Постанова № 18466449, 21.09.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

<Список >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 вересня 2011 року Справа № 5002-19/1329-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіВоронцової Н.В.,

суддівПроценко О.І.,

Сікорської Н.І.,

за участю представників сторін: не з'явилися.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 21 червня 2011 року у справі №5002-19/1329-2011

за заявою Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим (вул. Сімферопольська, 3, м. Бахчисарай,98403)

доборжника Приватного підприємства "Вікто" (вул. Трудова, 30, с. Холмівка, Бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим, 98465)

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2011 року Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі АР Крим звернулася до господарського суду АР Крим із заявою про порушення справи про банкрутство Приватного підприємства "Вікто" в порядку передбаченому ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду АР Крим від 06 квітня 2011 року за заявою Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим порушено провадження у справі №5002-19/1329-2011 про банкрутство Приватного підприємства "Вікто" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду АР Крим від 21 червня 2011 року Приватне підприємство "Вікто" визнано банкрутом. Відкрито відносно боржника Приватного підприємства "Вікто" ліквідаційну процедуру відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строком на шість місяців.

Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича, який має ліцензію серії АВ№НОМЕР_1 від 29.03.2010р. Зобовязано ліквідатора письмово повідомити про визнання господарським судом боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника. Після закінчення розрахунків з кредиторами ліквідатору представити суду звіт та ліквідаційний баланс відповідно до ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Приймаючи вищевказану постанову, місцевий господарський суд виходив із наявності ознак передбачених ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" для визнання відсутнього боржника банкрутом. Призначаючи ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича, місцевий господарський суд зазначив, що заява останнього надійшла до суду раніше ніж заява іншого арбітражного керуючого Друзіна Р. В.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2011 року у справі №5002-19/1329-2011 в частині призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича, призначити арбітражним керуючим по даній справі Друзіна Руслана Валентиновича.

Апеляційна скарга зокрема мотивована тим, що відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор має право подати клопотання про призначення арбітражного керуючого, керуючого санацією або розпорядника майна, проте письмове клопотання Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в АР Крим про признання арбітражного керуючого Друзіна Р. В. безпідставно не було прийнято судом до уваги, в той час коли арбітражний керуючий Кирилін М. В. стягує заробітну плату із бюджету України в особі Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в АР Крим, що в свою чергу є незапланованими витратами бюджету, які негативно впливають на формування його дохідної чатини.

Також, апелянтом було заявлено клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скапги.

Ухвалою Севастопольского апеляційного господарського суду від 04 серпня 2011 року Державній податковій інспекції у Бахчисарайському районі в АР Крим відновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційна скарга останньої прийнята до провадження та справа призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Остапова К. А., судді Ткаченко М. І., Сікорська Н. І.

Розпорядженням в.о. секретаря судової палати від 07 вересня 2011 року замінено суддю Ткаченка М.І. на суддю Проценко О.І. у складі колегії з розгляду апеляційної скарги у справі № 5002-19/1329-2011.

Розпорядженням Заступника голови суду від 21.09.2011р., суддю Остапову К. А. замінено на суддю Воронцову Н. В. у складі колегії з розгляду апеляційної скарги у справі № 5002-19/1329-2011.

У судове засідання, 21 вересня 2011 року, представники учасників у справі не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, ухвалою суду від 07.09.2011р., яка направлялася на їхню адресу рекомендованою кореспонденцією.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності незявившихся представників сторін.

Повторно переглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, прийнятий у справі судовий акт, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Приватне підприємство "Вікто" є юридичною особою, яка зареєстрована виконавчим комітетом Донецької міської ради, за юридичною адресою: 83049, вул. Професорів Богословських, буд. 7, м. Донецьк, Куйбишевський район, Донецька обл., що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 303891.

20.01.2005р. Виконавчим комітетом Донецької міської ради здійснено реєстраційні дії щодо зміни юридичної адреси Приватного підприємства "Вікто": 98465, вул. Трудова, буд.. 30, с. Холмівка, Бахчисарайський район, АР Крим, що підтверджується Довідкою з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 13.01.2010 року.

Відповідно до Довідки ДПІ у Бахчисарайському районі в АРК від 08.11.2010 року № 1964/9/29 Приватне підприємство "Вікто" знаходиться на податковому обліку з 07.02.2006 року.

Таким чином, Приватне підприємство "Вікто" є субєктом господарювання, юридичною особою, платником податків, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Як вбачається з матеріалів справи, заява Державної податкової інспекцією у Бахчисарайському районі про порушення справи про банкрутство, зокрема була обґрунтована тим, що за боржником числиться сума податкового боргу у розмірі 1934,07 грн. яка складається із:

-338,50 грн. штрафні санкції за неподання звітності згідно акту перевірки №291/1501/25334854 від 09.09.2008р, про що винесено податкове повідомлення рішення №0001961501/0 від 23.09.2008р.;

-1190,00 грн. штрафні санкції за неподання звітності акт №144/1501/25334854 від 14.06.2010р., податкове повідомлення рішення №0001341501/0 від 23.06.2010р.;

-170,00 грн. штрафні санкції за неподання звітності акт №00206/1501/25334854 від 14.08.2007р., податкове повідомлення рішення №0001451501/0 від 22.08.2007р.;

-112,80 грн. пені з податку на прибуток приватних підприємств, нарахована по податковому повідомленню рішенню №0001961501/0 від 23.09.2008р.;

-67,51 грн. пені з податку на прибуток приватних підприємств, нарахована по податковому повідомленню рішенню №0001341501/0 від 23.06.2010р.;

- 55,26 грн. пені з єдиного податку на підприємницьку діяльність з юридичних осіб, нарахована по податковому повідомленню рішенню №0001451501/0 від 22.08.2007р.

В якості доказів про відсутність підприємницької діяльності боржника, Державною податковою інспекцією у Бахчисарайському районі надані наступні документи: довідки ДПІ у Бахчисарайському районі № 71/09/1501 від 17.01.2011р. про те, що ПП "Вікто" податкову звітність останній раз надало 11.02.2008р.; копія постанови Відділу державної виконавчої служби про повернення виконавчого документа без виконання в звязку з тим, що згідно даних ДАІ, БТІ у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення, також боржник за вказаною адресою відсутній.

Відсутність боржника за місцем його знаходження, Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі АР Крим підтверджує Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, із якої вбачається здійснення реєстратором 06.10.2008р. дій по внесенню інформації про відсутність юридичної особи за вказаною адресою 98465, вул. Трудова, буд. 30, с. Холмівка, Бахчисарайський район (а. с. 27).

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

З огляду на наведену норму, кредитор може подати заяву про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, при наявності грошових вимог до нього, не залежно від їх розміру та за умови наявності доказів нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема у звязку з його відсутністю за місцемзнаходження.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Окрім визначених у вищевказаній статті особливостей, обовязковою підставою для порушення справи про банкротство відсутнього боржника є визначена ст. 1 та ч. 3 ст. 6 закону наявність безспірних вимог до боржника.

Безспірність боргу на суму 170,00 грн. заявник підтверджує виконавчим листом господарського суду АР Крим від 23.10.2008р., який виданий на примусове виконання постанови від 03.07.2008р. у адміністративній справі №2-19/5807-2008А (а. с. 11) та постановою Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції в АР Крим від 05.11.2010р. про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" (а. с. 10).

Як вбачається із розрахунку суми заяви 170,00 грн. є нараховані штрафні санкції за неподання звітності згідно акту перевірки №00206/1501/25334854 від 14.08.2007р., про що було винесено податкове повідомлення рішення №0001451501\0 від 22.08.2007р. (а. с. 6).

Безспірність грошових вимог в розмірі 1528,50 грн. ініціюючий кредитор підтверджує постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.12.2010р. у справі №2а-15598/10/1/0170 (а. с. 12).

Так, відповідно до зазначеної постанови з Приватного підприємства "Вікто" стягнуто в дохід державного бюджету заборгованість з податку на прибуток в смі 1528,50 грн., яка складається з:

-338,50 грн. штрафні санкції за неподання звітності згідно акту перевірки №291/1501/25334854 від 09.09.2008р, про що винесено податкове повідомлення рішення №0001961501/0 від 23.09.2008р.;

-1190,00 грн. штрафні санкції за неподання звітності акт №144/1501/25334854 від 14.06.2010р., податкове повідомлення рішення №0001341501/0 від 23.06.2010р.

Відповідно до довідки про суми податкового боргу ПП "Вікто" від 31.01.2011р. виданої Першим заступником начальника органу Л. В. Подгорною, за ПП "Вікто" числиться: штрафні санкції на суму 1698,50 грн. (1528,50+170,00=1698,50) та 180,31 грн. пеня і 55, 26 грн. пеня нарахована на суму несплаченого податкового боргу (штрафних санкцій), а також зазначено, що податкові зобовязання у боржника дорівнюють 0,00 грн. (а. с. 8).

Відповідно до розрахунку суми кредиторських вимог, а саме пені, вбачається, що кредитором за період з 07.10.2008р. по 21.01.2011р. нарахована пеня на податкове повідомлення рішення №0001961501/0 від 23.09.2008р в сумі 112,80 грн.; за період з 13.07.2010р. по 31.11.2011р. нарахована пеня на податкове повідомлення рішення №001341501/0 від 23.06.2010р. в сумі 67,51 грн. та за період з 14.0.2007р. по 31.01.2011р. нарахована пеня на податкове повідомлення рішення №0001451501/0 від 22.08.2007р. в сумі 55,26 грн., тобто пеня нарахована саме за несплату штрафних санкцій (а. с. 6-7).

Слід зазначити, що при визначенні розміру вимог за грошовими зобовязаннями господарським судам слід враховувати, що грошовим зобов'язанням у розумінні статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Однак до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка /пеня та штраф/.

Виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів регулювався на час застосування штрафних санкцій Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який, відповідно до частини першої преамбули Закону, є спеціальним законом з питань оподаткування, і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів /обов'язкових платежів/, включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" (на час застосування штрафних санкцій) визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються Законами України про оподаткування.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Згідно зі ст. 13 даного Закону в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону.

Закон не відносить суми неустойки (штрафу, пені) і фінансових санкцій, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з положеннями Закону України "Про державну податкову службу в Україні" пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до складу грошового зобов'язання, що складає кредиторські вимоги до боржника (у тому числі безспірні), не зараховуються недоїмка (пеня та штраф).

Відповідна правова позиція викладе в пункті 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" .

Отже, оскільки визначені кредитором грошові вимоги до боржника складалися лише із сум штрафних санкцій та пені за порушення податкового законодавства, які в свою чергу не можуть являтися основним грошовим зобовязанням боржника, в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у місцевого господарського суду були відсутні як правові підстави для порушення, так і для подальшого здійснення провадження у справі про банкрутство боржника.

Таким чином, місцевим господарським судом зроблений неправомірний висновок, що такі вимоги зараховуються до складу грошових зобов'язань, що покладаються в основу кредиторських вимог відповідно до ст. 1 Закону, а відтак порушуючи провадження у справі про визнання боржника банкрутом, допустився порушень норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Господарського процесуального кодексу України. Оскільки господарський суд у справі про банкрутство не вирішує спір по суті, а лише перевіряє обґрунтованість грошових вимог та у випадку коли кредитором не надано доказів наявності таких грошових вимог до боржника, господарський суд повинен був припинити провадження у справі, в звязку з відсутністю підстав для порушення справи про банкрутство, навіть за наявності усіх інших підстав передбачених ст. 52 Закону про банкрутство.

Адже, обовязковою обставиною для застосування будь якої підстави передбаченою ст. 52 Закону для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є обовязкова наявність безспірних грошових вимог, відсутність яких унеможливлює і правозастосування норм наведеної статті.

Таким чином, виходячи із положень ст. ст.1, 2, 13, 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування" суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, не відносяться до категорії податків і зборів (обовязкових платежів), а отже, наявність лише штрафних санкцій за порушення податкового законодавства та пені нарахованої за їх несплату, не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно статті 52 Закону заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань, зокрема у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.

Так, неподання звітності ініціюючий кредитор підтверджує довідкою ДПІ у Бахчисарайському районі №71/09/1501 від 17.01.2011р. та актом перевірки №144/1501/25334854 від 14.06.2010р. про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності, якою було встановлено, що з 10.11.2008р. по 1 квартал 2010 року боржник не подає податкову звязність із податку на прибуток (а. с. 48).

Проте, колегія суддів зазначає, що ненадання звітності тривалий час, без наявності до нього грошових вимог не може бути підставою для визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом та введення подальшої процедури банкрутства, а може бути підставою для припинення підприємницької діяльності, не пов'язаної з її банкрутством.

Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 07.10.2009 у справі № 04-05/27-25-8б.

Враховуючи те, що визначені кредитором грошові вимоги до боржника складаються лише з сум фінансових санкцій за порушення податкового законодавства та пені за їх несплату, а тому такі вимоги не зараховуються до складу грошових зобов'язань, що покладаються в основу кредиторських вимог відповідно до статті 1 Закону про банкрутство, місцевий господарський суд неправомірно порушив провадження у справі про банкрутство та безпідставно здійснював подальше провадження у справі.

Крім того, відсутність у боржника нерухомого та рухомого майна, немає правового значення. Оскільки згідно діючого законодавства наявність автотранспорту та нерухомості не є обовязковою умовою для здійснення підприємницької діяльності та в зворотному випадку може бути підставою для самостійного припинення підприємницької діяльності, але не у справі про банкрутство.

Слід зазначити, що неплатоспроможність- це зовнішня ознака неоплатності боржника, тобто недостаток майнових активів для оплати заявлених кредиторських вимог.

Відповідно до вимог ГПК України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушення господарськими судами провадження по справі про банкрутство, можливе при наявності певного предмету спору, в іншому випадку, при відсутності предмету спору, провадження по справі підлягає припиненню.

Стаття 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить вичерпного переліку підстав припинення провадження по справі про банкрутство.

Колегією суддів було встановлено, що кредитором не надано доказів наявності кредиторських вимог, оскільки вимоги ДПІ у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим до боржника складаються із суми штрафних санкцій та нарахованої за їх несплату пені, які не є основним грошовим зобовязанням, згідно ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Так як, при зверненні до суду з заявою про порушення провадження по справі про банкрутство кредитором не надано суду необхідних доказів, які б свідчили про наявність грошових вимог та неплатоспроможність боржника сплатити борг, то порушене провадження по справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне також дати оцінку, діям суду першої інстанції, щодо призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича.

Так, п. 2 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Як вбачається зі матеріалів справи, в ухвалах від 06.04.2011р., 18.04.2011р., 05.05.2011р., 06.06.2011р., суд зобовязав кредитора надати пропозиції щодо кандидатури ліквідатора.

При цьому, що 04.05.2011р. арбітражний керуючий Кирилін М. В. вже звернувся із заявою до суду про участь у справі, в той час коли двотижневий строк передбачений п. 2 ст. 52 Закону сплинув 20.04.2011р.

Пунктом 4 ст. 52 Закону передбачає, що у разі якщо кредитор не подав до господарського суду клопотання щодо кандидатури арбітражного керуючого (ліквідатора), ухвала господарського суду надсилається державному органу з питань банкрутства, якою зобовязується протягом семи днів від дати винесення ухвали забезпечити участь у справі ліквідатора з числа працівників державного органу з питань банкрутства.

Отже, виходячи із норм наведеної статті, господарський суд виявивши, на день першого судового засідання 18.04.2011р., відсутність відповідного клопотання ініціюючого кредитора, пропозицію щодо кандидатури якого суд пропонував надати в ухвалі про порушення провадження у справі, повинен був спрямувати відповідну ухвалу державному органу з питань банкрутства, якою зобовязати протягом семи днів від дати винесення ухвали забезпечити участь у справі ліквідатора з числа працівників державного органу з питань банкрутства.

Натомість, суд ухвалами від 18.04.2011р., 05.05.2011р., 06.06.2011р. відкладає розгляд справи та повторно зобовязує кредитора надати пропозиції щодо кандидатури ліквідатора.

В результаті, 07 червня 2011 року Державна податкова інспекція в Бахчисарайському районі АР Крим, подала до суду клопотання про призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Друзіна Р. В.

Проте, місцевий господарський суд відмовив в задоволенні зазначеного клопотання кредитора, посилаючись на ту обставину, що клопотання арбітражного керуючого Кирилін М. В. про участь у справі надійшло до суду раніше ніж клопотання кредитора.

Однак, такі висновки місцевого господарського суду є неправильними та такими, що не відповідають положенням Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки жодними його нормами не передбачено порядку призначення ліквідатора виходячи із хронології надходження заяв арбітражних керуючих до суду.

Більш того, за наявності запропонованої ініціюючим кредитором у встановленому порядку кандидатури ліквідатора, яка відповідає приписам ст. 31 Закону про банкрутство, суд не вправі самостійно обирати кандидатуру ліквідатора.

Отже, місцевий господарський суд призначаючи ліквідатором боржника Кириліна М. В. допустив порушення норм ст. 52 Закону.

Разом з тим, колегія суддів встановивши, що суд першої інстанції в повній мірі не дослідивши обставини справи, дійшов передчасного висновку порушуючи провадження у даній справі, ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а провадження у справі припиненню на підставі п. 1 - 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Оскільки, колегія суддів відповідно до ст. 101 ГПК України незвязана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, апеляційна скарга ДПІ в Бахчисарайському районі підлягає задоволенню частково, так як її вимогою було часткове скасування оспорюваної постанови, а

провадження у справі припиненню.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 3 статті 103, пунктом 4 статті 104, статтею 105 та пунктом 1-1 частини 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2011 року у справі №5002-19/1329-2011 скасувати.

3. Провадження у справі №5002-19/1329-2011 припинити.

Головуючий суддя< Підпис >Н.В. Воронцова

Судді< Підпис >О.І. Проценко

< Підпис >Н.І. Сікорська

<Список >

<Список ><Довідник >