Рішення № 18465419, 13.09.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2011 р. Справа № 5023/6166/11

вх. № 6166/11

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання Клімова О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов від 29.03.2011 р.;

відповідача - не з'явився; 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємство "Держпром" м. Харків 3-я особа <Текст >

до Всеукраїнського благодійного фонду "Здоров"я України", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОК ВЕП „Держпром” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Всеукраїнського благодійного фонду “Здоровя України”заборгованість в сумі 9202,79 грн. та покласти на відповідача судові витрати, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань по договору № 666О від 12.02.2008 року щодо сплати витрат на обслуговування орендованого майна.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 липня 2011 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 08 серпня 2011 року об 11:40 год.

Ухвалою господарського суду від 08 серпня 2011 року, у звязку з неявкою позивача у судове засідання та ненадання сторонами витребуваних судом документів, розгляд справи відкладався на 13 вересня 2011 року о 10:00 год.

Присутній у судовому засіданні 13 вересня 2011 року представник позивача позов підтримував та наполягав на його задоволенні, надав через канцелярію суду витребувані судом документи (вх. № 30362), які судом долучені до матеріалів справи.

У призначене судове засідання 13 вересня 2011 року представник відповідача не зявився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, витребувані судом документи не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлені належним чином, про що свідчить відмітки про направлення ухвали про відкладення розгляду справи від 08 серпня 2011 року, яка направлялась на адресу відповідача, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та в якій повідомлялось про час та місце розгляду даного судового засідання, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), проте, ухвала суду повернулись на адресу суду з відміткою пошти «не значиться».

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в звязку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Присутній в судовому засіданні 13 вересня 2011 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 серпня 2011року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.. 75 ГПК України.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

12 лютого 2008 року між Виробничо експлуатаційним підприємством “Держпром” (далі позивачем, балансоутримувач) та Всеукраїнським благодійним фондом «Здоров'я України» (далі- відповідач, орендар) укладено договір №666 О з надання послуг по обслуговуванню орендованого комунального майна (далі договір), відповідно до умов якого Балансоутримувач (позивач) зобовязався забезпечувати обслуговування орендованого майна, що знаходяться за адресою: 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, будинок Держпром, загальною площею 51,03 кв.м., кімнати №.№ 11, 12; під`їзд № 6, поверх № 12, а також утримання прибудинкової території, а Орендар (відповідач) зобовязався сплачувати витрати позивача за виконання вказаних робіт пропорційно до займаної площі в цих будівлях.

Відповідно до п.1.2. Договору приміщення, зазначене в п.1.1. Договору, використовується відповідачем згідно договору оренди №666 від 12 лютого 2008 року.

Згідно п.2.1. Договору (з урахуванням додаткової угоди № 10 від 12.10.2010 року до договору) відповідач зобов`язався відшкодовувати (сплачувати) балансоутримувачу, на обслуговування орендованого майна (експлуатаційні послуги), які складають 45,83 грн. за 1 кв.м. загальної площі, що становить на місяць 2338,70 грн., окрім того ПДВ 20% 467,74 грн.

Додатковою угодою № 12 від 11.04.2011 року до договору сторони встановили, що розмір зазначених експлуатаційних послуг складає 30,18 грн. за 1 кв.м. загальної площі, що становить на місяць 1540,09 грн., окрім того ПДВ 20% 308,02 грн. Також сторони домовились, що дана додаткова угода вступає в дію з моменту відключення опалювальної системи.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що відповідач зобов`язаний перераховувати суми витрат на обслуговування орендованого майна позивачу щомісячно протягом розрахункового періоду, який встановлюється з 10 числа поточного місяця по 10 числа наступного місяця та визначених в договорі банківський рахунок.

У відповідності до п. 5.1. договору сторонами встановлено, що договір діє з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.

Додатковими угодами до договору № 3,7,9 договір неодноразово продовжувався.

Додатковою угодою № 11 від 17.02.2011 року до договору сторони продовжили строк дії договору до 31 грудня 2011 року включно. Отже, станом на момент розгляду справи договір є діючим.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої обовязки за договором № 666О від 12.02.2008 року виконував належним чином, проте, Орендар (відповідач) порушив умови Договору щодо своєчасного внесення плати щодо витрат на обслуговування орендованого майна позивачу, внаслідок чого, за період з січня 2011 року по липень 2011 року(включно) у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 9207,79 грн., що і стало підставою для звернення прокурора до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець)зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач в порушення домовленості сторін заборгованості з експлуатаційних та комунальних витрат за період з січня 2011 по липень 2011 року в сумі 9202,79 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання за надані послуги по договору 666О з надання послуг по обслуговуванню орендованого майна, який був укладений між сторонами по справі 12.02.2008 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 9202,79 грн. заборгованості за надані послуги, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 35, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16, 509, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 762 Цивільного кодексу України, статтями 193, 198, 232, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України, суд

<Текст >

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Всеукраїнського благодійного фонду «Здоровя України» (61003, м. Харків, вул.. Короленка, 25, код 21716725) на користь Обласного комунального виробничо - експлуатаційного підприємства "Держпром" (61022, м. Харків, м-н. Свободи, Будинок 5, Держпром, 9 під`їзд, 2 поверх, код 04014097, р/р 26006010065216 в АТ “Банк Золоті ворота” м.Харків, МФО 351931) - суму боргу у розмірі 9202,79 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Суддя (підпис< Текст >Аюпова Р.М.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 16 вересня 2011 року

справа № 5023/6166/11