Рішення № 18465862, 17.08.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2011 рокуСправа № 08/5026/1601/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Голосінській Н.М., за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1. представник за довіреністю

від відповідача ОСОБА_2 представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивача товариства з обмеженою відповідальністю “Російське море”

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Черкасириба-1”

про стягнення 460396,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ”Російське море” звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Черкасириба-1” заборгованості згідно договору поставки від 03.05.2010 №РМ 030510Ч в сумі 460396,00 грн. та відшкодування у звязку з цим державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у відзиві на позов та у судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, що у договорі поставки, на який посилається позивач відсутні такі істотні умови договору як предмет та ціна. У якості доказів поставки товару за цим договором, позивач надав видаткові накладні, які, на думку позивача, не повязані з договором поставки №РМ 030510Ч від 03.06.2010, оскільки у накладних відсутнє посилання на цей договір як підставу поставки товару. У такому випадку відповідач вважає, що зобовязання по оплаті товару виникло з факту поставки позивачем товару за видатковими накладними, а не з договору, крім того, накладні, які подані позивачем в обґрунтування позовних вимог не оформленні належним чином, оскільки не містять довіреностей на отримання товару.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

03.05.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю ”Російське море” (Продавець позивач у справ) в особі Грузинова С.С. та товариством з обмеженою відповідальністю ”Черкасириба-1” (Покупець відповідач у справі) в особі директора Пащенко О.А. було укладено договір поставки №РН 030510Ч, за умовами якого Продавець зобовязується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 1.2 Договору, найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю і загальна вартість товару узгоджуються сторонами при оформленні заявки і вказуються в накладних, які є невідємною частиною договору.

Згідно пункту 2.1 Договору, поставка товару здійснюється партіями на підставі погодженого сторонами замовлення Покупця.

За змістом пункту 3.1 Договору оплата за товар здійснюється з відстрочкою 14 календарних днів від дати підписання накладної.

Пунктом 3.3 Договору, сторонами встановлено, що сума, яка підлягає оплаті за поставку кожної конкретної партії товару вказується у видатковій накладній. Загальна сума договору складається із суми всіх накладних.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2011. При відсутності протягом останнього місяця дії договору письмового повідомлення жодної із сторін про бажання припинити дію договору, договір автоматично продовжується на невизначений термін (п.7.1 Договору).

На виконання умов договору позивач по видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи (а. с. 13-45) поставив відповідачеві товар - рибу морожену в асортименті на загальну суму 1957633,61 грн.

В подальшому між сторонами були укладені угоди про припинення зобовязань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, згідно яких було виявлено взаємну згоду про припинення зобовязань Покупця перед Продавцем, а саме:

- 30.11.2010 сторони уклали угоду, якою було частково припинено зобовязання відповідача щодо оплати за накладною №136 від 07.07.2010 на суму 7896,90 грн.

- угодою від 03.12.2010 було припинено зобовязання щодо оплати наступних накладних: видаткова накладна №6859 від 03.12.2010; накладні поставки №136, від 07.07.2010; №154 від 28.07.2010; №156 від 05.08.2010; №167 від 17.08.2010, за цією угодою було припинено зобовязання відповідача щодо сплати суми боргу на суму 295600,00 грн.

- угодою від 17.12.2010 було частково припинено зобовязання Відповідача щодо оплати за накладною №202 від 20.10.2010 на суму 3300 грн.

Загальна суму, щодо якої було припинено зобовязання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог по розрахунку позивача становить 306796,90 грн.

Згідно накладних на повернення №2 та №4 відповідач частково повернув товар позивачеві на загальну суму 182739,00 грн.

За розрахунками позивача загальна сума грошового зобовязання відповідача становить 1468097,71 грн.

Відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 1007701, 71 грн. і на день звернення позивача з позовом заборгованість відповідача перед позивачем становить 460396,00 грн.

Між позивачем та відповідачем проведена звірка взаєморозрахунків за період 01.05.2010 по 11.03.2011, за результатами якої складений двосторонній акт звірки, з якого вбачається, що заборгованість відповідача за отриманий товар становить 459849,39 грн.

01.04.2011 року позивач направив відповідачу листа, в якому просив погасити існуючу заборгованість в сумі 434261,00 грн.

11.07.2011 відповідачу була направлена вимога про оплату заборгованості в сумі 460396,00 грн., яку останній залишив без відповіді та задоволення.

Невиконання Покупцем взятих на себе зобовязань стало правовою підставою для звернення до суду.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягають до частково задоволення, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є господарським договором поставки. Згідно умов Договору він діє до 31.12.2011 року.

З наявних у справі доказів вбачається, що на виконання умов Договору, у період з травня 2010 року по червень 2011 року, по видаткових накладних, позивач поставляв відповідачу товар рибу морожену в асортименті, які відповідач приймав, що підтверджував відмітками про прийняття на видаткових накладних із засвідченням підписів особи, що приймала товар, печаткою відповідача, що підтверджується видатковими накладними на отримання товару (а. с. 13-45).

Заперечення представник відповідача щодо неукладеності договору поставки у звязку з тим, що у ньому відсутні такі істотні умови договору як предмет та ціна, та відсутності на накладних посилання на укладений між сторонами Договір, суд оцінює критично.

За загальним порядком укладання господарських договорів вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Як встановлено п. 1.2 Договору найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю і загальна вартість товару узгоджуються сторонами при оформленні заявки і вказуються в накладних, які є невідємною частиною договору, що сума, яка підлягає оплаті за поставку кожної конкретної партії товару вказується у видатковій накладній. Загальна сума договору складається із суми всіх накладних (п. 3.3 Договору). Оскільки у Договорі не зазначено, у якій саме формі необхідно оформляти заявку, то суд вважає, що приймаючи поставлений позивач товар, відповідач погодився на зазначену у накладній ціну, кількість та асортимент.

Щодо відсутності на накладних посилання на укладений між сторонами Договір, а саме на його номер та дату укладення, то як встановлено у судовому засіданні та підтверджено представниками сторін, інших договорів, укладених між сторонами не існує.

Таким чином, суд прийшов до висновку що договір укладений між сторонами відповідає вимогам діючого законодавства, є дійсним та обовязковим для виконання його сторонами.

На підтвердження поставки товару згідно Договору, позивач надав копії видаткових накладних на отримання товару (а. с. 13-45), на загальну суму 1957633,61 грн. Серед наданих позивачем видаткових накладних містяться накладні, з яких вбачається, що товар отримувала особа, яка не мала відповідних повноважень на його отримання, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження вказаних повноважень.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. У даному випадку такими доказами повинні бути первинні бухгалтерські документи.

Відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно п. 1 статті 9 зазначеного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назва документа (форми), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Не усі надані суду видаткові накладні на відпуск товару, та які містяться в матеріалах справи (а. с. 13-45) відповідають вимогам закону.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 №293/1318, вона поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних субєктів господарської діяльності (далі підприємство). Сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (далі-цінності) відпускаються покупцем або передається безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Як встановлено судом, серед наданих позивачем видаткових накладних тільки накладні №102 від 02.06.2010; №107 від 10.06.2010; №112 від 16.062010; №123 від 24.06.2010; №127 від 30.06.2010; №167 від 17.08.2010; №202 від 20.10.2010; №73 від 03.06.2011; №78 від 29.06.2011 містять усі передбачені законом реквізити, зокрема, до них додані довіреності №002757; №002828; №002848; №002881; № 002905; №003147; №003415; №004270; №004377, видані відповідачем своїм представникам на виконання відповідних дій по прийманню поставленого позивачем товару.

Відповідно до п.13 Інструкції при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватись без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Твердження представника позивача в засіданні суду, що повідомлення від 03.05.2010 (а. с. 12), яке підписано директором та бухгалтером відповідача є фактично безстроковою довіреністю на отримання матеріальних цінностей суд не приймає оскільки, відповідно до п. 13 вищезазначеної Інструкції вказане повідомлення, може використовуватись тільки при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей.

Отже, позивач не надав суду доказів в підтвердження здійснення ним передачі відповідачу товару по всім накладним, як додані до матеріалів справи.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що Покупець повинен оплатити поставлений товар з відстрочкою 14 календарних днів від дати підписання накладної.

Загальна сума грошового зобовязання відповідача перед позивачем за поставлений за накладними №102 від 02.06.2010; №107; №112 від 16.062010; №123 від 24.06.2010; №127 від 30.06.2010; №167 від 17.08.2010; №202 від 20.10.2010; №73 від 03.06.2011; №78 від 29.06.2011 становить 603544,45 грн.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено банківськими виписками (а. с. 52-132), відповідачем частково оплачено зазначені вище накладні. Оскільки кожна банківська виписка, що свідчить про сплату відповідачем заборгованості, містить посилання на оплату певної накладної при визначенні призначення платежу, тому суд встановив, що товар, отриманий на підставі накладних №102 від 02.06.2010, №107 від 10.06.2010та №167 від 17.08.2010 оплачені відповідачем повністю, інші - частково на суму 189 000,00 грн. (№112 від 16.062010 на суму 49000,00 грн., №123 від 24.06.2010 70000,00 грн., №127 від 30.06.2010 на 10000,00 грн., №202 від 20.10.2010 60000,00 грн.).

Крім того, угодою від 17.12.2010 про припинення зобовязань зарахуванням зустрічних вимог, укладеної між сторонами (а. с. 49), припинено зобовязання відповідача у сумі 3300,00 грн., згідно накладної №202 від 20.10.2010, заліком зустрічної шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, борг відповідача з врахуванням часткової оплати та угоди про зарахування зустрічних вимог становить 189679,3 грн., оскільки, позивач не довів факту передачі товару відповідачу на суму вказану у позові, та факт виникнення заборгованості у сумі 460396 грн., тому суд задовольняє позов частково в сумі 189679,3 грн., в іншій частині позовних вимог відмовляє за безпідставністю.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача пропорційно до задоволених вимог підлягають відшкодуванню позивачу понесені ним судові витрати у розмірі 1896,79 грн. витрат по оплаті державного мита та 97,23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Черкасириба-1”, (вул. Смілянська, буд. 191, м. Черкаси, код 30413456) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Російське море”, (м-н ”Зелений”, буд. 13, кв.95, м. Макіївка, Донецька область, код 36551620) - 189679,30 грн. заборгованості , 1896,79 грн. державного мита та 97,23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя О.І. Кучеренко

Повне рішення складено 19.08.11