Рішення № 18473930, 23.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/22923.09.11

№ 36/229 23.09.2011 р.

За позовом Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад

«Міжрегіональна Академія управління персоналом»

до 1. Фонду державного майна України

2. Голосіївської районної у місті Києві ради

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -

1.Регіональне відділення фонду державного майна України по м.

Києву

2. Київська міська рада

про визнання продовженим договору оренди

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 дов. № 65/11 від 08.04.2011 р.

ОСОБА_3 дов. № 107/11 від 31.08.2011 р.

від відповідача-1: ОСОБА_4 дов. № 71 від 17.01.2011 р.

від відповідача-2: ОСОБА_5 дов. № 04 від 10.01.2011 р.

від третьої особи-1: ОСОБА_6 дов. № 04 від 10.01.2011 р.

від третьої особи-2: ОСОБА_7 дов. № 225-КР-1196 від 22.08.2011 р.

Обставини справи :

Приватне акціонерне товариство «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою визнання наявності права Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» на автоматичну пролонгацію договору № 110 від 28.01.2000 р. та установити і визнати вказаний договір пролонгованим на строк до 28.01.2020 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 08.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2011 р. розгляд справи відкладено на 05.09.2011 р., у звязку з неявкою у судове засідання у звязку із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву та Голосіївську районну в місті Києві раду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2011 р. розгляд справи відкладено на 19.09.2011 р., у звязку із залученням до участі у справі іншого відповідача Голосіївської районної у м. Києві та залученням до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Київської міської ради.

У судовому засіданні 19.09.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 23.09.2011 р.

У процесі провадження у справі представник відповідача - 1 надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, з тих підстав, що на виконання розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.10.2003 р. № 1928 Голосіївською районною в місті Києві радою було прийнято рішення від 04.11.2003 р. за № 19/18 «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади Голосіївського району міста Києва обєктів житлового фонду та соціальної інфраструктури», яким прийнято до комунальної громади Голосіївського району міста Києва обєкти відомчого житлового фонду та соціальної інфраструктури, які належали ВАТ «Київський завод художнього скла», в тому числі й гуртожиток за адресою: м. Київ, вул. Фрометівська, 2. Таким чином, договір № 110 від 28.01.2000 р. припинив свою дію 09.01.2004 р. у звязку з передачею обєкта оренди до комунальної власності.

Крім того, у процесі провадження у справі представник відповідача-2 надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує з тих підстав, що 15.08.2005 р. між Голосіївською районної у місті Києві радою та Міжрегіональною Академією управління персоналом було укладено договір оренди нежитлового приміщення площею 3814, 0 кв.м. і 76,2 кв.м. по вул. Фрометівській, 2. Строк дії договору був встановлений до 28.01.2011 р. Також, відповідач-2 зазначає, що строк дії вказаного договору та договору № 110 від 28.01.2000 р. закінчився одночасно 28.01.2010 р.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідачів заперечили проти позову з підстав викладених у відзивах на позовну заяву.

Представники третіх осіб у судовому засіданні надали додаткові пояснення у справі.

У судовому засіданні 23.09.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.01.2000 р. між Фондом державного майна України(далі-орендодавець) та Міжрегіональною Академією персоналом (орендар) укладено договір № 110 на оренду нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець зобовязався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування приміщення в будинку гуртожитку для розміщення в них підрозділів Академії, з метою проведення освітньої діяльності, для підготовки студентів, загальною площею 3890, 20 кв.м., яке знаходиться на балансі ВАТ «Київський завод художнього скла», за адресою: м. Київ, вул. Фрометівська, 2.

Відповідно до п. 2.1. договору вступ орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору. Акт прийому-передачі вказаного майна підписується між балансоутримувачем майна та орендарем і подається на погодження з орендодавцем.

Пунктом 10.1. договору сторони домовились, що цей договір діє з моменту його підписання і до 28.01.2010 р. строком на 10 років.

Згідно з п. 10.3. договору зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом 20 днів. Одностороння відмова від виконання договору та внесених змін не допускаються.

Відповідно до п. 10.6. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про приниження або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2000 р. балансоутримувач передав, а орендар прийняв приміщення у будинку гуртожитку загальною площею 3890,2 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Фрометівська, 2.

Судом встановлено, що 17.10.2003 р. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1928 «Про прийняття-передачу відомчого житлового фонду, зовнішніх інженерних мереж, обєкта комунального призначення, обладнання обєктів енергопостачання та обєкта соціальної інфраструктури Відкритого акціонерного товариства «Київський завод художнього скла»приміщення в будинку гуртожитку, загальною площею 3890, 20 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрометівська, 2 прийнято до комунальної власності територіальної громади Голосіївського району у місті Києві.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що, оскільки орендодавцем у строки, передбачені нормами законодавства, що регулює орендні відносини, не надіслано повідомлення про закінчення терміну дії договору № 110 від на оренду нежитлового приміщення від 28.01.2000 р., він є пролонгованим на підставі ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 764 Цивільного кодексу України, та ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всеб ічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обовязку наймодавця.

Судом встановлено, що оскільки Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1928 від 17.10.2003 р. приміщення у будинку гуртожитку загальною площею 3890,2 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Фрометівська, 2 передано Голосіївській районній у місті Києві раді, то всі права та обовязки орендодавця за договором № 110 від на оренду нежитлового приміщення від 28.01.2000 р., у відповідності до ст. 770 Цивільного кодексу України, перейшли до останнього.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У відповідності до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тож, положеннями законодавства, що регулює відносини оренди передбачено можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так зі сторони наймача. Отже, для здійснення автоматичної пролонгації дії договору необхідна згода обох сторін. Бажання наймача продовжувати відносини найму у даному випадку висловлюється шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Щодо наймодавця, підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка висловлюється відсутністю заперечень і вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму.

В матеріалах справи відсутнє, а відповідачем -2 не доведено надіслання позивачу повідомлення про закінчення терміну дії договору № 110 на оренду нежитлового приміщення від 28.01.2000 р. протягом місяця після закінчення його строк

Тож, суд дійшов висновку, що договір № 110 від на оренду нежитлового приміщення від 28.01.2000 р. є пролонгованим до 28.02.2020 р. - відповідно в силу положень ст. 764 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Заперечення відповідача-2 щодо того, що між Голосіївською районної у місті Києві радою та Міжрегіональною Академією управління персоналом було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 197-05 від 05.08.2005 р., за умовами якого було орендоване приміщення площею 3814, 0 кв.м. і 76,2 кв.м. по вул. Фрометівській, 2 та який припинив свою дію 28.01.2010 р, судом не приймаються, оскільки вказаний договір є нікчемним, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва № 30/361 від 01.03.2011 р.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що на даний час Приватне акціонерне товариство «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» цілком правомірно займає приміщення, в будинку гуртожитку загальною площею 3890, 20 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Фрометівська, 2, а тому вимоги про визнання продовженим договору № 110 на оренду нежитлового приміщення від 28.01.2000 р. до 28.01.2020р. є правомірними та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги позивача в частині визнання наявності права Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» на автоматичну пролонгацію договору №110 від 28.01.2000р. задоволенню не підлягають виходячи з наступного:

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Вказані норми права та інші норми чинного законодавства України регулюють саме порядок захисту особами свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а позивач звернувся до суду за захистом свого права у спосіб, який не передбачений нормами чинного законодавства України.

Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобовязання утриматись від їх вчинення.

Заявлена вимога про визнання наявності права Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» на автоматичну пролонгацію договору №110 від 28.01.2000р. не може бути предметом позову, оскільки наявність права на автоматичну пролонгацію договору є доказом підтвердження наявності або відсутності юридичного факту, який має значення для правильного вирішення господарського спору, і не є матеріально-правовою чи немайновою вимогою позивача.

Відповідно до п. 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.09 № 01-08/163 “Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові.

Отже, вимога позивача не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК зокрема у таких випадках: припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань; спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання (п. 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України").

Як встановлено судом, оскільки з 26.11.2003 р. орендодавцем за договором № 110 на оренду нежитлового приміщення від 28.01.2000 р. є Голосіївська районна у місті Києві рада, а позивачем предявлено позов до Фонду державного майна України і на час звернення позивача до суду з позовом до Фонду державного майна України, останній не був орендодавцем за вказаним договором, а тому предмет спору між Приватним акціонерним товариством «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом»до Фонду державного майна України відсутній.

З огляду на викладення провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до Фонду державного майна України, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процессуального кодексу України, підлягає припиненню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на відповідача -2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати договір № 110 від 28.01.2000 р. на оренду нежитлового приміщення продовженим на строк до 28.01.2020 р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В частині позовних вимог, заявлених Приватним акціонерним товариством «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» до Фонду державного майна України, провадження у справі припинити.

Стягнути з Голосіївської районної у м. Києві ради (03039, м. Київ, проспект 40- річчя Жовтня, 42) на користь Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2, код ЄДРПОУ 00127522) 42 грн. 50 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяТрофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складений: 23.09.2011 р.