Постанова № 18450293, 18.01.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 січня 2011 р. Справа №2а-14760/10/16/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю.,при секретарі Габрись П.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сімферопольська транспортна компанія”

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення,

за участю представників:

від позивача не зявився ;

від відповідача ОСОБА_1, довіреність № 130/10-0 від 24.12.10р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Сімферопольська транспортна компанія” звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 15.10.2010 року № 0017572303..

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.11.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні, яке відбулось 18.01.2011 року, представник позивача не зявився, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримав..

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що рішення про застосування штрафних фінансових санкцій прийнято на підставі та в межах закону у звязку з порушенням позивачем Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. На підставі зазначеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Згідно з п. 4 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” в редакції, що діяла начас виникнення спірних правовідносин, державні податкові інспекції в районах у містах здійснюють у межах свої повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням установленого порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи і послуги.

Контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України (ст. 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у діючої на той час редакції).

У відповідності до положень статті 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Як встановлено судом, заступником начальника ДПА в АР Крим був затверджений план-графік проведення перевірок обєктів торгівлі, громадського харчування та послуг на жовтень 2010 року, де за № 230 вказаний субєкт господарської діяльності ТОВ “Сімферопольська транспортна компанія”.

Відповідно до направлення від 04.10.2010 року посадовими особами ДПІ в м. Сімферополь АР Крим 04.10.2010р. було проведено перевірку господарської одиниці маршрутного таксі (маршрут № 57 “Левадки КАПКС”, державний номер НОМЕР_2, марки “Богдан”А8921), що належить позивачу, з питань дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 004687від 04.10.2010 року, в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема, п. 5, 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, що виразилось у наданні послуг з перевезення пасажирів (проведенні розрахункової операції) без застосування РРО, КУРО, РК, відривних квитків на суму 2,00 грн., а також у невидачі відповідного розрахункового документу, та невідповідності сумі готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальної сумі продажу квитків в розмірі 70 грн.

Акт перевірки підписаний водієм маршрутного таксі ОСОБА_3 не підписаний, перевіряючими складений акт відмови від підпису.

На підставі акту перевірки відповідачем 15.10.2010р. року прийнято рішення № 0017572303 про застосування до позивача у відповідності до п. 3 ст. 17, ст. 22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 690,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся з адміністративним позовом про його оскарження до Окружного адміністративного суду АР Крим.

В ході розгляду справи, судом перевірено правомірність та правове обґрунтування застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 690,00 грн. та встановлено наступне.

Спеціальним Законом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі по тексту - Закон).

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону субєкти підприємницької діяльності зобовязані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.4 ст.9 Закону про РРО реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів.

Позивач надає послуги з перевезення пасажирів на автомобільному транспорті з видачею квитків, а також здійснює розрахункові операції із застосуванням квитково-облікового листа та відривних квитків.

Таким чином, позивач відповідно до п.4 ст.9 Закону про РРО звільняється від застосування реєстратора розрахункових операцій та розрахункової книжки у випадку видачі квитків.

Суд зауважує, що застосування відповідачем штрафних санкцій за надання позивачем послуги без використання розрахункової книжки на підставі п.3 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є неправомірним, враховуючи наступне.

Пунктом 2статті 3 Закону встановлено обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності видаватиособі, яка отримує послугу,розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції, у даному випадку - квиток на проїзд у маршрутному такси.

Згідно Положенню про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000 року №614 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.02.2001року за №105/5296, квитки на приміські автомаршрути - це розрахункові документи, бланки яких виготовлені друкарським способом з урахуванням вимог, установлених відповідними центральними органами виконавчої влади, та які видаються при реєстрації розрахункових операцій за разові послуги з перевезення пасажирів у міському автотранспорті.

Відповідно до статті 2 Закону про РРО розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосуються реєстратори розрахункових операцій.

Таким чином, Закон не ототожнює поняття розрахунковий документ, яким є квиток на проїзд у маршрутному таксі, і розрахункова книжка, рівно як квиток і розрахункова квитанція, оскільки вони є різними за формою і змістом.

При цьому суд виходить з того, що штрафна санкція, яку застосував відповідач за дане порушення, передбачена за невикористання розрахункової книжки, а не за відсутність розрахункового документу.

Позивач не заперечує факту не видачі розрахункового документу (квитка), що є порушенням пункту 2 статті 3 зазначеного Закону, а оспорює факт застосування до нього штрафної санкції за невикористання розрахункової книжки, який не був встановлений актом перевірки.

Як встановлено судом, в позивача був наявний квитковокасовий лист від 1-10.10.2010 року серії ААА № 102407, копія якого залучена до матеріалів справи.

З урахуванням того, що, відповідно до п.1 ст.9 Закону, суб'єкт господарювання звільняється від застосування РРО та розрахункових книжок при продажу проїзних і перевізних документів на автомобільному транспорті, відсутність встановлення факту порушення позивачем саме невикористання при здійсненні розрахункової операції розрахункової книжки, суд дійшов до висновку, що ДПІ в м. Сімферополі АРК невірно визначено правопорушення позивача із відповідним застосуванням штрафних санкцій, так як за порушення п.2 ст. 3 Закону про РРО законом передбачена інша відповідальність, ніж встановлена п.3 ст. 17 Закону про РРО, яку застосував відповідач.

На підставі наявних у справі доказів і відповідно до вимог ст.ст.69, 70, 86 КАС України судом не приймає акт перевірки № 004687 від 04.10.2010 рокуяк доказ встановлення факту порушення позивачем п.5 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” через недоведеність відповідачем цього порушення і відсутністьдоказів, підтверджуючих факт його вчинення.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можутьпідтверджуватись іншими засобами доказування (ст.70 КАСУ).

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів обґрунтованості спірного рішення № 0017572303 від 15.10.2010року в частині застосування штрафних санкцій до позивача в сумі 340,00 грн., відповідачем суду надано не було, з урахуванням чого суд вважає вказане рішення в зазначеної частині таким, що прийнято ДПІ в м. Сімферополь АР Крим протиправно, у звязку з чим підлягає скасуванню.

Щодо правомірності застосування до позивача фінансових санкцій на суму 350грн. за невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у розрахункових операціях, судом встановлено наступне.

Відповідно до квітково-касового листа серії ААА №102407, виписаного на транспортний засіб “Богдан”, державний номер НОМЕР_2, маршрут №57, протягом робочого дня було продано 200 квитків на загальну суму 400 грн.

При проведені перерахунку суми коштів, яка знаходилась на місці проведення розрахунків, сума коштів склала 100грн., а сума грошових коштів за розрахунковими квитанціями, становила 0 грн., а отже, з урахуванням послуги на суму 30 грн. невідповідність сум готівкових коштів склала 70 грн.

Згідно з п.13 статті 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

За порушення відповідачем п. 13 ст. 3 Закону України № 265/95 від 06.07.1995 року відповідачем застосована фінансова санкція у пятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність відповідно до ст.22 вищезазначеного Закону, яка склала 350 грн.(70грн. (сума невідповідності готівкових кошт на місці проведення розрахунків) х 5 (розмір фінансової санкції).

Як визначено статтею 2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, місце проведення розрахунків це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що належить субєкту господарювання, а також особистих речей касира або інших працівників.

Статтями 17, 22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” встановлена відповідальність за вищевказані порушення.

Зокрема, ч.1 ст.17 Закону передбачає, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Частиною 2 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” передбачені фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або не зберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну

Відповідно до статті 22 Закону у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 15.10.2010 № 0017572303 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольська транспортна компанія" на суму 350,00 гривень прийнято відповідно до закону, обґрунтовано та у межах наданих владних повноважень.

На підставі зазначеного вище, позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи те, що рішення по справі ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, та предметом розгляду є протиправність рішення субєкта владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

У судовому засіданні, яке відбулось 18.01.2011 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст.. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 21.01.2011 року.

Керуючись 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 15.10.2010 № 0017572303 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольська транспортна компанія" на суму 340,00 гривень.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сімферопольська транспортна компанія”(97570, АР Крим, Сімферопольський район, с. Фонтани, вул. Чкалова, 65: ЄДРПОУ 30691999) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.