Рішення № 18465365, 19.09.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2011 року справа № 5020-1177/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-1177/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Південно-Бережна Будівельна Компанія”

до Приватного підприємства “Апекс-06”

про розірвання договору, стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 371559,50 грн,

за участю представників:

позивача не зявився;

відповідача не зявився;

Суть спору:

27.07.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю “Південно-Бережна Будівельна Компанія” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства “Апекс-06” про розірвання договору, стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 193938,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 28.07.2011 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 11.08.2011.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 28.07.2011 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Південно-Бережна Будівельна Компанія” у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

У судовому засіданні 11.08.2011 оголошувалась перерва до 01.09.2011.

11.08.2011 від представника позивача надійшла заява (вх. 8672/11) про забезпечення позову в порядку статті 66 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у сумі 193938, 00 грн, які знаходяться на р/р 26007054803028 ФКБ “ПриватБанк” та шляхом накладення арешту на автомобіль, що належить відповідачеві, марки HONDA Accord 2,4 A/T (арк.с.43).

22.08.2011 від позивача надійшло «уточнена позовна заява»(вх. №9109/11), відповідно до якої позивач просить розірвати договір поставки від 30.05.2008 та стягнути заборгованість за поставлений товар в розмірі 193938,00 грн, пеню 102170,79 грн, 3% річних 15708,98 грн, інфляційне відшкодування 59741,73 грн, а всього 371559,50 грн.

Судом встановлено, що зазначена заява по суті є заявою про зміну предмету позову.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки розгляд справи по суті на момент подачі заяви про зміну предмету позову почато не було, суд прийняв зазначену заяву до розгляду.

У судовому засідання 01.09.2011 від представника відповідача надійшли клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та залучення до участі у справі третьої особи ОСОБА_1.

У судовому засіданні 01.09.2011 оголошувалась перерва до 15.09.2011.

У судовому засідання 15.09.2011 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Південно-Бережна Будівельна Компанія” у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову (заява вх.№8672/11 від 11.08.2011), відмовлено у задоволенні клопотань представника відповідача про призначення почеркознавчої експертизи та залучення до участі у справі третьої особи ОСОБА_1.

15.09.2011 суд вийшов у нарадчу кімнату для прийняття рішення.

19.09.2011 на проголошення судового рішення сторони явку уповноважених представника не забезпечили.

Відповідач в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України подав відзив на позов, проти задоволення позовних вимог заперечує, пояснив, що за спірними накладними ніколи товар не отримував та акту звірення взаєморозрахунків не підписував (арк.с.62).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін,

в с т а н о в и в:

30.05.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю “Південно-Бережна Будівельна Компанія” (Постачальник, далі - позивач) та приватним підприємством “Апекс-06” (Покупець, далі - відповідач) укладений договір поставки (далі Договір), згідно умов якого Постачальник зобовязався поставити Покупцю товар (пісок будівельний) самовивозом, а Покупець оплатити Постачальнику товар згідно цін, зазначених у Додаткової угоді до Договору. Кількість та ціни, зазначаються у накладних, які є невідємною частиною договору /арк.с.7-8/. Строк дії Договору встановлений з моменту його підписання до 31.12.2008.

Згідно пункту 3.1 Договору товар відпускається Покупцю за відпускними цінами Постачальника (з урахуванням ПДВ), з можливим відстроченням платежу не більш як на три банківських дня з моменту отримання товару.

Відповідно до умов додаткової угоди №1 від 30.05.2008 до Договору вартість піску на період з 29.05.2008 по 01.06.2008 складає 82 грн за 1 тонну із складу по вул. Камишове шосе, 12. Постачальник зобовязався поставляти Покупцю пісок будівельний згідно поданої заявці (арк.с.9).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу та прийнято представником відповідача товар за видатковими накладними №76 від 19.09.2008 на суму 82000 грн, №86 від 14.10.2008 на суму 82000 грн, №90 від 04.11.2008 на суму 29930 грн, а всього на суму 193930 грн (арк.с.12-14).

Як зазначив позивач, зобовязання щодо оплати поставленого товару відповідач не виконав, отриманий товар не оплатив, у звязку з чим заборгованість останнього за Договором склала 193 938 грн, що не заперечувалось відповідачем при підписанні акту звірення взаємних розрахунків станом на 31.12.2008 (арк.с.17).

Дана обставина обумовила звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.

Відповідач позовні вимоги не визнав та зазначив, що товар за накладними №76 від 19.09.2008, №86 від 14.10.2008, №90 від 04.11.2008 не отримував, вказані накладні не підписував. Накладні від імені відповідача підписав ОСОБА_1, який у 2008-2009 році працював на підприємстві на посаді виконавця робіт та періодично отримував у позивача товарно-матеріальні цінності за довіреностями від відповідача. Проте, на отримання саме спірних партій товару відповідач довіреностей ОСОБА_1 не видавав.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з частиною першою статті статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач зобовязався здійснювати оплату за поставлений товар з відстроченням платежу не більш як на три банківських дня з моменту отримання товару.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Передача товару відповідачу підтверджується належними доказами, а саме накладними №76 від 19.09.2008, №86 від 14.10.2008, №90 від 04.11.2008 (арк.с.12-14).

Щодо тверджень відповідача нібито він не отримував товару за вказаними накладними та не підписував їх, то суд вважає їх хибними.

Як стверджує сам відповідач, накладні від його імені підписав ОСОБА_1, який у 2008-2009 році працював на підприємстві на посаді виконавця робіт та періодично отримував у позивача товарно-матеріальні цінності за довіреностями від відповідача.

Відповідно до матеріалів справи, факт прийняття товару відповідач підтвердив підписом представника на спірних видаткових накладних і цей підпис був скріплений печаткою приватного підприємства “Апекс-06”.

Згідно з Інструкцією про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським обєднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України №17 від 11.01.1999 (чинним на момент підписання спірних накладних), (пункт 3.2.6) підприємства можуть мати тільки по одному примірнику основної печатки. Можуть виготовлюватися додаткові печатки з цифрами "1", "2" і т.д.

Відповідно до пункту 3.4.1 вказаної Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації (підприємства).

Пунктом 3.1.12 тієї ж Інструкції передбачено, що у разі крадіжки, втрати печаток чи штампів керівники підприємств зобовязані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ.

Під час судового розгляду даної справи від відповідача ні в усній, ні в письмовій формі до суду не заявлялося про факти втрати або крадіжки штампу підприємства, будь-які матеріали службового розслідування щодо неправильного використання працівниками відповідача штампу підприємства або докази звернення керівника із заявою про підробку штампу до правоохоронних органів, рішення таких органів з вказаного питання до суду не представлені.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Також суд не бере до уваги в якості доказу не отримання товару за спірними накладними і бухгалтерські довідки, подані відповідачем, відповідно до яких довіреності на отримання товару за спірними накладними директором підприємства не виписувались, податкові накладні не видавались, акт звірення взаєморозрахунків не підписувався (арк.с70-72). Зазначені довідки є лише твердженням самого відповідача, яке ніякими доказами не підтверджується.

Відповідач не подав суду доказів сплати заборгованості у розмірі 193 930 грн, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 193938 грн тоді як судом встановлено, що сума поставлено товару за накладними №76 від 19.09.2008, №86 від 14.10.2008, №90 від 04.11.2008 склала 193930 грн, тому вимоги в частині основного боргу підлягають задоволенню частково.

Враховуючи те, що своєчасне внесення плати за поставлений товар є одним з основних обовязків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку, що на момент звернення позивач з цим позовом до суду, відповідач мав заборгованості в розмірі 193 930 грн.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Поряд з основною заборгованість позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 102170,79 грн за прострочку оплати поставленого товару.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Проте, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що у випадку прострочення платежів, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (арк.с. 50), суд дійшов висновку про те, що він не вірний та не відповідає вимогам чинного законодавства України, у звязку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 23 217 грн, з наступного розрахунку суду.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

8200024.09.2008 - 15.02.200914512.0000 %0.066 %7796.72

8200016.02.2009 - 24.03.20093712.0000 %0.066 %1994.96

8200017.10.2008 - 15.02.200912212.0000 %0.066 %6560.00

8200016.02.2009 - 17.04.20096112.0000 %0.066 %3288.99

2993007.11.2008 - 15.02.200910112.0000 %0.066 %1982.25

2993016.02.2009 - 07.05.20098112.0000 %0.066 %1594.08

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних 15 708,98 грн та інфляційне відшкодування 59 741,73 грн за прострочення виконання грошового зобовязання.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, зобовязаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційного відшкодування (арк.с. 50), суд дійшов висновку про те, що він не вірний, у звязку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційного відшкодовування такими, що підлягають задоволенню частково з наступного розрахунку суду.

3% річних 14 967,15 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

19393031.12.2008 - 27.07.20119393 %14967.15

Інфляційне відшкодування 54494,33 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу

01.01.2009 - 27.07.20111939301.28154494.33

Щодо вимоги позивача про розірвання договору від 30.05.2008, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю “Південно-Бережна Будівельна Компанія” та приватним підприємством “Апекс-06”, то зазначена вимога не підлягає задоволенню оскільки пунктом 5.3 Договору він був укладений на строк до 31.12.2008 (арк.с.8), тому на час вирішення справи у суді строк дії Договору закінчився.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 525, 526, 530, 611, 625, 629, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 20, 193, 230-232 Господарського кодексу України статтями 33, 34, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства “Апекс-06” (99029, місто Севастополь, вулиця Хрустальова, 39 кв. 68; ідентифікаційний код 34541379) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Південно-Бережна Будівельна Компанія” (99058, м. Севастополь, вул. Бориса Михайлова, 13, гурт., 15/3, 4, ідентифікаційний код 33862152) заборгованість за поставлений товар за договором поставки від 30.05.2008 в розмірі 286608,48 грн, у тому числі основної борг 193930,00 грн, 3% річних 14967,15 грн, інфляційне відшкодування 54494,33 грн, пеня 23217,00 грн, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 2866,08 та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 182,04 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору поставки від 30.05.2008, стягнення основного боргу в сумі 08,00 грн, інфляційного відшкодування в сумі 5247,40 грн, пені в сумі 78 953,79 грн та 3% річних в сумі 741,83 грн відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Південно-Бережна Будівельна Компанія” (99058, м. Севастополь, вул. Бориса Михайлова, 13, гурт., 15/3, 4, ідентифікаційний код 33862152) в дохід Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, п/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополі, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22090200) державне мито в розмірі 83,59 за вимогу немайнового характеру.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 23.09.2011.