Постанова № 18451508, 22.09.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 9836/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2011 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представника позивача - Ариха О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іпотекс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Іпотекс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якій просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0002722305/0, №0002732305/0 від 02.07.2010року.

В обґрунтовування позову зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова з податку на прибуток та з податку на додану вартість прийняті відповідачем без достатніх правових підстав.

Представник позивача в судовому засіданні доводи та вимоги адміністративного позову підтримав, просив суд про їх задоволення в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про перенесення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю прибуття представника ДПІ в судове засідання, при цьому клопотання не підтверджене відповідними доказами. Суд зазначає, що неможливість прибуття до суду конкретного представника не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова не була позбавлена можливості направити до суду іншого представника.

Відповідно до ч.2 ст.49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обовязки.

За таких обставин, відповідно до положень ч.4 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути спір по суті на підставі наявних в справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іпотекс" 06.04.2007р. пройшло процедуру державної реєстрації набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, про що одержало свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 за № 079443 та перебуває на обліку як платник податків в ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова. ТОВ "Іпотекс" зареєстроване як платник податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 349541020308.

ТОВ "Іпотекс" має Ліцензію на право здійснення будівельної діяльності (серія АВ №489717 видана 04.07.2007року).

07.06.2010р. Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Іпотекс", з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток та податку на податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Будпласт-1" за грудень 2008року.

За результатами перевірки складено акт від 07.06.2010р. № 5806/2305/34954102. В ході проведення перевірки встановлені порушення п.5.1, п.п 5.3.9 п.5.3 ст.5 та п.п. 11.2.1 п. 11.2. ст.11 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»з урахуванням змін та доповнень, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2008 рік в сумі 45990,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2008року в сумі 45990,00грн.; пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 36792,00грн., у тому числі за грудень 2008року в сумі 36792,00грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002722305/0 від 02.07.2010 року визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 68985,00грн, з яких 45990,00 грн. - основний платіж, 22995,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція, № 0002732305/0 від 02.07.2010року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 55188,00 грн., з яких 36972,00 грн. - основний платіж, 18396,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція,

Підставою виникнення спору стали висновки відповідача про неправомірність декларування позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Будпласт-1".

У акті перевірки податковий орган зазначає, що договір укладений позивачем з ТОВ "Будпласт-1" є нікчемним в силу ст.203, 215, 228 ЦК України.

Суд, проаналізувавши договір укладений позивачем з ТОВ "Будпласт-1", не погоджується з висновком відповідача про нікчемність вказаного договору. На підставі ст.215 Цивільного кодексу України визначаються підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом.

З матеріалів справи вбачається, між ТОВ "Іпотекс" та ТОВ "Будпласт-1" було укладено договір на виконання підрядних робіт №10.11-01 від 10.11.2008 року, а саме: виконання оздоблювальних робіт на об'єкті з реконструкції казарми №187 під житловий будинок на 76 квартир в смт. Башкірівка, військове містечко №1 Харківської області.

При цьому, аналізуючи зміст вищезазначеного договору, суд зазначає, що договір чітко передбачає вид послуг, які надаються, вартість цих послуг та зазначена адреса підприємства для якого повинні виконуватися роботи.

Судом встановлено, що вказаний договір укладений позивачем в межах виконання Договору №227/ДБ-250 БУД підряду з реконструкції двох казарм під два житлові будинки на 140 квартир з інженерними мережами та благоустроєм за адресою: смт. Башкирівка, військове містечко №1 Харківська область від 22.05.2008 року, укладеного між ТОВ "Іпотекс" Міністерством оборони України в особі начальника Східного управління капітального будівництва МО України.

Також суд зазначає, що вищезазначені стосунки позивача з контрагентом мають реальний характер, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку у т.ч. актом прийому виконаних робіт за грудень 2008року форми №КБ-2в, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2008р. форма КБ-3, податковими накладними №1386 від 23.12.2008р., сума ПДВ - 16791,61 грн., №1388 від 25.12.2008р., сума ПДВ - 20000,07 грн., платіжними дорученнями №3118 від 23.12.2008року на суму 100749,65грн. та № 3132 від 25.12.2008року на суму 120000,00грн.

За змістом п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат відноситься суми будь яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

У відповідності до п.п.7.5.1 п. 7.5 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 7.1. ст. 1 Закону поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в)повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д)місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є)опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У відповідності до п.п. 7.2.3. вищенаведеної статті Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні вимоги містяться і в п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037), який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 даного Порядку.

У відповідності до п. 1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах. Щодо правомірності віднесення понесених позивачем витрат до валових витрат, то слід зазначити, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Суд зазначає, що послуги отримані позивачем від ТОВ "Будпласт-1" в подальшому були реалізовані Східному управлінню капітального будівництва МО України, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт №88 за договором №227/ДБ-250 БУД від 22.05.2008 року укладеного між ТОВ «Іпотекс»та Східним УКБ МО України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Будпласт-1" і правомірність віднесення позивачем до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість суми, відповідно до податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до Закону України "Про підприємництво" підприємницька діяльність яка здійснювалась між позивачем та ТОВ "Будпласт-1" не заборонена, особа зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, мало ліцензію на будівельну діяльність серії АВ№358819 Міністерства регіонального розвитку та будівництва України.

Суд зазначає, що відповідачем не надано до справи жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, відповідні суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту та валових витрат. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи ТОВ "Будпласт-1" за змістом відповідають вимогам законодавства, що предявляються до первинних документів, докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані. Підстав для висновку про те, що позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено. Відповідач обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності, які підтверджені належними документами, в ході розгляду справи не спростував, підстав для невизнання або критичної оцінки наданих позивачем документів по взаємовідносинам з ТОВ "Будпласт-1" суд не знаходить.

Відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова, приписів ч.2 ст.71 КАС України не виконав і не довів належним чином правомірність власних висновків, правильність та законність прийнятих податкових повідомленьрішень. Висновки акту перевірки від 07.06.2010р. № 5806/2305/34954102 про порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.4.4, п. 7.4 пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованими та безпідставними.

Керуючись ст.ст. 2,8-14,71,94,159,160-164,167,186 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Іпотекс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0002732305/0, №0002722305/0 від 02 липня 2010 року, винесені ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Іпотекс" 03,40 грн. сплачено судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 26 вересня 2011 року.

Суддя Шевченко О.В.