Постанова № 18451574, 27.09.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2011 року Справа № 2а/2370/6702/2011

27.09.11

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Трофімової Л.В.,

при секретарі Левчуку А.С.,

за участю представників: позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 за довіреностями; відповідача ОСОБА_3 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»до державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

25.08.2011р. до суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000512301 від 17.08.2011р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведено перевірку, за результатами якої складено акт від 05.08.2011р. № 173/23-017/32580463, у якому податковим органом встановлено, що правочин, укладений позивачем з ТОВ Компанія «Придніпровє»не має ділової мети, не спричинив реального настання правових наслідків - є нікчемним і сума ПДВ за вказаним правочином, віднесена безпідставно до податкового кредиту. Висновок податкового органу грунтується на припущеннях, що підприємство ТОВ Компанія «Придніпровє»як контрагент позивача має ознаки фіктивної діяльності, оскільки не підтверджено реальність правочинів останнього з іншими контрагентами по ланцюгу. За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000512301 від 17.08.2011р., яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2011р. на 13099 грн. Позивач не погоджується з висновками перевірки оскільки вважає, що виконання правочину підтверджується обліковими операціями, зважуванням, оцінкою якості товару, первинними документами, транспортними, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, а також фактом одержання, обліку, виготовлення продукції, оплатою та використанням сировини (макухи соняшникової) у власній господарській діяльності з відображенням у обліку усіх операцій, що свідчить про реальне настання правових наслідків за укладеним правочином. Позивач сформував податковий кредит відповідно до вимог, чинного на той час, Закону України «Про податок на додану вартість»на підставі наданих постачальником податкових накладних, що відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону.

Заперечуючи нікчемність укладених договорів, позивач зазначає, що відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів, посилаючись на фіктивний характер відносин і нереальністю здійснюваних операцій. Однак фіктивність правочинів відповідно до ст. 234 ЦК України встановлюється судом. Крім цього, необхідною умовою нікчемності правочину відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України є його безпосередня спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним. Оскільки рішення суду про визнання правочину фіктивним відсутнє, позиція податкової інспекції не обґрунтована і не може бути визнана доведеною. Крім цього, позивач зазначив, що відповідачем не наведено жодного доказу, що свідчить про відсутність ділової мети у його діях. Навпаки, доказом наявності ділової мети є звіт про рух ТМЦ, в якому відображено надходження товару на склад за день, у т. ч. від указаного контрагента, звіт про рух продукції та вимогами-накладними, що містять інформацію про виготовлену за день продукцію (комбікорм), кількість використаної для виготовлення такої продукції за різними рецептами макухи соняшникової. Оскільки отриманий товар було використано у виробництві, економічний ефект від такого придбання був отриманий, ділова мета досягнута. Оскільки наявність ділової мети, звітність і реальні факти підтверджують факт здійснення господарської операції, достовірність первинних документів, поданих ДПІ під час перевірки, не може бути піддана сумніву. Відповідно, такі документи підтверджують фактичне виконання сторонами (позивачем і ТОВ Компанія «Придніпровє») умов договору поставки від 29.03.2011 р. № 468/к та зміну майнового стану підприємства. Враховуючи, що факт не поставки товару або поставки його іншою особою, тобто невідповідність задекларованих наслідків господарської операції фактичним обставинам, відповідачем не відображено у акті перевірки та встановлено не було, позивач вважає, що сума податкового кредиту у даній господарській операції була визначена позивачем правомірно з огляду на принцип презумпції правомірності рішення платника податку відповідно до норми п.п. 4.1.4 п. 4.1. ст. 4 Податкового кодексу України.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задоволити.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечення зазначив, що згідно акту перевірки № 173/23-017/32580463 від 05.08.2011р. позивачем у порушення п. 198.1, п. 198.6, ст. 198 та п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755 VI неправомірно завищено задекларовані показники у складі податкового кредиту декларації з ПДВ за квітень 2011р. на загальну суму 13099 грн. згідно податкової накладної, складеної за наслідками нікчемних правочинів з ТОВ Компанія «Придніпровє».

Актами про результати позапланових невиїзних перевірок з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо перевірки правових відносин ТОВ Компанія «Придніпровє»з ТОВ «Агро - Мост»та ТОВ «Глорія - Нет»за період з 01.03.2011 року по 30.04.2011р. та проведеними оперативно-розшуковими заходами встановлено, що ТОВ «Компанія «Придніпровє»на день проведення перевірки відсутнє за місцезнаходженням. На підприємстві відсутні первинні та бухгалтерські документи щодо фінансово-господарської діяльності. Відносно контрагентів ТОВ «Компанія «Придніпровє»зазначено, що за результатами аналізу баз даних АІС «Співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту на рівні ДПА України» згідно довідки Дніпропетровської МДПІ від 22.06.2011 р. № 6951/15 2/37353336 у ТОВ «Агро - Мост»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення. Відповідно до листа ДПІ у м. Рівне № 31059/17-238 від 20.09.2011р. ТОВ «Глорія - Нет»за перший квартал 2011р. подано розрахунок форми 1-ДФ у якому не зазначено жодних нарахованих податків чи виплачених сум доходів, кількість найманих працівників не зазначена, за інформацію ВПМ ДПІ у м. Рівне підрозділом УМВС України в Рівненській області щодо посадових осіб ТОВ «Глорія - Нет»порушено кримінальну справу за ст. 205 КК України. У звязку з вищевикладеним, у ТОВ Компанія «Придніпровє»відсутній обєкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємством постачальником ТОВ «Агро - Мост»та ТОВ «Глорія - Нет»у розумінні ст. 185 Податкового кодексу України щодо визначення обєкта оподаткування. У ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ Компанія «Придніпровє» до підприємств покупців, у звязку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, сертифікатів походження товару, а також інших первинних документів. До перевірки не надано належних доказів реального вчинення операції з поставки товару. Товарно-транспортні накладні та договір купівлі-продажу містять недоліки заповнення. За таких обставин у підприємства відсутнє право на формування податкового кредиту з ПДВ. Фіктивність операцій, відсутність доказів їх реального вчинення виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями. З огляду на викладене податковий орган дійшов висновку, що податковий кредит за товаром, отриманим ТОВ «Катеринопільський елеватор»за квітень 2011р. у сумі 13098, 5 грн. від ТОВ Компанія «Придніпровє»є недійсним і підлягає зменшенню, а податкове повідомлення-рішення № 0000512301 від 17.08.2011р., яким за наслідком податкового контролю зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість правомірним.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

ТОВ «Катеринопільський елеватор»зареєстроване Катеринопільською райдержадміністрацією Черкаської області як юридична особа 30.06.2004р. (ідентифікаційний код 32580463) та 12.07.2004р. взято на облік як платник податків у ДПІ у Катеринопільському районі Черкаської області.

З метою встановлення достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2011 року 05.08.2011р. Державною податковою інспекцію у Катеринопільському районі було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Катеринопільський елеватор»щодо відємного значення з ПДВ. Про зазначене свідчить Акт № 173/23-017/32580463 (а.с. 27-46). У ході перевірки було встановлено завищення суми бюджетного відшкодування за декларацією з ПДВ за квітень 2011 року на суму 13099 грн. На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Катеринопільському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2011р. №0000512301 (а.с. 26), яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2011р. на суму 13099 грн.

Як зазначає у своєму запереченні та підтримує у судовому засіданні представник відповідача, вказані вище суми відємного значення бюджетного відшкодування було зменшено у звязку з тим, що ТОВ Компанія «Придніпровє»у ланцюгу постачання не виконує свої податкові зобов'язання зі сплати податку до бюджету з продажу товару, що дає підстави вважати удаваність господарської операції, оскільки сам факт складання податкової та товарно-транспортної накладної не є підставою для підтвердження факту здійснення господарської операції з поставки товарів. Наявність у ТОВ «Катеринопільський елеватор» документального підтвердження розміру податкового кредиту не є достатньою підставою для відшкодування сум з податку на додану вартість, оскільки за висновками документальної позапланової перевірки ТОВ Компанія «Придніпровє»з питань дотримання вимог податкового законодавства України за фінансово-господарськими відносинами з ТОВ «Агро-Мост»та ТОВ «Глорія-Нет»відображеними у акті №502/23-4/34432823 від 18.07.2011р. Дніпропетровською МДПІ встановлено, що у ТОВ Компанія «Придніпровє»відсутні обєкти оподаткування податком на додану вартість за операціями з придбання товарів у підприємства постачальника ТОВ «Агро-Мост»та відсутні обєкти оподаткування за операціями з продажу цих товарів підприємствами покупцями у квітні 2011р.

Предметом спору у даній справі є правомірність акту індивідуальної дії спірного рішення контролюючого органу з огляду на різні підходи до оцінки завищення позивачем податкового кредиту за квітень 2011р. на суму 13099 грн. та правочинів, дефекти яких можуть мати правові наслідки.

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі за текстом - Кодекс). Так, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.3 ст. 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Також, пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу)

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу. Відповідно до абз. а п. 200.4 ст. 200 Кодексу бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Так, п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу містить загальні норми щодо самого поняття „бюджетне відшкодування” та джерела його формування для подальшого використання, а норми ст. 200 Кодексу передбачають підстави та порядок одержання платником податку бюджетного відшкодування. Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Згідно наданих суду доказів, вбачається, що між ТОВ «Катеринопілький елеватор»та ТОВ Компанія «Придніпровє»29.03.2011р. було укладено договір поставки № 468/к соняшникового високо - протеїнового жмиху (а.с.110).

Поставка та одержання вказаного товару, а саме 30,82 тон макухи соняшникової підтверджується: товарно-транспортною накладною №10001244130321 від 31.03.2011р. на перевезення соняшникового жмиху 30820 (а. с. 115); податковою накладною № 110 від 01.04.2011р. на суму 78591 грн., у т. ч. ПДВ на суму 13098,50 грн. (а.с. 114).; видатковою накладною № 111 від 01.04.2011р. на суму 78591 грн., у т. ч. ПДВ на суму 13098,50 грн. (а.с. 113); витягом з журналу реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах від 01.04.2011р. (а.с. 116); карткою рахунку 63.1.1 за період з січня 2011р. по серпень 2011р. по контрагенту ТОВ Компанія «Придніпровє»- на виконання договору № 468/к від 29.03.2011р. відображено витрати на здійснення операції в сумі 78591,00 грн. (а.с. 120); карткою рахунку 20.1.3.1 за квітень 2011р. на списання 30,82т. макухи (а.с. 196-197); оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 20.1.3.1 за квітень 2011р. (а.с. 193); зведеним журналом Ж-Л-03/2 реєстрації хімічних аналізів сировини (а.с. 117 - 119). Факт оплати поставленого товару підтверджується виписками з банку від 04.04.2011р. та від 08.04.2011р. сумі 78591,00 грн. (а.с. 127 - 131). Використання товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується звітами про рух товарно-матеріальних цінностей за 01.04.2011р.(а.с.121 - 122) та вимогами-накладними на використання сировини у виробництві комбікорму № 0000004387 від 01.04.2011р., № 0000004389 від 01.04.2011р., № 0000004383 від 01.04.2011р., № 0000004385 від 01.04.2011р.

20.05.2011р. позивачем було подано декларацію з ПДВ за квітень 2011р. (а.с. 136), у якій згідно розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів відображено податковий кредит у розмірі 13 098 грн. 50 коп. щодо взаємовідносин з ТОВ Компанія «Придніпровє».

Отже, позивач виконав вимоги Кодексу, сплативши податок на додану вартість у ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, яким, у свою чергу, виконано вимоги п. 201.10 ст. 201 Кодексу - видано первинні документи покупцеві, яким є позивач, податкові та інші накладні за сплачені суми покупцем за договором на виконання умов правочину.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди за КАСУ від 06.07.2005р. № 2747-IV (ч.3 ст.2) перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також, податковий орган не надав суду доказів (щодо оцінки за вказаною операцією сум прибутку, отримання якого є метою здійснення господарської діяльності) того, що вказана операція мала фіктивний та/або безтоварний характер: безтоварність операції означає відсутність її реального характеру, а відповідно до ст.234 ЦКУ від 16.01.2003р. № 435-IV фіктивним є правочин, що вчинено без наміру створення правових наслідків, обумовлених таким правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами. ЦКУ(ст.511 третя особа у зобов'язанні) визначено: зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи; у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Податковим кодексом (п.140.2 ст.140) передбачено: у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, у тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, у якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), у якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним як такого, що порушує публічний порядок, є фіктивним; у звітному періоді, у якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи(ст.1), що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до порядку заповнення податкової накладної (наказ Державної податкової адміністрації від 21.12.2010р. № 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення") податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку(п.6.2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п.5). Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п.2).

Податкову накладну № 110 від 01.04.2011р. (а.с.114, а.с.181) від імені ТОВ Компанія «Придніпровє»виписано та підписано особою, яку можливо ідентифікувати ОСОБА_4 (а.с. 91 на момент проведення перевірки значиться головним бухгалтером ТОВ Компанія «Придніпровє»згідно наказу про призначення №14-К від 02.08.2010р.), що у свою чергу дає можливість встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підписання первинних звітних і розрахункових документів. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (201.6).

У цьому контексті суд відзначає про відсутність таких доказів щодо повідомлень відповідачем позивача про наявність у реєстрі розбіжностей у матеріалах справи з метою уточнення податкових зобов'язань. Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені в результаті перевірки позивача, не створюють наслідків недійсності накладних та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Таким чином, позивач сформувавподатковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцем. Із зазначеного слідує, що сума податкового кредиту позивачем сформована правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Суд критично оцінює твердження відповідача стосовно недоліків в заповненні товарно-транспортної накладної №10001244130321(№067304) від 31.03.2011р. щодо вантажоодержувача, оскільки у акті (а.с.12) зазначається про штамп вагової №3 позивача про одержавння макухи соняшникової і який дійсно оцінювався при вивченні обставин справи; стосовно завищення показників у розрахунках з бюджетом за податковою накладною № 110 від 01.04.2011р. щодо формування податкового кредиту квітня 2011р., оскільки доказів про відсутність повноважень особи ТОВ Компанія «Придніпровє»на складання податкової накладної не надано. Як зазначено у довідці Вищого адміністративного суду України «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»від 15 квітня 2010р., незначні недоліки у заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій.

Суд також не погоджується з доводами відповідача про те, що доказом фіктивності діяльності є порушення публічного порядку через ухилення від сплати податків контрагентів позивача, оскільки для включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту має враховуватись реальний факт поставки, використання у власній діяльності та обліку товарів саме позивачем, який не несе відповідальності за облікову політику свого контрагента ТОВ Компанія «Придніпровє»чи будь-якого іншого постачальника третьої особи, позаяк закон не ставить у залежність сплату податків, ведення податкового та бухгалтерського обліку, складання звітності контрагентами-продавцями із правом на одержання податкового кредиту безпосередньо покупцем. Стосовно інших документів: витяг з журналу реєстації хімічних аналізів сировини(а.с118), наказу про облікову політику позивача щодо використання національних стандартів бухобліку і методу ФІФО при відпуску товарів у виробництво (а.с.132), бухгалтерських регістрів дебет 30200 / 65492,5 і кредит 30200 / 65492, 5 (без ПДВ) (а.с.193); податкової звітності - ТОВ Компанія «Придніпровє» із визначенням у квітні обсягів поставки позивачу 65492,5 грн. та ПДВ 13098,5грн. (а.с.86), суд приймає їх до уваги і зазначає наступне частиною 8 ст.19 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. № 436-IV передбачено, що усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Як відомо, зловживання правом - здійснення суб'єктивного цивільного права з порушенням можливих меж його дії. Передбачені законом положення, що визначають міру можливої поведінки, і є межами (рамками) дії суб'єктивного цивільного права. За ч.3 ст.13 ЦКУ не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Як вбачається з матеріалів справи з огляду на критерій втручання влади у господарську діяльність з метою запобігти завданню шкоди іншим (захист прав та інтересів осіб у публічно-правових відносинах від порушень з боку влади при здійсненні управлінських функцій та запобігання завданню шкоди іншим) суд враховує відсутність вироків у кримінальних справах щодо винності або невинності осіб у спірних правовідносинах.

Отже, судом встановлено, що позивач виконав вимоги Податкового кодексу, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо документального оформлення операції та податкового обліку щодо декларації з ПДВ за квітень 2011р. на загальну суму 13099 грн. та у підтвердження правомірності заявлених до відшкодування сум ПДВ надав документи, що проаналізовано вище.

З огляду на зазначене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 17.08.2011 № 0000512301, яким позивачу зменшено суму відємного значення з ПДВ, в розмірі 13 099 грн. є протиправним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 160, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області №0000512301 від 17 серпня 2011 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»(20505, Черкаська область, смт. Катеринопіль, вул. Леніна, 47, ідентифікаційний код 32580463) судові витрати із сплати судового збору у сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 3 жовтня 2011 року.

Суддя Л.В.Трофімова