Рішення № 18476531, 22.09.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.09.2011 Справа № 10/46-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Горголь О. М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лановецький елеватор", м.Ланівці, Тернопільська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро АГ", м. Херсон

про стягнення 57759 грн. 74 коп.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 - представник, довір. № 450 від 17.12.2010р.

від відповідача: не прибув

У лютому 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Лановецький елеватор" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро АГ" про стягнення 48000,05грн. основного боргу за договором №23 від 01.03.2009 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжміському сполученні, 5290,53грн. пені, 3356,61грн. інфляційних втрат, 1112,55 грн. 3% річних та судові витрати.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 25.05.2010р., залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.09.2010р. відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2010 рішення господарського суду Херсонської області від 25.05.2010р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 07.09.2010р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарським судом Херсонської області 11.01.2011р. прийнято рішення (суддя Клепай З.В.), залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2011р. (судді Михайлов М.В., Савицький Я.Ф., Журавльов О.О.), яким в задоволенні позову відмовлено .

Постановою Вищого господарського суду України від 22.08.2011 рішення господарського суду Херсонської області від 11.01.2011 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2011р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ході судового засідання позивач стверджував, що відповідачем не оплачено вартість послуг, наданих-отриманих за товарно-транспортними накладними № 534415, № 534416, № 534417, № 534418, № 534421, № 534422, № 534423, № 534390.

Позивач зазначає, що за п.4.5 договору сторони узгодили вартість послуги щодо одного перевезення в 6400 грн., згодом усною домовленістю зменшили цю вартість до 6000,01грн.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням поштового відділення зв'язку про вручення рекомендованого відправлення з ухвалою про відкладення розгляду справи №10/46-10, явку уповноваженого представника не забезпечив, з клопотанням про розгляд справи без участі представника, або про відкладення розгляду справи не звернувся. Із відзиву, наданого відповідачем 23.03.2010 р., та письмових пояснень, наданих відповідачем до матеріалів справи, вбачається, що відповідач позов не визнав, наводячи заперечення проти позовних вимог, які полягають у наступному.

Договір з позивачем 01.03.2009р. не укладався, спірні послуги відповідач не отримував від позивача, припускає, що в обґрунтування вимог використані бланки товарно-транспортних накладних з печатками, з числа тих, що надавались підприємству "Гудвін-Сервіс" в числі 50 штук. Відповідач в листопаді 2009р. отримав поштою від позивача 2 примірники проекту договору про транспортно-експедиторські послуги, текст якого дещо відрізняється від того договору, на який посилається позивач, зокрема, ціна однієї послуги зазначена сумою в 6500 грн. Цього проекту відповідач не підписував, договір не укладено.

Відповідач стверджує про очевидну відмінність підпису на договорі від підпису свого керівника, інше прізвище керівника, ніж насправді (надруковано "ОСОБА_2", а прізвище керівника - "ОСОБА_2"). Договір не містить даних про ідентифікуючі ознаки підприємства - відповідача. Відповідач зауважив, що подібні послуги отримував не від позивача, а від підприємства "Гудвін-Сервіс".

Також суд ухвалою від 07.09.2011 року зобовязав відповідача надати письмові пояснення з урахуванням обставин, викладених у Постанові Вищого господарського суду України від 22.08.2011 року. Відповідач не виконав вищевказаної вимоги суду.

В судовому засіданні представником позивача на огляд суду було надано оригінали товарно-транспортних накладних: № 534415, № 534416, № 534417, № 534418, № 534421, № 534422, № 534423, № 534390. Їх копії на а.с.19-26 т.1 відповідають оглянутим оригіналам.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

01.03.2009 р. між сторонами було укладено договір № 23 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжміському сполученні (далі - Договір), згідно з яким позивач у межах даного Договору надає послуги відповідачу по організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжміському сполученні.

Відповідно до п. 3.2.3 Договору відповідач зобов'язався вчасно, у терміни, обумовлені в кожному окремому випадку, здійснювати розрахунки з позивачем.

Термін оплати не може перевищувати 10 банківських днів з дня виставлення рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт і підписання його повноважними представниками сторін (п. 4.6 Договору).

Згідно з п. 4.7 Договору оплата послуг позивача провадиться відповідачем на розрахунковий рахунок позивача на підставі рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, підписаного повноважними представниками сторін.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 01.03.2010 р. чи до повного виконання сторонами своїх зобов'язань(п. 10.1 Договору).

Як зазначає позивач, в квітні 2009 р. він виконав для відповідача передбачені Договором послуги на суму 48000,05 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними: № 534415, № 534416, № 534417, № 534418, № 534421, № 534422 від 16.04.2009р., № 534423, № 534390 від 16.04.2009р. та подорожніми листами від 16.04.2009 р. Позивач надав відповідачу для сплати рахунок-фактуру № 000211 від 17.04.2009 р., податкову накладну від 17.04.2009 р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.04.2009 р. Відповідач вказані документи не підписав і не повернув, рахунок не оплатив. Повторно вказані документи надіслані позивачем відповідачу листом від 27.11.2009 р. та отримані відповідачем 04.12.2009 р. Під час розгляду справи судом встановлено, що пунктом 4.5 договору сторони узгодили вартість послуги щодо одного перевезення в 6400 грн., згодом усною домовленістю зменшили цю вартість до 6000,01грн. Суд, ретельно дослідивши надані позивачем в судовому засіданні документи: оригінал додаткової угоди до договору № 23 від 01.03.2009 року, не підписаний відповідачем оригінал акту здачі прийняття робіт № LVE-000213 від 17.04.2009 року, оригінал рахунку - фактури від 17.04.2009 року № LVE-000211, оригінал рахунку - фактури від 24.03.2009 року № LVE-000212, оригінали податкових накладних № 248 від 24.03.2009 року та № 249 від 17.04.2009 року, оригінал виписки по особовому рахунку № 26001127087 від 25.03.2009 року; оригінали товарно-транспортних накладних № 534415, № 534416, № 534417, № 534418, № 534421, № 534422, № 534423, № 534390, - встановив їх відповідність наявним в матеріалах копіями та вважає за необхідне зазначити наступне. У відповідності із ст.908 Цивільного кодексу, яка кореспондується із ст.307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачеві), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами, статутами, тощо). Ч. 3 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку , що кожна товарно-транспортна накладна №№534415, 534416, 534417, 534418, 534421, 534422 від 16.04.2009р., №534423, 534390 від 16.04.2009р. та подорожні листи від 16.04.2009р.є самостійними договорами перевезення вантажу в розумінні ст.908 ЦК України, ст.307 ГК України, ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Стаття 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлює, що клієнт ( споживач послуг експедитора) зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно ст.916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Статтею 931 ЦК України також визначено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Розділ 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтрансу від 14.10.1997 № 363, - "Правила оформлення документів на перевезення" встановлюють, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Пункт 11.5 розділу 11 Правил перевезень вантажів встановлює, що товарно-транспорту накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник ( вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до п.10.12 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні здача замовником і приймання перевізником вантажів, що перевозяться навалом, наливом або в контейнерах, передбачають визначення та запис маси вантажу в товарно-транспортній накладній.

Судом встановлено, що в товарно-транспортних накладних №№534415, 534416, 534417, 534418, 534421, 534422 від 16.04.2009р., №534423, 534390 від 16.04.2009р. відтиск печатки ТОВ "Агро АГ" значиться в розділі про передачу майна (кукурудзи) для перевезення водію - експедитору. При цьому у всіх товарно-транспортних накладних в розділі «Відомості про вантаж» зазначено кількість товару.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують факт надання послуг за договором; відповідач свої зобов'язання за Договором щодо оплати наданих послуг безпідставно не виконує; позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 48000,05 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, незважаючи на деякі недоліки у оформленні товарно-транспортних накладних, суд вважає, що таке рішення буде справедливим відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, недоліки не впливають на вирішення даного спору по суті, оскільки всі наявні в справі докази в сукупності повністю підтверджують позицію позивача.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 5290,53 грн. пені за період з 05.05.2009 року по 05.11.2009 року.

Відповідно до п.6.4. Договору у випадку прострочення оплати замовник відшкодовує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов»язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов»язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Термін оплати не може перевищувати 10 банківських днів з дня виставлення рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт і підписання його повноважними представниками сторін (п. 4.6 Договору).

Згідно з п.4.7 договору оплата послуг проводиться на підставі рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, підписаного повноважними представниками.

Оскільки єдиним належним доказом про вручення відповідачу 04.12.2009 року рахунку, податкової накладної та акту виконаних робіт є повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1, а.с.46), - суд, перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»), - дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 4911,79 грн. за період з 18.12.2009 року по 18.06.2010 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 3356,61 грн. за період з травня 2009 року по січень 2010 року та 3 % річних в сумі 1112,55 грн. за період з 05.05.2009 року по 10.02.2010 року.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунки позивача і зазначає, що задоволенню підлягають позовні вимоги щодо стягнення інфляційних в сумі 864,00 грн. за період з 18.12.2009 року по 31.01.2010 року та річні в сумі 216,99 грн. за період з 18.12.2009 року по 10.02.2010 року.

З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез»явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов»язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»активному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача та позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищезазначених норм права та керуючись, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро АГ»(73000, м.Херсон, вул..40-річчя Жовтня, буд.21-А, кв.49, р/р 26002011608980 в Філіалі Південного РУ ВАТ «Банк Фінанси та кредит», МФО 326933, код ЄДРПОУ 34458401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лановецький елеватор»(47402, Тернопільська область, Лановецький район, м.Ланівці, вул..Привокзальна, 61, р/р 26003009119000 в ПАТ «Каліон Банк Україна», МФО 300379, код ЄДРПОУ 35051640) 48000,05 грн. боргу, 4911,79 грн. пені, 864,00 грн. збитків від інфляції, 216,99 грн. 3% річних, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 539,93 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 220,61 грн.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Повне рішення складено 28.09.2011 р.