфарм" перед Державною компанією "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України, оскільки доказів зворотного суду не надано.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про отримання Державною компанією "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України грошових коштів в сумі 918,24 грн. без достатньої правової підстави.

Відповідно до вимог статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

За приписами статті 1214 цього кодексу у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Визначені у статті 536 Цивільного кодексу України проценти є платою за користування чужими грошовими коштами. Друга частина норми передбачає, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Так, у відповідності до приписів статті 625 Цивільного кодексу України за невиконання грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, перевіривши розрахунки позивача, надані суду першої інстанції, судова колегія вважає їх правомірними та зазначає, що станом на 28 квітня 2011 року проценти за користування чужими коштами в сумі 918,24 грн. становлять 46,79 грн., інфляційне збільшення суми за період з вересня 2010 року по квітень 2011 року становить 73,46 грн. та підлягають стягненню в порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Отже, на користь позивача підлягає стягненню сума безпідставно отриманих коштів з врахуванням інфляції і процентів за користування ними в розмірі 1038,49 грн.

Висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача спірної суми з огляду на положення частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, судова колегія вважає неправомірним та зазначає наступне. Указом Президента України від 09.12.2010 N1085 „Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” утворено Державну казначейську службу України, на яку покладено функції у сфері казначейського обслуговування державного бюджету.

Пунктом 2 Указу Президента України від 13.04.2011 N460 „Про Положення про Державну казначейську службу України” встановлено, що Державна казначейська служба України є правонаступником прав та обов'язків Державного казначейства України.

Державне казначейство України, як урядовий орган державного управління, ліквідоване постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2011 N346 "Про ліквідацію урядових органів".

Відповідно до Наказу Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011 "Про Положення про Державну казначейську службу України” Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з Положенням про Державну казначейську службу України основним завданням Державної казначейської служби України є реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, яке передбачає розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів.

Відповідно до пункту 2.2 Наказу Державного казначейства України від 19 грудня 2000 року N131 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 р. за N67/5258 „Про затвердження Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету” (зі змінами та доповненнями) органи Державного казначейства України здійснюють зокрема такі функції: установлюють порядок відкриття та відкривають рахунки в національній валюті в головних управліннях Державного казначейства України та Державному казначействі України (центральний апарат) для зарахування до державного бюджету доходів та інших надходжень (далі - платежі); формують розрахункові документи і здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. У разі надходження до органів Державного казначейства України судових рішень про повернення коштів з бюджету органи Державного казначейства України виконують ці рішення відповідно до вимог нормативно-правових актів. Відповідно до Наказу Президента України, від 13 квітня 2011 року №460/2011 одним із завдань Казначейства України є зокрема повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Також, відповідно до статті 50 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Порядком відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства України, затвердженого Наказом Державного казначейства України 02.12.2002р. N221, а саме пунктом 1.1., регламентовано взаємовідносини між органами Державного казначейства України і розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, відокремленими структурними підрозділами розпорядників бюджетних коштів, підприємствами, установами, організаціями і фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності (далі - клієнти), а також органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, та органами місцевого самоврядування в процесі відкриття (закриття) рахунків.

Вказаний Порядок передбачає відкриття рахунків в Державному казначействі не лише для бюджетних установ. Таким правом можуть користуватись будь-які особи.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з доводами заявника апеляційної скарги стосовно того, що наявність рахунку Державної компанії "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в органах Державного казначейства України не є доказом зарахування коштів, помилково сплачених позивачем, до державного бюджету України.

Також необґрунтованим є висновок про зарахування вказаних коштів на рахунок Державного казначейства України, оскільки з платіжного доручення №8367 вбачається, що кошти були перераховані саме на рахунок Державної компанії "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України, яка є розпорядником коштів і їх отримувачем.

Так, підсумовуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що повернення грошових коштів (сума заборгованості Державної компанії "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України перед позивачем, враховуючи інфляційне збільшення суми та проценти за користування чужими коштами - 1038,49 грн.) повинне бути здійснене на підставі судового рішення шляхом їх стягнення з отримувача через управління Державної казначейської служби України, як установу, в якій отримувачем коштів відкрито рахунок.

Відтак, доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

До того ж, з огляду на твердження представника державної компанії "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі Кримського територіального управління регіонального розвитку та контролю державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною про неврегульованість законодавчо порядку повернення коштів, що надійшли до державного бюджету України, судова колегія зазначає, що відсутність чітко визначеного порядку регулювання виниклих між сторонами відносин, не позбавляє суд обовязку поновити порушене право або інтерес, які передбачені законом.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції визнав право позивача повернути безпідставно перераховані грошові кошти порушеним, а правові підстави для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Докфарм" - наявними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в порушення приписів статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України висновки місцевого господарського суду зроблено без детального дослідження виниклих між сторонами правовідносин, за невідповідністю обставинам справи, судом не вірно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, тому вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а судове рішення скасуванню з прийняттям нового рішення у справі.

З врахуванням положень статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у цій справі за сплату державного мита при зверненні з позовом та з апеляційною скаргою, а також витрати на технічне забезпечення процесу підлягають стягненню з відповідача - державної компанії "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі Кримського територіального управління регіонального розвитку та контролю державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною - на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись статтями 44, 49, 101, 102, 103 (пункт 2), 104 (частина 1, пункти 3, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Докфарм" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 05 липня 2011 року у справі №5002-29/1869-2011 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з державної компанії "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України (вул. Лобачевського, 23-В, місто Київ 90, Лівобережна Частина Києва, 02090) в особі Кримського територіального управління регіонального розвитку та контролю державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (вул. Кримська, 4 "А", місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95001) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Докфарм” (місто Сімферополь, вул. Куйбишева-Московська, 60/24, ЄДРПОУ № 32271317, р/р N 26002000230921 в ПАТ „ЧБРР”, МФО 384577) 1427,49 грн., з яких: 918,24 грн. безпідставно отриманих коштів, 73,46 грн. інфляційних втрат, 46,79 грн. процентів за користування чужими коштами, 102,00 грн. судового збору при зверненні з позовною заявою, 51,00 грн. судового збору при зверненні з апеляційною скаргою та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, шляхом списання коштів з рахунку державної компанії "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі Кримського територіального управління регіонального розвитку та контролю державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною у Державній казначейській службі України .

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя< Підпис >Ю.В. Борисова

Судді< Підпис >В.С. Голик

< Підпис >В.М. Плут