Постанова № 18451505, 20.09.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 4973/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2011 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників: позивача - Овчаренко І.О., відповідача - Калініної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Агролатінвест», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нововодолазької МДПІ, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000001155 від 12.04.2011р. щодо завищення ТОВ «Агролатінвест»відємного значення податку на додану вартість в розмірі 74630,75 грн.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Стверджує, що висновки відповідача про безпідставність віднесення ТОВ «Агролатінвест»до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Арка Компані»здійснені відповідачем при неповному та необєктивному дослідженні обставин господарських відносин з вказаним контрагентом. Висновки Нововодолазької МДПІ про нікчемність угод ТОВ «Агролатінвест»з ТОВ «Арка Компані»вважає такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки питання про недійсність правочину відповідно до положень Цивільного кодексу України має вирішуватись судом, а будь-які судові рішення з цього приводу відсутні. Зазначив, що перевірка проведена без наявності визначених в закону підстав.

В судовому засіданні представник позивача доводи та вимоги адміністративного позову підтримав, просив суд про їх задоволення в повному обсязі.

Відповідач, Нововодолазька МДПІ в наданих до суду письмових запереченнях на позов та її представник в судовому засіданні виклали власну правову позицію щодо обставин справи, вимоги адміністративного позову не визнали. В обґрунтування заперечень вказали на те, що позивач до складу податкового кредиту включив суми за господарськими операціями з ТОВ «Арка Компані», реальність здійснення яких належним чином документально не підтверджена. З цих підстав просили суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані судом та надані сторонами по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав та мотивів.

Позивач, ТОВ «Агролатінвест»30.08.2006р. пройшов встановлену законодавством процедуру державної реєстрації у Нововодолазькій РДА та отримав відповідне свідоцтво за № 14671020000000254, в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців перебуває з кодом 34270184. Як платник податків позивач перебуває на обліку в Нововодолазькій МДПІ та з 06.09.2006р. зареєстрований в якості платника податку на додану вартість, про що відповідачем видано свідоцтво від 06.09.2006р. за № 27961314.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідачем на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 ПК України проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Агролатінвест»з питань правомірності дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Арка Компані»за січень 2009р., липень 2009р.

Суд зазначає, що згідно п.75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 78.1.1 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Нововодолазька МДПІ на адресу позивача направлено запит № 724/10/15-154 від 22.02.2011р., який вручено головному бухгалтеру підприємства, щодо здійснення господарських операцій з постачання товарів, послуг, правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Арка Компані».

На зазначений запит ТОВ «Агролатінвест»надало відповіді від 25.02.2011р. за №№105, 106 разом з документами, проте до податкового органу підприємством не були надані товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання ТМЦ, підтвердження наявності власних виробничих потужностей, трудових ресурсів, складських приміщень, договори оренди складських приміщень.

Згідно п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідачем 15.03.2011р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення надіслано на адресу ТОВ «Агролатінвест»наказ про призначення перевірки від 11.03.2011р. №180 та повідомлення №1033 від 11.03.2011р., які отримання позивачем 17.03.2011р. про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення, що не заперечується представником позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача при проведенні перевірки ТОВ «Агролатінвест».

Результати перевірки позивача оформлені актом № 409/15-5-11/34270184 від 24.03.2011р., висновками якого встановлено порушення ТОВ «Агролатінвест»п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 74630,00 грн., в т.ч. за січень 2009р. у розмірі 45546,75 грн. та за липень 2009р. 29084,00грн.

На підставі висновків акту перевірки № 409/15-5-11/34270184 від 24.03.2011р. відповідачем 12.04.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000001155, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 74630,75грн.

Як встановлено судом, висновки Нововодолазької МДПІ про завищення позивачем податкового кредиту ґрунтуються на тому, що ТОВ «Агролатінвест»включено до складу податкового кредиту суми по взаємовідносинам з ТОВ «Арка Компані», реальність проведення яких належним чином не підтверджена.

Оскільки причиною виникнення спору стали висновки Нововодолазької МДПІ щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість, то суд зазначає, що в спірних правовідносинах слід керуватись нормами спеціальних законів, якими є Закон України «Про податок на додану вартість», в редакції, чинній на час виникнення таких правовідносин, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту, і не суперечать положенням спеціального Закону.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. За змістом положень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності. При цьому, відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Дата виникнення права на податковий кредит визначається п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). В п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”зроблено застереження стосовно того, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, норми чинного податкового законодавства повязують виникнення права на податковий кредит з наявністю податкової накладної, оформленої відповідно до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Суд зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до складу податкових зобовязань та податкового кредиту, не є безумовною підставою для обчислення сум податків, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Агролатінвест»26.03.2007р. уклало з ТОВ «Арка Компані»договір № АР80 на поставку нафтопродуктів (а.с. 32-36). В матеріалах справи міститься видаткова накладна № РН-23-07/1 від 23.07.2009р. (а.с.43), рахунок фактура №СФ-23-07/1 від 23.07.2009р. (а.с. 48), податкова накладна № 753 від 23.07.2009р. сума ПДВ 29084,00грн. (а.с.119).

В ході розгляду справи встановлено, що контрагент позивача - ТОВ «Арка Компані»фактично знаходився в Харкові по вул. Шекспіра, 12-А, офіс 5, що з урахуванням місцезнаходження позивача в с. Станичне, Нововодолазького району Харківської області передбачає транспортування придбаного товару від постачальника до покупця.

Приписами Закону України «Про автомобільний транспорт»та розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. N 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за N 128/2568, визначено, що єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документ, який призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, є товарно-транспортна накладна.

Як випливає зі змісту ст.48 Закону, товарно-транспорті накладні необхідно направляти навіть при перевезеннях вантажів для власних потреб (тобто своїм транспортом, а не за договором з транспортною організацією). ТТН один із документів, які повинні завжди бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу. Вказане передбачено також п.2.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМ України від 10.10.2001р. №1306.

Положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено укладання договору перевезення в письмовій формі та підтвердження укладення договору перевезення вантажу складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Натомість, суд зазначає, що позивачем документів чи обґрунтованих пояснень щодо транспортування (фізичного переміщення) придбаних у ТОВ «Арка Компані»нафтопродуктів до матеріалів справи не надано.

Надана представником позивача товарно-транспортна накладна №ТА458 від 23.07.2009р. (а.с. 120) судом до уваги не приймається, оскільки, як зазначив сам представник позивача зазначена ТТН була отримані під час розгляду справи, крім того, вказаний документ не відповідає формі, встановленій спільним Наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.1995р. та спільним Наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. № 281/171/578/155 «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України».

Пунктом 7.5.8 вказаного Наказу передбачено, що відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

За встановлених обставин щодо придбання ТОВ «Агролатінвест»нафтопродуктів у ТОВ «Арка Компані»надані позивачем копії договору, рахункок-фактури, видаткової накладної, а також копії платіжного доручення щодо оплати придбаного товару на висновки суду не впливають. З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову в вказаній частині.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Агролатінвест»та ТОВ «Арка Компані»29.10.2008р. укладено договір поставки селітри аміачної №АСЧ 4.

В матеріалах справи містяться надані позивачем копії первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Арка Компані», а саме рахунок-фактура №АГЛЧ2 від 15.01.2009р. (а.с.47), видаткова та податкова накладна на придбання селітри, сума ПДВ - 45546,75грн. (а.с. 42, 132).

Наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 19.01.2009р. №29 підтверджено факт сплати за отриманий товар (а.с. 49).

Судом встановлено, що придбана у ТОВ «Арка Компані»селітра доставлялась з м. Черкаси до с. Власівка на адресу ТОВ «Власівський мірошник»залізничним транспортом, звідки вивозилась позивачем власним автотранспортом, про що свідчать залізничні накладні (а.с. 44-46) та подорожні листи вантажного автомобіля (а.с.113-117), зберігалась позивачем на складі, що знаходиться в розпорядженні позивача на підставі договору оренди від 19.03.2007р. (а.с. 104-110).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи придбана селітра аміачна використана підприємством у власній господарській діяльності, про що свідчать залучені до матеріалів справи акти про використання мінеральних, органічних та бактеріальних добрив, ядохімікатів та гербіцидів (а.с. 124-127).

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати ряд обов'язкових реквізитів. За приписами п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції. Зазначені норми вказують на те, що підставою для включення витрат до складу податкового кредиту є їх безпосередній звязок з господарською діяльністю платника податку та належне документальне оформлення. Водночас, сама наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

В ході розгляду справи судом встановлено, що Нововодолазької МДПІ при проведенні перевірки позивача досліджено обставини господарських відносин позивача з ТОВ «Арка Компані»та первинні документи, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, та не встановлено їх невідповідність вимогам законодавства, які предявляються до документів даного виду. Наявність у позивача податкових накладних від ТОВ «Арка Компані», які відповідають як вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині документального підтвердження сум податкового кредиту, так і вимогам до складання первинних документів, що визначені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, не заперечувалась відповідачем і в ході судового розгляду.

Судом зясовано, що в основу висновків відповідача про порушення ТОВ «Агролатінвест»вимог податкового законодавства покладено висновки акту ДПІ у Київському районі м. Харкова від 10.11.2010р. № 6566/23-03-506/32763326 (а.с 82-90) за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Арка Компані»за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р., який надійшов на адресу Нововодолазької МДПІ. Суд звертає увагу, що акт ДПІ у Київському районі м. Харкова містить відомості про нікчемність угод ТОВ «Арка Компані»з постачальниками та покупцями за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. з огляду на ненадання для перевірки фінансово-господарських документів, при цьому конкретні угоди та первинні документи, складені на їх виконання, при проведенні перевірки ТОВ «Арка Компані»ДПІ у Київському районі м. Харкова не досліджувались.

З цього приводу суд зазначає, що відсутність в розпорядженні податкового органу документів субєкта господарювання або необізнаність податкового органу про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким субєктом господарювання, а тим більше для висновку про настання у звязку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів. Норми чинного законодавства не містять положень про те, що незнаходження субєкта господарювання за місцезнаходженням на момент проведення перевірки контролюючим органом, а також факт ненадання таким субєктом документів для перевірки є прямим та достатнім свідченнями нікчемності всіх укладених з ним угод. Водночас, якщо особа не виконує своїх зобовязань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0000001155 від 12.04.2011 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 45546,75 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" 01,70 грн. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 26 вересня 2011 року.

Суддя Шевченко О.В.