Постанова № 18474253, 27.09.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2011 р.Справа № 30-4/54-10-1818

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Риковій О.М.

за участю представників :

Квартирно - експлуатаційного відділу м. Одеси не зявився,

Військової частини А 0666 не зявився,

ВАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”- ОСОБА_1. (за дорученням),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Військової частини А0666 на рішення господарського суду Одеської області від 14.06.2011 р. у справі № 30-4/54-10-1818 за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” в особі Комінтернівського району електромереж до Військової частини А 0666 та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси про стягнення 56693,63 грн.

ВСТАНОВИЛА:

16.04.2010 р. Відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” в особі Комінтернівського району електричних мереж (надалі Позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Військової частини А 0666 (надалі Відповідач -1) 56693,63грн., з яких 26970,24грн. пені, 3736,33грн. три відсотка річних, 25987,06грн. інфляційні витрати.

Ухвалою господарського суду першої інстанції від 09.06.2010 р. змінено статус третьої особи на стороні відповідача - КЕВ м. Одеси на другого відповідача (Відповідач-2).

16.09.2010 р. позивач надав до суду уточнення позовних вимог, в яких просив стягнути солідарно з в/ч А 0666 та КЕВ м. Одеси на користь ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” пеню в сумі 26970,24 грн., збитки від інфляції 25978,06 грн. та 3% річних в сумі 3736,33 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.09.2010 р. (суддя Літвінов С.В.) позов задоволено частково, з в/ч А 0666 на користь ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” в особі Комінтернівського району електричних мереж стягнуто пені в сумі 3485,12 грн., 12993,53 грн. збитків від інфляції, 1868,17 грн. три відсотки річних, а також 285 грн. держмита і 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу; такі ж суми пені, збитків від інфляції, 3% річних та судових витрат суд стягнув на користь позивача і з КЕВ м. Одеси. В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовлено.

До вказаного висновку місцевий господарський суд дійшов з огляду на те, що позивач довів належними доказами факт виконання своїх зобовязань за договором на постачання електричної енергії № К-675 від 28.02.08 р., тоді як відповідачами не було належним чином доведено належне виконання умов вищезазначеного договору в частині своєчасної та повної оплати спожитої електричної енергії. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, до 6970,24 грн. з огляду на те, що відповідачі є бюджетними установами та фінансуються виключно з державного бюджету.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 року рішення місцевого господарського суду частково скасовано та солідарно стягнено з відповідачів на користь позивача 6 970,24 грн. пені, 10 639,22 грн. інфляційних втрат та 3 736,33 річних. В решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2011 р. касаційну скаргу задоволено частково, рішення господарського суду Одеської області від 20.09.2010 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 року скасовано, а справу передано на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.

В постанові Вищий господарський суд України зазначив, що судами не перевірялась цивільна діяльність військової частини щодо можливої її участі у спірних відносинах та повноваження її командування на укладання такої угоди. Судами неправильно розраховані і суми втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції на заборгованість, яка мала місце у межах одного місяця. При визначенні розміру пені, яка підлягала стягненню, суди в той же час не перевірили правильність здійснених нарахувань, і розрахунків, з дотриманням вимог ст. 232 ГК України у судових рішеннях не навели.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.04.2011р. справу прийнято до провадження суддею Рога Н. В. та призначено до розгляду.

27.05.2011р. Відповідачем -1 подано клопотання про зменшення судом в порядку ст. 83 ГПК України штрафних санкцій щодо стягнення пені до 0,1 грн. (т.3 а.с. 95-96)

В запереченнях від 27.05.2011 р. Відповідач -1 зазначає, що збитки від інфляції не можуть бути меншими ніж за місяць, тому в задоволенні вимог щодо стягнення збитків від інфляції на загальну суму 25987,06 грн. слід відмовити.(т.3 а.с. 97)

В наданих суду 02.06.2011 р. уточненнях позовних вимог, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів пеню за період з 16.05.2009 р. по 28.02.2010 р. в сумі 25970,12 грн., 3% річних за період з 16.05.2009 р. по 28.02.2010р. в сумі 3725,43 грн., збитків від інфляції за період з 16.05.2009 р. по 28.02.2010 р. в сумі 5466,07 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.06.2011 р. (підписаним суддею Рога Н. В. 20.06.2011р.) позовну заяву задоволено частково; стягнуто солідарно з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси та Військової частини А 0666 на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” пеню у сумі 12985грн. 06 коп., 3% річних у сумі 3725 грн. 43 коп., інфляційні у сумі 5466 грн. 07 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 121 грн. 76 коп. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн.; у задоволенні іншої частини позову відмовити.

При прийнятті рішення по справі суд виходив з того, що правомірним є нарахування позивачем 3% річних за період прострочення оплати з 16.05.2009р. по 28.02.2010р. у сумі 3725 грн. 43 коп. та збитків від інфляції за період прострочення оплати за спожиту активну та реактивну електричну енергію з 16.05.2009р. по 28.02.2010р. у сумі 5466 грн. 07 коп.Крім того, враховуючи те, що відповідачі по справі КЕВ м. Одеси та В\ч А 0666 є бюджетними установами, які знаходяться на утриманні і фінансуванні Міністерства оборони України, і одночасно є структурними підрозділами Збройних Сил України, а також відсутність фінансування зазначених державних установ, суд вважає за можливе застосувати своє право, передбачене ст.233 Господарського кодексу України та п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню у даній справі до 12985 грн. 06 коп.

Не погодившись з винесеним рішенням, Відповідач -1 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким зменшити загальний розмір стягнення з відповідачів до 9538,46 грн. (1942,43грн. збитків від інфляції та 6970,24 грн. пені). При цьому скаржник зазначає, що розрахунок збитків від інфляції зроблено з порушенням вимог листа Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” та за його розрахунком сума збитків від інфляції необґрунтовано завищена позивачем на 3523,64 грн. і має складати 1942,43 грн. Також скаржник зазначає, що рішенням суду від 14.06.2011 р. пеню було зменшено до 12985,06 грн., що перевищує розмір пені за рішенням суду від 20.09.2010 р. на 6014,82 грн. та посилаючись на те, що відповідачі є бюджетними організаціями просить зменшити пеню до 6970,24 грн.

Скаржник також заявив клопотання про відновлення йому строку на подання скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2011 р. (судді Лавренюк О.Т.,Савицький Я.Ф.,Гладишева Т.Я.) скаржнику відновлено строк на подання скарги та ї прийнято до провадження.

У наданому 27.07.2011р. відзиві на апеляційну скаргу позивач додатково обґрунтовує розрахунок інфляційних витрат та просить залишити скаргу без задоволення.

Надалі розгляд скарги було передано у провадження колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі суддів Разюк Г.П.,Воронюк О.Л.,Колоколов С.І., однак ухвалою від 19 серпня 2011року вказаний склад суду задовольнив свої заяви про самовідвід і апеляційна скарга була передана на розгляд колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі суддів: Мирошниченко М.А. (головуючий), Бєляновський В.В. Шевченко В.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.08.2011 р. зазначену скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі Мирошниченко М.А. (головуючий) , Бєляновський В.В. Шевченко В.В. та призначено до розгляду на 27.09.2011 р. о 14:00, про що всі учасники судового процесу повідомлені належним чином.

29.08.2011 р. Відповідач -2 надав пояснення на апеляційну скаргу, в яких повторив доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.08.2011 р. на виконання постанови Вищого господарського суду України від 19.01.2011 р. у відповідачів витребувані додаткові докази щодо цивільної діяльності відповідача-1 і щодо можливої його участі у спірних відносинах та повноваження його командування на укладання такої угоди.

21.09.2011року до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

21.09.2011. позивач надав суду лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України про включення відповідача -1 до реєстру військових частин як субєктів господарської діяльності у збройних Силах України, тобто надав витребувані у відповідачів докази.

26.09.2011р. Відповідач-1 надав суду витребувані документи, які підтверджують юридичний статус цієї особи та повноваження її командира.

Оскільки від учасників процесу не надійшло клопотань про фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів така фіксація не здійснювалась, але вівся протокол судового засідання.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, хоча були повідомлені належним чином, і колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за їх відсутністю.

Представник позивача в усних поясненнях наданих суду просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи викладені в апеляційній скарзі, наявні у матеріалах справи докази та обставини справи, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

28.02.2008 року між ВАТ“Одесаобленерго” в особі Комінтернівського РЕМ (постачальник), Військовою частиною А 0666 (споживач) та Квартирно експлуатаційним відділом м. Одеси (платник) укладено договір № К-675 про постачання електричної енергії, предметом якого є умови та порядок постачання електричної енергії позивачем та її оплата відповідачем-1 .

Строк дії договору №К-675 встановлений до 31.12.2008р., при цьому сторонами передбачено, що договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Відповідно до п.2.3.3 та п.2.3.4 Договору Споживач зобовязався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків „Порядок розрахунків” та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, а також здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”.

На виконання своїх зобов'язань за договором, позивачем відповідачу-1 постачалась електроенергія. Вказані обставини підтверджуються наданими до суду звітами відповідача-1 про кількість спожитої електроенергії та відповідними рахунками за спожиту електроенергію (в період з 29.04.09 р. по 28.02.10 р.)

Як встановлено місцевим судом, і з цим висновком погоджується колегія суддів, рахунки за спожиту активну та реактивну електроенергію відповідачами сплачувались несвоєчасно, що свідчить про неналежне виконання відповідачами своїх зобов'язань за договорами.

Згідно ст.ст. 220, 230 Господарського кодексу України та ст.ст.610,611 Цивільного кодексу України, відносно боржника, який здійснив порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у вигляді сплати неустойки (штрафу, пені).

Згідно п. 4.2.1 Договору №К-675 за внесення платежів, передбачених п.п. 2.3.3. 2.3.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком до Договору №К-675 про “Порядок розрахунків”, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5 %, але не більше подвійної ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Пунктом 4.4 договору також встановлено, що платник несе солідарну відповідальність за зобов`язаннями споживача перед постачальником за цим договором, в частині проведення розрахунків за спожиту електричну енергію (активну, реактивну), а також сплати усіх санкцій, передбачених умовами цього договору.

На підставі зазначених пунктів Договору, позивач правомірно нарахував пеню за період з 16.05.2009р. по 28.02.2010р. у сумі 25970 грн. 12 коп.

З огляду на викладене, колегія суддів, перевіривши розрахунок пені, визнає його вірним, однак, приймаючи до уваги, що відповідачі у справі є бюджетними установами і знаходяться на утриманні і фінансуванні Міністерства оборони України, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за можливе застосувати надане ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 ГПК України право та зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню до 6970,12 грн.

Колегія суддів вважає хибними доводи скаржника відносно того, що нібито, нарахування позивачем пені здійснено поза встановленими ст.232 ГК України строками, оскільки, заборгованість в даному випадку має наростаючий характер і, відповідно, зазначений позивачем період нарахування з 16.05.2009 р. по 28.02.2010 р. відображує загальний часовий проміжок часу в межах якого здійснено нарахування, а розрахунок пені по кожному з несплачених рахунків не перевищує встановлений ст.232 ГК України строк.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період прострочення оплати з 16.05.2009р. по 28.02.2010р. колегія суддів визнає його вірним і, відповідно, обґрунтовано стягнуто з відповідачів суму 3725 грн. 43 коп.

Відносно заперечень відповідачів щодо суми нарахованих інфляційних збитків колегія суддів зазначає, що при перевірці розрахунку встановлена арифметична помилка позивача при врахуванні індексу інфляції за липень 2009 року в частині визначення індексу інфляції, однак, перевіривши в цілому розрахунок інфляційних втрат за допомогою компютерної програми „Юридична інформаційно-пошукова система „Законодавство” колегія суддів визнає його обґрунтованим і вірним. Таким чином сума інфляційних збитків становить 5466,07 грн.

Щодо наявності цивільної дієздатності Військової частини А 0666 та повноважень її командира (про необхідність перевірки яких зазначав Вищій господарський суд) колегія суддів встановила, що з наявного в матеріалах справи Акту Територіального Південного контрольно-ревізійного управління Контрольно-ревізійного департаменту від 11.06.2010 р. №234/3/1/71/Ар (т.2 а.с. 138) вбачається, що Військовій частині А 0666 присвоєно код ЄДРПОУ 07805221, що свідчить про її реєстрацію, як юридичної особи. Цей факт також підтверджується наданим позивачем листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України 248/2/961 від 23.06.2011р. та додатковими доказами наданими суду апеляційної інстанції Відповідачем -1.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість.

Будь-яких інших доводів, щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає рішення господарського суду Одеської області від 14.06.2011 р. законним та обґрунтованим, однак, приймаючи до уваги додаткове зменшення пені апеляційною інстанцією воно підлягає зміні в частині стягнення пені.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Військової частини А0666 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 14.06.2011 р. у справі №30-4/54-10-1818 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позовну заяву Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси. (м. Одеса, вул. Єврейська, 13, код ЄДРПОУ 08038284) та Військової частини А 0666 ( Одеська обл., Комінтернівський р-н, смт. Чорноморське, код ЄДРПОУ 07805221) на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго”:

- пеню у сумі 6970 грн. 12 коп.;

- 3% річних у сумі 3725 грн. 43 коп.;

- втрати від інфляції у сумі 5466 грн. 07 коп.;

- витрати по сплаті державного мита у сумі 121 грн. 76 коп.

- витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн.

У задоволенні решти частини позову відмовити.”

3. Доручити господарському суду Одеської області видати накази відповідно до цієї постанови з зазначенням у них усіх необхідних реквізитів сторін.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Бєляновський В. В.

Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписано 27.09.2011 р.