Рішення № 1847498, 24.06.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.08 Справа № 15/152

Господарський суд Львівської області у складі:

судді Костів Т.С.

при секретарі Качур Ю.

за участю представників сторін:

Позивача –не з’явився

Відповідача –Дуда П.В. (довіреність б/н від 02.06.2008 р.) - представник

розглянув матеріали позовної заяви закритого акціонерного товариства “Украгровибухпром”, м. Корсунь-Шевченківський, до приватного підприємства “Мірт”, м. Львів, про розірвання договору та повернення майна та матеріали зустрічної позовної заяви приватного підприємства “Мірт”, м. Львів, до закритого акціонерного товариства “Укрзахідвибухпром”, м. Корсунь-Шевченківський, про стягнення 435201,39 грн. інфляційних втрат та відсотків річних.

Суть спору: закрите акціонерне товариство “Украгровибухпром”, м. Корсунь-Шевченківський, звернулось із позовом до приватного підприємства “Мірт”, м. Львів, про розірвання договору №1 від 01.11.2000 р. та повернення майна, переданого за актом приймання-передачі майна (основних засобів) від 20.02.2001 р.. Приватне підприємство “Мірт”, м. Львів, звернулось із зустрічним позовом до закритого акціонерного товариства “Укрзахідвибухпром”, м. Корсунь-Шевченківський, про стягнення 435201,39 грн., у тому числі 337755,36 грн. інфляційних втрат та 97446,03 відсотків річних.

Ухвалою господарського суду Львівської області (суддя Ділай У.І.) від 19.05.2008 р. порушено провадження у справі (№4/287-17/50) та призначено розгляд на 20.03.2007 р.. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах. Рішенням господарського суду Львівської області від 19.06.2007 р. було прийнято відмову ЗАТ “Укрзахідвибухпром” від позову, припинено провадження у справі за первісним позовом, зустрічний позов задоволено та вирішено стягнути з ЗАТ “Укрзахідвибухпром” на користь приватного підприємства “Мірт” 327284,25 грн. інфляційних втрат, 95834,97 грн. –відсотків річних та судові витрати.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 р. апеляційну скаргу позивача задоволено частково, рішення господарського суду Львівської області від 19.06.2007 р. у справі №4/287-17/50 частково скасовано, стягнуто з ЗАТ “Укрзахідвибухпром” на користь приватного підприємства “Мірт” 228957,77 грн. інфляційних втрат, 54683,93 грн. – відсотків річних та судові витрати. В решті вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду в касаційному порядку оскаржили обидві сторони. Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2008 р. касаційні скарги задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 р. та рішення господарського суду Львівської області від 19.06.2007 р. у справі №4/287-17/50 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області. При цьому Вищий господарський суд України вказав, що відповідно до ст. 115 ЦК УРСР кожний з учасників спільної часткової власності має право вимагати виділу своєї частки з спільного майна. Якщо угоди про спосіб виділу не досягнуто, то за позовом будь-кого з учасників майно ділиться в натурі, коли це можливо без нерозмірної шкоди для його господарського призначення. В противному разі власник, що виділяється, одержує грошову компенсацію. Однак, судами не було з’ясовано, з якого саме моменту у ЗАТ “Украгровибухпром” виникло зобов’язання щодо сплати приватному підприємству “Мірт” грошових коштів.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.05.2008 р. було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 03.06.2008 р.. Розляд справи відкладався на 24.06.2008 р. з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 03.06.2008 р..

Представникам сторін роз’яснено їх права згідно зі ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача не з’явився. З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги позивач не підтримує, двічі звертався із заявами про відмову від позову від 17.05.2007 р. №217-від та 11.06.2007 р. №227-В. Відзиву на зустрічний позов не подавав, однак, з матеріалів справи вбачається, що позивач зустрічний позов не визнає, оскільки зобов’язання сторін по договору спільної діяльності від 01.11.2000 р. є організаційно-господарським, а не грошовим. Вважає, що зобов’язання по сплаті коштів виникло у дату видачі наказу господарського суду Рівненської області у справі №14/47 від 01.11.2006 р.. Просить у зустрічному позові відмовити.

Представник відповідача первісний позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві, а зустрічний позов підтримав з мотивів, зазначених у зустрічній позовній заяві, поясненнях, уточненнях до зустрічної позовної заяви, з урахуванням яких, внаслідок невиконання позивачем грошового зобов’язання по поверненню відповідачу вартості частини майна, присудженої на користь відповідача рішенням господарського суду Рівненської області від 02.11.2005 р. у справі №14/47, просить стягнути 423119,22 грн., з яких 327284,25 грн. –інфляційні втрати та 95834,97 грн. –відсотки річних за період з 01.03.2002 р. (по спливу семиденного строку після вимоги, зазначеної в листі від 18.02.2002 р.) по 30.11.2006 р.. Просить зустрічний позов задовольнити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.12.2000 р. між правопопередником ЗАТ "Украгровибухпром" (сторона 2) та приватним підприємством "Мірт" (сторона 1) було укладено договір про спільну діяльність №1, відповідно до п. 1.1. якого сторони зобов'язувалися шляхом об'єднання майна та коштів спільно вести господарську діяльність на ВП "Соснівський гранкар'єр" для досягнення господарських цілей: добування граніту, маркетингові обстеження, комерційна діяльність, капітальне будівництво та реконструкція основних засобів.

Керівництво спільною діяльністю згідно домовленості сторін було покладено на ПП " Мірт". У відповідності із п. 6.1. договору, внески сторін у сумісну діяльність визнаються рівними у розмірах 50%х50%. При цьому, внески сторони 1 обумовлені у вигляді коштів, необхідних для погашення заборгованості по платежам у бюджет, Пенсійний фонд України, електроенергію, ремонту та наладки екскаватора, лінії навантаження, тощо. Внески сторони 2 обумовлені у вигляді основних та обігових засобів, буро-вибухових робіт. Відповідно до п. 7.1. договору, грошові кошти, основні та оборотні засоби, матеріальні ресурси створені сторонами у результаті сумісної діяльності складають сумісну долеву власність сторін у пропорції 50% на 50%. Майно, яке передавалось сторонами у вигляді внеску (паю) в сумісну діяльність, є власністю цих сторін та не підлягає розділу після розірвання цього договору.

За актом прийому - передачі основних засобів від 20.02.2001 р. позивач зробив внески у спільну діяльність у вигляді основних та оборотних засобів виробничого Підрозділу "Соснівський гранкар'єр" на загальну суму 6320814.95 грн.. Зазначена обставина сторонами не заперечувалась.

Відповідач зробив внески у спільну діяльність інвестиціями на суму 672041,59 грн., що підтверджується, зокрема, фактами, встановленими судовими рішеннями у справі №14/47. У відповідності до ч. 2 ст. 35 ГПК України такі факти не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Строк дії договору встановлено до 31.12.2010 р.. У відповідності до п. 10.2. договору, він може бути розірваний за заявою однієї із сторін у випадку невиконання своїх зобов’язань другою стороною. В цьому випадку всі наслідки розірвання договору покладаються на винну сторону.

Під час здійснення сторонами сумісної діяльності вищестоящою організацією позивача було прийнято рішення - постанова Української кооперативне - державної корпорації по агропромисловому будівництву "Украгропромбуд" від 29.11.2001 р. №79 "Про реорганізацію підприємства "Украгровибухпром", у зв'язку з чим позивач листом від 05.02.2002 р. за № 137/66 повідомив відповідача про наміри розірвати договір про спільну діяльність. Одночасно в цьому листі позивач поставив вимогу про складання річного балансу сумісної діяльності з результатами фінансово - господарської діяльності, оформлення документів, які підтверджують фактичні внески сторін в грошовій та натуральній формі.

На лист позивача відповідач в справі - ПП "Мірт", надав лист - відповідь від 18,02.2002 р., в якому зазначив, що одностороння відмова від виконання своїх зобов'язань по договору про сумісну діяльність недопустима і суперечить діючому законодавству України. Одночасно відповідач повідомив позивача про те, що передача ним (відповідачем) на баланс позивача основних засобів сумісної діяльності буде можливо лише за умови повернення йому внесків в сумісну діяльність та повного відшкодування завданих збитків.

В липні 2003 року відповідач в справі звернувся в господарський суд Рівненської області з позовом про передачу йому 1/2 частини майна ВП "Соснівський гранкар'єр" або стягнення з ЗАТ "Украгровибухпром", грошової компенсації вартості частки майна в сумі 672041,29 грн. з посиланням на ст. 115 ЦК УРСР, який діяв на дату існування спірних відносин.

Рішенням господарського суду Рівненської області у справі №14/47 від 02.11.2005 р. позов задоволено та вирішено стягнути з закритого акціонерного товариства “Украгровибухпром” на користь приватного підприємства “Мірт” 672041,59 грн. грошової компенсації та судові витрати. Рішення набрало законної сили, що підтверджується, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 р., постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2006 р. та визнається сторонами.

Судовими рішеннями по вказаній справі було встановлено, зокрема, добросовісність виконання умов договору №1 від 01.11.2000 р. приватним підприємством “Мірт”, протиправність дій закритого акціонерного товариства “Украгровибухпром” щодо одностороннього розірвання договору та відмови повернути приватному підприємству “Мірт” його внесок у спільну діяльність, факт передачі закритим акціонерним товариством “Украгровибухпром” усього майна спільної діяльності ВП “Соснівський гранкар’єр” до статутного фонду новоутвореного ТзОВ “Соснівський гранкар’єр”, розірвання договору №1 від 01.11.2000 р. та фактичне припинення спільної діяльності. У відповідності до ч. 2 ст. 35 ГПК України такі факти не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно, предмет спору по позовній вимозі розірвати договір №1 від 01.11.2000 р. відсутній, а вимога зобов’язати відповідача повернути позивачу майно, передане для спільної діяльності, яке самим позивачем було передано до статутного фонду ТзОВ “Соснівський гранкар’єр”, не спрямована до набувача такого майна.

Позивач двічі звертався із заявами про відмову від первісного позову, а саме від 17.05.2007 р. №217-від та 11.06.2007 р. №227-В. Враховуючи вищенаведене, такі заяви не суперечать законодавству, матеріалам справи та не зачіпають прав і охоронюваних інтересів інших осіб, а тому підставі для неприйняття судом такої відмови від позову не вбачаються. Позивач зазначені заяви не відкликав, право на відмову від позову, передбачене у ст. 22 ГПК України, може бути реалізоване позивачем не залежно від мотивів. Наслідки вчинюваної дії судом роз’яснювались. У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України у випадку відмови від позову та прийняття такої відмови судом господарський суд припиняє провадження у справі.

Відповідач звертався до позивача із листом від 18.02.2002 р. (у відповідь на лист №137/66 від 05.02.2002 р.), відповідно до якого, у випадку прийняття позивачем остаточного рішення про припинення зобов’язань по договору №1 від 01.11.2000 р., просив повідомити про термін та способи відшкодування завданих збитків. Однак, як вбачається зі змісту вказаного листа, він не носить характеру вимоги про виконання грошового зобов’язання, строк виконання якого не визначений, відповідно до ст. 165 ЦК УРСР, який діяв на час існування спірних відносин, містить умову –прийняття остаточного рішення про припинення відносин, стосується відшкодування збитків від припинення спільної діяльності, а не повернення майна чи відшкодування його вартості. Крім того, цей лист формулює вимогу не виконання зобов’язання, а майбутнього обмовлення способів та термінів відшкодування збитків.

У відповідності до ст. 115 ЦК УРСР, який діяв на час існування спірних відносин, кожний з учасників спільної часткової власності має право вимагати виділу своєї частки з спільного майна. Якщо угоди про спосіб виділу не досягнуто, то за позовом будь-кого з учасників майно ділиться в натурі, коли це можливо без нерозмірної шкоди для його господарського призначення, а в противному разі власник, що виділяється, одержує грошову компенсацію. Відповідно, грошове зобов’язання, пов’язане з виплатою компенсації вартості частки спільного майна виникає на підставі рішення суду. Згідно із ч. 5 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 02.11.05р. у справі №14/47 між тими ж сторонами на підставі ст. 115 ЦК УРСР було вирішено стягнути з закритого акціонерного товариства “Украгровибухпром” на користь приватного підприємства “Мірт” грошову компенсацію в розмірі 672041,59 грн.. У відповідності із ч. 4 ст. 85 ГПК України, у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією. Рішення набрало законної сили 11.04.2006 р., що підтверджується постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 р.

Посилання позивача на наказ господарського суду Львівської області по справі №14/47 від 01.11.2006 р. як на дату, з якої у позивача виникли зобов’язання по оплаті, не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до ст. 115 ГПК України рішення суду саме по собі є обов’язковим до виконання на всій території України. Наказ господарського суду є виконавчим документом на підставі якого відкривається виконавче провадження з примусового виконання судового рішення.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші. Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. При цьому, ст. 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання. Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі лише на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання зазначеного вище рішення у справі №14/47 господарським судом Рівненської області 01.11.2006р. було видано наказ на примусове стягнення з ЗАТ "Украгровибухпром" на користь ПП "Мірт" 672041,59 грн. грошової компенсації та судові витрати по справі. Рішення суду було частково виконано, що підтверджується, зокрема, листом Головного управління юстиції у Черкаські області №14-Ю від 04.05.2007 р. та визнається відповідачем. Зокрема, ДВС Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції до 31.12.2006 стягнула з ЗАТ “Украгровибухпром” на користь ПП “Мірт" 86629,98 грн., а саме 25.12.2006 р. було стягнуто 5443,50 грн. та 27.12.2006 р. було стягнуто 81186,48 грн.. Відсутність інших надходжень з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду Рівненської області від 02.11.2005 р. до 31.12.2006 р., також підтверджується довідкою Львівської філії АКБ «ТАС-Комерцбанк»№ 872 від 29.05.2007 р., довідкою Львівської філії ВАТ «ВТБ Банк»№ 52 від 30.05.2007 р.; довідкою Львівського відділення № 3 ВАТ «Банк Універсальний»№ 26/05-2 від 29.05.2007 р. та доданою до неї банківською випискою по особовому рахунку за період з 01.11.2005 р. по 31.12.2006 р.. Доказів проведення подальших оплат станом на дату розгляду справи суду не надано, сторони на цю обставину не посилались. Таким чином сума основного боргу станом на 30.11.2006 р. становила 672041,59, а станом на 31.12.2006 р. - 585411,61 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Як вбачається зі змісту зустрічної позовної заяви, з урахуванням останнього уточнення від 12.06.2007 р., відповідач просить стягнути з позивача суму інфляційних втрат та відсотки річних до 30.11.2006 р.. Клопотань про вихід за межі позовних вимог у порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не поступало.

Враховуючи наведене, за період з дати виникнення у позивача грошового зобов’язання перед відповідачем –11.04.2006 р. по 30.11.2006 р. (232 календарних дні) сума трьох відсотків річних з суми боргу 672041,59 грн. становить 12814,82 грн.. За цей же період, з урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції сума інфляційних втрат становить 53091,28 грн.. Належних доказів зворотнього суду не надано.

Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. При цьому, визнання однією стороною фактичних даних чи обставин не є для господарського суду обов’язковим. Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що зустрічний позов підлягає частковому задоволенню в загальній сумі 53091,28 грн. + 12814,82 грн. = 65906,1 грн.. Судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 43, 49, 55, 61, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі за первісним позовом закритого акціонерного товариства “Украгровибухпроом” до приватного підприємства “Мірт” припинити.

2. Зустрічний позов задовольнити частково.

3. Стягнути з ЗАТ “Украгровибухпром" (19400, Черкаська обл., м. Корсунь-Шевченківський, вул. Комарова, 3, р/р 260043122 в ЧОД АППБ "Аваль" м. Черкаси, МФО 354411, ЄДРПОУ 05455573) на користь Приватного підприємства "Мірт" (м. Львів, вул. Пасічна, 81/12, п/р 26006301000093 у ЛФ АКБ "Мрія" м. Львів, МФО 385316, ЄДРПОУ 22396799) 53091,28 грн. інфляційних втрат, 12814,82 грн. 3% річних, 659,06 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу..

4. В частині решти вимог у позові відмовити.

5. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя