Рішення № 18465550, 18.07.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2011 року                                                  Справа № 08/5026/1130/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Литвин О.В., за участю представників сторін:

від позивача –представник не з’явився,

від відповідача –представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду

справу за позовною заявою

позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Галафарм"

до відповідача відкритого акціонерного товариства "Аннушка"

про стягнення 40 078,85 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галафарм" звернулось до суду з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Аннушка" 40078,85 грн. в тому числі: 21 320,71 грн. заборгованості за поставлений товар, 1 321,05 грн. пені, 257,27 грн. три проценти річних, 214,97 грн. інфляційних, 3198,10 грн. - 15% штрафних санкцій у вигляді збитків та 13 766,75 грн. процентів за користування чужими коштами, згідно договору поставки № 34-91 від 26.03.2009 року.

Від позивача надійшли для огляду в судовому засіданні оригінали договору поставки та накладних. Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату та час слухання справи, що підтверджено витягом із ЄДР, у судове засідання не з‘явився, про причини неявки не повідомив.

          Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання повторно не направив, ухвала суду, була відправлена на адресу відповідача, зазначену у витязі із ЄДР.

Неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та нез’явлення представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

          Справа розглядається за наявними в ній доказами та матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

          Згідно договору поставки № 34-91 від 26.03.2009, який було укладено між товариством з обмеженою відповідальністю "Галафарм" в особі директора Мовчана В.М., що діє на підставі Статуту (Постачальник – Позивач у справі), та відкритим акціонерним товариством "Аннушка" в особі директора Білана С.С., що діє на підставі Статуту (Покупець –Відповідач у справі), Постачальник поставив Покупцю в період з 04.10.2010 по 06.12.2010 лікарські препарати за наступними видатковими накладними:

Рнк-791325 від 04.10.2010 на суму 3941,84 грн., по якій за поставлений товар Відповідач повинен був повністю розрахуватись 13.11.2010, про що вказано в нижньому рядку даної видаткової накладної;

Рнк-808201 від 04.11.2010 на суму 4289,72 грн., строк розрахунку до 14.12.2010,

Рнк-808202 від 04.11.2010 на суму 359,70 грн., строк розрахунку до 14.12.2010,

Рнк-813237 від 15.11.2010 на суму 2156,41 грн., строк розрахунку до 25.12.2010,

Рнк-813239 від 15.11.2010 на суму 62,09 грн., строк розрахунку до 25.12.2010,

Рнк-816999 від 22.11.2010 на суму 2565,53 грн., строк розрахунку до 01.01.2011,

Рнк-817073 від 22.11.2010 на суму 421,42 грн., строк розрахунку до 01.01.2011,

Рнк-820879 від 29.11.2010 на суму 2829,43 грн., строк розрахунку до 08.01.2011,

Рнк-820880 від 29.11.2010 на суму 556,00 грн. строк розрахунку до 08.01.2011,

Рнк-824808 від 06.12.2010 на суму 3899,90 грн., строк розрахунку до 15.01.2011,

Рнк-824809 від 06.12.2010 на суму 238,67 грн., строк розрахунку до 15.01.2011,

а всього на суму 21 320,71 грн.

За умовами Договору (п. 1) Позивач передає у власність Відповідача лікарські засоби, вироби медичного призначення, продукцію інших товарних груп асортимент, кількість та ціна яких зазначені у товарних накладних (надалі Товар), а останній зобов’язується прийняти у власність та оплатити його на умовах даного договору відповідно до виписаних накладних.

Згідно п. 4.1 Договору оплата за поставлений Товар здійснюється Відповідачем у формі повної або часткової передплати, повної або часткової оплати “по факту” постачання, відстрочення платежу на різні терміни, про що зазначається у кожній видатковій накладній Постачальника. Покупець зобов‘язаний у повному обсязі оплатити кожну партію товару в строк, що визначається у відповідній видатковій накладній Постачальника.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що за невчасну або неповну оплату отриманого Товару, Покупець зобов‘язаний сплатити Постачальнику штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати поставленого Товару, до моменту остаточного розрахунку. В разі порушення Покупцем терміну повної оплати Товару більше ніж на 10 календарних днів, він зобов‘язаний виплатити Постачальнику, окрім пені, збитки в розмірі 15 % від загальної вартості товару з простроченою оплатою.

Також пунктом 9.6 Договору передбачено, що в разі прострочення Покупцем повної оплати Товару, отриманого від Постачальника, більше ніж на 15 календарних днів, Постачальник має право стягнути з Покупця 0,5 % від загальної вартості партії Товару з простроченою повною оплатою на вищевказаний термін за кожен день користування покупцем грошовими коштами Постачальника.

Відповідно до п. 9.2 Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє протягом 2-ох років, включаючи строки виконання Сторонами невиконаних зобов‘язань. При відсутності письмових заперечень Сторін дія Договору вважається продовженою на аналогічний строк на та аналогічних умовах.

Виходячи з викладеного, оскільки Відповідач не розрахувався за поставлений йому Товар та має заборгованість у сумі 21 320,71 грн., Позивач також нарахував до стягнення:

- пеню у сумі 1321,05 грн.;

- 3 % річних у сумі 257,27 грн.;

- індекс інфляції у сумі 214,97 грн.;

- збитки у розмірі 15 % від загальної вартості Товару простроченого оплатою в повному обсязі більше як на 10 календарних днів у сумі 3198,10 грн.;

- відсотки за користування чужими коштами у сумі 13 766,75 грн.

Невиконання Покупцем взятих на себе зобов’язань стало правовою підставою для Позивача звернення до суду.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Статтями 173, 174 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом на виконання договору поставки №34-91 від 26.03.2009, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Галафарм" та відкритим акціонерним товариством "Аннушка", Позивач поставив Відповідачеві в період з 04.10.2010 по 06.12.2010 лікарські препарати на суму 21 320,71 грн., що підтверджується відповідними товарними накладними.

Згідно п. 4.1 Договору оплата за поставлений Товар здійснюється Відповідачем у формі повної або часткової передплати, повної або часткової оплати “по факту” постачання, відстрочення платежу на різні терміни, про що зазначається у кожній видатковій накладній Постачальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів оплати поставленого товару у строки передбачені Договором Відповідач суду не надав. Оскільки Відповідач за поставлений Товар не розрахувався суд вважає доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми заборгованості за поставлений товар у сумі 21 320,71 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати передбачена пунктом 5.1 Договору відповідно до якого за невчасну або неповну оплату отриманого Товару, Покупець зобов‘язаний сплатити Постачальнику штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати поставленого Товару, до моменту остаточного розрахунку. В разі порушення Покупцем терміну повної оплати Товару більше ніж на 10 календарних днів, він зобов‘язаний виплатити Постачальнику, окрім пені, збитки в розмірі 15 % від загальної вартості товару з простроченою оплатою.

Виходячи з викладеного, Позивачем нараховано до стягнення пеню у сумі 1321,05 грн. та збитки у розмірі 15 % від загальної вартості Товару простроченого оплатою в повному обсязі більше як на 10 календарних днів у сумі 3 198,10 грн.

          Розрахунок пені та збитків зроблено вірно та у відповідності до умов Договору і обставин справи, тому, позов в цій частині підлягає до задоволення, оскільки заперечень проти доводів та розрахунків Позивача Відповідач суду не надав, доказів належної сплати пені та збитків Відповідачем не представлено.

Разом з тим, відповідно до п. 9.6 Договору в разі прострочення Покупцем повної оплати Товару, отриманого від Постачальника, більше ніж на 15 календарних днів, Постачальник має право стягнути з Покупця 0,5 % від загальної вартості партії Товару з простроченою повною оплатою на вищевказаний термін за кожен день користування покупцем грошовими коштами Постачальника.

          Позивач мотивує свою вимогу про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 13766,75 грн. окрім наведеного вище пункту Договору ще й положеннями ст. 536 ЦК України якою передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором, та ч. 4 ст. 232 ГК України відповідно до якої відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

          Проте, суд, приймаючи до уваги, положення ч. 3 ст. 549 ЦК України, про те, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, що відповідає змісту п. 9.6 Договору, та той факт, що Позивачем використано право на стягнення штрафних санкції у вигляді пені відповідно до 5.1 Договору, вважає, що у задоволенні вимоги про стягнення 0,5 % від загальної вартості партії Товару з простроченою повною оплатою на вищевказаний термін за кожен день користування покупцем грошовими коштами Постачальника, слід відмовити, оскільки вказана санкція фактично є пенею, а не відсотками за користування чужими коштами.

Згідно положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, виходячи з чого, перевіривши математичні розрахунки Позивача, суд вважає доведеним його право на стягнення 3 % річних у сумі 257,27 грн. та індексу інфляції у13 сумі 214,97 грн.

          Вказані обставини підтверджуються наявними у справі матеріалами, зокрема, вищеназваним договором, видатковими накладними та іншими документами у справі.

На підставі викладеного, суд вважає доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача 21 320,71 грн. заборгованості за поставлений товар, пені у сумі 1321,05 грн., збитки у сумі 3 198,10 грн., 3 % річних у сумі 257,27 грн. та індексу інфляції у сумі 214,97 грн.

У задоволенні вимоги про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 13766,75 грн. належить відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути пропорційно до задоволених вимог 263,124 грн. витрат на оплату державного мита та 155,05 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Аннушка", (м. Сміла Черкаської обл., вул. Леніна, 55, код 21374029) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Галафарм", (м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, код 30886474) – 21 320,71 грн. заборгованості, 1321,05 грн. пені, 257,27 грн. 3 % річних, 214,97 грн. індексу інфляції, 263,12 грн. витрат по сплаті державного мита та 155,05 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду.

          Суддя О.І. Кучеренко