Рішення № 18476073, 13.09.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.09.2011 Справа № 5024/1287/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкоресурси"

до приватного підприємця ОСОБА_1

про стягнення 2913,70 грн,

за участі представників:

позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3 (представників за дорученнями),

відповідача ОСОБА_1,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5911,82 грн, з яких: 3864,77 грн основного боргу, 114,65 грн інфляційних та 1932,40 грн штрафу; обґрунтовуючи їх невиконанням відповідачем взятих на себе зобовязань щодо оплати вартості отриманого товару за договором поставки № 193-ВП від 01.10.2009 р.

Під час судового розгляду справи позивачем подавалися заяви про уточнення позовних вимог. Так, заявою від 15 серпня 2011 року позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором № 193-ВП в розмірі 40,80 грн річних та 1393,95 грн штрафу, 40,80 грн річних та 1393,95 грн штрафу. В подальшому за заявою від 13 вересня ним змінені позовні вимоги, а саме на стягнення заборгованості по договору № 193-ВП від 01.10.2009 р. в розмірі 2787,90 грн та інфляційних в розмірі 125,80 грн, та також заборгованості за договором поставки № 15-ВП від 01.09.2009 р. в розмірі 638 грн.

Названі вимоги судом прийняті до розгляду лише в частині стягнення заборгованості за договором № 193-ВП, а в іншій частині не прийняті, виходячи з наступного.

Зокрема, відповідно до приписів статті 22 ГПК України позивач вправі до початку розгляду судом справи по суті змінити предмет або підставу позову. Тобто, зміна підстав і предмету позову викладена в диспозиції статті альтернативно, а саме через застосування словосполучника „або”, що виключає процесуальну можливість одночасної зміни і підстав, і предмету позову.

За другою заявою предметом позову було стягнення заборгованості за договором № 193-ВП, а за останньою стягнення заборгованості за двома договорами, тобто і за договором № 15-ВП від 01.09.2009 р., який не був предметом спору за попередньою заявою. З викладеного вбачається, що позивач неправомірно збільшив предмет спору, оскільки ним, фактично, змінено як предмет, так і підстави позовних вимог, що виключає можливість прийняття до розгляду зазначеної заяви про зміну предмету позову в частині стягнення заборгованості за договором № 15-ВП.

Аналогічне сприйняття положень статті 22 ГПК України узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у відповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 2 червня 2006 року, згідно до якого зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива, а тому у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

Суд також зазначає, що зміною предмету спору позивач, фактично, відмовився від вимог про стягнення 40,80 грн річних та 1393,95 грн штрафу, у звязку з чим судом розглянуті вимоги позивача, як предмет спору, щодо стягнення 2787,90 грн основної заборгованості та 125,80 грн інфляційних за договором № 193-ВП.

Відповідачем позовні вимоги не визнаються з посиланням на виконання взятих на себе зобовязань шляхом оплати вартості отриманої продукції.

Розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 26 липня, 16 серпня, 1 та вересня поточного року. Ухвалою суду від 1 вересня строк розгляду справи за клопотанням позивача був продовжений до 20 вересня.

При розгляді справи судом сторони зобовязувалися зробити звірку взаємних розрахунків, про що скласти відповідний акт за підписом обох сторін, проте узгоджений акт ним не надано.

Крім викладеного судом встановлено, що 1 жовтня 2009 року між сторонами укладено договір поставки № 193-ВП, відповідно до умов якого позивач зобовязався поставляти на замовлення відповідача товар, а останній, в свою чергу, зобовязався сплачувати його вартість протягом чотирнадцяти календарних днів з дати поставки товару за ціною, вказаною у видатковій накладній на кожну партію товару.

На виконання умов договору позивачем в період з 8 жовтня 2009 року по 29 березня 2011 року на адресу відповідача поставлено товару на загальну суму 23929,88 грн за видатковими накладними: № АРС-Р16393 від 31.12.2010 на суму 2239,94 грн; № АРС-Р04160 від 28.01.2011 на суму 114,40 грн; № АРС-Р09731 від 17.12.2010 на суму 774,77 грн; № АРС-Р10437 від 20.12.2010 на суму 659,45 грн; № АРС-Р13238 від 24.12.2010 на суму 129,60 грн; № АРС-Р14344 від 27.12.2010 на суму 723,60 грн; № АРС-Р16465 від 31.12.2010 на суму 989,84; № АРС-Р11100 від 12.03.2011 на суму 84,56 грн; № АРС-Р12212 від 18.03.2011 на суму 41,34 грн; № АРС-Р09715 від 04.03.2011 на суму 49,10 грн; № АРС-Р13677 від 29.03.2011 на суму 187,90 грн.

Проте, відповідачем взяті зобовязання в повному обсязі не виконані, ним сплачено лише 21141,98 грн, у звязку з чим утворилася заборгованість в розмірі 2787,90 грн. Доказів оплати цієї суми, як залишку необхідної до сплати суми, відповідачем не надано.

Аналіз правовідносин, які існують між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір поставки, за яким згідно до приписів статті 712 Цивільного кодексу України продавець зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості є порушенням господарських зобовязань за вказаним договором, у звязку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Через несвоєчасне виконання зобовязань за вказаним договором позивачем згідно до розрахунку нараховані 125,80 грн інфляційних, у звязку з чим суд зазначає, що згідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині є також обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому судом не враховуються посилання відповідача на оплату вартості отриманого товару, оскільки нею не надано доказів сплати всієї суми вартості отриманого за вказаними накладними товару.

З урахуванням викладеного судові витрати, а саме державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкоресурси»(м. Херсон, вул. 1 Текстильна, 1; код 24121487; розрахунковий рахунок 26005001326263 в ЗАТ ОТП Банк МФО 300528) 2787,90 грн основної заборгованості, 125,80 грн інфляційних, 102 грн компенсації по сплаті державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дата підпису рішення 16 вересня 2011 року

Суддя М.К. Закурін