Рішення № 18465284, 13.09.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2011 року справа № 5020-1164/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-1164/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго”

до Приватного підприємства “Ремстройсвязь”

про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 2913,40 грн,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, юрисконсульт юридичного відділу, довіреність №6427/0/2-11 від 14.04.2011;

відповідача - не зявився;

Суть спору:

26.07.2011 Публічне акціонерне товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства “Ремстройсвязь” про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі 2913,40 грн, у тому числі основного боргу 2 444,66 грн, пені 162,45 грн, 3% річних 82,82 грн, інфляційного відшкодування 223,47 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 28.07.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання, що було призначено ухвалою суду про відкладення розгляду справи від 11.08.2011, не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Зазначена ухвала суду була надіслана за місцезнаходженням відповідача, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.08.2011, проте була повернена поштовим відділенням звязку із довідкою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання»(арк.с.51-54).

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Таким чином, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

На підставі зазначеного, про дату, час та місце розгляду справи судом відповідача було повідомлено своєчасно та належним чином.

Відповідач не скористались правом, наданим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У звязку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача,

в с т а н о в и в :

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини першої статті 26 Закону України “Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

28.11.2005 між Відкритим акціонерним товариством “Енергетична компанія “Севастопольенерго”, що було перейменоване на Публічне акціонерне товариство “Енергетична компанія “Севастопольенерго” відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», (Постачальник) та Приватним підприємством “Ремстройсвязь” (Споживач) був укладений договір №5034 на поставку електричної енергії (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує Постачальнику вартість електроенергії та здійснює інші платежі відповідно до умов цього Договору та додатків до нього (арк.с.10-18). Строк дії Договору встановлений до 31.12.2005 та вважається продовженим на наступний рік, якщо жодна із сторін не заявить про його розірвання або зміну не менше ніж за 30 днів до закінчення його дії.

Враховуючи відсутність будь-яких заяв про зміну або розірвання цього Договору, він є чинним до теперішнього часу.

Відповідно до пункту 2.1.2 Договору Постачальник зобовязався, зокрема, поставляти Споживачу електричну енергію, як різновид товару в обємах, визначених у відповідності з розділом 5 та з урахуванням умов, передбачених розділами 6, 7, 8 Договору (Додаток №1 до договору “Обєми поставки електричної енергії”).

Згідно з пунктом 2.2.2 Договору споживач зобовязався, зокрема, дотримуватися режимів споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 Договору.

Також споживач зобовязався щомісячно в установлений Договором строк подавати Постачальнику звіт про обсяги поставленої електроенергії за розрахунковий період; оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №3 “Перелік місць установки розрахункових приборів обліку та тарифів, що застосовуються, за якими здійснюються розрахунки за поставлену електроенергію” та №4 “Розрахунок втрат в мережах споживача” відповідно до умов, що оговорені в розділі 8 цього Договору (пункти 2.2.3-2.2.4 Договору).

Договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівні заявлених Споживачем, відповідно до пункту 5.1 Договору обємів.

Згідно з пунктом 8.1 Договору, розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються виключно грошовими коштами на поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання в уповноваженому банку. За дату оплати приймається дата надходження коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника або дата внесення Споживачем готівкових коштів у касу Постачальника. Всі рахунки на оплату електроенергії повинні оплачуватися Платником протягом 5 банківських днів з дня виписки рахунку.

Розрахунковим вважається період з 12 календарного числа попереднього місяця до такого ж календарного числа поточного місяця.

Пунктом 8.3 Договору встановлено, що Споживач щомісячно 12 числа подає Постачальнику звіт щодо обємів поставленої електроенергії за розрахунковий період за формою, передбаченою Додатком №6. Якщо дата подання звіту приходиться на вихідний або святковий день, звіт подається протягом першого робочого дня після встановленої дати.

Оплата спожитої електричної енергії здійснюється плановими платежами у наступному порядку: в строк до 23 числа розрахункового місяця 70% від договірної величини електроспоживання, остаточний розрахунок 17 числа календарного місяця. Споживач самостійно розраховує суму планованого платежу шляхом умноження діючого в розрахунковому періоді рівня тарифу на обєм електроенергії, заявленої на поточний розрахунковий період з урахуванням відсотку планового платежу (пункт 8.4 Договору).

У відповідності з фактичним обємом споживання електроенергії Постачальник визначає величину необхідної доплати у випадку перевищення фактичного обєму понад заявленого та виписує Споживачу рахунок для здійснення остаточного розрахунку (пункт 8.5 Договору).

Додатком №3 до Договору сторонами узгоджений перелік міст установки розрахункових приборів обліку та тарифів, за якими здійснюються розрахунки (арк.с. 19).

На виконання умов Договору Споживачу Постачальником був виставлений рахунок-акт виконаних робіт за надану активну електроенергію №7265 від 10.02.2010 за період з 12.01.2010 по 10.02.2010 на суму 2 761,74 грн (арк.с. 22). З урахуванням залишку на початок місяця сума заборгованості на кінець періоду склала 2444,66 грн.

Проте, споживач належним чином суму заборгованості за активну електроенергію за період з 12.01.2010 по 10.02.2010 за виставленим постачальником рахунком не погасив, на дату звернення позивача до суду с позовними вимогами заборгованість споживача по оплаті активної електроенергії складає 2444,66 грн.

Наявність несплачених суми заборгованості за активну електричну енергію стало підставою для звернення позивача до суду з позовом до відповідача про стягнення суми заборгованості, а також пені, 3% річних, пені та інфляційного відшкодування.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку поданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.

Статтею 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ст. 714 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного Кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязань та одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 26 Закону України „Про електроенергетику” споживач енергії зобовязаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

У встановлені строки відповідач взяті на себе за Договором зобовязання щодо оплати електроенергії не виконав.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів сплати суми боргу за Договором не подав.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу за активну електроенергію в сумі 2444,66 грн є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачена відповідальність Споживача за недотримання строків платежів, передбачених пунктами 2.2.4-2.2.5 Договору, вказаних в додатку «Порядок розрахунків», а саме, Споживач сплачує Постачальнику електроенергії пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується з дати остаточного розрахунку, зазначеної в Додатку №6 «Звіт про обсяги поставки електроенергії за розрахунковий період». Сума пені нараховується Споживачу до дня ліквідації заборгованості та включається до платіжної вимоги окремим рядком.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статтей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" (з наступними змінами і доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За результатами перевірки наданого позивачем розрахунку пені (арк.с. 24), суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 162,45 грн підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційне відшкодування у сумі 223,47 грн та 3% річних сумі 82,82 грн відповідно до наданих розрахунків (арк.с. 25-26).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунки 3% річних та інфляційного відшкодування, зроблені позивачем, вважає їх вірними, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 82,82 грн. та інфляційного відшкодування в розмірі 223,47 грн також підлягають задоволенню.

При перевірки розрахунку суми інфляційного відшкодування судом враховані рекомендації, що викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 2913,40 грн, у тому числі основної борг за активну електроенергію 2 444,66 грн, пеня 162,45 грн, 3% річних 82,82 грн, інфляційне відшкодування 223,47 грн.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову у повному обсязі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства “Ремстройсвязь” (99055, місто Севастополь, вулиця Генерала Лебедя, 30 кв. 40, ідентифікаційний код 31505042) на користь Публічного акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (99040, місто Севастополь, вулиця Хрустальова, 44, ідентифікаційний код 05471081, рахунок з спеціальним режимом використання №2603830131168 в СМВ Ощадбанку №4548, МФО 384027) суму заборгованості за активну електроенергію в розмірі 2 444,66 грн.

3.Стягнути з Приватного підприємства “Ремстройсвязь” (99055, місто Севастополь, вулиця Генерала Лебедя, 30 кв. 40, ідентифікаційний код 31505042) на користь Публічного акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (99040, місто Севастополь, вулиця Хрустальова, 44, ідентифікаційний код 05471081, поточний рахунок №260073537 в АБ “Першій інноваційний банк”, МФО 300506) пеню в сумі 162,45 грн, 3% річних 82,82 грн, інфляційне відшкодування 223,47 грн, державне мито у розмірі 102,00 грн, суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 19.09.2011.