Рішення № 18463994, 23.09.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.09.11р.Справа № 30/5005/10839/2011 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ані", м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вікові Традиції", м. Дніпропетровськ

про стягнення 2 876 833,75 грн.

Та

За зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Вікові Традиції", м. Дніпропетровськ

До відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "Ані", м. Дніпропетровськ

До відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "Таіста", м. Дніпропетровськ

про визнання недійсними договорів постачання №б/н від 01.04.2010 року та про відступлення права вимоги №14/03 від 14.03.2011 року

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від ТОВ "Ані": ОСОБА_1, дов. від 20.07.2011 р. № б/н.

Від ТОВ "Вікові традиції: ОСОБА_2, дов. від 14.07.2011 р. № б/н.

Від ТОВ "Таіста": не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ані" звернулося до господарського суду з позовом, яким, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вікові Традиції" ( м. Дніпропетровськ) 2 630 260 грн. - суму основного боргу, 65 756 грн. - збитки від інфляції, 73 503,15грн. 10% річних, 107 314,60 грн. - пені; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі договору про відступлення права вимоги №14/03 від 14.03.2011р., укладеного між ТОВ "Таіста", ТОВ "Ані" та ТОВ "Вікові традиції" до позивача перейшло право вимоги погашення основного боргу та штрафних санкцій до ТОВ "Вікові традиції" за договором поставки № б/н від 01.04.2010р. Протягом липня 2010р. ТОВ "Таіста", як постачальник, передав ТОВ "Вікові традиції", як покупцю товар на загальну суму 2 603 260,00грн. Оплата за отриманий товар, згідно п.2.2 договору поставки, здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту реалізації товару, але не пізніше 01.04.2011р. У звязку з невиконанням відповідачем (ТОВ "Вікові традиції") грошових зобовязань за договором поставки № б/н від 01.04.2010р. позивач просить стягнути з останнього заборгованість за отриманий товар, пеню, збитки від інфляції та 10% річних.

Відповідач (ТОВ "Вікові традиції") проти позову заперечує з тих підстав, що договір поставки № б/н від 01.04.2010р. є недійсним, оскільки сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, а саме про предмет договору, так як не погоджено вичерпного переліку по найменуванню та кількості товару, не вказана ціна товару, строки та умови доставки. Крім того, відповідач посилається на те, що договір поставки № б/н від 01.04.2010р. підписаний директором Єрошевим Д.Б. за відсутності рішення загальних зборів товариства щодо схвалення питання про укладення договору вартістю понад 100 000,00грн. Оскільки, на думку позивача, наявні підстави для визнання договору поставки № б/н від 01.04.2010р. недійсним, є недійсним і договір про відступлення права вимоги №14/03 від 14.03.2011р.

26.09.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вікові Традиції" подало до суду зустрічний позов, яким просить визнати договір постачання № б/н від 01.04.2010 року та договір про відступлення права вимоги №14/03 від 14.03.2011 року недійсним. При цьому посилається на ст.ст. 92, 203, 215,216 ЦК України.

ТОВ "Ані" зустрічний позов не визнає та вказує, що позивачем за зустрічним позовом не наведено обставин, які-б свідчили про невідповідність договорів про постачання №б/н від 01.04.2010 року та про відступлення права вимоги №14/03 від 14.03.2011 року вимогам законодавства.

ТОВ "Таіста" проти задоволення позову заперечує, просить відмовити. У відзиву на позовну заяву зазначає, що постановою господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2011р. №38/5005/7162/2011 ТОВ "Таіста" визнано банкрутом. Було відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора. ТОВ "Таіста" просить розглядати справу за відсутності його представника.

У судовому засіданні 23.09.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

01.04.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Таіста" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікові традиції" (покупець) укладений договір поставки № б/н від 01.04.2010р., відповідно до умов якого (п.1.1) постачальник зобовязується передати у власність покупця товар у відповідності до накладних, а покупець зобовязується прийняти цей товар та сплатити його в строки, обумовлені договором.

Ціна, кількість, асортимент товару відображені в накладних на товар, які сторони визнають як Специфікації, і є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Сторони використовують до даного договору умови DDP (доставка товару в пункт, зазначений покупцем) згідно редакції ІНКОТЕРМС -2000р. (п.1.4 договору).

Сторони домовились, що загальна вартість договору складається із суми усіх товарів, отриманих покупцем згідно накладних (п.2.1 договору).

Згідно п.2.2 договору (з урахуванням додаткової угоди №1 від 14.03.2011р. до договору поставки № б/н від 01.04.2010р.) покупець здійснює оплату переданого йому товару протягом 30 календарних днів з моменту реалізації товару, але не пізніше 01.04.2011р.

Відповідальність сторін за цим договором передбачена розділом 4 договору.

У випадку несвоєчасної або неповної оплати товару у відповідності з п.п.2.2., 2.3. договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який проводиться нарахування і нараховується на загальну суму заборгованості за неоплачений товар за кожний календарний день прострочки платежу (п.4.1 договору).

У відповідності до п.4.2 договору покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням індексу інфляції і 10% річних, які нараховуються на загальну суму заборгованості за неоплачений товар за кожний календарний день прострочки платежу.

Договір вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2010р., але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобовязань (п.7.3 договору).

Згідно п.7.5 договору договір може бути змінений, розірваний з підстав, передбачених чинним законодавством України.

На виконання умов договору поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "Таіста" (постачальник) здійснено Товариству з обмеженою відповідальністю "Вікові традиції" (покупцю) поставку товару на суму 2 630 260,00грн., що підтверджується видатковими накладними:

№30341 від 30.07.2010р. на суму 339 758,00грн.,

№30342 від 30.07.2010р. на суму 95 142,00грн.,

№24009 від 24.07.2010р. на суму 565 100,00грн.,

№23073 від 23.07.2010р. на суму 316 330,00грн.,

№13031 від 13.07.2010р. на суму 425 400,00грн.,

№07064 від 07.07.2010р. на суму 301 300,00грн.,

№03010 від 03.07.2010р. на суму 587 230,00грн., всього на суму 2 630 260,00грн.

14.03.2011р. між ТОВ "Ані" (Новий кредитор), ТОВ "Таіста" (Первісний кредитор) та ТОВ "Вікові традиції" (боржник) укладений договір №14/03 відступлення права вимоги.

За змістом п.1.1 договору про відступлення права вимоги Первісний кредитор передає новому кредитору свої права вимоги до боржника, які ґрунтуються на договорі поставки № б/н від 01.04.2010р. в частині сплати суми основного боргу за поставлений згідно видаткових накладних №30341 від 30.07.2010р., №30342 від 30.07.2010р., №24009 від 24.07.2010р., №23073 від 23.07.2010р., №13031 від 13.07.2010р., №07064 від 07.07.2010р., №03010 від 03.07.2010р. товар в розмірі 2 630 260,00грн.

Новий кредитор набуває право вимоги як основної суми боргу так і на стягнення неустойки та збитків, що витікають із відступлених прав згідно умов договору поставки №б/н від 01.04.2010р. (п.1.3 договору).

Договір відступлення права вимоги вступає в силу з дати його підписання (п.5.2 договору).

Відступлені права вимоги компенсуються в розмірі 100% їх вартості в сумі 2 630 260,00грн.

Таким чином ТОВ "Таіста" (Первісний кредитор) відступило ТОВ "Ані" (Новий кредитор) право вимоги за договором поставки № б/н від 01.04.2010р. у повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікові традиції" не сплатило вартість поставленого за договором поставки товару в сумі 2 630 260,00грн. у звязку з чим у нього виникла заборгованість, що і є причиною спору.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв діловогооборотуабоіншихвимог,щозвичайно ставляться. Одностороння відмовавідзобов'язанняабо одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ані" зазначає, що заборгованість в сумі 2 630 260,00грн. сплачена відповідачем (боржником) не була, товар на зазначену суму не повернутий, отже, відповідно до умов договору поставки строк оплати цього товару є таким, що настав.

Доказів оплати поставленого товару в сумі 2 630 260,00грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача за первісним позовом основного боргу в сумі 2 630 260,00грн.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основногозобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобовязань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п.4.1. договору у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки виконання зобов'язань.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню відповідно до п.4.1. договору за період з 30.04.2011р. по 10.08.2011р. за 102 дні в сумі 107 314,6грн.

Пеня нарахована відповідно до умов договору та підлягає стягненню з відповідача ТОВ "Вікові традиції".

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4.2 договору сторони домовились, що покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням індексу інфляції і 10% річних, які нараховуються на загальну суму заборгованості за неоплачений товар за кожний календарний день прострочки платежу.

Оскільки прострочення виконання грошового зобовязання має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків від інфляції за період з квітня 2011 року по червень 2011 року нарахованих на суму боргу 2 630 260,00грн. в розмірі 65 756,00грн. та 10% річних за період з 30.04.2011р. по 10.08.2011р. в сумі 73 503,15грн.

За викладеного з відповідача підлягає стягненню сума 2 876 833,75грн. (2 630 260,00грн. - основного боргу + 65 756,00грн. - збитки від інфляції + 73 503,15грн. 10% річних + 107 314,6грн. - пені).

ТОВ "Вікові традиції" (позивач за зустрічним позовом) просить визнати договір поставки № б/н від 01.04.2010р. недійсним, оскільки сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, а саме про предмет договору, так як не погоджено вичерпного переліку по найменуванню та кількості товару, не вказана ціна товару, строки та умови доставки. Крім того, посилається на те, що договір поставки № б/н від 01.04.2010р. підписаний директором Єрошевим Д.Б. за відсутності рішення загальних зборів товариства щодо схвалення питання про укладення договору вартістю понад 100 000,00грн. Оскільки, наявні підстави для визнання договору поставки № б/н від 01.04.2010р. недійсним, є недійсним і договір про відступлення права вимоги №14/03 від 14.03.2011р.

Зважаючи на підстави визнання недійсним договору, наведені позивачем в позовній заяві, суд не погоджується з доводами позивача та дійшов висновку про необґрунтованість вимоги про визнання договору недійсним, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 ЦК України).

Згідно ч.1-ч.3, ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України).

За умовами ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дослідивши спірний договір, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, судом встановлено, що сторони при його підписанні домовилися про предмет договору, свої права та обовязки, щодо відповідальності, ціни, строку дії та інших умов. Договір підписано обома сторонами, їх підписи скріплено печатками.

Частиною 2 ст. 189 Господарського кодексу України встановлено, що ціна є істотною умовою господарського договору та зазначається в договорі у гривнях.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України).

Як вбачається, умовами спірного договору визначено вартість товару за договором у сумі, що складає суму усіх накладних.

Згідно ч.3 ст. 179 Господарського кодексу України сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобовязання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Отже, твердження позивача за зустрічним позовом, що у спірному договорі поставки не встановлена ціна договору є безпідставними.

Також є безпідставними твердження позивача про відсутність у договорі погодженого переліку по найменуванню та кількості товару, строки та умови його поставки.

Згідно ст. 266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Зі змісту п.1.1 договору поставки вбачається, що постачальник зобовязується передати у власність покупця товар у відповідності до накладних, а покупець зобовязується прийняти і оплатити цей товар в строки, обумовлені договором. Отже, сторони зазначили в договорі, що предмет, кількість товару та ціна буде погоджуватись у відповідних накладних (накладні з переліком, найменуванням, кількістю та вартістю товару містяться в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що після підписання спірного договору сторонами були вчинені дії, спрямовані на його виконання, отже договір виконувався та був схвалений відповідачем (позивач за зустрічним позовом), що підтверджується відповідними видатковими накладними та довіреностями на отримання продукції.

ТОВ "Вікові традиції" посилається на те, що спірний договір укладений без рішення загальних зборів товариства щодо схвалення питання про укладення зазначеного договору, хоча сума цього договору складає більше 100 000,00грн.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Вікові традиції" від 21.12.2009р. (протокол №3/12 від 21.12.2009р.) затверджено порядок укладення договорів на підприємстві: договори на суму більше 100 000,00грн. в обовязковому порядку затверджуються загальними зборами засновників.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (ч.2 ст. 92 ЦК України).

Доказів того, що ТОВ "Таіста", як постачальник за спірним договором, знало про існування рішення загальних зборів учасників ТОВ "Вікові традиції" щодо обовязкового затвердження загальними зборами засновників договорів на суму більше 100 000,00грн. останнім не надано.

У відповідності до ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до п.5.1 Статуту ТОВ "Вікові традиції", в редакції затвердженій протоколом зборів учасників товариства від 22.06.2009р. та зареєстровано 01.07.2009р. державним реєстратором, запис № 12241020000046846, вищим органом товариства є збори учасників товариства.

Компетенція загальних зборів учасників товариства визначена п.5.5 Статуту Товариства. До компетенції загальних зборів належить в тому числі й затвердження правил, процедури та інших внутрішніх документів товариства (підп.ж п.5.5 статуту).

Виконавчим органом товариства, який здійснює поточне керівництво діяльністю товариства є дирекція, яку очолює директор. Директор діє від імені товариства без довіреності, має право вести повну фінансову діяльність, підписувати фінансові та кредитні документи, бути розпорядником майна, коштів та кредитів товариства.

Згідно наказу ТОВ Торгівельний дім "Вікові традиції" від 24.06.2009р. №01/к директором товариства є Єрошев Д.Б., який і підписав спірний договір.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ст. 239 ЦК України).

Статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, після підписання спірних договорів сторонами були вчинені дії, спрямовані на його виконання, отже договір виконувався та був схвалений відповідачем, що підтверджується відповідними видатковим накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

Отже, ТОВ "Вікові традиції" вчинило дії, направлені на виконання Договору, тобто схвалило цей Договір.

Враховуючи вищевикладене, правові підстави, встановлені ст.ст. 203, 215 ЦК України для задоволення позовних вимог Позивача за зустрічним позовом щодо визнання недійсним спірного договору поставки відсутні.

У звязку з відсутністю підстав для визнання договору поставки недійсним, суд не вбачає підстав визнавати недійсним договір про відступлення права вимоги.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі за первісним та зустрічним позовами покладаються на відповідача (ТОВ "Вікові традиції"). Керуючись ст.ст.1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Судові витрати за зустрічним позовом віднести на ТОВ "Вікові традиції".

Первісний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікові традиції" (49000 м. Дніпропетровськ, пр. ім. газети "Правда", буд. 50, ЄДРПОУ 36572896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ані" (49024 м. Дніпропетровськ, вул. Бажова,11-А, ЄДРПОУ 31321052) заборгованість за договором поставки в розмірі 2 630 260,00грн., збитки від інфляції в розмірі 65 756,00грн., 10% річних в розмірі 75 503,15грн., пені в розмірі 107 314,6грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 25 585,00грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236,00грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено 23.09.2011 року