Ухвала суду № 18454140, 15.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"15" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-14461/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Рибченка А.О., Степашка О.І.

при секретарі                     Патюк Н.

розглянувши судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси, заступника прокурора Одеської області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2008 у справі № 2-а-851/08 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Кард Сервіс-Південь»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

за участю прокурора Київського району м. Одеси

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.02.2008, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2008. позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 12.10.2007 № 0003442301/0 та № 0003472301/0 про визначення ТОВ «Бест Кард Сервіс-Південь»податкових зобов’язань з податку на прибуток у сумі 1485034,00 грн., в тому числі 805976,00 грн. –основний платіж та 679058,00 грн. –штрафні(фінансові) санкції, а також податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 1289564,00 грн., в тому числі 644782,00 грн. –основний платіж та 644782,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції відповідно.

Висновок суду про наявність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на недоведеність ДПІ в судовому процесі факту здійснення позивачем впродовж липня 2006 року –червня 2007 року оптової та дрібнооптової торгівлі телефонними картками, стартовими пакетами, скетч-картками із суб’єктами підприємницької діяльності - фізичними особами на підставі договорів комісії та доручення за цінами, нижчими рівня звичайних цін.

В касаційних скаргах ДПІ у Київському районі м. Одеси та заступник прокурора Одеської області просять скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій підпункту 1.20.2 пункту 1.20 ст. 1. підпункту 4.1.3 пункту 4.1 ст. 4. підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 ст. 7 закону України «про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 4.1. 4.2 ст. 4 Закону України «про податок на додану вартість», частини 1 ст. 70, ст.ст. 159, 167 КАС України.

Заперечуючи проти касаційних скарг, позивач просить відмовити в їх задоволенні як безпідставних.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що фактичною підставою для визначення ТОВ «Бест Кард Сервіс-Південь»податкових зобов’язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 01.10.2007 № 2216/23-02/32470254/213,про заниження підприємством в податковому обліку з податку на прибуток за 9 місяців 2006 року, 2006 рік, І квартал 2007 року та І півріччя 2007 року валового доходу на загальну суму 3223906,00 грн. та в податковому обліку з податку на додану вартість за липень 2006 року – червень 2007 року бази оподаткування на таку ж суму внаслідок продажу суб’єктам підприємницької діяльності –фізичним особам телефонних карток, стартових пакетів, скетч-карток операторів мобільного зв’язку за цінами, що нижче номінальних цін, вказаних на телефонних картках, стартових пакетах, скетч-картках, які є звичайними цінами продажу зазначених засобів.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закон № 334/94-ВР), чинного до 1 квітня 2011 року, доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Це положення, як встановлено підпунктом 7.4.3 цього пункту, поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Звідси, довід контролюючого органу, що в податковому обліку позивач повинен декларувати валовий доход від операцій з продажу товару суб’єктам підприємницької діяльності –фізичним особам в розмірі, не нижчому за рівень звичайних цін на цей товар, відповідає законодавчому припису. Так само, як і довід про визначення податкових зобов’язань платником податку на додану вартість з бази оподаткування, яка повинна відповідати рівню звичайних цін, як це передбачено абзацом першим пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(втратив чинність з 1 січня 2011 року).

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Абзацом першим підпункту 1.20.2 цього пункту встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Як свідчить копія договору № 21 від 13.06.2006. укладеного між ТОВ «Центр мобільного зв’язку Дж.Ес.Ем»(постачальник) та ТОВ «Бест Кард Сервіс-Південь»(покупець), поставка позивачу товару (стартових пакетів, скетч-карток, що надають абоненту право на тимчасове користування послугами стільникового мобільного зв’язку стандартів GSM-900/1800 в телекомунікаційній мережі «Київстар»та у мережах роумінг партнерів) здійснювалась на умовах 100% передплати за цінами, що відповідали номінальним цінам, зазначеним на картках (пункт 3.1 договору). За умовами пункту 3.2 договору при подальшій реалізації покупцем товару третім особам, а також кінцевим набувачам (абонентам) ціни на товар не повинні перевищувати вказані ціни. Крім цього договору між сторонами діяв договір про надання послуг від 13.06.2006, згідно з яким ТОВ «Центр мобільного зв’язку Дж.Ес.Ем»зобов’язувався сплатити ТОВ «Бест Кард Сервіс-Південь»вартість послуг з реалізації вказаного товару в розмірі, який визначався в процентному відношенні від вартості придбаного на умовах передоплати товару ( а.с. 145-148, т.5). В подальшому позивач продав оптом та дрібним оптом цей товар суб’єктам підприємницької діяльності, в тому числі фізичним особам по ціні, яка була нижча роздрібної ціни, тобто ціни, що відповідала номіналу, зазначеному на картках. При цьому умови договорів, укладених позивачем з цими суб’єктам підприємницької діяльності, зобов’язували останніх здійснювати наступний продаж товару кінцевому споживачеві (абоненту) за роздрібними цінами.

Таким чином, в ланцюгу господарських операцій, що передували реалізації карток абонентам, склалися різні економічно обґрунтовані умови господарювання, визначені договорами, які вплинули на механізм формування ціни, зокрема умови щодо партій поставок та реалізації товару оптом (дрібним оптом) і в роздріб, що свідчить про не співставні умови реалізації товару позивачем суб’єктам підприємницької діяльності і останніми – кінцевому споживачу (абоненту).

З огляду на це висновок суду про недоведеність ДПІ правомірності податкових повідомлень-рішень про визначення позивачу податкових зобов’язань відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.

Наведеним спростовуються доводи касаційних скарг про наявність підстав для скасування ухвалених у справі судових рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 223. 224. 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України. Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги ДПІ у Київському районі м. Одеси та заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.02.2008, та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2008. –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписН.Є.Маринчак

підписС.Е.Острович

підписА.О.Рибченко

підписО.І.Степашко Суддя Є.А. Усенко