Ухвала суду № 18460108, 20.05.2011, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа №: 4-с/0306/11/2011

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Ковель 20.05.2011

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням судді Бойчука П.Ю.,

за участю:

секретаря Миронюк Т.М.,

державного виконавця

відділу ДВС Ковельського

міськрайонного управління

юстиції Чабан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції щодо опису й арешту майна, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду із скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції (далі по тексту відділ ДВС) щодо опису й арешту майна.

Заявники обґрунтували свою скаргу тим, що рішенням Ковельського міськрайонного суду від 25 травня 2010 року з них на користь ВАТ КБ "Надра" в солідарному порядку стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 110577,17 грн. З метою примусового виконання даного рішення, державним виконавцем ВДВС Ковельського міськрайонного управління юстиції Чабаном А.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 03 листопада 2010 року. 28 квітня 2011 року державним виконавцем здійснено опис та арешт майна, про що складено відповідний акт. За вказаним актом державним виконавцем описано та арештовано автомобіль "Шевролет Нива", 2006 року випуску, держномер НОМЕР_1, який знаходиться в нормальному стані. Заявники, покликаючись на вимоги ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", стверджують, що державний виконавець не вживав заходів звернення стягнення на їх кошти, чи інші цінності. Крім цього, вони (заявники) були позбавлені права запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення, а державний виконавець безпідставно та цілеспрямовано провів опис та арешт виключно зазначеного автомобіля. Крім цього, заявниками стверджується, що зазначений автомобіль належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя, однак опис та арешт майна проведено лише в межах виконавчого провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_2, а відтак ОСОБА_3 був обмежений у своїх правах як власник майна та при здійсненні вказаної виконавчої дії не міг виступати як сторона виконавчого провадження. Заявники вважають, що державний виконавець, складаючи акт опису й арешту майна 28 квітня 2011 року, в порушення вимог п. 7 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" безпідставно зазначив в цьому акті, що описане майно буде передане для реалізації не раніше 08 квітня 2011 року. Враховуючи, що при складанні акту опису й арешту майна від 28 квітня 2011 року державним виконавцем було порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження", заявники просять визнати незаконним цей акт та скасувати його.

В судове засідання заявники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень. Суд про причини неявки не повідомили. За таких обставин суд прийшов до висновку, що їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду скарги по суті.

Державний виконавець відділу ДВС Чабан А.С. в судовому засіданні скаргу не визнав та заперечував проти її задоволення. Вказував на те, що діяв виключно у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та жодних прав чи законних інтересів заявників при цьому не порушив. Щодо дати реалізації описаного та арештованого майна, зазначеної в акті опису й арешту та на яку заявники посилаються як на підставу скасування цього акту, державний виконавець пояснив, що ним була допущена звичайна описка (дійсною датою має бути 08.05.2011 року) і ця описка не може бути підставою скасування акту.

Заслухавши пояснення державного виконавця та дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

У відповідності до вимог ст. 32 ЗУ "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно вимог ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

В судовому засіданні було оглянуто матеріали виконавчого провадження (реєстровий номер в ЄДРВП 22338825) по примусовому виконанню рішення Ковельського міськрайонного суду від 25 травня 2010 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ "Надра" заборгованості за кредитним договором в сумі 110577,17 грн. в солідарному порядку, матеріали виконавчого провадження (реєстровий номер в ЄДРВП 22338628) по примусовому виконанню того ж рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ "Надра" заборгованості за кредитним договором в сумі 110577,17 грн. в солідарному порядку, матеріали зведеного виконавчого провадження (реєстровий номер в ЄДРВП 20773661) по примусовому виконанню рішень судів про стягнення з ОСОБА_2 в користь банківських установ заборгованості за кредитними договорами.

Як вбачається з матеріалів вказаних виконавчих проваджень, державним виконавцем, у відповідності до вимог ЗУ "Про виконавче провадження", вживались заходи щодо звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржників, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржників шляхом надіслання відповідних запитів до банківських установ, органів Пенсійного фонду України, податкових органів, органів місцевого самоврядування (сільська рада), КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", органів МРЕВ, тощо.

По зведеному виконавчому провадженню (реєстровий номер в ЄДРВП 20773661) по примусовому виконанню рішень судів про стягнення з ОСОБА_2 в користь банківських установ заборгованості за кредитними договорами державним виконавцем накладено арешт на земельну ділянку та житловий будинок в с. Дроздні Ковельського району, вжито інших заходів примусового виконання рішень судів, передбачених законом.

Заявниками не надано суду доказів того, що вони були позбавлені права запропонувати державному виконавцю ті види майна, чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення, а тому суд приходить до висновку, що такі твердження є надуманими та позбавлені підстав.

Зважаючи на норми ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", слід прийти до висновку, що даним Законом державному виконавцю надано право остаточно визначати черговість стягнення на кошти та інше майно боржника.

Оскільки державним виконавцем в межах зведеного виконавчого провадження було проведено значний обсяг виконавчих дій щодо встановлення та вилучення доходів та майна боржників, суд приходить до висновку, що державний виконавець, скориставшись своїм правом визначати черговість стягнення на кошти та інше майно боржника, правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства, здійснив опис та арешт зазначеного вище автомобіля, що належить ОСОБА_2, склавши при цьому акт встановленого зразка.

Суд відхиляє доводи заявників щодо обмеження прав ОСОБА_3, як власника майна та сторони виконавчого провадження, при складанні зазначеного акта опису й арешту майна, оскільки, як вбачається копії свідоцтва про реєстрацію автомобіля "Шевролет Нива", 2006 року випуску, держномер НОМЕР_1, він не є співвласником цього автомобіля, а лише має право керування ним (графа "Особливі відмітки").

Покликання заявників на невірну дату реалізації описаного та арештованого майна, зазначену в акті опису й арешту від 28.04.2011 року, не може бути підставою для скасування даного акту, оскільки, очевидно, державним виконавцем була допущена звичайна описка, яка не тягне за собою порушення прав чи законних інтересів заявників.

Крім цього, заявники в своїй скарзі покликаються на порушення вимог ЗУ "Про виконавче провадження", вказуючи при цьому конкретні статті цього Закону, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Таким чином суд прийшов до висновку, що дії державного виконавця при складанні ним акту опису й арешту майна від 28 квітня 2011 року повністю відповідають вимогам ЗУ "Про виконавче провадження", а відтак про відсутність підстав для задоволення скарги.

Керуючись ст.ст. 383 387 ЦПК України, ст. 6, 11, 32, 52 Закону України "Про виконавче провадження", суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції щодо опису й арешту майна - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні при оголошенні ухвали протягом пяти днів з дня отримання її копії.

Головуючий П.Ю.Бойчук