Ухвала суду № 18455055, 15.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-14609/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Рибченка А.О., Степашка О.І.

при секретарі                     Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «ОвручГазАвто» на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2009 та постанову Господарського суду Житомирської області від 15.01.2008

у справі № 11/4630 Господарського суду Житомирської області

за позовом Приватного підприємства «ОвручГазАвто»

до 1. Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції у Житомирській області

2. Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області

за участю прокурора Житомирської області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, та відшкодування з державного бюджету 35427,00 грн. заборгованості з податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Житомирської області від 15.01.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2009, в задоволенні позову Приватного підприємства (ПП) «ОвручГазАвто» про скасування податкових повідомлень-рішень Овруцької МДПІ в Житомирській області від 08.12.2005 № 0000021501/0, від 16.01.2006 № 0000011501/0, від 13.02.2006 № 0000021501/0, від 15.03.2006 № 0000031501/0, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 35427,00 грн. відмовлено з тих підстав, що станом на дати подання податкових декларацій за жовтень - грудень 2005 року, січень 2006 року позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість менше, ніж впродовж 12 календарних місяців, у зв’язку з чим у нього відсутнє право на отримання сум бюджетного відшкодування за цими деклараціями.

В касаційній скарзі ПП «ОвручГазАвто»просить скасувати постановлені у справі судові рішення, постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами підпункту 7.7.11 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідачі просять залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що фактичною підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні згідно спірних податкових повідомлень-рішень на загальну суму 35427,00 грн., в тому числі: за жовтень 2005 року на 8333,00 грн., листопад 2005 року на 4069,00 грн., грудень 2005 року на 13545,00 грн., січень 2006 року на 9480,00 грн. слугував висновок контролюючого органу, викладений в актах перевірок від 08.12.2005 № 753/30-16/32906984, від 16.01.2006 № 1/1-16/32906984, від 13.02.2006 № 56/4-16/32906984, від 15.03.2006 № 105/5-16/32906984, про порушення позивачем при декларуванні за вказані податкові звітні періоди сум бюджетного відшкодування підпункту 7.7.11 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, оскільки позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість 26.01.2005.

Такий висновок, однак, зроблений без зясування обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Так, обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що задекларовані ним суми податку до відшкодування були ним надмірно сплачені порівняно із сумами податкових зобов’язань за вказані податкові звітні періоди у зв’язку з будівництвом автомобільної газонаповнювальної компресорної станції у м. Овруч по вул. Ващука, 4.

Відповідно до абзацу 16 пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва.

Незавершені капітальні інвестиції в бухгалтерському обліку є групою основних засобів (пункт 5 цього Положення (стандарту)).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV, чинного до 1 січня 2011 року, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Правильність формування позивачем податкового кредиту за жовтень - грудень 2005 року, січень 2006 року, а також суми, задекларовані позивачем в рядках 17, 18.2, 23 податкових декларацій за ці податкові звітні періоди, МДПІ не заперечує.

Абзацом другим підпункту «а»підпункту 7.7.11 пункту 7.7 ст. 7 вказаного Закону в редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV встановлено, що не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Тлумачення норми права є неодмінним атрибутом правозастосувальної діяльності, оскільки правильне застосування норми права неможливе без з’ясування точного змісту кожного з елементів її структури, без розуміння всіх понять, які містить дана норма. Теорії права відомі різні способи та прийоми, застосування яких допомагає розуміти дійсний зміст правової норми. Виявлення співвідношення між текстуальним виразом правової норми та її дійсним змістом є сутністю буквального (адекватного) тлумачення, за якого дійсний зміст правової норми розуміється у повній відповідності з її текстуальним виразом.

Буквальне тлумачення норм вказаного підпункту не дає, однак підстав для однозначного висновку, чи поширювався пільговий режим (з точки зору тривалості реєстрації платником податку на додану вартість) на отримання бюджетного відшкодування на випадки придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Не дає однозначної відповіді на це питання ї граматичне тлумачення цієї норми з огляду на вживання наряду із з’єднувальним сполучником «та»розділового сполучника «або» та виділення виключних положень щодо основних фондів із взяттям їх в дужки, що дає підстави вважати, що вони відносяться до всього попереднього тексту.

Відповідно до підпункту 4.4.1 пункту 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III (втратив чинність з 1 січня 2011 року) у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Ця норма має загальне значення і повинна застосовуватися при апеляційному узгодженні податкового зобов’язання як в процедурі адміністративного, так і судового оскарження.

З огляду на це в судовому процесі підлягали перевірці доводи позивача щодо характеру господарських операцій, в яких були використанні товари (послуги), у зв’язку з придбанням яких суми податку на додану вартість ним були включені до податкового кредиту та задекларовані до відшкодування за жовтень –грудень 2006 року, січень 2007 року. Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмету доказування, однак в судових рішеннях судів попередніх інстанцій встановлені не були.

Відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 220, 223, частинами 2, 4 ст. 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «ОвручГазАвто»задовольнити частково, скасувати постанову Господарського суду Житомирської області від 15.01.2008, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2009, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписН.Є.Маринчак

підписС.Е.Острович

підписА.О.Рибченко

підписО.І.Степашко