Рішення № 18475764, 12.09.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.09.2011р. Справа № 5024/1017/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А., за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1.- уповн. предст., дов. від 15.08.2011р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра", м.Київ

до Публічного акціонерного товариства "Ремпобуттехніка-Херсон", м. Херсон

про стягнення коштів

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Ремпобуттехніка-Херсон", м. Херсон

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра", м. Київ

про розірвання кредитних договорів

Про обставини справи зазначено в ухвалах суду від 23.06.2011р. та від 21.07.2011р., якими розгляд справи відкладався.

Останньою з названих ухвал до розгляду у справі прийнято зустрічний позов.

У судових засіданнях у справі оголошувались перерви: 08.09.2011р. до 11год. 30хв. 09.09.2011р., а в засіданні 09.09.2011р. - до 9год. 30хв. 12.09.2011р.

За первісним позовом у справі заявлено вимоги про стягнення з позичальника боргу і санкцій у відносинах за кредитними договорами № 309/МК/2007-840 та № 310/МК/2007-840 від 28.09.2007р.

Вимоги обґрунтовано твердженням про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором.

Частина первісних вимог у відносинах за договором № 310/МК/2007-840 полягає у достроковому стягненні коштів.

До ціни первісного позову віднесено такі складові:

- за договором № 310/МК/2007-840 на повернення кредиту 178840,03 доларів США, в якості відсотків за користування кредитними коштами 42850,68 доларів США, а також 4475,76грн. пені за порушення строків повернення частин кредиту, 3519,67грн. пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитними коштами, 38534,17грн. штрафу за порушення строків повернення кредиту, сплати відсотків;

- за договором № 309/МК/2007-840 на повернення кредиту 314тис. доларів США, в якості відсотків за користування кредитними коштами 62538,35 доларів США, та 149630,09грн. штрафу за порушення строків повернення кредиту, сплати відсотків, 190757,86грн. пені за порушення строків повернення кредиту, 9129,44грн. пені за порушення строків оплати відсотків за кредитом.

Відповідач позов визнав частково щодо 2488842грн. на повернення кредитів та 302428,33грн. в якості відсотків за користування кредитами. Повідомив, що фактично отримав кошти за кредитними договорами не в доларах США, а в гривні України. Відповідач заявив про застосування позовної давності за вимогами про стягнення пені, штрафів. При цьому позивач вважає, що строк позовної давності за цими вимогами не пропущено.

Відповідач заявив клопотання про надання відстрочки виконання судового рішення на 24 місяці, мотивоване посиланням на власний фінансовий стан. Відповідач стверджує про об'єктивну неможливість сплатити заборгованість без надання відстрочки виконання судового рішення. ПАТ "Ремпобуттехніка- Херсон" вважає, що надання дворічної відстрочки виконання рішення сприятиме як можливості продовження його господарської діяльності, так і зробить реальною можливість отримання банком заборгованості позичальника. Відстрочка не порушить інтереси банку, оскільки зобов'язання банку забезпечені іпотекою. З врахуванням фінансових результатів діяльності у липні 2011р. та при збереженні їх динаміки ПАТ "Ремпобуттехніка-Херсон" зможе акумулювати достатні кошти для виконання рішення суду через 2 роки.

З питання про фінансовий стан ПАТ "Ремпобуттехніка-Херсон" як складову підстав для відстрочки виконання судового рішення відповідач заявив клопотання про призначення судової економічної експертизи, на вирішення якої просить поставити таке питання: "Чи підтверджується документально платоспроможність, фінансова стійкість, прибутковість та достатність джерел власних коштів ПАТ "Ремпобуттехніка-Херсон" для одноразового погашення заборгованості за договорами кредитних ліній № 309/МК/2007-840 та № 310/МК/2007-840 від 28.09.2007р. в строк не раніше 01.01.2014р.?"

Позивач заперечує проти клопотання про надання відстрочки виконання судового рішення, вважає, що передбачених законом підстав для такої відстрочки нема.

Позивач не заперечує проти задекларованого відповідачем фінансового стану, але заперечує проти клопотання про призначення експертизи, вважаючи, що підстави для призначення експертизи відсутні.

Суд відхиляє клопотання відповідача про призначення експертизи у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу.

Питання про фінансовий стан відповідача, його динаміку не є спірним у справі. Для вирішення спору за первісним позовом спеціальних знань не потрібно, спір об'єктивно можливо вирішити і для цього не потрібно роз'яснення питань, які б потребували спеціальних знань.

За зустрічним позовом ПАТ "Ремпобуттехніка-Херсон" просить розірвати договори кредитної лінії № 309/МК/2007-840 та № 310/МК/2007-840, вказуючи, що після укладення цих договорів істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися при їх укладенні. Зміна цих обставин є істотною, оскільки вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачати, вони не уклали б договори або уклали б їх на інших умовах. Такою зміною обставин ПАТ "Ремпобуттехніка-Херсон" зазначило різке знецінення національної валюти наприкінці 2009р., в результаті чого для позичальника, який не займається зовнішньоекономічною діяльністю, отримані кредити подорожчали більш ніж на 50%. Беручи до уваги рівень знецінення національної валюти, власний тяжкий фінансовий стан, неможливість визначення строку існування такої загальновідомої обставини як всесвітня фінансова криза, об'єктивну неможливість впливу на формування курсу національної валюти відповідач усвідомлює неможливість виконувати зобов'язання, що виросли внаслідок істотної зміни обставини. Якби відповідач міг передбачити зазначену істотну зміну обставин, він би не укладав заявлених до розірвання кредитних договорів.

До підстав за зустрічним позовом віднесено твердження про істотність зміни обставин як утруднення, під якими розуміється випадок, коли суттєво змінюється рівновага договірних зобов'язань у зв'язку зі зростанням для сторін вартості виконання та передбачуване невиконання, суть якого полягає в можливості іншої сторони припинити договір, якщо до настання строку стане очевидним, що буде мати суттєве невиконання першою стороною договору.

ПАТ "КБ "Надра" не визнало зустрічного позову, надало письмові заперечення проти нього, які полягають у наступному.

Зростання курсу долару США - валюти кредиту не є підставою для розірвання кредитного договору, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсів валют, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти - гривні та її девальвації й можливості отримання кредиту в національній валюті. Саме по собі зменшення прибутків ПАТ "Ремпобуттехніка-Херсон" не є обставинами, які можна віднести до форсмажорних, а світова фінансова криза є явищем, яке не відноситься до обставин непереборної сили, що усували б це товариство від виконання умов укладених кредитних договорів.

У судових засіданнях 21.07.2011р., 08.09.2011р., 09.09.2011р. відповідача представляв ОСОБА_2. за довіреністю № 21/152 від 08.06.2011р. Після перерви в судове засідання 12.09.2011р. представник відповідача не з'явився, до суду перед судовим засіданням надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, мотивоване твердженням про те, що представник захворів, та остаточно не вирішене питання щодо примирення у справі. В цьому клопотанні зазначено про можливість продовження строку розгляду у справі.

Представник позивача заперечує проти клопотання іншої сторони про відкладення розгляду справи, стверджуючи, що можливість для примирення вичерпано, а вирішення спору наблизилось до закінчення.

Неявка представника відповідача в судове засідання не унеможливлює продовження розгляду справи на цій стадії судового процесу, доказів тривання, існування процедури примирення заявником суду не надано. Передбачені ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Судом відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

С у д в с т а н о в и в:

1.За первісним позовом.

28.09.2007р. між ВАТ "КБ "Надра", правонаступником якого є позивач (банк), та ВАТ "Ремпобуттехніка", правонаступником якого є відповідач (позичальник), укладено два кредитні договори: договір кредитної лінії № 309/МК/2007-840 (далі - договір № 309) та договір кредитної лінії № 310/МК/2007-840 (далі - договір № 310).

За кредитним договором № 309 банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію в сумі 400тис. доларів США на період з 28.09.2007р. по 27.09.2009р. зі сплатою 15% річних за користування кредитними коштами.

Додатковою угодою № 1 від 28.09.2007р. до договору № 309 сторони узгодили термін користування кредитним траншем до 20.09.2009р. зі сплатою 15% річних по терміновому кредиту та 25% річних по простроченому кредиту.

На рахунок № 20633000333003 у філії ВАТ "КБ "Надра" "Херсонське РУ" позичальник отримав від банку в якості кредитних коштів за договором № 309 28.09.2007р. за меморіальним ордером № NL-7 сорок сім тисяч доларів США, 02.10.2007р. за меморіальним ордером № NL-10 сто вісімдесят чотири тисячі доларів США, 03.10.2007р. за меморіальним ордером № NL-20 тридцять чотири тисячі доларів США, 01.11.2007р. за меморіальним ордером № NL-5 одинадцять тисяч доларів США, 29.01.2008р. за меморіальним ордером № NL-4 двадцять чотири тисячі доларів США, 09.04.2008р. за меморіальним ордером № NL-5 чотирнадцять тисяч доларів США, а всього за договором відновлювальної кредитної лінії № 309 - триста чотирнадцять тисяч доларів США.

Ці ж дані про перерахування банком позичальнику загалом 314тис. доларів США значаться за витягом з картки обліку руху коштів на банківському рахунку позичальника (а.с.59-74 т.1).

За іншим названим кредитним договором - № 310 банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію в 190тис. доларів США на 84 місяці з 28.09.2007р. по 27.09.2014р. зі сплатою позичальником 14,4% річних за користування кредитними коштами.

Додатковою угодою № 1 від 28.09.2007р. до кредитного договору № 310 його учасники внесли зміни до умов договору щодо процентної ставки, зазначивши, що така процентна ставка складає 14,4% річних по терміновому кредиту та 25% річних по простроченому кредиту. В додатку № 1 до цієї додаткової угоди сторони узгодили графік повернення частин кредиту щомісячними платежами з листопада 2007р. по вересень 2014р.

Меморіальним ордером № NL-15 банк перерахував позичальнику 134тис. доларів США 28.09.2007р., та меморіальним ордером № NL-2 ще 60тис. доларів США в цей же день із зазначенням в якості призначень платежу виконання зобов'язань щодо надання кредиту за договором № 310. Ці ж дані про перерахування банком позичальнику загалом 184тис. доларів США (134000 + 60000) значаться за витягом з картки обліку руху коштів на банківському рахунку позичальника (а.с.59-74).

До ціни позову віднесено 314тис. доларів США на повернення коштів за договором № 309, 178840,03 доларів США на повернення коштів за договором № 310, а також 62538,35 доларів США в якості відсотків за користування кредитними коштами за договором № 309 та 42850,68 доларів США за користування кредитними коштами за договором № 310.

Названі суми коштів на повернення кредитів та щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами (314000 + 178840,03 + 62538,35 + 42850,68 = 598229,06 доларів США) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі таких норм.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином, зокрема, у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно зі ст.1054, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умова, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму кредиту, він зобов'язаний сплатити грошову суму за вимогою кредитора. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати повернення всієї суми за кредитом, що залишилась неповернутою, та сплати відсотків.

Відповідач не надав доказів сплати позивачу названих заявлених сум щодо повернення кредитів у 314тис. доларів США та 178840,03доларів США, і щодо сплати відсотків у 62538,35 доларів США з числа нарахованих 163524,73 доларів США по 22.03.2011р. і у 42850,68 доларів США з числа нарахованих 92519,32 доларів США по цю ж дату.

Суд приймає до уваги, що відповідач не надав доказів повернення позивачу частин кредиту, що мали повертатися за названим узгодженим графіком щомісячно з січня 2008р. (частковий платіж) по час формування (23.03.2011р.) позову. Як заборгована за цим графіком частина, так і частини кредиту, строки повернення яких за графіком не настали, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі названої ст.1050 ЦК України.

Наведені норми та встановлені обставини є підставами для стягнення з відповідача на користь позивача названих 598229,06 доларів США на виконання зобов'язань відповідача перед позивачем за договорами № 309 та 310.

Наведена відповідачем теза про отримання кредитних коштів не у доларах США, а у гривнях України обґрунтовується ним посиланням на дані картки обліку руху коштів на поточному рахунку, за якими на рахунок надходили гривні України. Ця теза не спростовує даних про отримання кредитних коштів у доларах США, оскільки за наданим відповідачем витягом з названої картки (а.с.81-86 т.1) кошти у гривні України зараховувались після продажу банком валюти замовника - доларів США, вчиненого за заявками ВАТ "Ремпобуттехніка".

Вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

Відповідно до п.8.1, 8.2 кожного з двох названих договорів - № 309 та № 310 у разі порушення позичальником строків оплати відсотків за користування кредитом, повернення кредиту позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Визначення, підстави, предмет пені наведені у ст.549-551 ЦК України, порядок застосування пені як штрафної санкції викладено у ст.232 ГК України, обмеження за розміром подвійною обліковою ставкою Національного банку України щодо пені за неналежне виконання грошових зобов'язань містяться в Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Як слідує з доданих позивачем до позовної заяви розрахунків складових ціни позову у відносинах за договором № 309 заявлено 190757,86грн. (еквівалент 24001,64доларів США) пені за порушення строку повернення кредиту в 314тис. доларів США у період з 24.09.2010р. по 24.03.2011р.

Відповідно до ч.6 сти.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Інше для спірних відносин ні законом, ні договором не встановлено.

Як вже зазначено в цьому судовому рішенні в редакції додаткової угоди № 1 до договору № 309 позичальник мав повернути спірні 314тис. доларів США до 20.09.2009р., відповідно, перебіг передбаченого ч.6 ст.232 ГК України строку для нарахування пені у зв'язку з порушенням строку повернення 314тис.доларів США розпочався з 21.09.2009р., закінчився 20.03.2010р. Пеня щодо прострочки повернення 314тис. доларів США відповідно до ст.232 ГК України за інший період, ніж зазначені 6 місяців, не має підстав для нарахування та, відповідно, до стягнення.

Таким чином у стягненні названих 190757,86грн. пені слід відмовити.

Позивачем також нараховано 9129,44грн. пені за порушення щомісячних термінів сплати відсотків за договором № 309 у періоди з 24.09.2010р. по 22.03.2011р. (розрахунок на а.с.52 т.1), 3519,67грн. пені за порушення щомісячних термінів оплати відсотків за договором № 310 в аналогічний період з 24.09.2010р. по 22.03.2011р., та 4475,76грн. пені за порушення у періоди з 24.09.2010р. по 22.03.2011р. поточних щомісячних термінів повернення частин кредиту за договором № 310 за графіком у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2010р., січні, лютому, березні 2011р.

Розрахунки названих сум пені 9129,44грн., 3519,67грн., 4475,76грн. судом перевірені, вони є правильними і за розмірами, і за строками нарахування.

Позов заявлено 01.06.2011р. (за вхідним штемпелем щодо реєстрації отриманої кореспонденції судом), при цьому спеціальний строк позовної давності в 1 рік, передбачений ст.258 ЦК України, позивачем щодо нарахувань названої пені загалом в 17124,87грн. (9129,44 + 3519,67 + 4475,76) за періоди з 24.03.2010р. по 22.03.2011р. не порушено. Твердження відповідача про таке порушення є помилковим.

Викладені норми та наведені встановлені обставини є підставами для задоволення позову щодо стягнення загалом 17124,87грн. пені.

Складовими ціни первісного позову є 149630,69грн. штрафу у зв'язку зі стверджуваним позивачем порушенням відповідачем договору № 309 та 38534,17грн. штрафу за аналогічні порушення договору № 310.

Ці штрафи достатніх підстав для стягнення не мають ось чому.

В обґрунтування підстав для цих штрафів позивач посилається на п.8.3 кожного з двох договорів - № 309 та № 310.

У кожному з договорів цей пункт викладено так: "За порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5% від суми заборгованості..."

Як вже зазначено в судовому рішенні обмеження за розміром відповідальності суб'єктів господарських відносин за порушення строків виконання грошових зобов'язань містяться в Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Така відповідальність, її розмір сторонами обумовлюється договором, але цей розмір не може бути більшим подвійної облікової ставки Національного банку України.

Цей розмір подвійної облікової ставки кожним з двох договорів (№ 309, 310) вже передбачено в п.8.1, 8.2 кожного з них за порушення строків оплати відсотків та повернення кредиту. Норма за договорами у п.8.3 кожного з них ще й про штраф у 5% від суми боргу за ті ж порушення строків повернення кредиту, сплати відсотків поряд з нормами про пеню у п.8.1, 8.2 порушує зазначене обмеження розміру відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, яке міститься в Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Суд не має підстави застосувати договірну відповідальність в частині, яка за розміром перевищує обмежену Законом.

Відтак, при конфлікті норм договору та Закону суд застосовує Закон та відмовляє у позові щодо стягнення штрафів у 149630,69грн. та 38534,17грн. (всього 188164,86грн.).

Первісний позов задовольняється на 92,643%.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ч.1 ст.49 ГПК України 92,643% судових витрат за первісним позовом (з держмита та з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу) відносяться на відповідача, решта - на позивача. 92,643% від судових витрат, вчинених позивачем при заявленні первісного позову, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача.

Клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення судом відхиляється з таких підстав.

За ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи може відстрочити виконання рішення.

До обґрунтувань клопотання про відстрочку відповідач відніс дані про скрутний фінансовий стан, про його певне покращення в теперішній час, починаючи з липня 2011р. Опис цих даних наведено за описовою частиною цього судового рішення. Ці дані не оспорюються позивачем, вважаються судом встановленими на підставі наданих відповідачем при обґрунтуванні клопотання довідок, розрахунку, балансів, звітів про фінансові результати з 2007р. по теперішній час.

Проте цих даних недостатньо, щоб вважати про наявність передбачених ст.121 ГПК України підстав для відстрочки виконання судового рішення.

За оцінкою суду, обставини, на які посилається відповідач при обґрунтуванні підстав для розстрочки виконання судового рішення, вказують на несприятливість виконання рішення для нього в теперішній час і на можливість негативних наслідків такого виконання для відповідача, а не є обставинами, які б унеможливлювали, утруднювали таке виконання рішення суду, та свідчили про наявність виключного випадку у значенні ст.121 ГПК України.

Даних про наявність чи відсутність коштів, в тому числі на банківських рахунках (саме щодо стягнення коштів має існувати утруднення чи неможливість у значенні ст.121 ГПК України), відповідач до обґрунтувань, підстав клопотання про відстрочку виконання рішення не відніс.

З врахуванням викладеного суд відмовляє відповідачеві у клопотанні про відстрочку виконання судового рішення.

2. Щодо зустрічного позову.

Як зазначено в описовій частині цього судового рішення ПАТ "Ремпобуттехніка-Херсон" за зустрічним позовом заявило до розірвання названі договори кредитних ліній № 309 та № 310 на підставі ст.652 ЦК України у зв'язку з істотною зміною обставин.

Дані про зміст цих договорів судом наведено у цьому судовому рішенні в частині розгляду первісного позову.

Відповідно до ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У зустрічному позові слід відмовити за відсутністю підстав для його задоволення у зв'язку з наступним.

До числа обґрунтувань вимог за зустрічним позовом ПАТ "Ремпобуттехніка-Херсон" посилається на вчинення пропозицій банку - кредитодавцю про розірвання договорів кредитної лінії № 309 та № 310 за листами № 21/234 від 16.08.2010р. та № 21/169 від 21.06.2011р. Ці листи мотивовано стрімким ростом курсу гривні України до долару США після укладення договорів, який порушив співвідношення інтересів сторін, позбавив позичальника того, на що він розраховував при укладенні договорів. ВАТ "Ремпобуттехніка" стверджує, що за чинним законодавством не несе ризику зміни обставин (коливання курсу іноземних валют по відношенню до національної валюти). Позивач вказує, що запропоновані кредитним комітетом центрального офісу ВАТ "КБ "Надра" 21.10.2009р. за відповідним протоколом (а.с.93 т.2) зміни до договорів № 309, 310 є кабальними по відношенню до позичальника.

Відповідно до Закону України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з огляду на суспільні інтереси у спірних і подібних відносинах ситуація може врегульовуватись не в площині розірвання договору, а в площині зміни договору.

Договори не змінено сторонами ні шляхом узгодження змін, ні в судовому порядку - останній не застосовувався.

За зустрічним позовом ПАТ "Ремпобуттехніка-Херсон" зазначило: "На прикінці 2009 року почала різко знецінюватись національ'на валюта (гривня), у результаті чого кредит, виданий ВАТ "Ремпобуттехніка", здорожчав більш ніж на 50 % (www.bank.gov.ua/kurs/last_kurs1)...

З огляду на серйозність економічних проблем у державі, враховуючи те, що відповідно до звітів до податкової інспекції ... позивач отримує доходи в гривнях, зовнішньоекономічною діяльністю не займається, беручи до уваги рівень знецінення національної валюти, власний тяжкий фінансовий стан, неможливість визначення строку існування такої загальновідомої обставини, як всесвітня фінансова криза, об'єктивну неможливість впливу на формування курсу національної валюти, дає всі підстави позивачу усвідомлювати неможливість, зі свого боку, виконувати зобов'язання за згадуваними договорами та сплатити неустойку...

Безумовно, якби позивач міг би передбачити таку зміну обставин, яка відбулася в країні, він би не уклав зазначені договори кредитних ліній...

При укладанні договорів сторони виходили з того, що зміни курсу гривні до іноземних валют не відбудеться. Наведене полягало в тому, що при укладанні договорів позивач виходив з того, що на протязі трьох років до укладання договорів курс гривні був стабільний (витяг з статистичної інформації розміщеної на офіційному сайті НБУ (www.bank.gov.ua/kurs/last_kurs1додається), тобто НБУ виконував свої функції по стабілізації національної валюти.

Зрозумілим є й те, що позичальник, не може вплинути та усунути зміни курсу гривні до іноземних валют. Відповідно до ст.6 Закону України "Про національний банк", за стабільність національної валюти відповідає Національний банк України. При укладенні договору позичальник не міг усунути та передбачити виникнення світового фінансовий кризи при всій своїй обачності. Криза є офіційно достовірним та загальновідомим фактом (ст.35 ГПК України), наявність якого підтверджується, у тому разі існуванням: Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи" № 1533-VІ від 23.06.2009р., Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", Законопроекту № 4654 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо тимчасового накладення обмежень на деякі операції в сфері іпотечних та заставних відносин з метою мінімізації наслідків світової фінансової кризи". При всій своїй обачності позичальник ніяк не міг запобігти негативному впливу фінансової світової кризи.

Зміна курсу гривні до дол. США порушила співвідношення майнових інтересів сторін і позбавила позичальника того, на що він розраховував при укладенні договору. Пропорційно зміні курсу гривні банк отримав надприбутки, відповідно позичальник за період 2007-2011 роки, як вбачається з його бухгалтерських балансів та довідки про динаміку фінансової діяльності... - збитки.

Зміна курсу гривні стосовно іноземних валют, зокрема до дол. США, яка відбулася з моменту укладання договорів кредитних ліній і була такою, що не могла бути передбачена позичальником на момент укладання договорів, стала настільки істотною, що робить подальше виконання договорів неможливим.

Світова практика врегулювання аналогічних ситуацій виходить з того, що ризик негативних наслідків істотної зміни обставин, з яких виходили сторони при укладанні договору, має брати на себе та із сторін, яка може краще оцінити ризик їх настання. Безумовно такою стороною є банк, що має відповідних кваліфікованих фінансових фахівців. Крім того, перед укладанням договорів позичальником була надана витребувана банком вичерпна інформація, яка свідчила, що всі доходи позичальник отримує в національній валюті України, а отже, банк міг оцінити кредитний ризик потенційної несплати кредитів в строк, визначений договорами.

Крім того, пунктом 3 ч.1 ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", передбачено, що банк здійснює кредитні операції з розміщення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик."

Поряд з цими наведеними ПАТ "Ремпобуттехніка-Херсон" обґрунтуваннями позивач за позовом про розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин на підставі ст.652 ЦК України має довести наявність сукупності чотирьох перелічених у цій статті кодексу умов. За відсутності хоча б однієї з них такий позов задоволенню підлягати не буде.

Твердження з якого виходить заявник у контексті п.1 ч.3 ст.652 ЦК України про те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що істотна зміна обставин не настане, - є непереконливим, судом оцінюється як не доведене, оскільки усвідомлення можливості таких змін охоплюється поняттям власного ризику в підприємництві.

Викладаючи мотиви зустрічного позову ПАТ "Ремпобуттехніка-Херсон" не навело доказів причинно-наслідкового зв'язку між певними загальновідомими чинниками - зміною курсу гривні України та долару США, наявністю світової фінансової кризи та спірними відносинами, впливу цих чинників на ці відносини.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона має довести свої вимоги та заперечення.

Суд оцінює зустрічний позов як недоведений.

Суд звернув увагу, що за позовом, заявленим у липні 2011р., до підстав вимог віднесені обставини, що мали місце майже 3 роки потому - восени 2008р. Досить тривалий час ця стверджувана заявником за зустрічним позовом істотна зміна обставин позову не створювала.

Судові витрати за зустрічним позовом покладаються на ПАТ "Ремпобуттехніка-Херсон" .

Керуючись ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Частково задовольнити первісний позов.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Ремпобуттехніка-Херсон" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" 598229,06 доларів США на виконання зобов'язань, 17124,87грн. пені, 23623грн. 98коп. на відшкодування витрат зі сплати держмита, 218грн. 64коп. на відшкодування витрат з оплати вартості послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Відмовити у первісному позові щодо вимог про стягнення 190757грн.86коп. пені та 188164грн.86коп. штрафів.

4. Відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Суддя В.В. Чернявський

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України

14.09.2011р.