Постанова № 18472544, 27.09.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2011 р. Справа № 5005/2531/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І.- головуючого,

Бакуліної С.В, Мачульського Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 року

у справі№ 5005/2531/2011

Господарського суду Дніпропетровської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Оверсіс Сервіс"

доДержавного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет

про стягнення 39264,43 грн.

за участю представників: позивачаОСОБА_1, дов. від 01.11.2010р. відповідачаОСОБА_2, дв. Від 09.02..2011р. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповдіальністю “Оверсіс Сервіс” звернулося до господарського суду з позовом, про стягнення з Державного вищого навчального закладу “Український державний хіміко-технологічний університет” 39264,43 грн., в тому числі суму 36043,7 грн. основного боргу,1913,28 грн. пені, 370,31 грн. річних, 937,14 грн. індексу інфляції відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 530, 625, 903 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням зобов'язань по оплаті послуг, наданих на підставі договору № 70 від 20 серпня 2009 року про підбір кандидатів на навчання та надання послуг по навчанню іноземців та додаткової угоди до нього.

Відповідач відхилив позов, вказавши, що не настав обумовлений договором строк виконання грошового зобов'язання.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2011 року (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 36043,7 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 360,44 грн., 216,64 грн. витрат, повязаних зі сплатою інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено.

Судове рішення вмотивовано встановленими обставинами справи щодо надання позивачем відповідачеві послуг з підбору іноземних громадян для навчання на виконання договору № 70 від 20.08.2009 року, які не оплачено відповідачем. Водночас, відмовляючи у стягненні пені в сумі 1913,28, 3% річних у сумі 370,31 грн., та суми від інфляції 937,14 грн. судом зазначено, що умовами вказаного договору №70 не передбачено відповідальність у вигляді сплати пені за прострочення оплати наданих послуг та не вбачається прострочення виконання зобов'язання відповідачем.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 року (судді: Швець В.В. головуючий, Павловський П.П., Чус О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Державний вищий навчальний заклад “Український державний хіміко-технологічний університет” подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі, а в позові відмовити повністю.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами статей 526 та 530 Цивільного кодексу України, оскільки матеріали справи не містять підтвердження настання події, з якою пов'язано настання у відповідача строку виконання зобов'язання за спірними правовідносинами.

Позивач у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу заперечив позовні вимоги, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Державного вищого навчального закладу “Український державний хіміко-технологічний університет” підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 21 серпня 2009 року Державним вищим навчальним закладом “Український державний хіміко-технологічний університет” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Оверсіс Сервіс” був укладений договір № 70 про підбір кандидатів та надання послуг по навчанню.

Відповідно до пункту 1.1 предметом цього договору є співробітництво в галузі розповсюдження реклами і підбору іноземних громадян для навчання на компенсаційній основі на підготовчому відділенні і на 1-5 курсах основних факультетів освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр (магістр) за професійним напрямом згідно вибраної спеціальності. За пунктом 2.1.2 договору позивач зобовязується забезпечити відбір іноземних громадян для навчання в Університеті, укладати з іноземними громадянами контракт для навчання в Університеті.

Відповідно до пункту 5.2 договору, в редакції додаткової угоди від 20 серпня 2009 року, Університет проводить оплату за послуги Товариства після зарахування іноземного громадянина на підставі акта виконаних робіт.

Також господарськими судами встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Оверсіс Сервіс” здійснило підбір 27 іноземних громадян для навчання в Університеті, з якими державний вищий навчальний заклад “Український державний хіміко-технологічний університет” уклав контракти на навчання громадянина іноземної держави в державному вищому навчальному закладі “Український державний хіміко-технологічний університет”. Вищезазначені іноземні громадяни зараховані студентами до державного вищого навчального закладу “Український державний хіміко-технологічний університет”, що підтверджується наказами про зарахування та навчання, копії яких знаходяться в матеріалах справи (том 1, аркуші справи 100-112).

Вище зазначені іноземні студенти здійснили оплату за навчання на загальну суму 258928,43 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких знаходяться в матеріалах справи (том 1, аркуші справи 123-152).

На виконання пункту 5.2 договору позивач склав акт виконаних робіт до договору на суму 32809,3 грн., який разом із претензією №15/10-1 від 15 жовтня 2010 року направив Державному вищому навчальному закладу “Український державний хіміко-технологічний університет” для підписання та оплати вартості виконаних робіт; претензію та акт виконаних робіт на суму 32809,3 грн. отримано відповідачем 15 жовтня 2010 року, що підтверджується відміткою про отримання за вхідним № 308 (том 1, аркуш справи 16).

Відповідач посилається на невідповідність направлених документів формі, що вимагається державним казначейством та заборгованість деяких студентів за навчання, проживання в гуртожитку, депортацію.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на доведеність матеріалами справи факту надання позивачем відповідачу послуг, вартість яких складає суму 36043,7 грн., доказів оплати яких відповідач не надав.

Натомість, відмовляючи у стягненні річних та втрат від інфляції, суди попередніх інстанцій виходили з того, що, з огляду на положення договору, прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань суд не вбачає.

За статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або процесі здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі з договорів. Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, інших вимог, що звичайно ставляться; невиконання або неналежне виконання зобов'язання спричиняє настання правових наслідків, встановлених договором або законом.

Невиконання зобов'язання або його неналежне виконання є порушенням зобов'язання, правові наслідки чого визначаються договором, статтями 611 та 625 Цивільного кодексу України.

Судова колегія звертає увагу господарських судів попередніх інстанцій, що за статтею1 Господарського процесуального кодексу України, статтею 16 Цивільного кодексу України господарськими судами здійснюється захист порушеного права позивача з огляду на порушення зобов'язання, допущене відповідачем на час звернення до господарського суду з позовом; відтак висновки господарських судів попередніх інстанцій про відмову у стягненні індексу інфляції та відсотків річних, встановлені ними істотні обставини справи, що строк виконання основного зобов'язання відповідачем на час звернення з позовом ще не настав, суперечать правовим висновкам судів про задоволення позову в частині стягнення заборгованості за надані послуги. Водночас, вирішуючи даний спір та посилаючись на момент виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті наданих послуг за пунктом 5.2 договору, суди не надали правової оцінки діям відповідача щодо виконання ним умов договору по підписанню одержаного акта та наслідкам таких дій відносно наявності чи відсутності підстав для здійснення оплати одержаних послуг відповідачем.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не розглянули всебічно, повно та обєктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не перевірили та не з'ясували зміст та наявність порушеного права за захистом якого звернувся позивач, на час звернення з позовом, а відтак їх висновки щодо наслідків розгляду даної справи не є законними та обґрунтованими.

Допущені порушення процесуальних норм унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанову апеляційної інстанції слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарським судам слід врахувати вищенаведене та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 року у справі № 5005/2531/2011 Господарського суду Дніпропетровської області та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2011 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий Л. Рогач

Судді С. Бакуліна

Г. Мачульський