Постанова № 18450345, 07.09.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 вересня 2011 р. 14:41 Справа №2а-7234/11/0170/21 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Євдокімової О.О., при секретарі Кузміній Ю.В. розглянувши за участю представника позивача ОСОБА_1 дов. № 93/12 від 26.01.2010р., представника відповідача ОСОБА_2 дов. № 13/10-0 від 06.07.2011р., у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Кримавтотранс»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Кримавтотранс» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000174102 від 09.06.2011р., яким донараховано грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 137203,00 грн. і за штрафними санкціями в сумі 1 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, що викладені в Акті перевірки від 30.05.2011р. є необґрунтованими, не відповідають дійсності, оскільки контрагент позивача АТЗТ «Вітас» є платником податку на додану вартість, а дії відповідача щодо виключення з податкового кредиту суми 137203,00 грн. є неправомірними.

Представник відповідача проти позову заперечує, в запереченнях на позов зазначив, що позивачем необґрунтовано включені до складу податкового кредиту за квітень 2011 року суми ПДВ з податкових накладних, отриманих від неплатника ПДВ АТЗТ «Вітас» на суму 137203,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30.05.2011р. відповідачем проведена камеральна перевірка даних, задекларованих позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2011р.

За результатами проведення вказаної перевірки 30.05.2011р. складений Акт № 212/41-2/03120667 (а.с.6-9), в висновках якого зафіксовано порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме позивачем необґрунтовано включені до складу податкового кредиту за квітень 2011р. податкові накладні, отримані від неплатника ПДВ АТЗТ «Вітас» на суму ПДВ 137203 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 09.06.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000174102 (а.с.10), яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на загальну суму 137204,00 грн., у тому числі 137203,00 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.39 ст. 14 ПКУ встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.п.14.1.178 ст. 14 ПКУ податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПКУ.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПКУ виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. ПКУ (а редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. ПКУ встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наказом ДПА України від 21.12.2010р. № 969, яким затверджено форму Податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної, також встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п. 2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п. 5). Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та АТЗТ «Вітас» було укладено Договір оренди від 01.03.2008р., у виконання якого був складений Акт ОУ-0000007 здання-приймання робіт (надання послуг) та 30.04.2011р. видані податкові накладні № 1 на суму 820308,00 грн., у тому числі ПДВ 136718,00 грн. та № 2 на суму 2908,80 грн., у тому числі ПДВ 484,80 грн.

Отже, отримавши від АТЗТ вищезазначені податкові накладні позивач включив суми ПДВ в них до складу податкового кредиту у квітні 2011 року, що повністю відповідає приписам чинного податкового законодавства.

Але суть спору полягає в тому, що на думку відповідача позивачем необґрунтовано включені до складу податкового кредиту за квітень 2011р. податкові накладні, оскільки отримані від неплатника ПДВ - АТЗТ «Вітас» на суму ПДВ 137203 грн.

Такі твердження відповідача суд вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 19.05.2010р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі було складено Акт № 394/15-2 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Комісією, створеною на підставі Наказу ДПІ в м. Сімферополі № 879 від 07.05.09 р. “Про проведення інвентаризації і анулювання реєстрації платників податку на додану вартість” було встановлено, що Акціонерне товариство закритого типу "Вітас" не знаходиться за юридичною адресою у порушення п. 4 ст. 1, п. 3 ст. 4, ст. 9 , ст. 45 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Вказаним актом № 394/15-2 відповідачем було прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Акціонерного товариства закритого типу "Вітас" на підставі ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість” та відповідно до розпорядження КМУ від 01 липня 2009 р. № 757-р.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, оформленим актом № 394/15-2 від 19.05.2010 р., Акціонерне товариство закритого типу "Вітас" звернулося до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим у справі № 2а-7269/10/15/0170, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-7269/10/15/0170 від 17.01.2011р., визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Акціонерного товариства закритого типу "Вітас", оформлене актом № 394/15-2 від 19.05.2010р.

Згідно зі ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Стаття 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість рішень суду.

Відповідно до п. 25.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 року, що діяло на момент набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду АР Крим у справі № 2а-7269/10/15/0170, підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою органу державної податкової служби, було рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення органу державної податкової служби про відміну анулювання реєстрації та скасування акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Рішення із копіями відповідних документів направляються до Державної податкової адміністрації України для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру.

Отже, контрагент позивача АТЗТ «Вітас» є платником податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано документів, які б свідчили, що АТЗТ «Вітас» не є платником податку на додану вартість.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на час формування податкового кредиту по операціям з АТЗТ «Вітас» за квітень 2011р., позивачем не тільки отримані послуги з оренди, але і сплачена їх вартість.

В силу викладеного, приймаючи до уваги наявність доказів оформлення податкових накладних платником податку на додану вартість, проведення розрахунків платником податків, отримання ним товару (послуг), керуючись зазначеними вище положеннями ст. 198 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту за квітень 2011 року суми ПДВ, сплачені АТЗТ «Вітас».

Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для зменшення податкового кредиту за квітень 2011 року на 137203,00 грн., то відсутні і підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 грн.

У звязку з чим, податкове повідомлення-рішення № 0000174102 від 09.06.2011р., яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 137203,00 грн. і за штрафними санкціями в сумі 1 грн. не може бути визнано таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору.

В судовому засіданні 07.09.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено та підписано 12.09.2011 року.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 94, 98, 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим № 0000174102 від 09.06.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Кримавтотранс» 3,40 грн. витрат зі сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.