Постанова № 18466375, 22.09.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2011 р.Справа № 5024/858/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Андрєєвої Е.І.

Суддів: Лавренюк О.Т.,

Ліпчанської Н.В.,

При секретарі Подуст Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Алексеєва Н.С.,

від відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Херсонської області від 13.07.2011р.

у справі № 5024/858/2011

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Фірма „Херсоноблагробуд”

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3

про стягнення 32896,64 грн.,

встановив:

13.05.2011р. Відкрите акціонерне товариство „Фірма „Херсоноблагробуд” (надалі - позивач) звернулось у господарський суд Херсонської області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (надалі - відповідач) з вимогами про стягнення 32896,64 грн. - неустойки за користування майном за час прострочення повернення майна та судових витрат.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.07.2011 р. (суддя Черняковський В.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ВАТ „Фірма „Херсоноблагробуд” 28213,08 грн. за позовом, 282,13 грн. -витрат зі сплати держмита, 202,40 грн. - оплати вартості послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, його оскаржив відповідач. Просить рішення скасувати та постановити нове рішення, з урахуванням викладених у апеляції підстав. В обґрунтування послалась на неповне зясування обставин справи, що мають значення, не довів доказами обставин, які визнав встановленими, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до встановлення помилкового рішення в частині суми визначеної до стягнення неустойки.

Відповідач своїм правом на участь у судових засіданнях не скористалась, хоча про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Свідченням тому є відповідні повідомлення. Приймаючи до уваги вимоги ст. 75 ГПК України, судова колегія вирішила за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю відповідача за наявними матеріалами.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та що встановлено місцевим судом, 27.11.2003р. між ВАТ „Фірма „Херсоноблагробуд” та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір оренди №27/11-3.

Відповідно до п.1.1 договору позивач зобов'язався передати відповідачу в оренду бетонний майданчик площею 33м2 по вул. Промисловій, 7 у м. Нова Каховка для встановлення вагону, який в подальшому мав використовуватися для організації підприємницької діяльності.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що орендна плата за 1 м2 становить 4,70 грн. з врахуванням НДС.

27.07.2006р. між ВАТ „Фірма „Херсоноблагробуд” та ФОП ОСОБА_3 була укладена додаткова угода до договору оренди №27/11-3 від 27.11.2003р., згідно з якою, орендодавець надає в оренду орендарю додатково ще бетонну площадку № 256, площею 50,86м2, а додатковою угодою від 31.07.2006р. - бетонну площадку 16,3м2.

12.02.2007р. позивач та відповідач уклали додаткову угоду № 6 від 12.02.2007р. до договору оренди, в якій сторони обумовили, що з 01.02.2007р. розмір орендної плати складає 10,06грн. за 1м2 в місяць.

19.01.2010р. рішенням господарського суду Херсонської області у справі № 15/464-ПД-08 задоволено позов ВАТ "Фірма "Херсоноблагробуд" до ФОП ОСОБА_3, розірвано договір оренди № 27/11-3 від 27.11.2003р., зобов'язано приватного підприємця ОСОБА_3 повернути ВАТ "Фірма "Херсоноблагробуд" бетонні майданчики площами 33м2, 50,86м2 та 16,3м2. Підставою для розірвання договору стало істотне порушення орендарем умов договору, в якості якого судом кваліфіковано несплату орендарем орендної плати протягом тривалого періоду. Дане рішення набрало законної сили 01.03.2011р.

Судовим рішенням від 19.01.2010р. у справі 15/464-ПД-08 встановлені факти, які не доводяться знову у справі № 5024/858/2011, а саме, факт укладеності договору оренди № 27/11-3 від 27.11.2003р. та факти передачі орендодавцем в користування орендарю бетонних майданчиків, площами 33м2, 50,86м2 та 16,3м2.

Згідно з ст.785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, про що позивач звернувся з вимогами у даній справі.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач просить стягнути неустойку в розмірі 32896,64грн. за період неповернення речей за договором оренди з 11.03.2010р. по 10.05.2011р. з розрахунку орендної плати в 11,73грн./м2 в місяць. При цьому, в обґрунтування тези про цей розмір орендної плати позивач посилається на свій лист № 1-4/7-23 від 22.01.2008р., яким визначено такий розмір орендної плати, однак в даному листі не міститься даних про адресата, суду не наведено обґрунтувань, доказів тези про те, що у спірних відносинах цим листом збільшено розмір орендної плати. Крім того, позивач не довів, що лист адресувався цьому орендарю, вручався, направлявся йому.

За таких умов, розмір орендної плати на час припинення договору оренди його розірванням складав 10,06грн./м2 в місяць.

Отже, судова колегія, повністю погоджується з розрахунком неустойки як подвійного розміру орендної плати у спірних відносинах, який був зроблений судом першої інстанції і складає 28213,08грн.

Таким чином, місцевий суд задовольнив вимоги позивача частково - в частині стягнення 28213,08 грн. Що стосується решти стягуваною суми, підстав для її стягнення немає.

Оскаржуючи рішення, апелянт послався на те, що позивач йому не направив копії документів, які він надав суду першої інстанції, але з матеріалів справи вбачається, що позивач до позовної заяви додав лише копії судових рішень, де ці ж сторони були учасниками. Згідно з ст.56 ГПК України позивач при зверненні до суду з позовом, має направити відповідачеві з копією позовної заяви копії тих доданих до позовної заяви документів, яких нема у відповідача. Оскільки відповідач був учасником судових проваджень, копії рішень, які додані до позовної заяви, мали бути і в нього, а тому позивач не мав обов'язку направляти копії зазначених рішень відповідачу.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що фактично не передавались позивачем бетонні майданчики, а земельна ділянка. На думку відповідача, звернення з даним позовом не основане на вимогах чинного законодавства.

Однак, з такими твердженнями апелянта судова колегія не може погодитись, оскільки вони повністю спростовуються, як зазначено вище у постанові, судовими рішеннями від 19.01.2010р. та від 05.06.2009р., які є преюдиціальними для вирішення даної справи, крім того, позовні вимоги по даній справі основані на невиконанні відповідачем рішення суду від 19.01.2010р.

Невиконання зазначеного рішення, відповідно до якого відповідачка повинна була звільнити бетонні майданчики від будівель, підтверджується як актами державного виконавця так і заявою самої відповідачки від 20.05.2011р., в якій вона визнає, що за відсутністю коштів, демонтує свої магазини повільно (а.с.58, 54, 55). При цьому, фотокартки, на які посилається відповідачка, як на доказ виконання рішення суду від 19.01.2010р. та на доказ відсутності майданчиків, суд обґрунтовано не прийняв до уваги як належний доказ.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На думку судової колегії, місцевий суд повно, всебічно та обєктивно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку наявним у ній доказам, які мають значення для вирішення даного позову, та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення місцевого суду відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для його скасування, передбачених ст. 104 ГПК України, судова колегія не вбачає.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

постановив:

Рішення господарського суду Херсонської області від 13.07.2011р. у справі № 5024/858/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційну інстанцію.

Головуючий суддя Е.І.Андрєєва

Судді: О.Т. Лавренюк

Н.В. Ліпчанська

Постанова підписана 26.09.2011р.