Рішення № 18465185, 21.09.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" вересня 2011 р. Справа № 5019/1857/11

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р. розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства "ЗІП"

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення в сумі 5 997 грн. 97 коп.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 дов. № 156 від 09.08.11 р..;

відповідача: не з'явився.

Статті 20, 22 ГПК України розяснені.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю промислове підприємство "ЗІП", звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки № 276 від 21 березня 2011 року в сумі 4 152 грн. 60 коп., пені в сумі 233 грн. 71 коп., 24 % річних в сумі 365 грн. 88 коп., штрафу в сумі 1 245 грн. 78 коп.

У судовому засіданні 21 вересня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не подав, в судове засідання не з'явився, про день та час судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, які наявні в матеріалах справи (а.с.29, 31).

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідач був завчасно повідомлений про день та час судового розгляду та мав можливість в розумні терміни довести до відома суду свої доводи та міркування стосовно позовних вимог, однак своїми правами визначеними ст. 22 ГПК України не скористався, то суд вважає можливим розгляд справи по суті позовних вимог, без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При цьому суд встановив та врахував наступне.

21 березня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю промисловим підприємством "ЗІП" (постачальник) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладено договір поставки № 276. Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити на умовах цього договору продукцію виробництва ТОВ ПП "ЗІП", кількість, асортимент і ціна якої зазначені в специфікаціях (накладних), які є невід`ємною частиною договору.

На виконання умов вищевказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю промислове підприємство "ЗІП" згідно видаткової накладної № 33-0000562 від 22 березня 2011 року здійснило поставку відповідачу лакофарбової продукції на суму 4 152 грн. 60 коп. (а.с.19).

Пунктом.4.2. договору визначено, що покупець оплачує вартість товару з відстрочкою платежу до 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Проте, в порушення умов договору оплата за отриману від позивача продукцію відповідачем не проведена і за ним, станом на 17.08.2011 року , рахується заборгованість в сумі 4 152 грн. 60 коп.

15 липня 2011 року позивач направив відповідачу претензію № 20 від 11.07.11 р. про сплату заборгованості (а.с.12,13). Вказана претензія отримана відповідачем 20 липня 2011 року (а.с.17), однак відповіді на претензію не надано, заборгованість відповідач не сплатив.

Відповідно до ст. 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від божника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Увідповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Обов`язок належного виконання зобов`язання встановлений ч.1 ст.193 ГК України.

Між сторонами виникли правовідносини по договору поставки, до якого застосовуються положення параграфу 1 гл. 30 ГК України- «поставка».

Відповідно до ч.1 ст.264 ГК України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

За договором поставки, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України).

Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п.5.2. договору у випадку прострочки оплати товару з вини покупця, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 24 відсотків річних від простроченої суми, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діє в період прострочки, від суми неоплаченого товару за кожен день прострочки. У випадку прострочки оплати товару на строк більше 60 календарних днів покупець зобов`язаний сплатити постачальнику штраф в розмірі 30 відсотків від вартості товару.

Враховуючи викладене, позивачем нараховано за період з 07 квітня 2011 року по 11 липня 2011 року 169 грн. 29 коп. пені, 365 грн. 88 коп. 24 % річних та 1 245 грн. 78 коп. штрафу.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю промислове підприємство "ЗІП" та фізична особа підприємець ОСОБА_2 встановили договором розмір процентів 24 відсотків річних (п.5.2.).

Оскільки несвоєчасне виконання грошового зобов'язання має місце, то вимога позивача про стягнення 233 грн. 71 коп. пені, 24 % річних в сумі 365 грн. 88 коп. та 1 245 грн. 78 коп. штрафу, є підставною і підлягає задоволенню за обґрунтованим розрахунком позивача /а.с.5/.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 4 152 грн. 60 коп. заборгованості, 233 грн. 71 коп. пені, 24 % річних в сумі 365 грн. 88 коп. та 1 245 грн. 78 коп. штрафу заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85 , ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, інд.под. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства "ЗІП" (51901, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул.Широка, 107-а, код 21875464) 4 152 грн. 60 коп. заборгованості, 233 грн. 71 коп. пені, 365 грн. 88 коп. 24 % річних, 1 245 грн. 78 коп. штрафу, 102 грн. 00 коп. витрат по держмиту та 236 грн. 00 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 21.09.2011р.

Суддя В.Р.Войтюк