Ухвала суду № 18455087, 13.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2011 року                               м. Київ                                        К-23952/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Федорова М.О.

суддів:                    Карася О.В.

                    Рибченка А.О.

                    Усенко Є.А.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Фольксбанк” на постанову господарського суду Львівської області від 24.10.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2008

у справі          № 5/1070-25/171А

за позовом          Відкритого акціонерного товариства „Фольксбанк”

до Державної податкової інспекції у м. Львові

про                    визнання неправомірним податкового повідомлення –рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Фольксбанк” яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства „Електрон Банк” звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання неправомірним податкового повідомлення –рішення № 0000192201/0/22092 від 25.12.2006 яким визначено зобов’язання за платежем - податок на прибуток банківських організацій в розмірі 161628, 60 грн.

Постановою господарського суду Львівської області від 24.10.2007 задоволенні позовних вимог відмовлено.

          Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2008 постанову господарського суду Львівської області від 24.10.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судами попередніх інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 30.06.2006 та складено акт № 178/22-0/19358632 від 15.12.2006.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000192201/0/22092 від 25.12.2006 яким визначено позивачу податкове зобов’язання за платежем - податок на прибуток банківських організацій в розмірі 161628, 60 грн.

Перевіркою встановлено порушення правомірності формування та віднесення до валових витрат страхового резерву по гарантіях, фактичні витрати по яких не підтверджено; щодо правильності віднесення до валових витрат процентів по депозитних угодах; щодо завищення загальної суми амортизації за період з 01.10.2004 по 30.06.2006; щодо безпідставного віднесення філією позивача до складу валових витрат витрати, що пов’язані з розміщенням реклами на суму 925,67 грн.

Стосовно правомірності формування та віднесення до валових витрат страхового резерву по гарантіях, фактичні витрати по яких не підтверджено.

Створення страхового резерву за переліченими кредитними операціями є існування боргових відносин між банком як кредитором та його контрагентами, у тому числі за договорами гарантії та дозволеного овердрафту. Оскільки Банк не здійснив фактичної виплати коштів за операціями овердрафту та гарантії, то він немає права вимоги до своїх контрагентів щодо повернення коштів.

Відповідно до п.п. 12.2.1 п. 12.2 ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено необхідну ознаку боргових відносин як підстави формування страхового резерву, а саме можливість втрати по основному боргу, тобто наявність ризику, який і зумовлює необхідність створення такого резерву для покриття цих втрат.

За відсутності ризику при здійсненні кредитної операції віднесення банком до валових витрат сум страхового резерву за цією операцією суперечить вимогам зазначеної норми, а отже є неправомірним.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, позивачем не було виплачено суму, що складає основний борг.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що борг не виник то і ризик неповернення цих коштів відсутній.

Щодо правильності віднесення до валових витрат процентів по депозитних угодах.

Відповідачем складено акт про ненадання документів для перевірки від 01.12.2006, оскільки документи, які надані до перевірки не містили інформації, необхідної для встановлення правомірності віднесення вказаних у них сум до валових витрат.

На вимоги про надання документів від 10.11.2006, 14.11.2006, 21.11.2006 банківською установою депозитні угоди для перевірки не надано.

Відсутність договорів банківського вкладу не дає можливості встановити чинність договорів банківського вкладу в періоді, що перевірявся, та відповідність розміру відсоткової ставки розміру нарахованих процентів по строкових вкладах, що є умовою визначення правильності нарахування процентних витрат за депозитними вкладами та їх правомірність віднесення до валових витрат.

Позивачем для перевірки правильності нарахування процентів по депозитних угодах та віднесення їх до складу валових витрат не представлено первинних документів та документів бухгалтерського обліку, які б підтверджували правомірність формування валових витрат за рахунок страхового резерву за депозитними угодами.

Позивачу зменшено розмір валових витрат, необхідною умовою підтвердження (спростування) правомірності віднесення до валових витрат відсотків за договорами банківського вкладу є дослідження вказаних договорів та рухів коштів по рахунках, на яких обліковується вклад та нараховані відсотки, які відповідають таким договорам, а тому суд першої інстанції правильно вказав, що саме дослідження вказаних договорів надає можливість підтвердити пов'язаність виплат за договорами банківського вкладу із господарською діяльністю платника та відповідність сум відсотків, які відносяться до валових витрат, умовам договорів.

Встановлення факту порушення позивачем п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” завищено валові витрати в розмірі 181938, 47 грн., в тому числі у 4 кварталі 2005 року 24531, 06 грн., 1 кварталі 2006 року 74180,46 грн., 2 кварталі 2006 року 83226, 95 грн.

Щодо правильності визначення суми амортизаційних відрахувань.

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного період

На вимогу відповідача № 18881/22-0/444 від 09.11.2006 про надання завірених копій документів по приміщеннях за адресою: м. Львів, вул. Грабовського, 11, (корпус №1,2) а саме: договори купівлі - продажу приміщень, акти прийому - передачі приміщень, акти вводу в експлуатацію приміщень, свідоцтва на право власності приміщень, позивачем не надано.

На час проведення перевірки, в єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно були відсутні дані щодо наявності об’єктів нерухомого майна у ВАТ „Електрон Банк”.

Таким чином колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем завищено суми амортизаційних відрахувань, що віднесена до валових витрат.

Щодо віднесення до складу валових витрат, що пов’язані з розміщенням реклами.

Відповідачем за результатами перевірок філій, які не є юридичними особами та сплачують консолідований податок на прибуток встановлено, порушення пп. 5.3.1, п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Київською філією ВАТ „Електрон Банк”, без встановлених законом підстав, віднесено до складу валових витрат витрати, що пов’язані з розміщенням реклами без посилання на банківську ліцензію на загальну суму 925,67 грн., а саме: акт виконаних робіт від 30.05.2005 на суму 925,67 грн. на розміщення реклами в газеті Київські відомості, платіжне доручення від 30.05.2005 № 47, меморіальний ордер №10 від 30.05.2005.

Позивач не оскаржував до податкових органів у адміністративному порядку вказаний факт, про що наголошено у відповідних рішеннях.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Фольксбанк” на постанову господарського суду Львівської області від 24.10.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2008 у справі № 5/1070-25/171А слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Фольксбанк” відхилити.

Постанову господарського суду Львівської області від 24.10.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2008 у справі № 5/1070-25/171А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіО.В. Карась

          А.О. Рибченко

Є.А. Усенко

Т.М. Шипуліна Суддя М.О. Федоров