Рішення № 18473667, 12.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/24212.09.11 За позовомПриватного підприємства «Крок»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «МІЯР»

простягнення 897248,81 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № 21/02-1 від 21.02.2009 року;

від відповідача: ОСОБА_2 дов. № б/н від 05.09.2011 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Крок»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЯР»про стягнення 765737,86 грн. основного боргу, 60 405,98 грн. пені, 53465,18грн. інфляційних втрат та 17639,79 грн. 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору № 08/04-1 поставки нафтопродуктів від 08 квітня 2010 року не розрахувався в повному обсязі за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість.

Ухвалою від 01.08.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 29.08.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 29.08.2011 року подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача подав заяву про уточнення розміру позовних вимог відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 760940,86 грн. основного боргу, решта позовних вимог залишилась незмінною.

В судове засідання 29.08.2011 року представник відповідача не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, проте подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи.

У звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 29.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 12.09.2011 року.

В судовому засіданні 12.09.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.09.2011 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

Також, в судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом розглянуто та відхилено, як безпідставне та необґрунтоване.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.09.2011 року подав клопотання про зупинення провадження по даній справі до вирішення справи № 35/276 за позовом ТОВ «Міяр»до ПП «Крок»про визнання недійсним договору № 08/04-1 від 08.04.2010 року, яке судом розглянуто та відхилено, так як вирішення спору по справі № 35/276 не перешкоджає вирішенню спору по даній справі, оскільки рішення по справі № 35/276 щодо визнання недійсним спірного договору не прийнято, крім того, в разі визнання недійсним вищезазначеного договору відповідач не позбавлений права та можливості звернутися із заявою про перегляд даного рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.09.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2010 року між Приватним підприємством «Крок»(далі продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЯР»(далі покупець, відповідач) був укладений договір № 08/04-1 поставки нафтопродуктів (далі Договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що продавець зобовязується поставити та передати у власність нафтопродукти (далі товар), а покупець прийняти та оплатити товар у відповідності з умовами Договору.

Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна за одиницю товару та ціна кожної партії товару зазначається в рахунку фактурі.

Згідно з пунктом 3.2 Договору покупець здійснює оплату шляхом безготівкового розрахунку протягом пяти банківських днів, з моменту отримання товару.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 784220,70 грн., що засвідчується видатковими накладними № РН-0000727 від 01 жовтня 2010 року на суму 311565,40 грн., № РН-0000747 від 13 жовтня 2010 року на суму 78923,90 грн., № РН-0000783 від 28 жовтня 2010 року на суму 144134,30 грн., № РН-0000804 від 04 листопада 2010 року на суму 154690,00 грн., № РН-0000849 від 29 листопада 2010 року на суму 94907,10 грн. та довіреностями на отримання товарно матеріальних цінностей № 0281369 від 01 жовтня 2010 року, № 0281376 від 13 жовтня 2010 року, № 0281386 від 28 жовтня 2010 року, № 0281386 від 28 жовтня 2010 року, № 0281416 від 29 листопада 2010 року.

В свою чергу, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, що підтверджується банківськими виписками (копії в матеріалах справах), у звязку з чим в останнього виникла перед позивачем заборгованість в сумі 760940,86 грн.

19 січня 2011 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 19/01-1 з вимогою сплатити грошові кошти за поставлений товар, що підтверджується фіскальним чеком № 8254 та описом вкладення в цінний лист, проте відповідач залишив вищезазначену вимогу без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 760940,86 грн.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 760940,86 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 4.1 Договору у випадку неоплати або несвоєчасної оплати вартості отриманих нафтопродуктів в строк, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,2% за кожний день прострочки платежу від суми неоплачених або несвоєчасно оплачених нафтопродуктів, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення. Оплата пені не звільняє покупця від сплати вартості товару.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 4.1 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 60405,98 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання, здійснених поставок, проплат, а також порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 59909,84 грн., перерахунок якої здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 17639,79 грн. та 53465,18 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання, дати поставок товару, проплат та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме 3% річних в сумі 16308,22 грн. та інфляційні втрати в сумі 50 449,93 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЯР» (місцезнаходження: 03148, м. Київ, Святошинський р н, вул. Пшенична, буд. 1; фактична адреса: 01021, м. Київ, вул. Димитрова, 22-Б, код ЄДРПОУ 23536861) на користь Приватного підприємства «Крок»(місцезнаходження: 02093, м. Київ, Дарницький р н, вул. Бориспільська, буд. 32-А; фактична адреса: 02002, м. Київ, вул. Микільсько Слобідська, буд. 2-Б, оф. 281, код ЄДРПОУ 30223565) 760 940 (сімсот шістдесят тисяч девятсот сорок) грн. 86 коп. - основного боргу, 59 909 (пятдесят девять тисяч девятсот девять) грн. 84 коп. пені, 50449 (пятдесят тисяч чотириста сорок девять) грн. 93 коп. інфляційних втрат, 16 308 (шістнадцять тисяч триста вісім) грн. 22 коп. 3% річних, 8 876 (вісім тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 09 коп. - державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

26.09.2011 року