Рішення № 18465505, 20.09.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" вересня 2011 р.Справа № 14/5025/1272/11 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" м. Київ

до колективного підприємства "Хмельницький комбінат будівельних матеріалів" м. Хмельницький

про стягнення 282580, 56 грн. заборгованості

Суддя Гладюк Ю.В.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1.- за довіреністю

відповідача: ОСОБА_2. - за довіреністю

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 282580, 56 грн. заборгованості, яка утворилась під час виконання договору фінансового лізингу від 14.04.08р. № 777 та включає: основну заборгованість 239670,54 грн., пеню - 20900, 92 грн., 3% річних 5278,45 грн., інфляційні втрати 16730,65 грн.

Представник позивача в процесі розгляду справи позов підтримував. В останнє судове засідання не зявився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти наявності заборгованості не заперечував, проте подав клопотання про зменшення розміру пені та 3% річних. Клопотання мотивоване спадом виробництва, збільшенням відсотків за договором, відсутністю страховки предмету лізингу, тяжким фінансовим станом. Звертає увагу суду на невиконання позивачем умов договору щодо страхування предмету лізінгу внаслідок чого суттєво утруднене використання автонавантажувача, а саме неможливий виїзд за територію підприємства.

Розглядом матеріалів встановлено.

14 квітня 2008 року між сторонами укладено договір № 777, відповідно до якого лізингодавець (позивач) передає лізингоодержувачу (відповідачу), а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності з замовленням на транспортний засіб.

Згідно п. 3 лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу на строк, вказаний у плані лізингу. Згідно п. 5. 1 за переданий у лізинг транспортний засіб, в період з дати надання до завершення строку лізигну сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюються в плані лізингу (додаток 3 до договору) та інших додатках.

Пункт 16.1 визначає, що при порушенні лізингоодержувачем зобовязань по сплаті лізингових платежів, передбачених планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених цим договором, лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі 0, 1 % від простроченої суми за кожен день прострочки.

Договір вступає в дію з моменту його підписання. Термін дії зумовлений строком лізингу, який вказується в плані лізингу окремо щодо кожного транспортного засобу (пункт 19).

Додаток № 1 до цього договору замовлення на транспортний засіб автонавантажувач „VOLVO 90 F”.

У додатку № 3 до вказаного договору сторони погодили план лізингу, а саме: строк лізингу 60 місяців; дата надання 07.05.08р.; дата повернення 06.05.13р.; а також графік і розмір сплати лізингових платежів.

Згідно п.11 договору лізингодавець-позивач зобовязався застрахувати предмет оренди на весь час дії договору.

Передача автомобіля (предмету лізингу) здійснена по акту прийому - передачі від 08.08.08р., що є додатком № 2 до вказаного договору.

6 серпня 2008 року сторони узгодили зміни до плану лізингу, а саме: тривалість лізингу 60 місяців; дата надання 08.08.08р.; дата повернення 07.08.13р. 14 вересня 2008 року сторони знову внесли зміни до плану лізингу, відповідно до яких: дата надання лізингу 07.05.08р., дата повернення - 06.05.13р., а також внесені відповідні зміни до графіку внесення лізингових платежів.

Порушуючи умови даного договору (зі змінами та додатками) відповідач неналежним чином здійснював оплату, в звязку з чим за ним виникла заборгованість. Направлена на адресу відповідача вимога про оплату боргу № 777 від 07.06.11р. залишена без реагування.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази та надавши їм оцінку в сукупності, судом враховується наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Уклавши договір № 777 (зі змінами та доповненнями) сторони погодили умови, які є обовязковими для них .

Як вбачається з умов договору (плану лізингу) строк оплати наступає кожного 20 числа наступного місяця, починаючи з 20.09.08р. (останні зміни). Відсутність чергових строкових оплат (починаючи з 20.08.09р.) призвела до утворення заборгованості, яка згідно акту звірки (з яким погоджується відповідач) становить 209048, 20 грн. Докази здійснення оплати в справі відсутні.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобовязані встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи документальне підтвердження наявності заборгованості позовні вимоги, в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Визначаючи суму основного боргу на час вирішення справи судом враховується те, що на вимогу суду сторони провели звірку розрахунків, що є предметом спору з якої вбачається, що після порушення справи, відповідачем 21.07.2011 року та 19.08.2011 року частково сплачена сума основного боргу. Тому на час вирішення спору сума основного боргу становить 209048,20 грн. Отже, в решті суми основного боргу провадження підлягає припиненню в силу п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги в частині стягнення інфляції та річних відповідають чинному законодавству, та підлягають задоволенню в заявленому розмірі, який підтверджується наданим розрахунком.

Вирішуючи питання стягнення пені та клопотання відповідача про її зменшення судом враховуються доводи відповідача щодо проведення постійного часткового погашення боргу, а також доводи щодо кризи в будівельній галузі як загальновідомого факту, що не потребує доведення, внаслідок чого суттєво зменшились обєми реалізації його продукції та відповідно можливість проведення розрахунків за своїми зобовязаннями. Крім того враховуються доводи відповідача щодо невиконання позивачем своїх зобовязань щодо страхування переданого в лізинг автонавантажувача, що суттєво обмежує можливість його використання.

Судом приймається до уваги і те, що відповідач несе відповідальність визначену статтею 625 ЦК України за порушення грошового зобовязання.

Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги вищенаведене, ступінь виконання відповідачем зобовязання, та те, що розмір пені, яка підлягає сплаті відповідачем на користь позивача може суттєво вплинути на фінансовий стан відповідача, а також враховуючи, що порушення грошових зобовязань зі сторони відповідача сталось з обєктивних причин, наведених ним в поданому до суду клопотанні, суд, керуючись п. 3 ст. 83 ГПК України, вважає за можливе, як виняток, зменшити розмір належної до стягнення пені до 1000 грн.

Позов обгрунтований, підтверджений наданими доказами, а тому підлягає задоволенню частково.

При вирішенні питання судових витрат, судом враховуються обгрунтованість заявленого позову, а тому сплачені позивачем державне мито та витрати на інформаційно технічне забезпечення покладаються повністю на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4-5, 4-7, 12, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з колективного підприємства „Хмельницький комбінат будівельних матеріалів” (м. Хмельницький, вул.. Курчатова, 16, кол ЄДРПОУ 03576806) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” (м. Київ, проспект Перемоги, 67 код ЄДРПОУ 32774741) 209048, 20 грн. основного боргу, 5278,45 грн. 3% річних, 16730, 65 грн. інфляційних, 1000 грн. пені, 2519,58 грн. державного мита, а також 236 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 30622, 34 грн. провадження у справі припинити.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

СуддяЮ.В. Гладюк

Віддрук. 3 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу, 3 відповідачу