Рішення № 18465855, 15.08.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2011 рокуСправа № 08/5026/1648/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Голосінській Н.М., за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

від відповідача представник не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивача товариства з обмеженою відповідальністю ”КреМікс”

до

відповідача фермерського господарства ”Віта-Макс”

про стягнення 11765,84 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ”КреМікс” звернулось до суду з позовом про стягнення з фермерського господарства ”Віта-Макс” 11765,84 грн. в тому числі: 8686,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 1841,67 грн. пені, 903,34 грн. інфляційних втрат, 334,83 грн. річних, та відшкодування у звязку з цим державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач представника у судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання ухвалу від 02.08.2011 про порушення провадження у справі вручено 06.08.2011 уповноваженому представнику відповідача, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та незявлення представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

17.02.2010 між ТОВ ”КреМікс” в особі директора по маркетингу Боровика В.В., що діє на підставі довіреності №2312 від 23.12.2005 (надалі Постачальник - позивач у справі), з одного боку та ФГ ”Віта-Макс”, в особі директора Сороки В.А., що діє на підставі Статуту, (надалі Покупець відповідач у справі), було укладено договір поставки №72 (Далі Договір), за умовами якого Постачальник зобовязується виготовити і поставляти Покупцю замінники молочних кормів, премікси, білково-вітамінні добавки (надалі - Товар), партіями у відповідності з письмовими заявками останнього, а Покупець зобовязаний прийняти Товар і оплачувати його за умовами Договору.

Асортимент, ціна, кількість товару вказується в накладних. Ціна Товару є договірною і вказується Постачальником в рахунка-фактурах та видаткових накладних.

Відповідно до п.7.1 Договору оплата за товар здійснюється протягом 7 календарних днів з дня поставки товару.

30 березня 2010 року позивач поставив відповідачу товар на суму 13686,00 грн. за видатковими накладними № РН-000064 та № РН-0000653 від 29.03.2010.

Договірні зобовязання Покупцем виконані частково. Борг відповідача перед позивачем на день розгляду спору складає 8686,00 грн.

Крім того, за порушення строків виконання грошового зобовязання та згідно пункту 8.4 Договору позивачем нарахована пеня у сумі 1841,67 грн., 903,34 грн. інфляційних втрат та 334,83 грн. річних.

Невиконання Відповідачем взятих на себе зобовязань стало підставою для звернення до суду.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору Продавцем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 113686,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-000064 та № РН-0000653 від 29.03.2010. Факт отримання товару підтверджується довіреністю серії ЯНХ №379867 від 30.03.2010 (а. с. 12-15).

Згідно з умовами Договору відповідач повинен оплатити протягом 7 календарних днів з дня поставки товару.

Відповідач частково сплатив заборгованість. Борг відповідача перед позивачем на день розгляду спору складає 8686,00 грн. Відповідач не заперечив проти суми заборгованості та не надав суду доказів оплати вартості поставленого товару.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі матеріалами, зокрема, копією Договору, видатковими накладними, банківськими виписками.

На підставі викладеного, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 8686,00 грн.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Всупереч вимогам діючого законодавства та п.7.1 Договору, згідно до якого Покупець зобовязувався здійснювати оплату за Товар в строки, які вказані в Договорі, останній оплату товару не здійснив.

Статтею 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідачем не надано відповідних доказів та не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідальність за несвоєчасну оплату за поставлений товар, передбачена пунктом 8.4 Договору відповідно до якого, за кожен день прострочення платежу понад строк, передбачений п.7.1 Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. На підставі вказаного, позивач нарахував відповідачу пеню за прострочення виконання грошового зобовязання в сумі 1841,67 грн. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка є обґрунтованою та підлягає до стягнення.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення трьох відсотків річних у розмірі 334,83 грн. та 903,34 грн. інфляційних втрат підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення розрахунку з позивачем за поставлений товар, тому вимоги про стягнення 8686,00 грн. заборгованості, 1841,67 грн. пені, трьох відсотків річних у розмірі 334,83 грн. та 903,34 грн., інфляційних втрат підлягають до задоволення.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати: державне мито в сумі 117,65 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фермерського господарства ”Віта Макс” (с. Золотоношка, Драбівського району, Черкаської області , код 32883454) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”КреМікс”, (вул. Польовий стан, 1, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область, код 30748505) 8686,00 грн. основного боргу, 1841,67 грн. пені, 334,83 грн. річних, 903,34 грн. інфляційних, 117, 65 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя О.І. Кучеренко

Повне рішення підписане 18.08.2011