Рішення № 18463752, 05.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 217

РІШЕННЯ

Іменем України

05.09.2011Справа №5002-25/3190-2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії», м. Київ (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46)

до відповідача Приватного підприємства «Дісон Плюс» (95014, АРК, м. Сімферополь, вул. Москальова, буд. 2А).

про стягнення 451077,11 грн.

Суддя Копилова О.Ю.

представники:

від позивача ОСОБА_1, представник, довіреність б/н від 08.09.2010 р.

від відповідача не зявився

Обставини справи:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Дочірній Банк Сбербанку Росії» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства «Дісон Плюс», просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 451077,11 грн., з яких: заборгованість за кредитом 329681,32 грн., проценти за користування кредитом 91118,61 грн.; пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом 19255,69 грн.; пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом 11021,49 грн.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку передбаченого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 15 серпня 2011 року строк розгляду справи продовжений на 15 днів, в порядку передбаченого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у судове засідання не зявився, про причини відсутності суд не повідомив, про день розгляду справи був сповіщений належним чином: рекомендованою кореспонденцією.

Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву, з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Враховуючи те, що матеріали справи в повній мірі сформульовані та у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

29 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Дочірній Банк Сбербанку Росії», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дочірній Банк Сбербанку Росії» та Приватним підприємством «Дісон Плюс» укладено кредитний договір № 21-Н/08/16/ЮО.

Відповідно до п. 1.1 договору, Банк зобовязується надати Позичальнику кредитні кошти у сумі 383250,00 грн. на цілі, зазначені у пункті 1.4. договору, а Позичальник зобовязується своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, використати його за цільовим призначенням, виконати інші умови цього договору і своєчасно повернути кредит банку.

Розмір процентів за користування кредитом складає 20% річних. Позичальник зобовязаний повертати кредит банку частинами у розмірах та у терміни згідно з наступним графіком повернення кредиту: щомісячно по 28 число кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, в розмірі не менше 1/60 від суми отриманого кредиту, що становить 6387,50 грн., з здійсненням останнього платежу не пізніше 28 серпня 2013 року. ( п. 1.2, п.1.3 договору).

Пунктом 1.4 договору визначено, що кредит надається для придбання фрезувально-копіювального центру с ЧПУ Pratis 48 NST, 2008 року випуску, серійний номер № РФ 34261144 СА, згідно з договором купівлі-продажу № 118 від 23 липня 2008 року, укладеного між Позичальником та ТОВ «Кримспецпоставка». Позичальник зобовязаний використовувати кредит лише за цільовим призначенням, зазначеним в цьому пункті договору, а також в будь-якому випадку не може використовувати надані йому за цім договором кошти на цілі, що прямо або опосередковано заборонені законодавством України або його установчими документами.

Свої зобовязання за кредитним договором банк виконав у повному обсязі, а саме надав кредит відповідачу, що підтверджується випискою по особовим рахункам від 15.07.2011 р. (а.с. 35).

Пунктами 1.1 та 8.1 кредитного договору передбачено, що відповідач зобовязаний своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту у терміни та у розмірах передбачених кредитним договором.

Пунктом 6.6 кредитного договору встановлено, що відповідач зобовязаний сплачувати банку проценти, щомісяця не пізніше перших 3 робочих днів місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

02 березня 2011 року позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення-вимогу (вих. №581/5/06-2-2) з вимогою провести погашення наявної заборгованості за кредитним договором № 21-Н/08/16/ЮО.

Також, 11 серпня 2011 року позивачем на адресу відповідача був направлений акт звірки взаєморозрахунків.

Однак, належного реагування з боку відповідача не відбулось, що і послужило приводом для звернення з позовом до суду.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати заборгованості та не надано належних доказів погашення заборгованості за кредитом в сумі 329681,32 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача проценти за користування кредитом у розмірі 91118,61 грн., пеню за прострочення повернення заборгованості за кредитом у розмірі 19255,69 грн., пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом у розмірі 11021,49 грн.

Відповідно до пункту 10.1 договору, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань за договором, Позичальник зобовязаний сплачувати банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення:

а) за прострочення строку повернення кредиту, який визначено розділом 8 договору;

б) за прострочення строку повернення загальної заборгованості за кредитом за вимогою банку в достроковому порядку, який визначено в ст. 8 договору;

в) за прострочення строку сплати процентів за користування кредитом, які визначені ст. 6 договору.

Для розрахунку пені приймається фактична кількість днів у році в разі надання кредиту у національній валюті України або 360 днів у році в разі надання кредиту в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, суд погоджується з розрахунком пені зробленим позивачем, тобто вимоги позивача про стягнення кредитної заборгованості в частині стягнення пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом станом на 28 січня 201 р. за період з 29.05.2009 р. по 28.01.2011 р. в сумі 19255,69 грн. та стягнення пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом станом на 28 січня 2011 р. за період з 04.06.2009р. по 28.01.2011 р. в розмірі 11021,49 грн., з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», підлягають задоволенню у повному обсязі.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 07 вересня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Дісон Плюс» (95014, АРК, м. Сімферополь, вул. Москальова, буд. 2А, код ЄДРПОУ 33529853, відомостей про р/р не має) на користь Публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії», м. Київ (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46, р/р 3739604 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, ЄДРПОУ 25959784) заборгованість за кредитом в сумі 329681,32 грн., проценти за користування кредитом в сумі 91118,61 грн.; пеню за прострочення повернення заборгованості за кредитом в сумі 19255,69 грн., пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 11021,49 грн., всього 451077,11 грн.

3.Стягнути з Приватного підприємства «Дісон Плюс» (95014, АРК, м. Сімферополь, вул. Москальова, буд. 2А, код ЄДРПОУ 33529853, відомостей про р/р не має) на користь Приватного акціонерного товариства «Альба Україна», (Київська область, м. Бориспіль, вул. Шевченко, 100, 08300, р/р №2600831442001 в АБ «Київська Русь» м. Київ, МФО 319092, ідентифікаційний код 22946976) 4510,07 грн. державного мита.

4.Стягнути з Приватного підприємства «Дісон Плюс» (95014, АРК, м. Сімферополь, вул. Москальова, буд. 2А, код ЄДРПОУ 33529853, відомостей про р/р не має) на користь Приватного акціонерного товариства «Альба Україна», (Київська область, м. Бориспіль, вул. Шевченко, 100, 08300, р/р №2600831442001 в АБ «Київська Русь» м. Київ, МФО 319092, ідентифікаційний код 22946976) 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКопилова О.Ю.