Постанова № 18474417, 22.09.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

<Список >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 вересня 2011 року Справа № 5020-3/278-3/342-573/2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіВидашенко Т.С.,

суддівВоронцової Н.В.,

Євдокімова І.В.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 20.01.2011 (приватне підприємство "Фірма "Олбі");

відповідача - не з`явився (приватне підприємство "Адажіо");

представник прокуратури міста Севастополя - Цуркан Сергій Анатолійович, посвідчення № 681 від 15.02.2011 (заступник начальника відділу прокуратури міста Севастополя);

третьої особи - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 06.09.2010 (закрите акціонерне товариство "Інкерман");

представник Інкерманської міської ради в особі виконавчого комітету Інкерманської міської ради - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Фірма "Олбі" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 11 липня 2011 року у справі №5020-3/278-3/342-573/2011

за позовомприватного підприємства "Фірма "Олбі" (Набережна Перемоги, буд. 5, оф. 34, місто Дніпропетровськ, 49094; вул. Партизанська, буд. 4а, оф. 46, місто Севастополь)

доприватного підприємства "Адажіо" (Набережна Перемоги, буд.5, оф.5, місто Дніпропетровськ, 49000; вул. Гоголя, 26а, кв. 20, місто Севастополь, 99011; вул. Шевченко, 1а, місто Севастополь, 99011)

за участю - заступника прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, місто Севастополь, 99011)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1. Інкерманська міська рада (вул. Шовкопляса, 37, місто Інкерман, 99703)

в особі Виконавчого комітету Інкерманської міської ради (вул. Шовкопляса, 37, місто Інкерман, 99703)

2. Закрите акціонерне товариство "Інкерман" (вул. Шевченко, буд. 1-а, місто Севастополь, 99006)

про визнання договору дійсним, визнання права власності та витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство"Фірма "Олбі"звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства"Адажио" про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 10 квітня 2009 року обєкту незавершеного будівництва майстерень, причалу та судноверфі за адресою: Севастополь, Сімферопольське шосе, 8-А, укладеного між позивачем та відповідачем, визнання за позивачем права власності на обєкт незавершеного будівництва майстерні, причал та судноверфь за адресою: Севастополь, Сімферопольське шосе, 8-А, який складається з: одноповерхового КПП (літер «Б»з коефіцієнтом готовності 45 відсотків загальною площею 94, 2 кв. м), двоповерхового КПП (літер «Б»з коефіцієнтом готовності 62 відсотків загальною площею 52 кв. м) елементів благоустрою воріт 1, 5, 8, парканів 2, 3, 4, 7, підпірної стіни з коефіцієнтом готовності 100 відсотків, а також витребування у відповідача майна з чужого незаконного володіння шляхом спонукання відповідача передати позивачу обєкт незавершеного будівництва майстерні, причал та судноверфь за адресою: Севастополь, Сімферопольське шосе, 8-А, який складається з: одноповерхового КПП (літер «Б»з коефіцієнтом готовності 45 відсотків загальною площею 94, 2 кв. м), двоповерхового КПП (літер «Б» з коефіцієнтом готовності 62 відсотків загальною площею 52 кв. м) елементів благоустрою воріт 1, 5, 8, парканів 2, 3, 4, 7, підпірної стіни з коефіцієнтом готовності 100 відсотків.

Позовні вимоги з посиланням на правові положення норм статей 220, 331, 620, 665 Цивільного кодексу України та статей 193, 203Господарського кодексу України обґрунтовані виконанням позивачем, як покупцем, зобовязань за договором купівлі-продажу, та відмовою відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору та передачі обєкту продажу покупцю, чим прямо порушуються права приватного підприємства"Фірма "Олбі".

Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11 липня 2011 року у справі № 5020-3/278-3/342-573/2011 у задоволені позову приватного підприємства "Фірма "Олбі" до приватного підприємства "Адажио" за участю заступника прокурора міста Севастополя, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Інкерманської міської ради в особі Виконавчого комітету Інкерманської міської ради та закритого акціонерного товариства "Інкерман" про визнання договору дійсним, визнання права власності та витребування майна, відмовлено.

В основу судового рішення покладений висновок про те, що хоча сторони і вчинили дії, спрямовані на виконання договору купівлі-продажу від 10 квітня 2009 року, такий договір є неукладеним в силу статей 210, 640 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим, не створює правових наслідків у вигляді переходу права власності.

Не погодившись з рішенням суду, приватне підприємство "Фірма "Олбі" звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги обґрунтовує свої вимоги тим, що при прийнятті рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильного застосовано норми матеріального права.

Зокрема, позивач в апеляційній скарзі вказує на відсутність у діючому законодавстві України норм, які містять заборону застосування до спірних правовідносин положень частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України та неможливості визнання договору дійсним при встановленому факті ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу обєкту незавершеного будівництва. Крім того, заявник звертає увагу на те, що частина 3 статті 331 Цивільного кодексу України не повязує факт державної реєстрації права власності на обєкт незавершеного будівництва з моментом виникнення права власності на таке майно, на відміну від новоствореного нерухомого майна, при цьому зауважує, що на період існування спірних правовідносин (квітень-липень 2009 року) чинне законодавство взагалі не передбачало порядку проведення державної реєстрації права власності на обєкт незавершеного будівництва. В аспекті процесуальних порушень суду першої інстанції приватне підприємство "Фірма "Олбі" зазначає на неправомірність і безпідставність залучення до участі у справі закритого акціонерного товариства "Інкерман" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки рішенням господарського суду міста Севастополя у справі №5020-2/195, яке набрало законної сили, встановлений факт відсутності у закритого акціонерного товариства "Інкерман" якихось прав щодо спірного обєкту незавершеного будівництва.

Розпорядженням секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 серпня 2011 року суддю Маслову З.Д. замінено на суддю Дмітрієва В.Є.

Розгляд справи відкладався.

Розпорядженням секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 вересня 2011 року суддю Дмітрієва В.Є. замінено на суддю Воронцову Н.В., суддю Градову О.Г. замінено на суддю Євдокімова І.В.

До суду апеляційної інстанції від закритого акціонерного товариства "Інкерман" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа вказує на відсутність у відповідача права на укладення спірного договору та висловлює позицію щодо законності рішення місцевого господарського суду та необґрунтованості вимог апеляційної скарги.

У судове засідання, призначене на 22 вересня 2011 року, представники приватного підприємства "Адажіо" та Інкерманської міської ради в особі Виконавчого комітету Інкерманської міської ради не зявились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представників сторін, які не з'явились, за наявними документами в матеріалах справи.

Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

10 квітня 2009 року між приватним підприємством „Адажио" (продавець) та приватним підприємством „Фірма „Олбі" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва (далі- договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передатиу власність покупця об'єкт незавершеного будівництва - майстерні,причалта судноверфь за адресою: місто Севастополь, Сімферопольське шосе, 8-А, який складається з одноповерхового КПП (літер „А" загальною площею 94,2 кв. м), двоповерховогоКПП(літер „Б" загальною площею 52 кв. м), елементів благоустроюворіт1,5,8,парканів2,3, 4, 7, підпорної стіни 6 (далі - майно), апокупецьприйнятитакемайнотасплатитивизначену договором ціну (а. с. 67-68, т. 1).

Згідно з пунктом 2 договору майно належить продавцю на підставі таких документів:

- договору оренди земельної ділянки від 09 червня 2005 року № 05/05-З., укладеного між Інкерманською міською радою депутатів та приватним підприємством „Адажио" щодо земельної ділянки площею 6,2602 га, яка розташована в місті Інкерман (район «Кримвторкольормет»), для будівництва та обслуговування майстерень, причалу та судноверфі та зареєстрованого в Севастопольському міському головному управлінні земельних ресурсів 06 липня 2005 року за № 2. Згідно з довідкою Управління міського будівництва та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації від 26 грудня 2005 року № 3120/5-2 зазначеній земельній ділянці надано адресу - місто Севастополь, Сімферопольське шосе, 8-А;

- робочого проекту, відповідно до якого одним із етапів будівництва є утворення території, який складається, зокрема з таких робіт, як влаштування залізобетонної огорожі, металевих воріт, охоронного павільйону тощо;

- дозволу інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю на виконання підготовчих робіт № 043 від 13 жовтня 2005 року - влаштування паркану, планування майданчика, будівництво КПП;

- дозволу інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт № 004 від 18 січня 2008 року;

-документів технічної інвентаризації бюро технічної інвентаризації від 14 січня 2009 року.

За умовами пунктів 3 та 4 договору орієнтовна ринкова оцінка майна становить 1 000 000,00 грн з ПДВ. Продавець зобов'язується в найкоротший термін, але в будь-якому випадку протягом шести місяців, за власні кошти здійснити незалежну експертну оцінку майна, в тому числі визначити ступінь готовності об'єкта незавершеного будівництва - майстерень,причалута судноверфі за адресою: місто Севастополь, Сімферопольське шосе, 8-А. Продаж майна вчинено за 1 000 000,00 грн з ПДВ, але не менше ринкової вартості, яка буде визначена відповідно до пункту 3 договору, які покупець сплачує продавцю протягом місяця з моменту визначення ринкової вартості.

Відповідно до висновку про вартість до звіту про незалежну оцінку майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва - майстерень, причалу та судноверфі за адресою: місто Севастополь, Сімферопольське шосе, 8-А, вартість майна становить 1 141 690,00 грн (а. с. 69-83, т. 1).

06 травня 2009 року між приватним підприємством „Адажио" (покупець) та приватним підприємством „Фірма „Олбі" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу права вимоги № АО-21/04, за умовами якого продавець передає покупцеві права вимоги, що виникли за договором купівлі-продажу прав вимоги № ТО-20/04 від 20 квітня 2009 року, за договором № ТЮ 01/11-1 від 01 листопада 2005 року, видаткових накладних, рахунком-фактурою № ТО 0209 від 02 вересня 2008 року, акту звірки № 1, боржником за яким є товариство з обмеженою відповідальністю НВП „Южсинтезпроект" (боржник) на суму 2500 023,13 грн (а. с. 84-85, т. 1).

Відповідно до пунктів 4 та 4.1 вказаного договору купівлі-продажу права вимоги від 06 травня 2009 року ціна, яку покупець повинен сплатити продавцю, становить 2 300 000,00 грн. Термін розрахунків покупця з продавцем - протягом трьох днів з моменту підписання акта прийому-передачі.

На підставі акту приймання-передачі за договором купівлі-продажу права вимоги № АО-21/04 від 06 травня 2009 року, приватне підприємство „Фірма „Олбі" передало, а приватне підприємство „Адажио" прийняло за переліком згідно з додатком первинні документи, які засвідчують права вимоги, що виникли за договором купівлі-продажу прав вимоги № ТО-20/04 від 20 квітня 2009 року, за договором № ТЮ 01/11-1 від 01 листопада 2005 року, боржником за яким є товариство з обмеженою відповідальністю НВП „Южсинтезпроект" на суму 2 500 023,13 грн. Договірна вартість переданих прав складає 2 300 000,00 грн (а. с. 86, т. 1).

18 травня 2009 року сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків, згідно з яким приватне підприємство „Адажио" визнало свій борг перед приватним підприємством „Фірма „Олбі" в сумі 2 300 000,00 грн (а. с. 87. т. 1).

22 червня 2009 року позивач надіслав на адресу відповідача заяву про здійснення зарахування зустрічних однорідних грошових вимог та зменшення боргу приватного підприємства „Адажио" перед приватним підприємством „Фірма „Олбі" на суму 1141690, 00 грн, що складає вартість майна за договором купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 10 квітня 2009 року (а. с. 89, т. 1).

26 червня 2009 року відповідач направив на адресу позивача лист, в якому повідомив, що він відмовляється передавати майно, та не вчинятиме нотаріального посвідчення договору до моменту перерахування позивачем вартості майна на поточний рахунок відповідача (а. с. 88, т. 1).

Спірні правовідносини у даній справі виникли у звязку з тим, що позивач вважає дії приватного підприємства „Адажио" з ухилення від виконання зобовязань з нотаріального посвідчення спірного договору неправомірними та такими, що є підставою для визнання укладеного договору купівлі продажу об'єкта незавершеного будівництва від 10 квітня 2009 року дійсним.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши предмет доказування у даній справі, колегія суддів визнала помилковими висновки місцевого господарського суду та наявність достатніх правових підстав для часткового скасування рішення господарського суду міста Севастополя з огляду на наступне.

Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності правових підстав для визнання дійсним договору купівлі-продажу від 10 квітня 2009 року обєкту незавершеного будівництва майстерень, причалу та судноверфі за адресою: Севастополь, Сімферопольське шосе, 8-А, укладеного між позивачем та відповідачем, визнання за позивачем права власності на вказаний обєкт незавершеного будівництва та витребування у відповідача майна з чужого незаконного володіння шляхом спонукання його передати позивачу обєкт незавершеного будівництва.

Так, відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України.

Проте, колегія суддів не може погодитись з категоричністю даних висновків з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Частина 2 статті 220 Цивільного кодексу України надає суду право визнати дійсним нотаріально не посвідчений договір, якщо сторони домовилися про усі його істотні умови, підтверджені письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення такого договору (недобросовісна сторона). Таке рішення може бути прийняте судом на вимогу добросовісної сторони, яка виконала повністю або частково договір. Зміст положень частини 2 дає підстави тлумачити їх таким чином, що вони не поширюються на випадки ухилення від нотаріального посвідчення договору усіх його сторін. Під ухиленням від нотаріального посвідчення договору має розумітися як активна протидія цьому, так і пасивне небажання вчинити цю дію.

У разі задоволення вимоги добросовісної сторони про дійсність нотаріально не посвідченого договору, то після набрання чинності рішення суду такий договір вважатиметься дійсним з моменту його укладення. Наступне нотаріальне посвідчення такого договору не вимагається. Судове рішення в цьому випадку замінює нотаріальне посвідчення.

За приписами цієї норми нотаріальне посвідчення договору, яке може бути компенсоване рішенням суду, можливо за дотримання таких вимог:

1) сторони домовилися щодо усіх істотних умов;

2) така домовленість підтверджується письмовими доказами;

3) відбулося повне або часткове виконання договору;

4) одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.

Отже, з урахуванням вказаних вимог судова колегія вважає за необхідне дати правовий аналіз договору купівлі продажу, який є предметом судового розгляду у даній справі.

Так, підтвердженням домовленості сторін щодо усіх істотних умов угоди є підписаний між приватним підприємством „Адажио" (продавець) та приватним підприємством „Фірма „Олбі" (покупцем) та скріплений печаткою продавця і покупця договір від 10 квітня 2009 року купівлі-продажу обєкту незавершеного будівництва майстерень, причалу та судноверфі за адресою: Севастополь, Сімферопольське шосе, 8-А.

Доказом часткового виконання укладеного між сторонами договору є виконання покупцем своїх зобовязань зі сплати вартості майна шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, прицьому слід зазначити наступне.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття655 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ст.691ЦК України).

В пунктах3, 4 договору сторонами погоджено, що орієнтовна ринкова оцінка майна становить 1000000,00грн. з ПДВ. Продавець зобовязується в найкоротший термін, але в будь-якому випадку протягом шести місяців, за власний кошт здійснити незалежну експертну оцінку майна, в тому числі визначити ступінь готовності обєкта незавершеного будівництва. Продаж майна вчиняється за 1000000,00 грн з ПДВ, але не менше ринкової вартості, яка буде визначена відповідно до пункту3 договору. Вказана ціна має бути сплачена покупцем продавцю протягом місяця з моменту визначення ринкової вартості.

Як вже зазначалося вище, відповідно до Висновку про вартість до звіту про незалежну оцінку майнових прав на обєкт незавершеного будівництва від 18 червня 2009року, вартість останнього становить 1141690,00грн.

На підставі договору купівлі-продажу права вимоги №АО-21/04 06 травня 2009року приватне підприємство"Адажио" взяло на себе грошові зобовязання зі сплати переданих йому позивачем прав вимоги за ціною 2300000,00грн, що виникли за Договором купівлі-продажу прав вимоги №ТО-20/04 від 20 квітня 2009року, за договором №ТЮ 01/11-1 від 01 листопада 2005року, видаткових накладних, рахунком-фактурою №ТО 0209 від 02 вересня 2008року, акту звірки №1, боржником за яким є ТОВНВП "Южсинтезпроект" (боржник) на суму 2500023,13грн.

Підписаним обома сторонами актом звірення взаємних розрахунків від 18 травня 2009року підтверджується визнання приватним підприємством"Адажио" свого боргу перед приватним підприємством"Фірма "Олбі" в сумі 2300000,00грн.

У пункті 4.2 договору купівлі-продажу права вимоги №АО-21/04 06 травня 2009року сторони передбачили, що розрахунок за цим договором може проводитись згідно з чинним законодавством України.

22 червня 2009року приватне підприємство"Фірма "Олбі" надіслало відповідачу заяву про здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог та зменшення боргу приватного підприємства „Адажио" перед приватним підприємством „Фірма „Олбі" на суму 1141690, 00 грн, що складає вартість майна за договором купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 10 квітня 2009 року (а. с. 89, т. 1).

При цьому, слід відзначити, що викладені вище умови договору купівлі-продажу обєкта незавершеного будівництва від 10 квітня 2009року та договору купівлі-продажу права вимоги №АО-21/04 від 06травтня 2009року не забороняють сторонам здійснити розрахунки у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Водночас, за правилами статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Отже, зарахування є одностороннім правочином та породжує правові наслідки від дії однієї особи, у зв'язку з чим застосування зарахування між сторонами не вимагає будь-якого схвалення з боку іншої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні норми містяться у статті 526 Цивільного кодексу України.

Таким чином, судова колегія дійшла переконливого висновку щодо повного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу від 10 квітня 2009 року шляхом вчинення одностороннього правочину щодо зарахування зустрічної однорідної вимоги.

Викладений вище правовий аналіз свідчить про неправомірність відмови продавця від прийняття зарахування грошових вимог та нотаріального посвідчення договору, висловленої у листі від 26 червня 2009 року (а. с. 88, ті. 1), що лише свідчить про недобросовісність приватного підприємства „Адажио" та порушення його неправомірними діями прав покупця - приватного підприємства"Фірма "Олбі", за захистом яких він звернувся до господарського суду.

Для захисту прав добросовісної сторони за договором, який за домовленістю сторін або за законом підлягає нотаріальному посвідченню, законодавцем і була передбачена можливість визнання його дійсним за рішенням суду.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами пункту 2 статті 20 Господарського суду України кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Порядок захисту прав субєктів господарювання та споживачів визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами.

За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 "У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)" визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

На підставі викладеного, судова колегія вважає встановленими і доведеними всі обставини, які є підставою для застосування судом до спірних правовідносин положень частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України.

До висновків місцевого господарського суду про те, що оскаржуваний правочин взагалі є невчиненим, оскільки він окрім нотаріального посвідчення підлягає державній реєстрації, судова колегія також критично відноситься і не погоджується з правомірністю вказаних тверджень з огляду на наступне.

Так, предметом спірного договору є обєкт незавершеного будівництва, який не може бути визначений як нерухома річ за ознаками статті 181 Цивільного кодексу України, положення статті 657 цього Кодексу щодо обовязковості нотаріального посвідчення і державної реєстрації такого договору не застосовуються.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 06 вересня 2011 року у справі №5002-1/851.1-2011.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що конклюдентні дії сторін та їх переписка свідчать про те, що сторони дійшли згоди щодо необхідності нотаріального посвідчення укладеної між ними угоди, проте продавець не визнаючи зарахування однорідних грошових вимог, відмовився від нотаріального посвідчення, що стало підставою для звернення покупця з даним позовом, водночас, відсутність вказівки закону на обовязковість державної реєстрації спірного договору свідчить про те, що моментом його вчинення і укладення є саме досягнення між ними згоди щодо усіх умов договору, тобто його підписання та скріплення печатками сторін за умовами пункту 12 договору, у звязку з чим висновок суду першої інстанції щодо його неукладеності є помилковим.

Більш того, аналіз змісту норм цивільного законодавства України свідчить про те, що навіть при оформленні угод купівлі-продажу нерухомості нотаріальне посвідчення є первинним, а державна реєстрація здійснюється після нотаріального посвідчення.

Судова колегія звертає увагу на те, що обраний у даній справі спосіб захисту порушеного права має місце лише у випадку, зазначеному у частині 2 статті 220 Цивільного кодексу України, крім того, аналіз даної норми дає підстави зробити висновок про те, що з вимогою про визнання договору дійсним може звертатися лише сторона за договором, і судове рішення в такому разі носить характер нотаріального посвідчення і не звільняє сторін від обовязку зареєструвати договір в державному реєстрі, якщо цього вимагають приписи законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права й свободи людини і громадянина та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суди як органи державної влади зобов'язані своєчасно й дієво захищати ці права та свободи шляхом розгляду цивільних, господарських та інших справ.

В цілому суди України забезпечують відновлення порушених прав і свобод людини.

Судова колегія вважає, що спосіб захисту порушених прав позивача цілком відповідає нормам діючого законодавства України, зокрема статті 220 Цивільного кодексу України, а задоволення вимоги про визнання оскаржуваного договору дійсним спрямоване на захист прав добросовісної сторони за спірною угодою і аж ніяк не порушує існуючий адміністративний порядок набуття права власності на спірний обєкт незавершеного будівництва.

Схожа правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 13 січня 2011року у справі №2-8/9675-2008, від 17 лютого 2011 року у справі №2-16/5139-2008.

Розглянувши позовну вимогу про визнання за позивачем права власності на обєкт незавершеного будівництва майстерень, причалу та судноверфі за адресою: Севастополь, Сімферопольське шосе, 8-А, який складається з: одноповерхового КПП (літер «Б»з коефіцієнтом готовності 45 відсотків загальною площею 94, 2 кв. м), двоповерхового КПП (літер «Б» з коефіцієнтом готовності 62 відсотків загальною площею 52 кв. м) елементів благоустрою воріт 1, 5, 8, парканів 2, 3, 4, 7, підпірної стіни з коефіцієнтом готовності 100 відсотків, судова колегія дійшла висновку щодо її правомірності та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з нормами статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникаєзмоменту завершення будівництва (створення майна). До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності ця особа може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення спірного договору в підтвердження права власності продавця на майно було представлено документи у повній відповідності з приписами частини 3 статті 331 Цивільного кодексу України, зокрема: 1) договір оренди земельної ділянки від 09 червня 2005 року № 05/05-З., укладений між Інкерманською міською радою депутатів та приватним підприємством „Адажио" щодо земельної ділянки площею 6,2602 га, яка розташована в місті Інкерман (район «Кримвторкольормет»), для будівництва та обслуговування майстерень, причалу та судноверфі та зареєстрованого в Севастопольському міському головному управлінні земельних ресурсів 06 липня 2005 року за № 2. Згідно з довідкою Управління міського будівництва та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації від 26 грудня 2005 року № 3120/5-2 зазначеній земельній ділянці надано адресу - місто Севастополь, Сімферопольське шосе, 8-А; 2) робочий проект, відповідно до якого одним із етапів будівництва є утворення території, який складається, зокрема з таких робіт, як влаштування залізобетонної огорожі, металевих воріт, охоронного павільйону тощо; 3) дозвіл інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю на виконання підготовчих робіт № 043 від 13 жовтня 2005 року - влаштування паркану, планування майданчика, будівництво КПП; 4) дозвіл інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю на виконання інвентаризації бюро технічної інвентаризації від 14 січня 2009 року.

Всі зазначені документи на момент укладення спірного договору були чинними, отже є такими, що складають фактичний юридичний склад, який породжує правові наслідки, передбачені частиною 3 статті 331 Цивільного кодексу України (набуття права власності на обєкт незавершеного будівництва).

Щодо заперечень закритого акціонерного товариства "Інкерман" проти задоволення позову та апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне вказати на відсутність будь-яких порушених субєктивних прав третьої особи укладеним договором, який став підставою для набуття права власності приватного підприємства"Фірма "Олбі" на придбаний обєкт незавершеного будівництва. Підтвердженням даного факту є рішення господарського суду міста Севастополя у справі №5020-2/195, яке було предметом апеляційного і касаційного перегляду і набуло законної сили, і яким відмовлено закритому акціонерному товариству "Інкерман" у позові про визнання спірного договору недійсним та визнання права власності на спірне майно.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з пунктом 10 Договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 10 квітня 2009 року покупець у разі невиконання або неналежного виконання продавцем своїх обов'язків за Договором, має право вимагати визнання права власності на майно, що відчужується за цим Договором.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, розташованого за адресою: місто Севастополь, Сімферопольське шосе, 8-А, є похідними від позовної вимоги про визнання спірного договору дійсним, а тому є правомірними та підлягають задоволенню.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції з пояснень позивача у судовому засіданні було встановлено, на виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 28 липня 2009 року у даній справі, яке в подальшому було скасовано постановою Вищого господарського суду від 28 березня 2011 року, спірний обєкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: місто Севастополь, Сімферопольське шосе, 8-А, фактично був переданий приватним підприємством „Адажио" позивачу, що не заперечується також відповідачем, якихось доказів повернення спірного майна знову продавцю сторони суду не надали, у звязку з чим судова колегія не вбачає підстав для задоволення позову в частині витребування майна з чужого незаконного володіння, шляхом спонукання відповідача передати позивачу обєкт незавершеного будівництва майстерень, причалу та судноверфі за адресою: Севастополь, Сімферопольське шосе, 8-А, який складається з: одноповерхового КПП (літер «Б»з коефіцієнтом готовності 45 відсотків загальною площею 94, 2 кв. м), двоповерхове КПП (літер «Б» з коефіцієнтом готовності 62 відсотків загальною площею 52 кв. м) елементи благоустрою ворота 1, 5, 8, паркани 2, 3, 4, 7, підпірна стіна з коефіцієнтом готовності 100 відсотків.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, невстановлення судом першої інстанції обставин, які мають суттєве значення у справі, та відсутність їх правової оцінки є порушенням вимог частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до частини 1 статті 104 цього Кодексу є підставою для часткового скасування оскаржуваного рішення.

З зазначених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог апеляційної скарги і наявності правових підстав для її часткового задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, частиною 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргуприватного підприємства "Фірма "Олбі" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду міста Севастополя від 11 липня 2011 року у справі №5020-3/278-3/342-573/2011 скасувати частково.

3.Прийняти нове рішення.

4.Позов задовольнити частково.

5.Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 10 квітня 2009 року обєкту незавершеного будівництва майстерень, причалу та судноверфі за адресою: Севастополь, Сімферопольське шосе, 8-А.

6.Визнати за приватним підприємством "Фірма "Олбі" (49000, місто Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 5, офіс 34, ідентифікаційний код 32083863) право власності на обєкт незавершеного будівництва майстерень, причалу та судноверфі за адресою: Севастополь, Сімферопольське шосе, 8-А, який складається з: одноповерхового КПП (літер «Б»з коефіцієнтом готовності 45 відсотків загальною площею 94, 2 кв. м), двоповерхове КПП (літер «Б»з коефіцієнтом готовності 65 відсотків загальною площею 52 кв. м) елементи благоустрою ворота 1, 5, 8, паркани 2, 3, 4, 7, підпірна стіна з коефіцієнтом готовності 100 відсотків.

7.В іншій частині рішення господарського суду міста Севастополя від 11 липня 2011 року у справі №5020-3/278-3/342-573/2011 залишити без змін.

Головуючий суддяТ.С. Видашенко

СуддіН.В. Воронцова

І.В. Євдокімов

Розсилка:

1. ПП "Фірма "Олбі" (Набережна Перемоги, буд. 5, оф. 34, місто Дніпропетровськ, 49094; вул. Партизанська, буд. 4а, оф. 46, місто Севастополь)

2. ПП "Адажіо" (Набережна Перемоги, буд.5, оф.5, місто Дніпропетровськ, 49000; вул. Гоголя, 26а, кв. 20, місто Севастополь, 99011; вул. Шевченко, 1а, місто Севастополь, 99011)

3. заступник прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, місто Севастополь, 99011)

4. Інкерманська міська рада (вул. Шовкопляса, 37, місто Інкерман, 99703)

в особі Виконавчого комітету Інкерманської міської ради (вул. Шовкопляса, 37, місто Інкерман, 99703)

5. ЗАТ "Інкерман" (вул. Шевченко, буд. 1-а, місто Севастополь, 99006)

6. до господарського суду м. Севастополя

7. у справу