Рішення № 18460239, 16.09.2011, Докучаєвський міський суд Донецької області

Цивільна справа № 2-385/11/0512

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2011 року місто ДОКУЧАЄВСЬК

ДОКУЧАЄВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого судді СЄЛІНА Є.В.,

при секретарі ПАНІХІНОЇ Г.С.,

з участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

третьої особи ОСОБА_4,

прокурорів ФЕДОРОВСЬКОГО Л.І., КОВАЛЬОВА Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Докучаєвська цивільну справу № 0512/2-385/2011 за позовом ОСОБА_5, в інтересах якого діє ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, третя особа приватний нотаріус Докучаєвського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

12.07.2011р. до суду звернувся ОСОБА_5, в інтересах якого діє ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання правочину недійсним. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що його бабуся - ОСОБА_8 заповіла йому будинок АДРЕСА_1. Відповідачка ОСОБА_3 забажала його у нього придбати за 5000 доларів США, виходячи з курсу 4,18грн. за 1 американський долар. Він піддався на її умовляння та замість договору купівлі-продажу, вони уклали договір дарування, при цьому ОСОБА_3 грошові кошти йому за будинок не сплатила, а довгі перемови з нею переконують його у тому, що він помилявся відносно обставин, що не відображають його волевиявлення. Посилаючись на статтю 215 ЦК України, вважає цей правочин недійсним, через що просить позов задовольнити /а.с. 1-3/.

На підставі поданої заяви за вих. № 25-950 від 01 серпня 2011 року, за підписом в.о.прокурора м. Докучаєвська Донецької області молодшого радника юстиції Сергєєва А.В., до участі у справі на стороні відповідачів вступив прокурор /а.с. 13/.

Ухвалою Докучаєвського міського суду Донецької області від 01 серпня 2010 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог залучено приватного нотаріуса Докучаєвського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 /а.с. 25/.

Позивач ОСОБА_5 у судове засідання не зявився, надавши письмові пояснення, де просить справу розглянути за його відсутності з участю його представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 /а.с. 38/.

Представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності, виданої на її імя та посвідченої 23 квітня 2010 року нотаріусом Санкт-Петербурга ОСОБА_13. та зареєстрованої в реєстрі за № Н-791 /а.с. 4/, у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, давши пояснення, аналогічні тим, що зазначені у поданій позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_1 ОСОБА_2, який дії на підставі довіреностей, виданих на його імя та посвідчених відповідно 12 серпня 2011 року приватним нотаріусом Докучаєвського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_11. та зареєстрованою в реєстрі за № 576 /а.с. 36/ та 25 липня 2011 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_12 та зареєстрованою в реєстрі за № 96 /а.с. 54/, у судовому засіданні посилаючись на недійсність правочину, просив позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3, яка діє від свого імені та як законний представник свого неповнолітнього сина відповідача по справі ОСОБА_7, у судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що через матеріальний стан позивач ОСОБА_5 не мав можливості сплатити всі необхідні платежі за оформлення договору купівлі-продажу, а тому вони спільно вирішили оформити договір дарування. Вона після вчинення правочину, а саме 09 березня 2005 року у філію «Відділення Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (скорочена назва - Промінвестбанк) в м. Докучаєвську Донецької області на відповідний рахунок на імя ОСОБА_5 внесла 4005 доларів США, що на той час складало 21218,49грн., а також відповідно до написаних останнім розписок, надала йому залишок обумовленої суми. Жодних претензій з приводу недоданої суми він до неї не висловлював. Своє право власності на придбане нерухоме майно вона зареєструвала у передбаченому законодавстві порядку в КП «Волноваське бюро технічної інвентаризації», а тому набула на нього всі права. Крім цього вважає, що позивач пропустив строк позовної давності, а тому позов не підлягає задоволенню.

Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не зявився, надавши заяву, де просить справу розглянути за його відсутності, з заявленими позовними вимогами не погоджується у повному обсязі /а.с. 12, 37/.

Прокурор м. Докучаєвська, який згідно заяви за вих. № 25-950 від 01.08.2011р. вступив у процес на стороні відповідачів /а.с. 13/, у судовому засіданні посилаючись на необґрунтованість заявленого позову та пропуск позивачем строку звернення до суду з вимогою про визнання правочину недійсним, просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа - приватний нотаріус Докучаєвського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 у судовому засіданні вважав, що заявлений позов не підлягає задоволенню. У своїх поясненнях зазначив, що при оформленні договору дарування, не знав про істинні наміри сторін, в його присутності вони жодних дій, які б свідчили про фактичну купівлю-продаж вказаного нерухомого майна не вчиняли.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що є достатньо доказів, які свідчать про права та взаємовідносини сторін. У задоволенні позовних вимог заявнику необхідно відмовити за наступних підстав.

Судом установлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до договору дарування, укладеного 05 березня 2005 та зареєстрованого у реєстрі за № 373, посвідченого приватним нотаріусом Докучаєвської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, прийняли у дар в рівних частках кожен жилий будинок АДРЕСА_1, який належить Дарувальнику на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Докучаєвською державною нотаріальною конторою 30 грудня 2004 року, за реєстровим № 1397, зареєстрованого у Волноваському бюро технічної інвентаризації 01 березня 2005 року, в книзі № 8, номер запису 1417 /а.с. 74/.

Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано у встановленому порядку за обдарованими, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим 23 березня 2005 року Комунальним підприємством «Волноваське бюро технічної інвентаризації /а.с. 16/.

Відповідно до частини 1 статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Згідно пункту 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 6 листопада 2009 року № 9, за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Отже, укладення удаваного правочину само по собі не спричиняє недійсності правочину, оскільки згідно з частини 2 статті 235 ЦК України якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. А тому такий правочин може бути визнаний судом недійсним лише у тому разі, коли буде встановлено, що правочин, який сторони насправді вчинили, не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Сторонами визнається та підтверджується матеріалами справи, що між ними 05 березня 2005 року фактично був укладений договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, прихований договором дарування.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_5 фактично передав у власність нерухоме майно у вигляді будинку АДРЕСА_1 - відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а останні сплатили за нього обумовлену суму, що підтверджується розписками /а.с. 20-21/ та квитанцією № 2 від 09.03.2005р. /а.с. 17/.

Ні позивачем, ні його представниками в судовому порядку не заявлялось клопотання про призначення у відношення розписок почеркознавчої експертизи, отже вони у визначеному законом порядку не визнані сфальсифікованими, а тому посилання ОСОБА_5 на сумніви в їх достовірності, зокрема дописок та деяких підписів, що начебто здійснені не ним, судом не приймаються.

Крім того, в позовній заяві позивач категорично стверджує, що за проданий будинок він жодних грошових коштів від відповідачів не отримав, а вже після надання останніми суду розписок та квитанції про перерахування коштів на його імя, змінює свою позицію на протилежну, що свідчить про безпідставність таких тверджень.

Також, у своєму письмовому поясненні ОСОБА_5 посилається на те, що банківський рахунок був відкритий саме ним для отримання коштів на території Російської Федерації, однак у цьому поясненні він не спростовує того факту, що саме ОСОБА_3 внесла 09.03.2005р. на нього 4005 доларів США, що підтверджується розпискою датованою цією ж датою /а.с. 20/.

Відповідно до частини 1 статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно частини 1 статті 334 цього ж Кодексу, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (ч.4 цієї ж статті).

Як вже було встановлено вище, після укладення удаваного правочину, відповідачі здійснили реєстрацію права власності на зазначене вище нерухоме майно у встановленому законодавством порядку, а отже набули на нього право власності.

Заявляючи у суді вимоги про визнання недійсним договору дарування від 05.03.2005р. /а.с. 14/, ОСОБА_5 посилається на те, що фактично сторонами укладено договір купівлі-продажу, а отже цей правочин відповідно до вимог статті 215 ЦК України має ознаки нікчемного правочину, а тому повинен бути визнаний недійсним.

Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону передбачені в параграфі 2 ЦК України.

За частиною 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позовна заява окрім посилання на удаваність правочину не містить іншої підстави передбаченої законом для визнання його в судовому порядку недійсним, а тому заявлені вимоги не можуть бути задоволені, оскільки укладення удаваного правочину само по собі не спричиняє його недійсність, закон в цьому випадку лише пропонує застосувати до відносин норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

Посилання позивача на статтю 727 ЦК України не коректне, оскільки відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони вчинили на справді.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що правочин вчинений 05.03.2005р. /а.с. 14/, за твердженням позивача, викладеним ним у поданій позовній заяві, його право було порушено одразу ж після його вчинення, оскільки відповідачка не розрахувалась з ним за придбаний будинок, враховуючи вимоги статті 257 ЦК України, яка передбачає трирічний строк звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, виходячи з відсутності зазначення причин його пропуску та відповідного клопотання про його поновлення, суд вважає, що ця обставина є також підставою для відмовлення в задоволенні позову.

Згідно частини 1 статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Доказами відповідно до частини 1 статті 57 цього ж Кодексу, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, у звязку із чим, відсутні підстави для його задоволення.

Керуючись статтями 203, 215, 235, 257, 260-261, 328, 334, 717, 727-728 ЦК України, п.п.25, 28, 31 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»за № 9 від 06.11.2009р., на підставі статей 3, 10, 57-60, 88, 213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_5, в інтересах якого діє ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, третя особа приватний нотаріус Докучаєвського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі 17 грн. на імя отримувача фінансове управління Докучаєвської міської ради: код ОКПО 34687242, розрахунковий рахунок 314119537700039, МФО 834016 в ГУ ДКУ у Донецькій області.

Стягнути з ОСОБА_5 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн. на імя отримувача ТУ ДСА у Донецькій області (м. Докучаєвськ, 22050001): код ЄДРПОУ 34687242, розрахунковий рахунок 31214259700039, МФО 834016 в ГУ ДКУ у Донецькій області, символ звітності 259.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Докучаєвський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя