Постанова № 18451039, 28.09.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 10581/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2011 року

о 16год. 20хв. м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Харченко Ю.В.

При секретарі Гурченковій Г.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 21.10.2010р. зареєстрованої в реєстрі за №965.

Від відповідача: представник Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації обєктів нерухомості»ОСОБА_2 за довіреністю №02-20/1010 від 14.07.2011р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації обєктів нерухомості»про скасування рішення від 17.09.2010р. б/н про відмову в реєстрації Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.08.2010р., виданого державним нотаріусом Пятої Одеської державної нотаріальної контори Саганович О.Ю. та зобовязання здійснити реєстрацію означеного Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.08.2010р., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень (від 23.09.2011р. №б/н) просить суд скасувати рішення Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації обєктів нерухомості»від 17.09.2010р. б/н про відмову в реєстрації Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.08.2010р., виданого державним нотаріусом Пятої Одеської державної нотаріальної контори Саганович О.Ю., в межах спадкової справи №117/2010 та зобовязати Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації обєктів нерухомості»здійснити реєстрацію Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.08.2010р., виданого державним нотаріусом Пятої Одеської державної нотаріальної контори Саганович О.Ю., в межах спадкової справи №117/2010.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач - Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації обєктів нерухомості»в адресованому для нотаріуса Витягу зазначив, що право власності на ? частки житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 зареєстровано на підставі оригіналів Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого П'ятою Одеською державною нотаріальною конторою, 25.06.1990року №3-С-1694 та Свідоцтва про право власності, виданого П'ятою Одеською державною нотаріальною конторою 25.06.1990року №3-С-1692.

Відповідач Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації обєктів нерухомості», з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими, з підстав викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (вих.№15789/2011 від 10.05.2011р.), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного рішення від 17.09.2010р. б/н про відмову в реєстрації Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.08.2010р., виданого державним нотаріусом Пятої Одеської державної нотаріальної контори Саганович О.Ю., в межах спадкової справи №117/2010, оскільки у 2004 році Свідоцтво про право власності на ? частку домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1, виданого П'ятою Одеською державною нотаріальною конторою 25.06.1990р. №З-С-1692 та Свідоцтво про право на спадщину за законом виданого П'ятою Одеською державною нотаріальною конторою 25.06.1990р. № 3-С-1694, були загублені та замість них були видані Дублікати Свідоцтв, зокрема, №1-176 від 05.02.2004р., який зареєстровано КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації обєктів нерухомості»у реєстрі прав власності 02.03.2004р. та №1-182 від 05.02.2004р., який зареєстровано КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації обєктів нерухомості»у реєстрі прав власності 02.03.2004р., відповідно. У зв»язку з чим, з урахуванням п.3.9 Положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №6/5 від 28.01.2003р., відповідно до якого у разі переходу права власності, на нерухоме майно, яке вже зареєстроване в Реєстрі прав, реєстратор при реєстрації прав на це майно одночасно скасовує попередній запис щодо власності на це майно, відмовляючи позивачу у реєстрації Свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, відповідач діяв правомірно та відповідно до положень чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5, яка згідно Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого 14.12.2009р. Першим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 12.02.1999року склала заповіт, яким заповіла усе належне їй майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, ОСОБА_3. Означений заповіт був посвідчений Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований у реєстрі за №581.

При цьому, судом зясовано, що громадянці ОСОБА_5, що мешкала за адресою: АДРЕСА_1, згідно Свідоцтва про право власності від 25.06.1990р., посвідченого державним нотаріусом Пятої Одеської державної нотаріальної контори Рибак С.А., зареєстрованого в реєстрі за №З-С-1692, та яка була дружиною ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2., якому на підставі Свідоцтва на право приватної власності на жилий будинок, виданого Житлово-комунальним відділом Виконкому Іллічівської районної ради народних депутатів м.Одеси 05.10.1978р., зареєстрованого в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації в книзі №186 на стор.105, під №604, належало право власності на ? частку в спільному майні, набутому названим подружжям за час шлюбу. У вказаному Свідоцтва зазначено, що спільне майно, право власності на яке в зазначеній частці посвідчується цим Свідоцтвом, переходить до ОСОБА_5 і складається із жилого будинку з надвірними спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1, який в цілому складається з однієї камінної жилої будівлі, загальною жилою площею 27,4кв.м. та надвірними спорудами: «Б»-л. кухні, «В»-літ. кухні, №1-3 загорожі, 1 приміщення, розміщених на земельній ділянці 402кв.м.

Судом також встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.06.1990р., посвідченого державним нотаріусом Пятої Одеської державної нотаріальної контори Рибак С.А. та зареєстрованого в реєстрі за №З-С-1694, спадкоємицею майна ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2., є його дружина ОСОБА_5, що мешкала за адресою: АДРЕСА_1, яка успадкувала ? частку жилого будинку з надвірними спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1, який в цілому складається з однієї камінної жилої будівлі, загальною жилою площею 27,4кв.м. та надвірними спорудами: «Б»-л. кухні, «В»-літ. кухні, №1-3 загорожі, 1 приміщення, розміщених на земельній ділянці 402кв.м., що належало померлому на підставі Свідоцтва на право приватної власності на жилий будинок, виданого Житлово-комунальним відділом Виконкому Іллічівської районної ради народних депутатів м.Одеси 05.10.1978р., зареєстрованого в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації в книзі №186 на стор.105, під №604. В означеному Свідоцтві також зазначено, що на ? частину вищевказаного жилого будинку державним нотаріусом Пятої Одеської державної нотаріальної контори 25.06.1990р. видано свідоцтво про право власності, зареєстроване в реєстрі за №З-С-1692. Отже, на день смерті ОСОБА_5, їй належав будинок вцілому, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Судом також встановлено, що після смерті ОСОБА_5, позивач ОСОБА_3 отримав у державного нотаріуса Саганович О.Ю. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 18 серпня 2010року, зареєстроване в реєстрі за №2-1240, відповідно до якого, спадщина, на яку воно видано, складається з: ? частки житлового будинку з надвірними спорудами під АДРЕСА_1. Житловий будинок під літерою «А»- загальною площею 42,5 кв.м., житловою площею - 27,4 кв.м., надвірні споруди під літерами: «Б»- літня кухня, «В»- літня кухня, «Д»- гараж, «Г»- лазня, № 1-3 - огорожа, І - мостіння, розташованого на земельній ділянці площею 400кв.м., яка знаходиться у фактичному користуванні. Вказаний житловий будинок належав померлій: ? частка на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого П'ятою Одеською державною нотаріальною конторою 25.06.1990року №З-С-1694 та ? частка на підставі Свідоцтва про право власності, виданого П'ятою Одеською державною нотаріальною конторою 25.06.1990року №З-С-1692 та зареєстрованого в Комунальному підприємстві "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості " в книзі №186-105, номер запису: 17675. Реєстраційний номер: 30708132.

У зв»язку з чим, позивач - ОСОБА_3 звернувся до відповідача - Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації обєктів нерухомості»з відповідною заявою №195487.64 про реєстрацію спадкового майна, за наслідками розгляду якої Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації обєктів нерухомості»17.09.2010р. було прийнято рішення про відмову в реєстрації, т.я. за ОСОБА_5 в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації обєктів нерухомості»зареєстровані дублікати свідоцтв про право на спадщину за законом, яке видане П'ятою Одеською державною нотаріальною конторою 25.06.1990р. №З-С-1694, дублікат від 05.02.2004р. №1-182; Свідоцтво про право власності видане П'ятою Одеською державною нотаріальною конторою 25.06.1990р. №3-С-1692, дублікат від 05.02.2004р. №1-176. Дублікати правовстановлюючих документів зареєстровані 05.02.2004р., у звязку чим було викладено прохання надати дублікати для гасіння, т.я. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 18.08.2010р. видано на підставі оригіналів правовстановлюючих документів.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації обєктів нерухомості»від 17.09.2010р. б/н про відмову в реєстрації Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.08.2010р., виданого державним нотаріусом Пятої Одеської державної нотаріальної контори Саганович О.Ю., в межах спадкової справи №117/2010, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про його скасування та зобов»язання відповідача здійснити реєстрацію Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.08.2010р., виданого державним нотаріусом Пятої Одеської державної нотаріальної контори Саганович О.Ю., в межах спадкової справи №117/2010.

Так, на думку суду, прийняття відповідачем - Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації обєктів нерухомості»рішення від 17.09.2010р. б/н про відмову ОСОБА_3 в реєстрації Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.08.2010р., виданого державним нотаріусом Пятої Одеської державної нотаріальної контори Саганович О.Ю., в межах спадкової справи №117/2010, здійснено неправомірно, безпідставно та в порушення вимог чинного законодавства України, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.1299 Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003року №435-IV (зі змінами та доповненнями), якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобовязаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Пунктом 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 № 1692/5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 передбачено, що державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та інших законодавчих актів України” та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до п.3.6 згаданого Тимчасового положення, рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в ній може бути оскаржено відповідно до законодавства.

Як встановлено судом та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, державним нотаріусом Пятої Одеської державної нотаріальної контори Саганович О.Ю. 18.08.2010р. на імя ОСОБА_3 видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, в межах спадкової справи №117/2010, зареєстрованого в реєстрі за №2-1240, відповідно до якого позивач є спадкоємцем після померлої 14.12.2009р. ОСОБА_5, майна, що складається з: ? частки житлового будинку з надвірними спорудами під АДРЕСА_1. Житловий будинок під літерою «А»- загальною площею 42,5кв.м., житловою площею - 27,4кв.м., надвірні споруди під літерами: «Б»- літня кухня, «В»- літня кухня, «Д»- гараж, «Г»- лазня, № 1-3 - огорожа, І - мостіння, розташованого на земельній ділянці площею 400кв.м., яка знаходиться у фактичному користуванні. Також в означеному Свідоцтві зазначено, що житловий будинок належав померлій ОСОБА_5: ? частка на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого П'ятою Одеською державною нотаріальною конторою, 25.06.1990року, за №З-С-1694, та ? частка на підставі Свідоцтва про право власності, виданого П'ятою Одеською державною нотаріальною конторою, 25.06.1990року, за №З-С-1692 та зареєстрованого в Комунальному підприємстві "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" в книзі №186-105, номер запису: 17675. Реєстраційний номер: 30708132.

До того ж, як вбачається з наявного у матеріалах справи Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №27010636, виданого 13.08.2010р. КП ОМБТІ та РОН на відповідний запит державного нотаріуса, зазначено, що підставою права власності на житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1, є Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане П'ятою Одеською державною нотаріальною конторою 25.06.1990р. за № 3-С-1694 та Свідоцтво про право власності, видане П'ятою Одеською державною нотаріальною конторою 25.06.1990р. за №З-С-1692, та жодним чином не зазначено, що підставою є дублікати означених Свідоцтв, як наголошує відповідач.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 1 липня 2004року №1952-IV (із змінами та доповненнями) передбачено, що обовязковій державній реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно.

Відповідно до вимог цивільного законодавства (ст. 202 Цивільного кодексу України) свідоцтво про право на спадщину є правочином, оскільки прийнявши спадщину та отримавши згадане свідоцтво Позивач вчинив дії, спрямовані на набуття ним цивільних прав та обовязків щодо обєкта спадщини.

Відповідно до п.6 ст.19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та п.3 додатку 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 № 1692/5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445, однією з підстав для реєстрації прав є свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусами.

Згідно зі ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згадане свідоцтво про право на спадщину не є недійсним, оскільки воно не визнано таким судом і його недійсність прямо не встановлена законом.

Судом відхиляються та не приймаються до уваги посилання відповідача на п.3.9 Положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №6/5 від 28.01.2003р., відповідно до якого у разі переходу права власності на нерухоме майно, яке вже зареєстроване в Реєстрі прав, реєстратор при реєстрації прав на це майно одночасно скасовує попередній запис щодо права власності на це майно, оскільки в даному випадку факт переходу права власності від однієї особи до іншої відсутній.

Отже, висновки відповідача - Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації обєктів нерухомості»про порушення позивачем - ОСОБА_3 приписів вимог Положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №6/5 від 28.01.2003р., є безпідставними та таким, що не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов та викладені усно в ході судового розгляду справи по суті.

До того ж, на виконання приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації обєктів нерухомості»не надало суду жодних належних доказів в обґрунтування та підтвердження правомірності прийняття оскаржуваного рішення б/н від 17.09.2010року про відмову в реєстрації Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Пятої Одеської державної нотаріальної контори Саганович О.Ю., в межах спадкової справи №117/2010.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, заперечуючи проти адміністративного позову, відповідач Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації обєктів нерухомості»не надало суду належних доказів в підтвердження правомірності та ґрунтовності прийняття оскаржуваного позивачем рішення від 17.09.2010р. б/н про відмову в реєстрації Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.08.2010р., виданого державним нотаріусом Пятої Одеської державної нотаріальної контори Саганович О.Ю., в межах спадкової справи №117/2010.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч.3 ст. 105 КАС України позивач має право, у тому числі, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 правомірні, документально підтверджені та обґрунтовані, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації обєктів нерухомості»про скасування рішення від 17.09.2010р. б/н про відмову в реєстрації Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.08.2010р., виданого державним нотаріусом Пятої Одеської державної нотаріальної контори Саганович О.Ю. та зобовязання здійснити реєстрацію означеного Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.08.2010р., задовольнити.

2.Скасувати рішення Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації обєктів нерухомості» від 17.09.2010р. б/н про відмову в реєстрації Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.08.2010р., виданого державним нотаріусом Пятої Одеської державної нотаріальної контори Саганович О.Ю., в межах спадкової справи №117/2010.

3. Зобовязати Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації обєктів нерухомості» здійснити реєстрацію Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.08.2010р., виданого державним нотаріусом Пятої Одеської державної нотаріальної контори Саганович О.Ю., в межах спадкової справи №117/2010.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 28 вересня 2011 року.

СуддяХарченко Ю.В.