Рішення № 18473545, 27.09.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_____________

_______________

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" вересня 2011 р.Справа № 14/5007/62/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Костриця О.О.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1. - дов. від 21.09.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2. - дов. від 23.03.2011р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київмолторг" (с.Томилівка Білоцерківський район Київська область)

до Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (м. Житомир)

про стягнення 49959,49 грн. <Поле для тексту >

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 49959,49 грн., з яких: 27414,96 грн. пені, 17238,40 грн. інфляційних нарахувань, 5306,13грн. 3% річних.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Крім того, на виконання ухвали суду від 13.09.2011р. надав уточнений розрахунок пені (а.с.35).

Представник відповідача в засіданні суду надала письмові заперечення по справі (а.с.77-79), в яких визнає вимоги позивача в частині стягнення 16836,14 грн. інфляційних нарахувань, 5306,13 грн. 3% річних. Крім того, просить суд відмовити або зменшити розмір суми пені, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем. На підтвердження вказаного надала звіт про фінансові результати за ІІ півріччя 2011р. відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вищезазначеного прохання відповідача.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київмолторг" - постачальник (позивач у справі) та Дочірнім підприємством "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд"- покупець (відповідач у справі) договору №5 від 20.01.2009р.(а.с.7), змін до нього (а.с.8), та протоколів погодження цін (а.с.37-50), Товариство з обмеженою відповідальністю "Київмолторг" поставило відповідачу товар (сухе знежирене молоко ДСТУ 4273:2003) на загальну суму 509800,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №КМ-0000054 від 10.09.2010р., №КМ-000057 від 15.09.2010р., №КМ-0000067 від 15.10.2010р. та №КМ-0000070 від 20.10.2010р. та довіреностями №943 від 10.09.2010р., №1155 від 14.10.2010р. (а.с. 51-54, 61-62).

Відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково, внаслідок чого по договору №5 від 21.01.2009р. утворилась заборгованість у розмірі 142500,00 грн.

13.12.2010р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія (а.с.11) про сплату боргу за отриманий товар згідно договору №5 від 20.01.2009р., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

18.10.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київмолторг" та Дочірнім підприємством "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" був укладений договір №18/10/10 на поставку молока (а.с.9).

На виконання вищезазначеного договору, позивач поставив відповідачу товар (молоко коров'яче пастеризоване охолоджене (ДСТУ 2661-94) на загальну суму 129866,11 грн., що підтверджується видатковими накладними №КМ-0000068 від 18.10.2010р., №КМ-0000069 від 19.10.2010р., №КМ-0000071 від 20.10.2010р., №КМ-0000074 від 21.10.2010р., №КМ-0000075 від 22.10.2010р., №КМ-0000076 від 23.10.2010р. (а.с.55-60).

Згідно з п.4.1 Договору, покупець здійснює оплату поставленої партії Товару протягом десяти банківських днів з моменту поставки відповідної партії Товару.

Відповідач свої договірні зобов'язання не виконав, внаслідок чого по договору №18/10/10 від 18.10.2010р. утворилась заборгованість у розмірі 129866,11 грн.

В зв'язку з не виконанням відповідачем своїх зобов'язань по вищезазначеному договору №5 від 20.01.2099р. та №18/10/10 від 18.10.2010р., позивач змушений був звернутися з позовною заявою до господарського суду Житомирської області про стягнення на свою користь з відповідача 272366,11 грн., з яких: 142500,00 грн. заборгованості за отриманий товар згідно договору №5 від 21.01.2009р., 129866,11 грн. заборгованості за отриманий товар згідно договору №18/10/10 від 18.10.2010р. та судові витрати.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.07.2011р. по справі №21/5007/46/11 з відповідача на користь позивача було стягнуто 272366,11 грн. основного боргу, 2723,66 грн. витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення суду набрало законної сили 29.07.2011р.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На виконання вищезазначеного рішення господарським судом Житомирської області було видано наказ №21/5007/46/11.

Наказ господарського суду №21/5007/46/11 від 03.08.2011р. був пред'явлений позивачем до виконання в Богунський ВДВС Житомирського МУЮ.

В засіданні суду представник позивача повідомив, що сума боргу згідно рішення суду від 11.07.2011р. по справі №21/5007/46/11 була погашена відповідачем лише 26.08.2011р., в підтвердження чого надав виписку з рахунку (а.с.63) (протокол судового засідання від 27.09.2011р.)

Представник відповідача у судовому засіданні підтвердила факт погашення заборгованості суми боргу згідно рішення суду від 11.07.2011р. по справі №21/5007/46/11.

Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 272366,11 грн. згідно рішення суду від 11.07.2011р. по справі №21/5007/46/11 була погашена.

Внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати грошових коштів згідно рішення суду від 11.07.2011р. у справі №21/5007/46/11, позивач скориставшись своїм правом та приписами чинного цивільного законодавства, заявив у даній справі вимоги про стягнення інфляційних нарахувань , 3% річних та пені.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання із наявністю судового рішення чи відкриття провадження по його примусовому виконанню.

Згідно із статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України належним є виконання, що відповідає умовам договору, вимогам закону та інших актів цивільного законодавства.

У разі якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки.

Глава 50 Цивільного кодексу України регулює підстави припинення зобовязання. Такими підставами, в тому числі є його виконання, проведене належним чином.

Прийняття судом рішення про стягнення боргу не припиняє зобовязання, а неможливість виконання боржником грошового зобов'язання не звільняє останнього від відповідальності (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с.6), сума 3% річних по договору №5 від 20.01.2009р. за період з 24.12.2010р. по 29.07.2011р. складає 2541,58 грн., по договору №18/10/10 від 18.10.2010р. за період з 12.11.2010р. по 29.07.2011р. - 2764,54 грн., на загальну суму 5306,13 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 5306,13 грн. 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач нарахував відповідачу інфляційні нарахування, які згідно розрахунку позивача (а.с.5) по договору №5 від 20.01.2009р. за період з січня 2011р. по червень 2011р. складають 8407,50 грн., по договору №18/10/10 від 18.10.2010р. за період з грудня 2010р. по червень 2011р. - 8830,90 грн., на загальну суму 17238,40 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, судом було встановлено, що при здійсненні обрахунків за вказані періоди позивачем за основу були взяті зведені індекси інфляції, у зв'язку з чим, загальна сума інфляційних нарахувань становить 17238,40 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач провів розрахунок інфляційних нарахувань за вищезазначені періоди, із застосування щомісячного середнього індексу інфляції, внаслідок чого загальна сума інфляційних нарахувань становить 16836,14 грн.

Представник позивача в засіданні суду не заперечив, проти стягнення з відповідача 16836,14 грн. інфляційних нарахувань, згідно розрахунку наданого відповідачем (протокол судового засідання від 27.09.2011р.).

За таких обставин, загальна сума інфляційних нарахувань складатиме 16836,14грн.

Відповідно до п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тобто, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

В пункті 11.2 договору №5 від 21.01.2009р. та п.6.2. договору №18/10/10 від 18.10.2010р. сторони погодили, що при недотриманні порядку та строків розрахунків за поставлений товар покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період заборгованості, за кожен день прострочення платежу.

Згідно уточненого розрахунку позивача сума пені по договору №5 від 20.01.2009р. за період з 24.12.2010р. по 23.06.2011р. складає 10892,50 грн., по договору №18/10/10 від 18.10.2010р. за період з 12.11.2010р. по 11.05.2011р. - 9926,75 грн., на загальну суму 20819,25 грн. (а.с.35).

Перевіривши наданий позивачем уточнений розрахунок пені, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 20819,25 грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч.2. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Представник відповідача в судовому засіданні надав письмові заперечення по справі (а.с.77-79), в яких просить суд зменшити розмір суми пені, у зв'язку з тим, що підприємство знаходиться у скрутному фінансовому становищі.

В підтвердження викладеного, представник відповідача надав звіт про фінансові результати за І півріччя 2011р. (а.с.80), з якого вбачається, що за звітний період підприємство не отримало чистого прибутку, тоді як збитки підприємства становлять 5055000,00 грн.

Частина 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Стаття 233 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Крім того, приписами ст. 3 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд також вважає, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним з загальнолюдських вимірів права. Добросовісність є наміром належним чином захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність є вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів всіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Враховуючи погашення відповідачем суми основного боргу, згідно рішення суду від 11.07.2011р. по справі №21/5007/46/11, а також важке фінансове становище відповідача (відсутність чистого прибутку та наявність збитків), господарський суд прийшов до висновку, що сума пені повинна бути зменшена до 50% від заявленої (з урахуванням уточненого розрахунку пені а.с.35), і відповідно підлягає стягненню в розмірі 104096,63грн.

За таких обставин, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 32551,90 грн., з яких: 10409,63 грн. пені, 16836,14 грн. інфляційних нарахувань, 5306,13 грн. 3% річних. В решті позову необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обгрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені до 10409,63 грн.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд", 10000, м. Житомир, вул. Ватутіна, 45, ідентифікаційний код 32176931 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київмолторг", 09172, Київська область, Білоцерківський район, с.Томилівка, вул. Леніна,1а, ідентифікаційний код 32638193 - 10409,63 грн. пені, 16836,14 грн. інфляційних нарахувань, 5306,13 грн. 3% річних, 429,62 грн. витрат по сплаті державного мита, 202,94 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі поданняапеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяКостриця О.О. Повне рішення складено: "29" вересня 2011 р.

<Текст ><Текст >