Постанова № 18472538, 27.09.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"27" вересня 2011 р. Справа № 5023/1797/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. –головуючого,

Владимиренко С.В.,

Самусенко С.С., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Артнис"

та постановуХарківського апеляційного господарського суду

від 21 червня 2011 року

у справі№ 5023/1797/11

господарського судуХарківської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Артнис"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия"

простягнення 81 039 грн. 74 коп. за участю представників сторін

від позивача –не з`явивсявід відповідача –Бащук Я.М. В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Артнис" звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до ТОВ "Стройиндустрия" про стягнення заборгованості по оплаті поставленого товару за накладною №14 від 04.12.2008 в загальній сумі 80 512 грн., 3% річних - 165 грн. 44 коп., компенсації інфляції - 362 грн. 30 коп.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.05.2011 у справі №5023/1797/11 (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 у справі №5023/1797/11 (колегія суддів: головуючий Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.) рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2011 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

          У касаційній скарзі ТОВ "Артнис" просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 у справі №5023/1797/11, а рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2011 залишити без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.09.2011 порушено касаційне провадження у справі № 5023/1797/11.

Представник відповідача висловив свої заперечення на касаційну скаргу, вказавши на правомірність висновків апеляційної інстанції з огляду на те, що ТОВ "Стройиндустрия" дійсно був отриманий лист №1/2 від 02.02.2011 з рекомендованим повідомленням, про що свідчить копія конверту, але з вимогою сплатити заборгованість загальною сумою 55512 грн. згідно договору №11 від 04.01.2008.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм процесуального та матеріального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Стаття 1117 ГПК України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.2 ст.642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товар, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Як визначено судами, виставлений позивачем відповідачеві рахунок-фактура №00000486 від 14.11.2008 за своєю правовою природою є пропозицією укласти договір купівлі-продажу товару. При цьому, відповідач за накладною №14 від 04.12.2008 товар отримав та перерахував позивачу частину грошових коштів в сумі 82000 грн., чим підтвердив прийняття пропозиції щодо купівлі зазначеного товару.

Отже, за встановленими судами обставинами сторони підтвердили свій намір про встановлення між ними господарських правовідносин, відповідно до яких позивач, як продавець, зобов'язався поставити продукцію, а відповідач, як покупець, прийняти її та сплатити. Дані правовідносини сторін не були обумовлені конкретними строками виконання зобов'язань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість відповідача підтверджується матеріалами справи, та визнав встановленим факт направлення позивачем на адресу відповідача листа №1/2 з вимогою про сплату заборгованості в сумі 80512 грн., який був наданий позивачем. З врахуванням вищевикладених обставин та на підставі ст.ст. 509,525,526,530,625 ЦК України суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Проте, апеляційний господарський суд вказує, що суд першої інстанції не дослідив належним чином надані ТОВ "Артнис" та ТОВ "Стройиндустрия" листи №1/2 від 02.02.2011, не надав належної оцінки наявності розбіжностей вказаних листів в редакції позивача та відповідача, а також наявним у справі доказам відправки вказаного листа відповідачу та доказам його отримання останнім, в зв'язку з чим дійшов помилкового висновку.

Згідно ст.530 ЦК України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

ТОВ "Артнис" стверджує, що такою вимогою є направлення відповідачу листа №1/2 від 02.02.2011 про сплату заборгованості в розмірі 80 512 грн., а доказами його отримання ТОВ "Стройиндустрия" є фіскальний чек Укрпошти про направлення рекомендованого листа відповідачу від 02.02.2011 та повідомлення Укрпошти про вручення поштового відправлення відповідачу 07.02.2011.

Разом з тим, ТОВ "Стройиндустрия" заперечує отримання листа №1/2 від 02.02.2011 в редакції ТОВ "Артнис" та зазначає про те, що ним дійсно був отриманий лист №1/2 від 02.02.2011 з рекомендованим повідомленням, про що свідчить копія конверту, але з вимогою сплатити заборгованість загальною сумою 55512 грн., що виникла згідно договору №11 від 04.01.2008.

Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що надані позивачем поштові документи не є належними доказами того, що на адресу відповідача був направлений лист №1/2 від 02.02.2011 у тій редакції, що була надана позивачем.

Судом встановлено, що поштові реквізити, зазначені на фіскальному чеку Укрпошти про направлення рекомендованого листа відповідачу від 02.02.2011 –8752500496224 та повідомленні Укрпошти про вручення поштового відправлення відповідачу –№ 496224, відповідають поштовим реквізитам, що зазначені на конверті, в якому було отримано відповідачем лист № 1/2 від 02.02.2011.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що TOB "Стройиндустрия" отримано лист TOB "Артнис" саме в редакції відповідача, який не може вважатися вимогою про сплату заборгованості в розмірі 80 512 грн. за накладною №14 від 04.12.2008 в розумінні ч.2 ст.530 ЦК України. Оскільки факт направлення позивачем листа №1/2 з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 80 512 грн. за накладною №14 від 04.12.2008 не підтверджується матеріалами справи, настання строку оплати товару за вказаною накладною не можна вважати доведеним і у позивача відсутні правові підстави вимагати виконання зобов'язання відповідача з оплати поставленого товару

Апеляційний господарський суд вважає безпідставними позовні вимоги про стягнення інфляційних та річних у зв'язку з недоведеністю факту порушення відповідачем основного грошового зобов'язання.

          Відповідно ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що в даному випадку зобов'язання по оплаті товару не визначено сторонами конкретним строком та виникають питання щодо дійсної суми заборгованості, у позивача відсутні правові підстави вимагати стягнення з відповідача оплати поставленого товару в розмірі 80 512 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги TOB "Артнис" не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

                    Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артнис" залишити без задоволення.

          Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 у справі № 5023/1797/11 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                      І. Плюшко

Судді:                                                                                          С. Владимиренко

С. Самусенко