Постанова № 18450890, 27.05.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

27.05.2011 р. 11:40Справа № 2а-2327/11/1470

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. при секретарі судового засідання Мотельчук А.В. у відкритому судовому засіданні розглянувши адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства ”Спутник”,

вул. Комунальна зона, 15, м. Южноукраїнськ, Миколаївської

області, 55000 доЮжноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції

в Миколаївській області,

вул. Комсомольська, 3, м. Южноукраїнськ, Миколаївської

області, 55001 провизнання протиправними та скасування податкових

повідомлень-рішень від 08.11.2010 р. №0000522301/0,

№0000532301/0, №0000542301/0, В С Т А Н О В И В:

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові рішення-повідомлення Южноукраїнської обєднаної ДПІ в Миколаївській області №0000522301/0, №0000532301/0 та №0000542301/0 від 8.11.10р.

3. Присудити на користь Приватного підприємства ”Спутник” судові витрати у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

4. Розяснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В. С. Брагар

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

.

27.05.2011 р. 11:40 справа № 2а-2327/11/1470

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. при секретарі судового засідання Мотельчук А.В. у відкритому судовому засіданні розглянувши адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства ”Спутник”,

вул. Комунальна зона, 15, м. Южноукраїнськ, Миколаївської

області, 55000 доЮжноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції

в Миколаївській області,

вул. Комсомольська, 3, м. Южноукраїнськ, Миколаївської

області, 55001 провизнання протиправними та скасування податкових

повідомлень-рішень від 08.11.2010 р. №0000522301/0,

№0000532301/0, №0000542301/0, за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н, від 22.03.11 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 500/10/10-010, від 08.04.11 р.;

від відповідача: Лихіцька А. О., посвідчення № 053113, від 07.04.11 р.;

прокурор: Дзюбан О. В.;

Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про скасування податкових рішень-повідомлень Южноукраїнської обєднаної ДПІ в Миколаївській області №0000522301/0, №0000532301/0 та №0000542301/0 від 8.11.10р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що дані рішення прийняті з порушенням закону оскільки позивач правомірно, у відповідності до вимог Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.94 р. (далі Закон №334), та Закону України ”Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 3.04.97 р. (далі Закон №168) відніс на валові витрати та до податкового кредиту з податку на додану вартість суми коштів від укладених договорів субпідряду з ТОВ ”Буд-Мастер НК” та ТОВ ”Орис”, а також правомірно відніс до складу валових витрат кошти від придбання дизельного палива у ПП ”Николаев-Метторг”.

Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що витрати позивача на дані операції не можуть бути включені до складу валових витрат, оскільки ТОВ ”Буд-Мастер НК” та ТОВ ”Орис” не могли виконати роботи по договорам субпідряду тому, що на цих підприємствах не працюють працівники та відсутня техніка для виконання таких робіт, тому угоду укладені відповідачем з цими підприємствами є нікчемними. Відповідно позивач не обґрунтовано включив податкового кредиту з податку на додану вартість суми від здійснення таких операцій. В звязку з цим відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

У судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, заслухавши пояснення сторін суд,

В С Т А Н О В И В:

ПП ”Спутник” зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

3-30.08.10 та 11-12.10.10р.р. відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.09р. по 30.06.10р.

19.10.10р. за результатами перевірки було складено акт №107/23-01/31948777, в якому крім іншого зазначено:

(п.3.1.2) на порушення п.п.5.2.1 п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 підприємством віднесено до складу валових витрат по постачальнику ТОВ ”Буд-Мастер НК” на загальну суму 6654683,23грн, та по постачальнику ТОВ ”Орис” 704167 грн. Правочини здійснені ПП ”Спутник” з цими контрагентами протягом липня-грудня 2009р., червня 2010р. не спрямовані на реальне настання правових наслідків (п.5 ст.203 ЦК України), та згідно ч.1 ст.203 ЦК України суперечать інтересам держави та мають ознаки фіктивності. Безпідставно завищені валові витрати за другий квартал 2009р. на суму 119995 грн. по здійсненню поставки дизельного пального від ПП ”Николаев-Метторг”, оскільки дана операція не підтверджена товарно-транспортними накладними.

(п.3.2.2) на порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 підприємством завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість від здійснення вищезазначених операцій з: ТОВ ”Буд-Мастер НК” на суму 1 307907грн., ТОВ ”Орис” на суму 140833,40 грн., ПП ”Николаев-Метторг” на суму 23999,20 грн.

8.11.10р. на підставі даного акту відповідачем були прийняті податкові рішення-повідомлення:

№0000522301/0 за порушення пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4, ст.7 Закону №168 на підставі п.п.”б” п.п.4.2.2 ст.4 Закону України ”Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (далі Закон №2181) визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 1472 739 грн., та застосовано штрафну санкцію в сумі 736 369,5 грн.

№0000532301/0 за порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 на підставі п.п.”б” п.п.4.2.2 ст.4 Закону №2181 визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в загальній сумі 1869 711 грн., та застосовано штрафну санкцію в розмірі 753 027,8 грн.

№0000542301/0 за порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 на підставі п.п.”б” п.п.4.2.2 ст.4 Закону №2181 застосовано штрафну санкцію в сумі 843 534,50 грн.

Між УДКТБ ”Укртрансбуд” (генпідрядник) та ПП ”Супутник” (субпідрядник) було укладено Договір субпідряду №4 на відновлення (капітальний та поточний ремонт) мостів від 20.08.08р.

З метою виконання умов вищезазначеного договору позивач уклав договори субпідряду №64 від 1.10.09р. з ТОВ ”Буд-Мастер НК” та №23 від 16.08.08р. з ТОВ ”Орис”. За цими договорами ТОВ ”Буд-Мастер НК” та ТОВ ”Орис” зобовязані були виконати для ПП ”Супутник” роботи з відновлення (капітальний та поточний ремонт) мостів. Виконання робіт підтверджується акти виконаних робіт типової форми КБ-2, КБ-3, на вартість робіт видані рахунки фактури, податкові накладні. Крім того фактичне виконання робіт підтверджується довідками сільських рад та загальними журналами робіт по будівництву обєктів в яких зазначено які роботи, та якими організаціями проводилися.

Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би свідчив, що вищезазначені роботи виконали не ТОВ ”Буд-Мастер НК” та ТОВ ”Орис”, а позивач самостійно, як це зазначає відповідач.

В акті перевірки вказано, що ТОВ ”Орис” самостійно не виконувало роботи по договору з позивачем, а залучало для їх виконання ТОВ ”Конкорд ЛТД”. На думку суду немає жодного значення чи ТОВ ”Орис” самостійно виконало роботи, чи залучило іншу особу. В даному випадку має значення лише те, що фактично роботи були виконані, прийняті замовником та за них був здійснений розрахунок. Тобто відбулася господарська операція передбачена умовами договору.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а в разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч.1 ст.208 ГК України).

Положення статей 207 та 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.09р. ”Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Аналогічна позиція вказана в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К-25104/10 від 8.11.10р.

Таким чином в суду немає підстав вважати угоди укладені позивачем з ТОВ ”Буд-Мастер НК” та ТОВ ”Орис” нікчемними.

Що стосується операції здійсненої позивачем з ПП ”Николаев-Метторг”, за якою позивач придбав дизельне пальне, яке йому продав та поставив ПП ”Николаев-Метторг”, то суд зазначає, що вданому випадку підтвердженням здійснення господарської операції будуть рахунки-фактури, накладні та податкові накладні, оскільки фактично відбулася купівля-продаж товару з його доставкою подавцем покупцю. Тому товарно-транспортна накладна для підтвердження здійснення цієї операції не потрібна.

Відповідно до п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва.

Таким чином позивач правомірно відніс на валові витрати вартість виконаних робіт ТОВ ”Буд-Мастер НК” та ТОВ ”Орис” та придбаного товару у ПП ”Николаев-Метторг” .

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.4 Закон №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст..81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В звязку з цим позивач правомірно відніс до податкового кредиту з податку на додану вартість суми коштів від здійснення вищезазначених операцій.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що рішення-повідомлення Южноукраїнської обєднаної ДПІ в Миколаївській області №0000522301/0, №0000532301/0 від 8.11.10р., підлягають скасуванню.

Кім того підлягає скасуванню також і рішення-повідомлення №0000542301/0 від 8.11.10р. оскільки ним були додатково застосовані штрафні санкції за порушення визначені в рішеннях №0000522301/0, №0000532301/0.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі присудити на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові рішення-повідомлення Южноукраїнської обєднаної ДПІ в Миколаївській області №0000522301/0, №0000532301/0 та №0000542301/0 від 8.11.10р.

3. Присудити на користь Приватного підприємства ”Спутник” судові витрати у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

4. Розяснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд

Суддя В. С. Брагар

Повний текст рішення складений відповідно

до ч.3 ст. 160 КАС України та підписаний суддею 30.05.2011р.