Рішення № 18464450, 26.09.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" вересня 2011 р. Справа № 21/5007/67/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді <Поле для текста >

судді Вельмакіної Т.М.

судді <Поле для текста >

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довір. №75/16 від 12.01.2011р.;

від відповідача не з'явився.

розглянув справу за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир) <В особі(назва) >

до Житомирської обласної організації політичної партії "Наша Україна" (м.Житомир)

про стягнення 7770,86 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з Житомирської регіональної організації Народного Союзу "Наша Україна" 7770,86 грн., з яких: 7027,83грн. основного боргу, 417,12грн. пені, 70,37грн. 3% річних та 255,54грн. інфляційних. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача державне мито у розмірі 102,00грн., 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 9,36грн. витрат, пов'язаних з направленням відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Звернув увагу суду на те, що ним, при подачі позову до суду, було надлишково сплачено державне мито у розмірі 18,00грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, доказом чого є поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.59).

При цьому судом встановлено, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який 21.09.11р. надійшов на адресу суду, станом на 20.09.11р. повне найменування відповідача: Житомирська обласна організація політичної партії "Наша Україна" (а.с.60-61).

Аналогічна назва відповідача зазначена і в завірених останнім копіях його Довідки з ЄДРПОУ, виданої 30.08.10р., та Свідоцтва про державну реєстрацію від 04.11.09р.

За ч.1, 3 ст. 90 ЦК України, юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму.

Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до Єдиного державного реєстру, що відповідає приписам ч.1 ст. 88 ЦК України, ч.2 ст. 57 ГК України.

Враховуючи викладене, назву відповідача слід замінити - Житомирська регіональна організація Народного Союзу "Наша Україна" на Житомирська обласна організація політичної партії "Наша Україна".

У відповідності до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.09р. між ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" Житомирської міської ради (постачальник, теплопостачальна організація, позивач у справі) та Житомирською регіональною організацією Народного Союзу "Наша Україна" (споживач, відповідач) був укладений договір №272 купівлі-продажу теплової енергії (далі - Договір (а.с. 19-22)), за п.1 якого Теплопостачальна організація бере на себе обов'язок постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 4.8. Договору, всі розрахунки по цьому Договору проводяться до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, за платіжними документами, які виписуються постачальником.

Як вказує позивач у позовній заяві, в порушення умов укладеного договору, відповідач не оплатив отримані послуги з теплопостачання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 25.07.11р. становить 7027,83грн., що підтверджується розрахунком (а.с. 8).

На підтвердження вказаного також надано підписаний сторонами та скріплений печаткою позивача акт звірки розрахунків №1641 станом на 04.08.11р., згідно якого заборгованість відповідача станом на вказану дату становила 7027,83грн. (а.с.29).

Враховуючи вищенаведене, посилаючись на п.6.3. Договору та ст. 625 ЦК України, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 417,12грн., 70,37грн. 3% річних та 255,54грн. інфляційних нарахувань (а.с.9-11).

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, письмового відзиву на позовну заяву та доказів погашення боргу не надав.

Згідно листа відповідача, який надійшов на адресу суду 25.08.11р., останній повідомив, що Житомирська обласна організація політичної партії "Наша Україна" є неприбутковою організацією, утримується, згідно ст.1 та ст. 20 Закону України "Про громадські організації" за рахунок членських внесків та добровільних пожертв. Оскільки за обумовлений період грошових надходжень не відбувалося, можливості оплачувати послуги КП "Житомиртеплокомуненерго" організація не мала. Крім того, відповідач повідомив, що в листі на ім'я директора КП "Житомиртеплокомуненерго" організація просила про реструктуризацію боргу, однак позивачем в усній формі в цьому було відмовлено (а.с. 41).

До вказаного листа відповідачем додано завірену ним копію адресованого позивачу листа за №21 від 07.04.11р., з проханням реструктуризувати борги станом на 01.04.11р. згідно договору №272 від 01.10.09р. за надані послуги з квітня по вересень 2011 року включно (а.с. 30, 44).

Дослідивши надані до справи документи, врахувавши пояснення представника позивача, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні відносини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього кодексу.

У відповідності до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором №272 купівлі-продажу теплової енергії від 01.10.09р. (а.с.19-22).

За своєю правовою природою вищевказаний Договір №3191 від 18.11.10р. є договором про постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.2 ст. 714).

Так, позивачем, на підставі Договору №272 від 01.10.09р. були надані відповідачу послуги з теплопостачання та ГВП від 30.10.10р. за період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року, на загальну суму 7027,83грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками (а.с.12-18) та підписаним сторонами актом звірки розрахунків станом на 04.08.11р. (а.с.29).

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За п. 4.8. Договору, всі розрахунки по цьому договору проводяться до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, за платіжними документами, які виписуються постачальником. Підставою для здійснення платежів по даному договору є виставлена Постачальником платіжна вимога (квитанція) (п.5.2 Договору).

Згідно матеріалів справи позивачем були виставлені відповідачу рахунки з надання послуг з теплопостачання та ГВП за період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року на загальну суму 7027,83грн. (а.с.12-18, 64-68).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг належним чином не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість у сумі 7027,83грн.

Слід зазначити, що з підписаного сторонами акту звірки розрахунків станом на 04.08.11р. (а.с.29) та вищевказаних листів, які надійшли на адресу суду від відповідача і були долучені до матеріалів справи (а.с. 41,30, 44), вбачається, що останній не заперечує факт існування заборгованості перед позивачем станом на 01.04.11р. за Договором.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, що кореспондується з приписами ст. 526 ЦК України.

За ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 7027,83грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 417,12грн. пені, 255,54грн. інфляційних та 70,37грн. - 3% річних, слід зазначити наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.3. Договору сторони передбачили, що споживач несе матеріальну відповідальність перед постачальником, у випадку, зокрема, несплати вартості використаної теплової енергії до 20 числа місяця, наступного за разрахунковим, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Натомість позивач, згідно поданого розрахунку, нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 417,12грн. за період з 21.01.11р. по 20.07.11р., включивши до суми, від якої нараховується пеня за весь вказаний періоду і суму боргу за жовтень, листопад та грудень 2010 року (а.с.10).

У зв'язку з зазначеним позивачем було надано уточнений розрахунок пені, згідно якого її розмір за період з 21.11.10р. по 25.07.11р. становить 427,05грн.(а.с.51).

Однак, враховуючи, що при зверненні з позовом до суду, позивач визначив період нарахування пені з 21.01.11р. по 20.07.11р., саме за вказаний період та з врахуванням приписів ч.6 ст.232 ГК України, підлягає стягненню з відповідача пеня, розмір якої, згідно здійсненого судом перерахунку, становить 387,70грн. За вказаних обставин, у стягненні 29,42грн. пені слід відмовити.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача інфляційних та 3% річних, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку (а.с. 11), позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 255,54грн. за період з грудня 2010 року по червень 2011 року (включно), а також 70,37 грн. 3% річних за період з 01.12.10р. по 30.06.11р. (а.с.9).

Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних та річних, господарський суд встановив, що їх суми обгрунтовані та вірні.

Що стосується заявлених позивачем до стягнення з відповідача 9,36грн. витрат, пов'язаних з направленням останньому позовної заяви та доданих до неї документів, суд вважає вказану вимогу правомірною, виходячи з наступного.

Згідно статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Так, витрати по направленню відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів понесено позивачем з вини відповідача, оскільки саме неналежне виконання останнім своїх зобов'язань за Договором стало підставою для звернення КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради до суду для судового розгляду справи та потягло для нього додаткові витрати, пов'язані з її розглядом. Доказом наявності вказаних витрат є поштова квитанція, згідно якої позивачем сплачено 10,44грн., однак заявляти про стягнення меншої суми є правом позивача.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, всупереч наведеним нормам відповідач не подав до суду жодного доказу для спростування позовних вимог, у тому числі доказів проведення розрахунків.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що позов обгрунтований, підтверджений належними доказами та підлягає задоволенню на суму 7741,44 грн. з яких: 7027,83грн. основного боргу, 387,70грн. пені, 70,37грн. три відсотки річних та 255,54грн. інфляційних. У стягненні 29,42грн. пені суд відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, на відповідача покладається сплата позивачу 9,36грн. витрат, пов'язаних з направленням Житомирській обласній організації політичної партії "Наша Україна" позовної заяви та доданих до неї документів.

Слід зазначити, що при вирішенні спору господарський суд встановив, що позивач при зверненні до суду з позовом помилково сплатив 120,00 грн. державного мита (а.с.7), замість правильного - 102,00 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. сплачене державне мито підлягає поверненню частково у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

З врахуванням викладеного, позивачу слід повернути з Державного бюджету України 18,00грн. надміру сплаченого державного мита.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Замінити назву відповідача у справі - Житомирська регіональна організація Народного Союзу "Наша Україна" на Житомирська обласна організація політичної партії "Наша Україна" (10002, м. Житомир, вул. Довженка, 66, код 33643948).

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Житомирської обласної організації політичної партії "Наша Україна" (10002, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Довженка, 66, код 33643948)

на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго "Житомирської міської ради (10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Київська, 48, код 35343771)

- 7027,83грн. основного боргу;

- 387,70грн. пені;

- 70,37грн. три відсотки річних;

- 255,54грн. інфляційних;

- 9,36грн. витрат, пов'язаних з направленням відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів;

- 101,61грн. державного мита;

- 235,10грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. У стягненні 29,42грн. пені відмовити.

5. Повернути Комунальному підприємству "Житомиртеплокомуненерго "Житомирської міської ради (10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Київська, 48, код 35343771) з Державного бюджету України 18грн. зайво сплаченого державного мита, згідно платіжного доручення №4277 від 19.07.11р.

6. Видати довідку про повернення державного мита.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Повне рішення складено 28 вересня 2011 року.

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу - рек. з пов. про вручення

<Текст >