Постанова № 18451542, 22.09.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2011 р. № 2-а- 7993/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Басовій Н.М.

за участю представників сторін:

позивача - Межерицького А.О.

відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "СПО"

до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова

проскасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «СПО», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача - Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова № 0002022302/0 від 17.11.2010 р., № 0002022302/1 від 31.01.2011р., № 0002022302/2 від 11.04.2011р., № 0002022302/3 від 04.07.2011р., № 0003861702/0 від 17.11.2010 р., № 0003861702/1 від 31.01.2011р., № 0003861702/2 від 11.04.2011р., № 0003861702/3 від 01.07.2011р., № 0000122302/1 від 31.01.2011р. № 0000122302/2 від 11.04.2011р., № 0000122302/3 від 04.07.2011р., № 0000582302/0 від 11.04.2011 р., № 0000582302/3 від 04.07.2011р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач указав наступне. Відображені в акті перевірки від 04.11.2010р. №9563/23/36372211 висновки податкового органу про вчинення ТОВ «Компанія «СПО» порушень є помилковими. Позивач стверджував, що у спірних правовідносинах податок на прибуток та податок на додану вартість за взаємовідносинами з контрагентами обчислював правильно, господарські операції з контрагентом мали реальний характер, були здійснені за правочином, який повністю відповідає вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином. Операції з внесення майна до статутного фонду не є обєктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник відповідача, який є суб»єктом владних повноважень, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибув, не повідомивши про причину неприбуття, не надавши заяву про розгляд справи за його відсутності та надавши заперечення на адміністративний позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на наступне. Згідно з висновками акту перевірки від 04.11.2010р. №9563/23/36372211 внаслідок віднесення ТОВ «Компанія «СПО» до складу валових витрат та податкового кредиту сум податку по операціям з контрагентами ТОВ «Едан Плюс», ПП «Амфорасервіс», ПП «Реалтексервіс» та ,ТОВ «Сайгар Опт» позивачем допущені порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1, пп 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позаяк контрагенти не занходяться за юридичними адресами, не мають фактичних можливостей для здійснення задекларованого виду діяльності не задекларували податкових зобов'язань з ПДВ за господарськими взаємовідносинами з ТОВ «Компанія «СПО». В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги поданих проти позову заперечень, просив ухвалити рішення про відмову в позові.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів у справі, відповідно до ст. 128 КАСУ.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

З приводу фактичних обставин, які покладені відповідачем в основу спірних податкових повідомлень - рішень, суд зазначає таке.

В період часу з 17.09.2010р. по 14.10.2010р. ДПІ у Московському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Компанія «СПО» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16.04.2009р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 16.04.2009р. по 30.06.2010р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 04.11.2010р. №9563/23/36372211.

17.11.2010 р. з посиланням на зазначений акт ДПІ у Московському районі м. Харкова були прийняті податкове повідомлення - рішення № 0002012302/0 від 17.11.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2394165,9 грн. (в т.ч. основний платіж 1321 243 грн., штрафні санкції 1072922,9 грн.), податкове повідомлення - рішення № 0002022302/0 від 17.11.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1002031,5 грн. (в т.ч. основний платіж 668 021 грн., штрафні санкції 334010,5 грн.) та податкове повідомлення - рішення № 0003861702/0 від 17.11.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 14062,5 грн. (в т.ч. основний платіж 4687,5 грн., штрафні санкції 9375 грн.).

Стосовно зазначених податкових повідомлень-рішень позивачем було розпочато передбачену ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»процедуру оскарження рішень контролюючих органів.

За наслідками такої процедури сума податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб, визначеного первісним податковим повідомленням-рішенням, залишилась незмінною, а тому з метою доведення нового граничного строку оплати означених податкових зобовязань ДПІ було складено та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення № 0003861702/1 від 31.01.2011р., № 0003861702/2 від 11.04.2011р., № 0003861702/3 від 01.07.2011р.

Сума податкового зобовязання з податку на прибуток була зменшена на загальну суму 660621,4 грн. та складено податкові повідомлення рішення № 0000582302/0 від 11.04.2011 р., № 0000582302/3 від 04.07.2011р. яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1733544,5 грн. (в т.ч. основний платіж 1321 243 грн., штрафні санкції 412301,5 грн.).

Сума податкового зобовязання з податку на додану вартість визначеного первісним податковим повідомленням-рішенням, залишилась незмінною, а тому з метою доведення нового граничного строку оплати означених податкових зобовязань ДПІ було складено та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення № 0002022302/1 від 31.01.2011р., № 0002022302/2 від 11.04.2011р., № 0002022302/3 від 04.07.2011р. Крім того сума податкового зобовязання з ПДВ була збільшена згідно податкових повідомлень-рішень № 0000122302/1 від 31.01.2011р. № 0000122302/2 від 11.04.2011р., № 0000122302/3 від 04.07.2011р. якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 57291,33 грн. (в т.ч. основний платіж 45833 грн., штрафні санкції 11458,33 грн.).

Проаналізувавши норми Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Податкового кодексу України в кореспонденції з нормами Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України" (затверджено наказом ДПА України від 18.07.2005р. №276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за №843/11123; далі за текстом Інструкція), суд вважає, що при розвязанні спору належить перевірити на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України і первісних податкових повідомлень-рішень, позаяк саме ці правові акти індивідуальної дії створили для позивача обовязок здійснити до бюджету додатковий платіж, і податкових повідомлень-рішень, що були складені в процедурі оскарження рішень контролюючих органів, позаяк ці податкові повідомлення рішення визначили строк виконання обовязку, а отже і первісні, і наступні податкові повідомлення-рішення вплинули на права та обовязки позивача у публічно-правових відносинах в сфері оподаткування.

Щодо епізоду нарахування податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 04.11.2010р. №9563/23/36372211 висновки ДПІ у Московському районі міста Харкова про порушення ТОВ «Компанія «СПО» пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1 п. 7.4 , пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення суми валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за рахунок віднесення до складу валових витрат та на збільшення податкового кредиту з ПДВ сум витрат понесених у звязку із укладанням нікчемних угод з ТОВ «Едан Плюс», ПП «Амфорасервіс», ПП «Реалтексервіс» та ,ТОВ «Сайгар Опт».

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

За матеріалами справи 02.09.2009р. між ТОВ «Компанія «СПО» та ТОВ «Едан Плюс» було укладено договір поставки № ДГ-02/09 предметом якого була поставка пиномийної машини та комплектуючих до неї.

З посиланням на згаданий договір ТОВ Едан Плюс» на адресу ТОВ «Компанія СПО» були виписані видаткова та податкова накладні на загальну суму 313128,24 (в т. ч. ПДВ 52188,04 грн).

Згідно з приєднаними до справи копіями виписок банківської установи ТОВ «Компанія «СПО» на користь ТОВ «Едан Плюс» було оплачено всього на загальну суму 313128,24 грн.

Між ТОВ «Компанія «СПО» та ПП «Амфорасервіс» був укладений договір про надання послуг з генерального прибирання станцій Харківського метрополітену. З посиланням на згаданий договір в вересні-грудні 2009 року ПП «Амфорасерівс» на адресу ТОВ «Компанія СПО» були виписані податкові накладні та акти виконаних робіт. Згідно з приєднаними до справи копіями виписок банківської установи ТОВ «Компанія «СПО» на користь ПП «Амфорасервіс» було оплачено всього на загальну суму 2910000 грн. (в т.ч. ПДВ 485000 грн.)

Між ТОВ «Компанія «СПО» та ПП «Реалтексервіс» був укладений договір про надання послуг з генерального прибирання станцій Харківського метрополітену. З посиланням на згаданий договір в лютому-квітні 2010 року ПП «Реалтексервіс» на адресу ТОВ «Компанія СПО» були виписані податкові накладні та акти виконаних робіт. Згідно з приєднаними до справи копіями виписок банківської установи ТОВ «Компанія «СПО» на користь ПП «Реалтексервіс» були видані прості векселі на загальну суму 1960000 грн.

Між ТОВ «Компанія «СПО» та ТОВ «Сайгар Опт» був укладений договір про надання послуг з генерального прибирання станцій Харківського метрополітену. З посиланням на згаданий договір в травні 2010 року ТОВ «Сайгар Опт» на адресу ТОВ «Компанія СПО» були виписані податкові накладні та акти виконаних робіт на загальну суму 1395000 грн. ( в т.ч. ПДВ 232500 грн.).

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, вчинених позивачем, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів, відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні спірних правочинів до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України існування таких доказів не виявлено.

Витребувані судом та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів в тому числі й шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»і Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до ТОВ «Компанія «СПО», наявності у ТОВ «Компанія «СПО» та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання саме контрагентами позивача (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи не має.

Оцінивши витребувані та приєднані до справи копії первинних документів, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Суд відзначає, що ДПІ достовірність відомостей долучених до справи первинних документів не спростована.

Зясувавши обставини спірних правовідносин і перевіривши їх добутими доказами, суд відзначає, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вивчивши зміст акту планової виїзної перевірки діяльності ТОВ «Компанія «СПО» від 04.11.2010р. №9563/23/36372211, суд дійшов висновку, що ДПІ не спростовано встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів.

При цьому, суд бере до уваги, що відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а згідно з ч.1 ст.228 згаданого кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Втім, у п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»(далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ №9) зазначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК) (п.18 Постанова Пленуму ВСУ №9).

З огляду на викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень висновок відповідача про нікчемність правочинів слід визнати необґрунтованим, так як показники документів обов'язкової податкової звітності ТОВ «Компанія «СПО» не містять фактичних даних, які б показували на наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними в акті фактами діяльності позивача за ознаками складу злочину, передбаченого ст.191 КК України або ст.212 КК України, хоча саме діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною перелічених злочинів.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобовязань між ТОВ «Компанія «СПО» та його контрагентами за спірними правочинами, доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, субєкт владних повноважень до суду не подав.

В матеріалах справи наявна копія постанови заступника Харківського міжрайонного транспортного прокурора від 13.12.2010р. про відмову в порушенні кримінальної справи зокрема стосовно службових осіб ТОВ «Компанія «СПО» по факту здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ «Едан Плюс», ПП «Амфорасервіс», ПП «Реалтексервіс» та ,ТОВ «Сайгар Опт».

Розвязуючи спір по суті, суд сприймає згаданий документ як належний та допустимий в розумінні ч.3 ст.70 КАС України доказ необґрунтованості судження субєкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що судження субєкта владних повноважень про нікчемність спірного правочину є помилковим, оскільки таке судження не доведено субєктом владних повноважень згідно з ч.1 ст.72 КАС України, базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки від 04.11.2010р. №9563/23/36372211 не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків нікчемних правочинів, викладене в акті перевірки ТОВ «Компанія «СПО» від 04.11.2010р. №9563/23/36372211 судження суб'єкта владних повноважень про вчинення нікчемного правочину не містить зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів судження про порушення ТОВ «Компанія «СПО» пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1 п. 7.4 , пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо епізоду нарахування податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб.

Серед виявлених порушень в акті перевірки від 04.11.2010р. №9563/23/36372211 зазначено про порушення позивачем ст., ст. 8, 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в звязку з чим, на підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0003861702/0 від 17.11.2010 р., яким позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб, також нараховано штрафні санкції.

Зазначаючи про наявність порушення відповідач виходив з того, що при формуванні статутного фонду позивача у період, що перевірявся, засновник позивача ОСОБА_1 передав у власність підприємства позивача майно на загальну суму 31250 грн.

Посилаючись на вимоги п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 1.28. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» та ст., ст. 715, 716 ЦК України, відповідач дійшов висновку, що інвестування фізичною особою до статутного фонду господарського товариства належного їй на праві власності майна (як нерухомого так і рухомого) є з боку такої особи відчуженням майна. Відповідач зазначає, що майно, яке передано у власність позивача при формуванні статутного фонду підприємства позивача на суму 31250 грн. засновником ОСОБА_1 в квітні 2009 року є рухомим майном, та доход, отриманий даною особою від продажу (обміну) рухомого майна обкладається податком за ставкою, встановленою п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в розмірі 15 %.

За наведених обставин відповідач, враховуючи положення п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який визначає, що податковий агент, який нараховує оподатковуваний доход на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 Закону, дійшов висновку, що при передачі до статутного фонду позивача рухомого майна ОСОБА_1, позивач є податковим агентом. Таким чином позивач мав утримати в даному випадку податок з доходів фізичних осіб, але цього не зробив.

Проте суд з висновками відповідача не погоджується та вважає, що їх зроблено при невірному тлумаченні норм законодавства.

При цьому суд зауважує, що, як встановлено в ході розгляду справи, ОСОБА_1, як засновником підприємства - позивача було здійснено внесення майна до статутного фонду підприємства для його формування в обмін на емітовані ним корпоративні права шляхом внесення рухомого майна.

Порядок оподаткування даного виду операції врегульовано в ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Операції фізичних осіб з корпоративними правами у рамках Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» розглядаються як операції з інвестиційними активами.

Відповідно до абз.3 п. 9.6.2. ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Тобто, засновником позивача ОСОБА_1, понесені витрати, у зв'язку із придбанням інвестиційного активу (корпоративних прав).

При здійсненні фізичними особами операцій з інвестиційними активами (зокрема, корпоративними правами) оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток від таких операцій.

Інвестиційним прибутком визнається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу (пп. 9.6.2 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб»).

А до продажу прирівнюються операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента.

При формуванні статутного капіталу фізична особа дійсно отримує взамін корпоративні права, через що зазначена операція не перестає бути для неї інвестиційною, тобто такою, що не передбачає отримання доходів.

Те, що корпоративні права, які отримує фізична особа в обмін на майно, що передається в якості внеску до статутного фонду підприємства, не є оподатковуваним доходом фізичних осіб зазначено також в листі ДПА України від 24.01.2007р. № 666/6/16-1515-26, згідно якого передбачено, що вартість такого інвестиційного майна, вказаного в статутних документах, є не доходами, а витратами фізичної особи на придбання корпоративних прав. Така ж позиція ДПА України викладена в листі №22292/7/16-0717 від 12.10.2009р. та листі № 22292/7/17-717 від 12.10.2009р.

Доходи в розумінні Закону «Про оподаткування доходів фізичних осіб» така фізична особа отримує в момент реалізації корпоративних прав, порядок оподаткування яких чітко визначений Законом (пп. 9.6.2).

Відповідно до п.1.2. ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Таким чином, якщо взяти за фундаментальну основу норму Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (п. 1.2), що об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб можуть бути виключно доходи фізичної особи, то стає зрозумілим помилковість позиції відповідача, що стала підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій.

На думку відповідача, передача майна засновником (фізичною особою) до статутного капіталу та отримання ним у власність корпоративних прав юридичної особи, на суму свого внеску має всі ознаки договору міни.

В свою чергу, до договору міни застосовуються загальні положення договорів про купівлю-продаж товарів (робіт, послуг). При цьому інвестування фізичною особою до статутного капіталу господарського товариства належного їй на праві власності майна (як нерухомого, так і рухомого) є, з її боку, відчуженням такого майна.

В цьому випадку відповідач вважає, що юридична особа є податковим агентом фізичної особи та повинна утримувати податок з доходів фізичних осіб.

При цьому моментом (податковим періодом) виникнення відповідальності для юридичної особи є наступний банківський день, який настає за датою підписання акту приймання-передачі об'єктів майна.

Оскільки в Законі України «Про податок з доходів фізичних осіб» відсутні відповідні норми, відповідач обґрунтовує свою позицію через застосування окремих положень Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про господарські товариства».

Після загального висновку, що при внесенні до статутного капіталу майно змінює власника (з фізичної особи-засновника на юридичну особу), відповідач застосовує статті 11 та 12 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб», які регулюють порядок визначення бази оподаткування при відчуженні рухомого та нерухомого майна.

Однак, при визначенні порядку та бази оподаткування податком з доходів фізичних осіб, відповідачем застосовуються норми інших Законів України, що є помилковим.

Причому, ст.12 зазначеного Закону, яку застосував відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, містить норму якою встановлюється порядок оподаткування операції з обміну об'єктів рухомого майна. Тобто, законодавець прямою нормою встановив порядок оподаткування операцій з обміну рухомого майна.

В звязку із встановленими обставинами справи суд відзначає, що згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача чи їх прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, розсудливо, добросовісно, безсторонньо (неупереджено), - вбачається, що відповідачем було невірно застосовано норми чинного законодавства при невірному встановленні всіх дійсних обставин справи, в звязку з чим прийняті рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду ДПІ не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення додаткових податкових зобовязань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «Компанія СПО», то поданий позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 71, 128, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "СПО" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "СПО", а саме: № 0002022302/0 від 17.11.2010р., № 0002022302/1 від 31.01.2011р., № 0002022302/2 від 11.04.2011р., № 0002022302/3 від 04.07.2011р., № 0003861702/0 від 17.11.2010р., № 0003861702/1 від 31.01.2011р., № 0003861702/2 від 11.04.2011р., № 0003861702/3 від 01.07.2011р., № 0000122302/1 від 31.01.2011р., № 0000122302/2 від 11.04.2011р., № 0000122302/3 від 04.07.2011р., № 0000582302/0 від 11.04.2011р., № 0000582302/3 від 04.07.2011р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскарженна в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27.09.11р.

Суддя Заічко О.В.