Постанова № 1847244, 20.06.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.08 Справа№ 13/40А

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Щигельській О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ЗАТ „Завод комунального транспорту”, м.Львів

до відповідача: ДПІ у м.Львові, м.Львів

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №62301/0/1827 від 02.02.07р.

За участю представників сторін:

Від позивача: Кошель Ю.Д. –представник

Від відповідача: Борівець І.Б. –ст.держ.под.інсп.юр.від., Ковальова О.С. –гол.держ.под.рев.-інсп.

Відкрито провадження у справі за позовом ЗАТ „Завод комунального транспорту”, м.Львів до відповідача: ДПІ у м.Львові, м.Львів про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №62301/0/1827 від 02.02.07р.

Попередній розгляд справи викладено в ухвалах господарського суду від 19.03.08р., від 03.04.08р., від 16.04.08р. та від 10.06.08р.

З”ясовано:

в період з 10.01.2007 року по 18.01.2007 року ДПІ у м. Львові було проведено невиїзну документальну перевірку ЗАТ «Завод комунального транспорту»(ЗАТ «ЛАЗ») з питання достовірності нарахування суми відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2004 року.

За результатами перевірки складено акт №14/23-4 /32483661 від 18.01.2007 року, в якому зафіксовано наступне:

Перевіркою достовірності нарахування суми податку на додану вартість за серпень 2004 року встановлено, що в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2004 року, поданій до ДПІ у м. Львові 20.09.2004 року за №2017418, відображено суму податкових зобов’язань - 554 135 грн., податковий кредит –5 291 518 грн., сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню –4 737 333 грн.

Підприємством заявлено про бажаний порядок здійснення відшкодування - залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов’язань платника протягом трьох наступних звітних періодів шляхом перерахування на рахунок в установі банку - 100% .

У травні 2005 року Державною податковою інспекцією у м. Львові проведено перевірку ЗАТ «ЛАЗ»відносно підтвердження правомірності декларування ПДВ за серпень 2004 року, результати якої оформлено довідкою від 11.05.2005 року №61/23-4/32483661.

Як встановлено перевіркою, причинами виникнення від’ємного значення податку на додану вартість в серпні 2004 року є:

- включення в податковий кредит суми ПДВ по придбанню партії труби обсадної, труби бурової та долот шарошкових в сумі 3 425 604 грн., податковий кредит - 5 291 518 грн., що становить 64,7%;

- включення в податковий кредит придбання ТМЦ, вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва, в значних розмірах;

- експортні операції;

- застосування нульової ставки до оподаткування операцій з продажу автобусів та запасних частин до них згідно ст.2 ЗУ «Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні»№ 535/97-ВР від 19.09.1997 року (із змінами та доповненнями) та п.11.19 ст.11 ЗУ «Про податок на додану вартість»(далі – ЗУ «Про ПДВ»).

Основна сума заявленого до відшкодування податку на додану вартість по декларації за серпень 2004 виникла за рахунок взаєморозрахунків позивача з ТОВ «Дніпрометснаб».

Перевіркою правильності відображення в декларації сум податкових зобов’язань та податкового кредиту за серпень 2004 року встановлено, що:

- згідно договору №ТР/ДС-08 від 30.08.2004 року ТОВ «Дніпрометснаб»(Продавець, місцезнаходження: м. Київ) зобов’язується поставити, а ЗАТ «ЛАЗ»(Покупець) прийняти та оплатити товар (згідно специфікації №1, №2 від 30.08.2004 року до даного договору найменування товару наступне: долота шарошкові в кількості 500 шт. на загальну суму 5 320 555,61грн., в т.ч. ПДВ 886 759,27 грн. та труби обсадні та бурові в кількості 2572,850 тн. на загальну суму 15 438 347,76 грн., в т.ч. ПДВ 2 573 057,96 грн.) в терміни, що передбачені договором. Згідно акту прийому-передачі продукції б/н від 30.08.2004 року року, ТОВ «Дніпрометснаб»передає, а ЗАТ «ЛАЗ»приймає долота шарошкові в кількості 500 шт. на загальну суму 5 320 555,61 грн., в т.ч. ПДВ –886 759,27 грн. Згідно акту прийому-передачі продукції б/н від 30.08.2004 року ТОВ «Дніпрометснаб»передає, а ЗАТ «ЛАЗ»приймає труби обсадні та труби бурові в кількості 2504,850 тн. на загальну суму 15 233 070,00 грн., в т.ч. ПДВ –2 538 845,00 грн. До книги придбання товарів (робіт, послуг) за серпень 2004 року включено наступні податкові накладні, виписані ТОВ «Дніпрометснаб»: №6 від 30.08.2004р. на загальну суму 15 233 070,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 538 845,00 грн. та №7 від 30.08.2004р. на загальну суму 5 320 555,61грн., в т.ч. ПДВ 886 589 грн., та включено до складу податкового кредиту в декларації за серпень 2004 року суму ПДВ в розмірі 3 425 604,27 грн.

Оплату за вищевказаний товар ЗАТ «ЛАЗ» здійснено платіжними дорученнями №43 та №44 від 04.11.2004 на загальну суму 20 553 625,61 грн., в т. ч. ПДВ 3 425 604,27 грн. В специфікаціях до договору №ТР/ДС-08 від 30.08.2004р. вказано базис поставки - самовивіз автотранспортом зі складу Продавця, що знаходиться у м. Красноград.

- згідно договору на відповідальне зберігання №502/05-04 від 15.09.2004р., укладеного між Буровим управлінням «Укрбургаз»ДК «Укргазвидобування»(Сторона 1) та ЗАТ «ЛАЗ»(Сторона 2), Сторона 2 довіряє, а Сторона 1 зобов’язується взяти на зберігання матеріальні цінності виробничо-технічного призначення, надалі майно, в асортименті та кількості згідно актів прийому-передачі, які є невід’ємною частиною договору. Сторона 1 згідно даного договору зберігає майно на складі, що знаходиться у м. Красноград. ЗАТ «ЛАЗ»передано Буровому управлінню «Укрбургаз»на відповідальне зберігання продукцію згідно акту прийому-передачі №1 від 15.09.2004р. –труби обсадні та бурові в кількості 2504,850 тн. (отримані від ТОВ «Дніпрометснаб»згідно акту прийому-передачі від 30.08.2004р.) та згідно акту прийому-передачі №2 від 15.09.2004р. - долота шарошкове в кількості 500 шт. (отримані від ТОВ «Дніпрометснаб» згідно акту прийому-передачі від 30.08.2004р). В даному договорі передбачено, що вартість послуг по відповідальному зберіганню майна нараховується згідно розрахунку, який є невід’ємною частиною договору і складає 1 грн.13 коп., в т.ч. ПДВ 20% за 1 квадратний метр за добу зберігання. Площа зберігання Майна по договору –522 кв.м. За зберігання Майна Сторона 2 перераховує Стороні 1 грошові кошти, згідно наданих розрахунків, на розрахунковий рахунок щомісяця до п’ятого числа наступного місяця. Проте, ЗАТ «ЛАЗ» не надало до перевірки документів по розрахунках за відповідальне зберігання (крім рахунку №152 від 30 грудня 2004 Філії бурове управління «Укрбургаз» за зберігання матеріалів 522 м. кв. * 0,938 грн. (за м. кв.) з 01.11.2004 по 31.12.2004 на суму 35 841,65 грн., в т.ч. ПДВ - 5 973,61 грн.).

Документи чи будь-які пояснення, про місцезнаходження труб обсадних, бурових та долот шарошкових придбані в ТОВ «Дніпрометснаб» позивачем не надано.

За результатами зустрічної перевірки Бурового управління «Укрбургаз»ДК «Укргазвидобування»на предмет обстеження складських приміщень, що знаходяться у м. Красноград, та підтвердження факту зберігання товару, який належить ЗАТ «ЛАЗ». Красноградською ОДПІ повідомлено, що відповідно до листа БУ «Укрбургаз»№03/481 від 31.01.2005р. станом на 10.12.2004р. на відповідальному зберіганні знаходилась труба обсадна у кількості 2354,491 тн. та труба бурова у кількості 150,359 тн., що належать ЗАТ «ЛАЗ». Складські приміщення, що знаходяться у м. Красноград належать БУ «Укрбургаз»і є його власністю.

- згідно договору №122 від 04.11.2004р. про відповідальне зберігання ЗАТ «ЛАЗ»довіряє, а ВАТ «Дніпродзержинський автомобільний завод»зобов’язується взяти на зберігання матеріальні цінності виробничо-технічного призначення (надалі –майно, тобто долото шарошкове в кількості 500 шт), згідно акту прийому-передачі №1 від 04.11.2004. Майно згідно даного договору ВАТ «Дніпродзержинський автомобільний завод»зберігає на складі, що знаходиться у м. Дніпродзержинськ. Підтверджуючих документів на транспортування вищевказаного майна зі складу, що знаходиться у м. Красноград на склад, знаходиться у м. Дніпродзержинськ, позивачем не надано.

За результатами зустрічної перевірки ТОВ «Дніпрометснаб»з питань відвантаження товарів по взаєморозрахунках із ЗАТ «ЛАЗ»по податкових накладних №6 та №7 від 30.08.2004р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва повідомлено, що підприємство ТОВ «Дніпрометснаб»є посередником, а постачальником реалізованої продукції є ТОВ «Укрспецрезерв» (м. Київ), і зазначена продукція придбана по податкових накладних №3 від 29.01.2004р. в кількості 3267,648 тн. на суму 18 654 163,79 грн., в т.ч. ПДВ - 3 109 027,30 грн. та №2 від 29.01.2004р. в кількості 500 шт. на суму 5 307 514,01 грн., в т.ч. ПДВ - 884 585,67 грн.

Крім того, в довідці перевірки ТОВ «Дніпрометснаб»№18/26-20/31808266 від 21.02.2005 зазначено, що ТОВ «Дніпрометснаб»включило до податкових зобов’язань у серпні 2004 суму ПДВ у розмірі 2 538 845,00 грн. - ПДВ з вартості труб обсадних та бурових. Підприємством подано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, надісланого до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 15.02.2005 року, а перший запит на проведення зустрічної перевірки надіслано листом ДПІ у м. Львові 25.10.2004, що дало можливість підприємству включити до складу податкових зобов’язань суму ПДВ в розмірі 886 759,7 грн. по взаєморозрахунках з ЗАТ «ЛАЗ»у січні 2005, а не у серпні 2004.

Після надходження вищезгаданої довідки перевірки ТОВ «Дніпрометснаб», на адресу ДПІ у м. Львові надійшов лист УПМ ДПА у м. Києві від 22.04.2005 №1500/7вх./26-3515, про те що провести перевірку ТОВ «Дніпрометснаб»не має можливості з наступних причин:

- підприємство ТОВ «Дніпрометснаб» не знаходиться за вказаною юридичною адресою;

- за лютий 2005 ТОВ «Дніпрометснаб» подало декларацію по ПДВ до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з показниками, що свідчать про відсутність фінансово - господарської діяльності;

- місцезнаходження підприємства ТОВ «Дніпрометснаб» та його посадових осіб не встановлено.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва листом від 08.12.2006 №4623/7/26-120 направлено на адресу ДПІ у м. Львові копії документів відносно ТОВ «Дніпрометснаб», а саме: копії карток особового рахунку по ПДВ вищевказаного підприємства станом на 30.11.2006, акт незнаходження ТОВ «Дніпрометснаб»за юридичною адресою станом на 30.11.2006, копії установчих документів.

Проведеним аналізом податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Дніпрометснаб»за серпень 2004 року, поданої в ДПІ Голосіївського району м. Києва 20.09.2004 року №208282, та уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з цього податку у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2004 року встановлено, що сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету становить 3 425 604 грн. Проте, аналізом карток особового рахунку по податку на додану вартість встановлено, що ТОВ «Дніпрометснаб»вищевказану суму податку на додану вартість до бюджету не сплачено.

За результатами зустрічної перевірки ТзОВ «Укрспецрезерв»по взаєморозрахунках з ТОВ «Дніпрометснаб»Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва повідомлено, що ТзОВ «Укрспецрезерв»в ДПІ не звітує, останній звіт подано за жовтень 2004 року, надано запит до ГВПМ на встановлення місцезнаходження суб’єкта підприємницької діяльності.

На підставі даних, викладених в акті перевірки, ДПІ у м. Львові прийнято податкове повідомлення-рішення №62301/0/1827 від 02.02.2007 року, яким ЗАТ «Завод комунального транспорту»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 3 425 604,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 712 802,00 грн.

При прийнятті рішення у даній справі суд виходив з наступного:

відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

За змістом даної норми право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару, який платником на день подання декларації за спірний період не оплачений.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Вказана норма передбачає крім обо’язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість обов’язкову наявність ще такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

При отриманні податкової накладної, що засвідчує постачання товарів без фактичної оплати вартості товарів, не виникає надмірної сплати податку.

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 даного Закону зазначено, що суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються в першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією зобов’язкових підстав бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість є фактичне надходження податку на додану вартість до Державного бюджету України від платника податку –продавця, а не з самого факту здійснення відповідної операції та сплати покупцем податку в ціні товару.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодування з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Позивачем у серпні 2004 року включено до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 5 291 518 грн., в т.ч. по придбанню партії труби обсадної, труби бурової та долот шарошкових в сумі 3 425 604 грн. згідно податкових накладних №6 та №7 від 30.08.2004 року. Згідно інформації ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з питань взаємовідносин з ЗАТ «ЛАЗ»вбачається, що ТОВ «Дніпрометснаб»згідно податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2004 року період задекларовано суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету в розмірі 2 539 015,00 грн., в т.ч. 2 538 845,00 грн. - ПДВ з вартості труб обсадних та бурових. 15.02.2005 року підприємством подано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ, згідно якого ТОВ «Дніпрометснаб»включило до складу податкових зобов’язань суму ПДВ в розмірі 886 589 грн. по взаєморозрахунках з ЗАТ «ЛАЗ». Враховуючи те, що перший запит ДПІ у м. Львові на проведення зустрічної перевірки надіслано листом 25.10.2004 року, це дало можливість підприємству включити до складу податкових зобов’язань суму ПДВ в розмірі 886 589 грн. по взаєморозрахунках з ЗАТ «ЛАЗ»у січні 2005 року, а не у серпні 2004 року.

Аналізуючи надані ДПІ у Голосіївському районі м. Києва картки особового рахунку по податку на додану вартість встановлено, що ТОВ «Дніпрометснаб»вищевказану суму податку на додану вартість до бюджету не сплачено. Крім того, за результатами зустрічної перевірки ТзОВ «Укрспецрезерв»по взаєморозрахунках з ТОВ «Дніпрометснаб»ДПІ у Печерському районі м. Києва повідомлено, що ТзОВ «Укрспецрезерв»в ДПІ не звітує, останній звіт подано за жовтень 2004 року, надано запит до ГВПМ на встановлення місцезнаходження суб’єкта підприємницької діяльності. Таким чином докази включення сум податку на додану вартість контрагентом позивача до складу податкових зобов’язань відсутні.

Враховуючи вищевказане, право на відшкодування ПДВ виникає лише при фактичному надходженні ПДВ до Державного бюджету України від продавця, якщо суму ПДВ було сплачено покупцем постачальникові, а отриману від покупця суму ПДВ було сплачено постачальником до бюджету, а не з самого факту здійснення відповідної операції та сплати покупцем податку в ціні товару.

Таким чином, Законом встановлено прямий послідовний взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням цього податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач правомірно визначив позивачу податкові зобов’язання та нарахував на них штрафні (фінансові) санкції у відповідності до вимог підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В доповненнях до позовної заяви позивач посилається на той факт, що сума податкового зобов’язання, визначена в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні ДПІ у м. Львові, є погашеною у відповідності до Закону України від 14.05.1992 року №2343/ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(із змінами та доповненнями) (далі - Закон).

Судом розглянуто дане питання та встановлено наступне.

ДПІ у м. Львові у відповідності до ст.ст.11, 14 даного Закону, подано на адресу господарського суду Львівської області заяву з кредиторськими (конкурсними) вимогами до ЗАТ «Завод комунального транспорту»на суму 111 164 456,17 грн. Дані вимоги станом на сьогоднішній день перебувають в процедурі судового оскарження.

Відповідно до ст.12 даного Закону - мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Згідно частини 15 ст. 11 Закону після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі, незалежно від настання строку виконання зобов’язань, мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згіно зі ст. 14 цього Закону. Відповідно до ст. 14 Закону конкурсні кредитори, які виникли до дня порушення провадження по справі про банкрутство, протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр кредиторів.

Таким чином, мова в ст.ст.11, 14 Закону йде про конкурсні вимоги, тобто ті, які виникли до моменту порушення провадження у справі про банкрутство суб’єкта підприємницької діяльності (моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів).

Як зазначає Позивач, справа про банкрутство ЗАТ «Завод комунального транспорту»порушена 22.05.2006, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення датоване податковим органом лише 02.02.2007.

Враховуючи наведене, сума податкового зобов’язання визначена в даному податковому повідомленні-рішенні вважається поточними вимогами, тобто такими, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, і оскільки вона не існувала на дату введення мораторію, не могла бути заявленою податковим органом, як конкурсними вимогами.

Необхідно врахувати і той факт, що відповідно до ч. 1 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 №2343-ХII (із змінами та доповненнями) - з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Таким чином, сума податкового зобов’язання визначена в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, датованого 02.02.2007, може бути пред’явлена лише в межах ліквідаційної процедури банкрута.

Суд не може також залишити поза увагою посилання відповідача на той факт, що позивачем подано позов з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ «Завод комунального транспорту»14.03.2008 року подано позовну заяву до господарського суду Львівської області про визнання нечиним податкового повідомлення-рішення №62301/0/1827 від 02.02.2007 року.

Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дана норма є спеціальною нормою, що встановлює строк звернення до адміністративного суду та визначає термін, з початку якого обчислюється перебіг строку позовної давності.

Відповідно до ч. 3. ст.99 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

Слід зазначити, що Кодексом та Законами України не встановлено інші строки для звернення до адміністративного суду.

Так ст. 15 Закону України №2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено строк давності у 1095 днів протягом якого податковий орган має право визначити суму податкового зобов’язання платнику податку, або стягнути податковий борг. Даною статтею не встановлено строк звернення до адміністративного суду платника податку про захист свого порушеного права.

Додатково слід звернути увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст.99 КАС України, річний строк для звернення до адміністративного суду встановлюється для захисту прав, свобод та інтересів особи.

Відповідно до ст. 3 КАС України, позивач – особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках , встановлених законом.

Таким чином, законодавець чітко розмежовує поняття особи, яка звертається за захистом своїх прав, свобод та інтересів та поняття суб’єкта владних повноважень (в даному випадку податковий орган). Враховуючи викладене, встановлений ч.2 ст.99 КАС України річний строк звернення до суду з позовом жодним чином не поширюється на подання позову суб’єктом владних повноважень, а поширюється на подання позову –в даному випадку, платником податків ЗАТ „Завод комунального транспорту”.

Відповідно до ч.4 ст. 99 КАС України, якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Предметом спору у даній справі є податкове повідомлення-рішення №62301/0/1827 від 02.02.2007. Дане рішення позивачем отримано у лютому 2007 року. Таким чином, саме при отриманні спірного рішення позивач дізнався про порушення, на його думку, даним рішенням його прав та інтересів.

Таким чином, днем, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень є дата отримання ним податкового повідомлення рішення, а саме 07.02.2007 року наручно, що підтверджується підписом головного бухгалтера на листі ДПІ у м. Львові від 06.02.2007 року №2036/23-4/285 «Про направлення податкового повідомлення-рішення».

Позивачем надано суду, як доказ того, що дане рішення надіслано через органи зв’язку, копію конверта рекомендованого листа ДПІ у м. Львові з штемпелем органу зв’язку 18.03.2007 р., а також копію сторінки Журналу реєстрації вхідної документації ЗАТ «Завод комунального транспорту», де зазначено, що повідомлення-рішення отримано позивачем 18.03.2007 р.

Таке твердження позивача не заслуговує уваги суду, оскільки наявна в матеріалах судової справи копія податкового повідомлення-рішення, долучена позивачем до позовної заяви разом з іншими документами, свідчить про відсутність на ній порядкового номера журналу реєстрації вхідної кореспонденції ЗАТ «Завод комунального транспорту», а конверт рекомендованого відправлення з штемпелем органу зв’язку 18.03.2007 року не підтверджує факт відправлення саме податкового повідомлення-рішення від 02.02.2007 року №62301/0/1827.

З наведеного випливає, що на момент подання позовної заяви пройшов понад один рік, відповідно сплив встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін

Керуючись ст.ст.100,122-124,127,130,135,143,151-154,160,161,163,167 КАС України, суд, -

постановив:

1.В адміністративному позові відмовити повністю.

2.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.

Суддя