Постанова № 18450624, 23.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/12522/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Зеленова А. С.

при секретаріКобець О.А.

за участю:

представників позивачаРожкова Є.І., Гудіч А.І.,

представника відповідача Карташова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новатех» до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.07.2011 №№ 0000532342, 0000522342, -

В С Т А Н О В И В:

25.07.2011 товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новатех» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.07.2011 № 0000532342, яким донараховано податок на додану вартість у розмірі 159895,00 грн., та від 06.07.2011 № 0000522342, яким донараховано податок на прибуток у сумі 199869,00 грн. (т. 1 а.с. 3-8).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті ДПІ у Петровському районі м. Донецька на підставі акта перевірки позивача, яким встановлені порушення з боку позивача п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у вигляді завищення суми валових витрат у ІІ кварталі 2009 року на 561 855,00 грн. та у ІV кварталі 2009 року на 77727,00 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 159586,00грн., а також п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ на загальну суму у розмірі 127916,00 грн. Підставою для вказаних висновків податкового органу у акті перевірки зазначено укладення нікчемних правочинів - договорів поставки від 28.05.2009 № 09-47/09-01Н із НВ ТОВ з іноземними інвестиціями «Донікс» та від 01.10.2009 №01/10/09 із ТОВ «Українська сталеливарна компанія», які носять безтоварний характер. Про нікчемність вказаних правочинів, на думку відповідача, свідчить відсутність товарно-транспортних накладних, які б підтверджували реальне транспортування продукції, а також відповідних сертифікатів якості на продукцію.

ТОВ «ТД «Новатех» вважає прийняті податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті всупереч нормам діючого законодавства, з огляду на те, що документи, які підтверджують (мають підтверджувати) транспортування товарів, не є документами суворої звітності, та їх відсутність в жодному разі не може спростовувати факт передачі товарів від продавця до покупця.

Так, 01.10.2009 між ТОВ «Українська сталеливарна компанія» (Продавцем) та ТОВ «ТД «Новатех» (Покупцем) укладено договір №01/10/09, відповідно до умов якого за цінами та у строки, що зазначені у специфікаціях до цього договору, продукція, яка продана за цим договором, поставляється на умовах самовивозу. Відповідно до умов додаткової угоди № 1 до договору від 01.10.09 №01/10/09 продукція, що реалізована за вказаним договором, поставляється на умовах EXW (Інкотермс 2000) з адресою: м. Донецьк, вул. Ткаченко, 122 (складське приміщення). Після виконання даної угоди, ТОВ «ТД «Новатех» продало дану продукцію ТОВ «Укрстальсервіс» на тих самих умовах EXW (Інекотермс 2000) за адресою: м. Донецьк, вул. Ткаченко, 122 (складське приміщення), про що свідчать відповідний договір, специфікація, податкова накладна, видаткова накладна. За умовами даних правочинів транспортування товару взагалі не потрібно, тому воно ТОВ «ТД «Новатех» і не проводилося. Твердження ДПІ у Петровському районі м. Донецька про відсутність сертифікату якості продукції, яка є предметом договору від 01.10.09 №01/10/09, не відповідає дійсності, тому що сертифікати якості на зазначену продукцію були надані ТОВ «ТД «Новатех» кінцевому споживачу ТОВ «Укрстальсервіс». Сертифікати якості згідно зі ст. 44 Податкового кодексу України були надані до ДПІ у Петровському районі м. Донецька 24.06.2011. При проведенні перевірки ці документи не витребовувались перевіряючими, про необхідність надання сертифікатів якості ТОВ «ТД «Новатех» дізналося тільки після ознайомлення з актом перевірки.

Крім того, 28.05.2009 між НВ ТОВ з іноземними інвестиціями «Донікс» (Продавцем) та ТОВ «ТД «Новатех» (Покупцем) укладено договір поставки від 28.05.09 №09-47/09-01Н, відповідно до умов якого продавець зобовязується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію, зазначену в Специфікаціях до цього договору. При цьому, поставка продукції здійснюється на умовах FCA м. Донецьк (Інкотермс 2000), якщо інше не зазначено у специфікаціях до цього договору. В специфікації до цього договору від 28.05.2009 року №1 вказано, що продукція передається у власність покупця на умовах самовивозу, про що свідчить копія даної специфікації. Зазначена продукція знаходилася за адресою: м. Донецьк, вул. Залізнична, 1Б. Після виконання умов договору поставки від 28.05.09 №09-47/09-01Н, ТОВ «ТД «Новатех» продало продукцію, що була предметом зазначеного договору та продовжувала заходжуватися за адресою: м. Донецьк, вул. Залізнична, 1Б (складське приміщення), ТОВ «Укрстальсервіс» на таких же умовах, що підтверджується відповідним договором, специфікаціями, податковими накладними, видатковою накладною. За умовами даних правочинів транспортування товару також від позивача не вимагалось.

Отже, позивачем правомірно були сформовані валові витрати за вищевказаними господарськими операціями поставки, та, відповідно, обґрунтовано включено до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку, сплаченого у ціні придбаного товару.

Просив позов задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що для включення витрат на придбання товарів до складу валових витрат необхідні товарно-транспортні накладні, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, які підтверджують факт отримання товарів від сторонніх організацій та зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податків.

Крім того, при проведенні перевірки ТОВ «ТД «Новатех» податковим органом були затребувані Сертифікати якості товару, які позивачем надані не були. Зі слів головного бухгалтера ТОВ «ТД «Новатех», сертифікати якості на продукцію на підприємстві відсутні, оскільки вони надані з товаром кінцевому споживачу ТОВ «Укрстальсервіс». Про ненадання сертифікатів якості було зроблено запис у акті перевірки. Після отримання акту перевірки ТОВ «ТД «Новатех» було надано сертифікати якості, які не засвідчені печаткою платника податків та підписом посадової особи платника податків, що суперечить вимогам п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України. Надані сертифікати якості не дають змогу ідентифікувати власника продукції. Відповідно до наданих сертифікатів, товар (сталь гарячекатана, швелер гарячекатаний з уклоном, кут гарячекатаний рівнополочний) був відвантажений та транспортований НВ ТОВ «Донікс» за адресою: м. Донецьк, вул. Куйбишева, 44. Відповідно до наданих ТОВ «ТД «Новатех» заперечень до акту планової виїзної перевірки від 21.06.2011 №493/23/31377532, зазначена у специфікації №1 від 28.05.2009 до договору №09-47/09-01Н з підприємством НВ ТОВ «Донікс», продукція знаходилась на складі ТОВ «Укрстальсервіс» за адресою: м. Донецьк, вул. Залізнична, 1Б, та була продана ТОВ «ТД «Новатех», за адресою: м. Донецьк, вул. Залізнична, 1Б. Крім того, дата відвантаження НВ ТОВ «Донікс» кута на адресу позивача зазначена у податковій накладній 02.06.2009, а дата отриманого сертифікату якості на кут 31.10.2009.

Продукція була продана позивачу ТОВ «Українська сталеливарна компанія» за адресою: м. Донецьк, вул. Ткаченко, 22, на умовах самовивозу. Позивач продав цю продукцію ТОВ «Укрстальсервіс» за цією ж адресою. При дослідженні факту відвантаження товару від позивача на адресу ТОВ «Укрстальсервіс» було встановлено, що вказане підприємство перебуває на податковому обліку в ДПІ у Кіровському районі м. Донецька; місцезнаходження підприємства: м. Донецьк, вул. Залізнична,1Б.

Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 зазначив, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Просив відмовити у задоволенні позову (т. 1 а.с. 203-205).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новатех» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 14.02.2011 (т. 1 а.с. 109), включено до ЄДРПОУ за № 313775532 (т. 1 а.с. 110-111). Позивач здійснює свою діяльність відповідно до Статуту, затвердженого у новій редакції протоколом загальних зборів учасників товариства № 7 від 15.12.2010 (т. 1 а.с. 112-117).

Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Петровському районі м. Донецька з 23.02.2001 за № 3729 (т. 1 а.с. 118), є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25.05.2009 № 100227716 (т. 1 а.с. 120).

З 17.05.2011 по 14.06.2011 ДПІ у Петровському районі м. Донецька було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ТД «Новатех» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт від 21.06.2011 № 493/23/31377532 (т. 1 а.с. 57-90).

Згідно із цим актом, перевіркою встановлено, у тому числі, порушення ТОВ «ТД «Новатех» наступних приписів законодавства:

1.п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено валові витрати на 639581 грн., у т.ч. за 2 квартал 2009р. на 561855 грн., за 4 квартал 2009р. на 77726 грн.;

2. п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого завищений податковий кредит на 127916 грн., у т.ч. за червень 2009р. на 112371 грн., за жовтень 2009р. на 15545 грн.;

3.ч.ч. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України (т. 1 а.с. 90).

На підставі акту перевірки та згідно з ч. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, ДПІ у Петровському районі м. Донецька були прийняті податкові повідомлення рішення:

- від 06.07.2011 № 0000532342 про донарахування податку на додану вартість в сумі 159895,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 127916 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 31979 грн. (т. 1 а.с. 54);

- від 06.07.2011 № 0000522342 про донарахування податку на прибуток приватних підприємств в сумі 199869,00 грн., у т.ч. за основним платежем 159895 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 39974 грн. (т. 1 а.с. 55).

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 25.07.2011 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

На підставі ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, з таких підстав.

28.05.2009 між науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Донікс» (Продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новатех» (Покупцем) було укладено договір поставки № 09-47/09-01Н, за умовами якого Продавець зобовязується передбати у власність, а Покупець прийняти і оплатити продукцію, зазначену у Специфікаціях до цього договору. Номенклатура, кількість, ціна, строки поставки продукції вказуються у Специфікаціях до цього договору (п. 1.1 договору). Якість продукції повинна підтверджуватися відповідними сертифікатами якості виробника продукції (п. 1.3 договору). Поставка продукції здійснюється на умовах FCA м. Донецьк, якщо інше не обумовлено в Специфікаціях, у відповідності до правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2000 року. Датою поставки вважається дата отримання продукції Покупцем, вказана у акті прийома-передачі продукції (п. 3.1 договору). Продукція приймається Покупцем по якості відповідно до сертифікату якості; по кількості відповідно до товаро-супроводжувальних документів (п. 3.6 договору) (т. 1 а.с. 10-13).

28.05.2009 між сторонами договору було підписано Специфікацію № 1, у якій визначено найменування продукції кути, швелер, арматура, сума поставки 674226,48 грн. у т.ч. ПДВ 112371,08 грн., строк поставки травень-червень 2009р., умови поставки самовивіз м. Донецьк, вул. Залізнична, 1Б (т. 1 а.с. 14).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано акт прийому-передачі металопродукції від 02.06.2009 (т. 1 а.с. 16), сертифікати якості від 26.05.2009, 27.05.2009 (т. 1 а.с. 17-35), платіжне доручення № 3 від 27.04.2010 на суму 7000 грн. (т. 1 а.с. 145). Оплата товару у повному обсязі здійснена позивачем не була, у звязку із чим постачальником науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Донікс» було направлено листи, вимоги та претензію на адресу позивача з приводу погашення заборгованості за поставлений товар (т. 1 а.с. 146-149). На претензію позивач надав відповідь від 07.07.2011 № б/н про те, що зобовязується оплатити заборгованість у строк до 31.12.2011 (т. 1 а.с. 150).

Придбаний товар був оприбуткований у бухгалтерському обліку підприємства, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 (т. 1 а.с. 151), карткою рахунку 281 (т. 1 а.с. 152-164).

За наслідками господарської операції поставки науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Донікс» 02.06.2009 було видано позивачу податкову накладну № 396 (т. 1 а.с. 15), у якій відображено обсяг господарської операції та суму сплаченого податку на додану вартість у ціні товару.

Крім того, 01.10.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю «Українська сталеливарна компанія» (Продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новатех» (Покупцем) було укладено договір № 01/10/09, згідно з яким Продавець продає, а Покупець купує продукцію (Товар), в асортименті, с показниками якості, по цінам та у строки, вказані у специфікаціях до договору (п. 1.1 договору). Товар поставляється на умовах само вивозу (п. 2.1 договору) (т. 1 а.с. 36-37).

Між сторонами договору було підписано Специфікацію № 1, у якій визначено товар листи, вартість товару 93272,21 грн. у т.ч. ПДВ 15545,37 грн., порядок оплати протягом 20 календарних днів після отримання товару (т. 1 а.с. 38).

Також між сторонами договору було підписано додаткову угоду № 1, де визначено, що товар, проданий по договору, поставляється на умовах EXW м. Донецьк, вул. Ткаченка, 122 (т. 1 а.с. 39).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано витратну накладну № РН-0000014 від 22.10.2009, згідно з якою поставлявся товар, а також сертифікати якості від 24.10.2009 (т.1 а.с. 42-44). Оплата товару у повному обсязі здійснена позивачем не була, у звязку із чим постачальником - товариством з обмеженою відповідальністю «Українська сталеливарна компанія» було направлено листи, вимоги та претензію на адресу позивача з приводу погашення заборгованості за поставлений товар (т. 1 а.с. 172-174). На претензію позивач надав відповідь від 07.07.2011 № б/н про те, що зобовязується оплатити заборгованість у строк до кінця 2011 року (т. 1 а.с. 175).

Придбаний товар був оприбуткований у бухгалтерському обліку підприємства, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 (т. 1 а.с. 165), карткою рахунку 281 (т. 1 а.с. 166-168).

За наслідками господарської операції поставки товариством з обмеженою відповідальністю «Українська сталеливарна компанія» 22.10.2009 було видано позивачу податкову накладну № 56 (т. 1 а.с. 40), у якій відображено обсяг господарської операції та суму сплаченого податку на додану вартість у ціні товару.

Податкові накладні, видані постачальниками позивачу, були включені до Реєстрів отриманих і виданих податкових накладних ТОВ «ТД «Новатех» (т. 1 а.с. 121, 123).

Суми податку на додану вартість відповідно до цих податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ червня 2009р. у розмірі 112371 грн. та жовтня 2009р. у розмірі 15545 грн., що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за ці податкові періоди (т. 1 а.с. 128-137).

Суми витрат на оплату поставленого товару позивач включив до складу валових витрат за 2 квартал 2009р. - 561855 грн., за 4 квартал 2009р. - 77726 грн., про що зазначив у деклараціях з податку на прибуток за ці податкові періоди (т.1 а.с. 138-143).

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До того ж, у Постанові Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддів України № 7 від 03.04.2009 «Про стан здійснення судочинства адміністративними судами» наголошується, що згідно з практикою Верховного Суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають зясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Як свідчать вказані вище документи, поставки товарів відбувались 02.06.2011 та 22.10.2011 на умовах EXW (Інкотермс 2000р.).

У відповідності до правил Інкотермс 2000р., термін EXW ("франко-завод") означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. При цьому, відповідно до пункту Б.8, покупець зобов'язаний надати продавцю належні докази прийняття поставки.

Суд зазначає, що дійсно вказаними правилами не вимагається надання товарно-транспортних накладних на товар. Крім того, суд бере до уваги, що у даному випадку позивачем не здійснювалось вивезення товарів зі складів постачальників, і тому не укладалось відповідних договорів із перевізниками. Однак, вказані обставини, на думку суду, не позбавляють позивача обовязку щодо надання продавцеві доказів прийняття поставки. Разом із тим, як встановлено у судовому засіданні позивачем не було надано доказів прийняття поставок.

Так, як вбачається з Журналу реєстрації довіреностей, Орлову А.Н., тобто директору ТОВ «ТД «Новатех» 22.10.2009 була видана довіреність № 1 на отримання від ТОВ «Українська сталеливарна компанія» продукції за рахунком с/ф № 11 від 22.10.2009 (т. 1 а.с. 126). Однак, копія цього рахунку у судове засідання надана не була. Документів щодо підтвердження повноважень на отримання товару по поставці від НВ ТОВ з іноземними інвестиціями «Донікс» позивач не надав. Також, суду не було надано відповідного акту прийому-передачі продукції від ТОВ «Українська сталеливарна компанія».

Крім того, ч.ч. 1, 4 ст. 268 ГК України визначено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Що стосується сертифікатів якості на продукцію, отриману позивачем від НВ ТОВ з іноземними інвестиціями «Донікс», то вони датовані 26.05.2009, 27.05.2009 (т. 1 а.с. 17-35), тобто раніше, ніж відбувалась поставка позивачу. Крім того, за їх змістом вони видавалися на адресу вантажоотримувача НВ ТОВ з іноземними інвестиціями «Донікс», тобто являються товаро-супровідними документами саме по поставці товару НВ ТОВ з іноземними інвестиціями «Донікс», а не по поставці товару позивачу.

Сертифікати якості на продукцію, отриману позивачем від ТОВ «Українська сталеливарна компанія», датовані 24.10.2009 (т.1 а.с. 42-44), у той час як поставка здійснювалась 22.10.2009. Тобто, ці сертифікати були виготовлені пізніше за здійснення поставки і тому не можуть вважатися належним товарно-супровідним документом на товар, отриманий позивачем 22.10.2009.

Суд також не приймає до уваги надані позивачем акти виконаних робіт (т. 1 а.с. 176-177), оскільки вони стосуються перевезення товару за договорами, укладеними між НВ ТОВ з іноземними інвестиціями «Донікс» та ЗАТ «Макіївський металургійний завод», а також накладні НВ ТОВ з іноземними інвестиціями «Донікс» на відпуск матеріалів на сторону або у перероблення (т. 1 а.с. 178-192), оскільки вони не містять даних щодо відпуску цих матеріалів саме позивачу.

На підтвердження використання придбаного у постачальників товару у власній господарській діяльності підприємства позивач надав наступні документи:

1.договір поставки № 09-02Н/29-05-09/1 від 29.05.2009, укладений між позивачем (Продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрстальсервіс» (т. 1 а.с. 45-46), згідно з яким поставка продукції здійснюється партіями на умовах EXW м. Донецьк, вул. Залінична, 1Б; датою поставки вважається дата отримання продукції Покупцем, вказана у акті прийому-передачі продукції (п. 3.1 договору);

2.специфікацію до договору поставки № 09-02Н/29-05-09/1 від 29.05.2009, датовану 29.05.2009, у якій вказано найменування товару кути, швелер, арматура; вартість товару 699409,56 грн. у т.ч. ПДВ 116568,26 грн.; строк поставки червень 2009р. (т. 1 а.с. 47);

3.специфікацію до договору поставки № 09-02Н/29-05-09/1 від 29.05.2009, датовану 29.10.2009, у якій вказано найменування товару листи; вартість товару 96975,18 грн. у т.ч. ПДВ 16162,53 грн.; умови поставки - EXW м. Донецьк, вул. Ткаченка, 122; строк відвантаження жовтень 2009р. (т. 1 а.с. 48);

4.податкові накладні від 29.10.2009 № 2 (т. 1 а.с. 49), від 02.06.2009 № 1 (т. 1 а.с. 52), видані позивачем покупцю ТОВ «Укрстальсервіс»;

5.видаткову накладну № РН-0000002 від 29.10.2009 (т. 1 а.с. 59)

6.довіреність на отримання товару від ТОВ «ТД «Новатех» № 594 від 29.10.2009 (т. 1 а.с. 51);

7.акт прийому-передачі металопродукції від 02.06.2009 (т. 1 а.с. 53);

8.рахунок-фактуру № СФ-0000002 від 29.10.2009 (т. 2 а.с. 66).

Суд зауважує, що надані позивачем вищевказані документи мають певні розбіжності, зокрема, щодо умов поставки у договорі № 09-02Н/29-05-09/1 від 29.05.2009 вказано умови поставки EXW м. Донецьк, вул. Залінична, 1Б, а у специфікації від 29.10.2009 - EXW м. Донецьк, вул. Ткаченка, 122, а також щодо умов отримання товару у договорі № 09-02Н/29-05-09/1 від 29.05.2009 зазначено, що отримання товару здійснюється за актом прийому-передачі, однак позивачем було складено лише один акт приймання-передачі від 02.06.2009, хоча поставка здійснювалась двічі 02.06.2009 та 29.10.2009. Також, позивач надав лише одну довіреність на отримання товару № 594 від 29.10.2009, яка підтверджує повноваження Гіленко С.І. на отримання товару 29.10.2009.

Оскільки умовами поставки у даному випадку були вказані EXW (Інкотермс, 2000р.), то ТОВ «Укрстальсервіс» повинно було надати позивачу докази прийняття поставки. Однак, у судове засідання позивач не надав документів на підтвердження отримання ТОВ «Укрстальсервіс» товару від позивача 02.06.2009 та 29.10.2009.

Суд не приймає наданий позивачем подорожній лист вантажного транспортного засобу № 220983 ТОВ «Укрстальсервіс» (т. 1 а.с. 170), оскільки він датований 27.10.2009, а згідно вищевказаних документів поставка відбувалась 29.10.2009.

Крім того, позивачу товар від ТОВ «Українська сталеливарна компанія» був поставлений 22.10.2009 на умовах EXW м. Донецьк, вул. Ткаченка, 122, а позивач продав цей товар ТОВ «Укрстальсервіс» тільки 29.10.2009 на цих самих умовах EXW м. Донецьк, вул. Ткаченка, 122. Отже, товар після придбання його позивачем від ТОВ «Українська сталеливарна компанія» ще сім днів залишався на складі цього підприємства за адресою: м. Донецьк, вул. Ткаченка, 122, тобто до того часу, як він був вивезений покупцем ТОВ «Укрстальсервіс». Разом із тим, у договорі поставки, укладеному між позивачем та ТОВ «Українська сталеливарна компанія», та специфікації до нього відсутні умови, які б дозволяли зберігати товар на складі постачальника після здійснення операції поставки. Також, позивач не надав суду відповідного договору зберігання товару на складі, укладеного між ним та ТОВ «Українська сталеливарна компанія», який би підтверджував право позивача на утримання товару протягом семи днів після виконання угоди поставки на складі за адресою: м. Донецьк, вул. Ткаченка, 122.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що у даних господарських правовідносинах наявні значні розбіжності між обставинами, повідомленими позивачем та обставинами, встановленими перевіркою та під час судового розгляду даної справи.

Що стосується наданих позивачем рішень постійно діючого третейського суду товарної біржі «Прометей» від 30.08.2011 у справі № 11/07/1-2011/Н (т. 2 а.с. 2-12) та від 30.08.2011 у справі № 11/07/2-2011/Н (т. 2 а.с. 13-23) про визнання дійсними договорів від 28.05.2009 № 09-47/09-01Н, укладеного між НВ ТОВ з іноземними інвестиціями «Донікс» та позивачем, та від № 01/10/09 від 01.10.2009, укладеного між ТОВ «Українська сталеливарна компанія» та позивачем, то вони не можуть бути прийняти судом до уваги з таких підстав.

Як вбачається з договору поставки від 28.05.2009 № 09-47/09-01Н, укладеного між НВ ТОВ з іноземними інвестиціями «Донікс» та позивачем (т. 1 а.с. 10-13), усі спори і розбіжності як при укладенні договору, так і при його виконанні, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Неврегульовані в процесі переговорів спори вирішуються у господарському суді у порядку, встановленому діючим законодавством України, у відповідності до матеріального права України (розділ 10 договору).

Також, відповідно до умов договору № 01/10/09 від 01.10.2009, укладеного між ТОВ «Українська сталеливарна компанія» та позивачем (т. 1 а.с. 36-37), сторони додадуть усіх зусиль для розгляду суперечок, що можуть виникнути при виконанні цього договору шляхом взаємних консультацій і переговорів. При цьому сторонам надається право застосовувати претензіонний порядок врегулювання спорів. У разі, якщо сторони не досягли згоди, спори належать вирішенню у господарському суді у відповідності до діючого законодавства (розділ 6 договору).

Таким чином, сторони по вказаним договорам визначили, що усі спори у процесі виконання договорів належать до розгляду у господарському суді. Вказані положення договорів у подальшому не були сторонами змінені, і тому у даному випадку як у позивача, так і у його контрагентів, було відсутнє право звертатися до третейського суду з питання визнання недійсними (дійсними) укладених договорів.

Крім того, позивач не надав суду регламенту постійно діючого третейського суду товарної біржі «Прометей», третейської угоди від 08.07.2011 про передачу спору на розгляд до постійно діючого третейського суду товарної біржі «Прометей», а також згоди сторін на передачу спору третейському судді Носач Н.Ю., як це передбачено Законом України «Про третейські суди».

Суд не приймає також до уваги отриману ДПІ у Петровському районі м. Донецька від ДПІ у Ленінському районі м. Донецька довідку від 06.07.2011 № 1703/23-1/13495380 «Про результати зустрічної звірки НВ ТОВ з іноземними інвестиціями «Донікс» з питання підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ТД «Новатех» за червень 2009р.», якою встановлено документальне підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «ТД «Новатех», їх вид, обсяг та розрахунки (т. 2 а.с. 33-36), а також отриману ДПІ у Петровському районі м. Донецька від ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька інформацію щодо контрагента ТОВ «Українська сталеливарна компанія», за змістом якої за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, розбіжності по контрагенту ТОВ «ТД «Новатех» у жовтні 2009р. не встановлено (т. 2 а.с. 37-40). Суд зазначає, що вказані довідка та інформація не являються встановленими законодавством доказами нікчемності або дійсності правочинів. Крім того, вказані акт та інформація були отримані відповідачем вже після проведення перевірки.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач не підтвердив документально зв'язок витрат на придбання товарів у НВ ТОВ з іноземними інвестиціями «Донікс» та ТОВ «Українська сталеливарна компанія» із здійсненням власної господарської діяльності, у звязку із чим є необґрунтованим та таким, що суперечить приписам п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», включення позивачем до складу валових витрат за 2 квартал 2009р. суми у розмірі 561855 грн. та за 4 квартал 2009р. суми у розмірі 77726 грн.

Що стосується податку на додану вартість, то відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” звертається увага судів на те, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до цього ж інформаційного листа Вищого адміністративного суду України, узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на такому:

1) відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку;

2) про необґрунтованість права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до абзацу першого підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з абзацом другим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З огляду на суперечність відомостей щодо здійснення господарських операцій з поставки між позивачем та його контрагентами, а також те, що позивач не підтвердив зв'язок витрат на придбання товарів від контрагентів із власною господарською діяльність, суд вважає, що позивачем неправомірно був сформований податковий кредит з ПДВ за рахунок податку, сплаченого у ціні товару, при здійсненні цих господарських операцій, а саме у червні 2009р. у розмірі 112371 грн. та у жовтні 2009р. у розмірі 15545 грн.

Таким чином, відповідачем було обґрунтовано здійснено донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 06.07.2011 №№ 0000532342, 0000522342. В свою чергу, правомірність донарахування податкових зобовязань обумовлює обґрунтованість застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмовляє товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новатех» у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новатех» до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.07.2011 №№ 0000532342, 0000522342 відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 23 вересня 2011 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 29 вересня 2011 року.

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Зеленов А. С.