Рішення № 18475319, 27.09.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2011 року справа № 5020-1373/2011 За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України

в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі

(99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6., ідентифікаційний код 20677058)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(99002, АДРЕСА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1),

про стягнення 4597,54 грн.,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (РВ Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі) - ОСОБА_2 - провідний спеціаліст, довіреність № 48 від 06.07.2011;

Відповідач (ФОП ОСОБА_1) - не з'явився.

Сутьспору:

Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4597,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору оренди нерухомого майна №1244/406 від 29.05.2006 в частині належного та своєчасного внесення орендної плати.

Ухвалою від 05.09.2011 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 15.09.2011.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 15.09.2011 на 27.09.2011.

У судове засідання 27.09.2011 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно, за адресою, яка зазначена у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про причини незявлення не сповістив.

Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцем проживання ФОП ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_1.

Поштова кореспонденція ФОП ОСОБА_1, яка направлялась судом на адресу: АДРЕСА_1, поверталась відправнику з відміткою пошти про неможливість вручення у звязку з закінченням терміну зберігання.

В пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача виклав суду позовні вимоги, на позовних вимогах наполягав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі на підставах, викладених в позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

29.05.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Орендарем) було укладено договір оренди нерухомого майна (будівлі, споруди), що належить до державної власності №1244/406 (далі Договір), згідно з пунктом 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення №№2, 3, 4, 5, 6, 8, 10, 12 загальною площею 77,00 м.кв., що розташовані в підземній гірській виробітці літери “А”, за адресою: АДРЕСА_2, вартість якого визначено згідно з експертним висновком станом на 30.04.2006 і складає 27540,00 грн. (без ПДВ (арк.с. 9-10).

Відповідно до статті 3.1 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку квітень 2006 року 229,50 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.2-3.3).

Згідно з пунктом 3.5 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі підлягає індексації і стягується до державного бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 120% облікової ставки НБУ за кожен день прострочення віл суми несвоєчасно плаченого платежу, з урахуванням індексації за кожний день прострочки.

Відповідно до пункту 5.2 Договору, обовязком орендаря є своєчасна сплата орендної плати.

За невиконання або неналежне виконання зобовязань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 9.3 Договору).

За змістом пункту 10.1, Договір оренди був укладений на строк до 31.12.2011.

29.05.2006 між сторонами по справі був укладений Акт прийому-передачі орендованого майна (арк.с. 11), за змістом якого нерухоме майно: нежитлові приміщення №№2, 3, 4, 5, 6, 8, 10, 12 загальною площею 77,00 м.кв., що розташовані в підземній гірській виробітці літери “А”, за адресою: АДРЕСА_2 було передано орендодавцем орендареві.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 02.06.2011 по справі №5020-501/2011 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі до ФОП ОСОБА_1 про розірвання договору оренди та зобовязання передати майно, позовні вимоги були задоволені повністю, розірвано договір оренди нерухомого майна (будівлі, споруди), що належить до державної власності нежитлових приміщень №№2, 3, 4, 5, 6, 8, 10, 12 загальною площею 77,00 м.кв., що розташовані в підземній гірській виробітці літери “А”, за адресою: АДРЕСА_2, №1244/406 від 29.05.2006, який укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі та фізичною особоюпідприємцем ОСОБА_3, зобов`язано фізичну особу підприємця ОСОБА_3 передати за актом приймання-передачі нежитлові приміщення №№2, 3, 4, 5, 6, 8, 10, 12 загальною площею 77,00 м.кв., розташовані в підземній гірській виробітці літери “А”, за адресою: АДРЕСА_2 Регіональному відділенню фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі.

Рішення суду набрало законної сили 18.06.2011.

Згідно з частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з частинами другою та третьою статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються.

У разі розірвання договору зобовязання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобовязання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Таким чином, зобовязання відповідача за договором оренди припинилися 18.06.2011.

За твердженням позивача, зобовязання зі сплати орендної плати відповідачем до дати розірвання договору виконувались неналежним чином, у звязку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 4413,99 грн.

Дана обставина обумовила звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення орендної плати за період з 01.10.2010 по 17.06.2011 у розмірі 4413,99 грн., пені у сумі 136,97 грн., 3 % річних 46,58 грн., а всього 4597,54 грн.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку наданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач зобовязався перераховувати орендну плату до державного бюджету щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.3 Договору).

Як вбачається з розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, заявлена позивачем до стягнення заборгованість по орендній платі у сумі 4413,99 грн. є заборгованістю по орендній платі за період з 01.10.2010 по 17.06.2011.

Докази повернення орендованого майна відповідачем раніше 17.06.2011 сторонами не представлено.

Суд, вивчивши розрахунок позивача, визнав його обґрунтованим та, враховуючи те, що своєчасне внесення орендної плати є одним з основних обовязків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, а також те, що доказів внесення орендної плати відповідачем не надано, дійшов висновку, що відповідач має заборгованість з орендної плати у сумі 4413,99 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 136,97 грн.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.5 Договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі підлягає індексації та стягується на користь Державного бюджету України з урахуванням пені в розмірі 120% облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (арк.с. 7), суд вважає його обґрунтованим, в вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми пені у розмірі 136,97 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних у розмір 46,58 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Суд перевірив розрахунок 3% річних (арк.с. 8), зроблений позивачем, вважає його вірним та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 46,58 грн. підлягають задоволенню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 4413,99 грн., сума пені 136,97 грн., сума 3% річних 46,58 грн., а всього 4597,54 грн.

Згідно зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача в доход державного бюджету.

Керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99002, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6, ідентифікаційний код 20677058) заборгованість по орендної плати у розмірі 4413,99 грн., суму пені 136,97 грн., сума 3% річних 46,58 грн., а всього 4597,54 грн. (чотири тисячі пятсот девяносто сім грн. 54 коп.)

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99002, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, п/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополі, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22090200) державне мито в розмірі 102,00 грн.

4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99002, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в дохід Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, п/р 31212264700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополі, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22050003) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя підписО.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 27.09.2011.