Рішення № 18448457, 22.08.2011, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 2-244/11 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2011 р. м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Семеняки О.М.

за участю секретаря Дашковської Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Каневі Черкаської області в залі суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” про розірвання договору,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1, посилаючись на те, що відповідно до укладеного кредитно-заставного договору від 10.04.2008 року ОСОБА_1 10.04.2008 року отримав кредит у розмірі 83425,52 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,96% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 09.04.2013 року.

Згідно умов укладеного договору Договір складається з Заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам. Відповідно до умов договору від 10.04.2008 року погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов”язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору Відповідач взяті на себе зобов”язання за укладеним договором належним чином не виконав.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного Кодексу України наслідками порушення Боржником зобов”язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв”язку із зазначеним порушенням зобов”язань за кредитним договором Відповідач станом на 27.10.2010 року заборгував Банку 23678,09 грн., в тому числі:

- 10826,10 грн. - заборгованість за кредитом;

- 10826,10 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 494,85 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 165,42 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов”язань за договором,

а також штрафи відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг:

- 250,00 штраф (фіксована частина);

- 1115,62 грн. штраф (процентна складова).

З урахуванням того, що Відповідач не виконує взятих на себе зобов”язань відповідно з умовами кредитного договору, Позивач просить стягнути з нього на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 23678,09 грн. та покласти на нього витрати, пов”язані з судовим розглядом даної справи, що складаються з судового збору в сумі 236,78 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

В судовому засіданні представник позивача за дорученням ОСОБА_2 змінив позовні вимоги , зазначивши, що позивачем відповідно до умов укладеного 10.04.2008 року договору, отримано кредит на суму 64848,92 грн., а також змінив суми заборгованості позичальника перед банком за даним кредитним договором, зокрема заборгованість про процентам за користування кредитом з 10826,10 грн. на 1266, 31 грн, та суму штрафу (процентна складова) з 1115,62 грн. на 637,63 грн. З урахуванням даних змін, які позивач пояснює як помилку під час виготовлення позовної заяви, заборгованість позивача перед Банком станом на 27.10.2010 року становить 13640,31 грн.

В іншій частині позов залишено без змін.

ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ „ПриватБанк” про розірвання кредитного договору від 10.04.2008 року, пояснюючи це тим, що в процесі дії кредитного договору виникли обставини, які потягли за собою зменшення прибутків від його підприємницької діяльності. Одночасно з цим підвищився курс долара США по відношенню до національної грошової одиниці, що обумовлено незалежними від сторін зовнішньоекономічними факторами, які сторони не могли передбачити при укладені договору. В зв”язку з цим позивач погодився на пропозицію банку та надав для реалізації придбаний за кредитні кошти автомобіль.

Вважає, що Банк, отримавши від реалізації заставного автомобіля кошти в сумі 53500 грн. 07.05.2010 р. провів погашення:

-6684,00 грн. простроченого платежу по кредиту;

-5201,01 грн. простроченого платежу по відсотках;

-1275,88 грн. погашення пені;

-436,55 грн. простроченої комісії,

а 25.05.2010 р. погасив поточний платіж по кредитному договору в сумі :

- 37915,15 грн. тіла кредиту;

- 102,02 грн. винагороди за резервування;

- 1076,76 грн. відсотки.

З урахуванням цього, як вважає ОСОБА_1 як позивач за зустрічним позовом, станом на 28.05.2010 р. його борг по кредиту становив 45577,26 - 37915,15 = 7662,11 грн., а борг по відсотках за користування кредитом складає 611,43 грн.

Вважає необґрунтованими та нічим не підтвердженими пеню та штрафні санкції за несвоєчасне виконання договірних зобов”язань.

Крім того, вважає неправильним заявляти позов про стягнення всього боргу за кредитним договором без припинення дії кредитного договору, оскільки це, як вважає позивач, суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема ч. 2 ст. 10 ЦПК України.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом, частково визнаючи позовні вимоги Банку про стягнення заборгованості за кредитом на суму 7662,11 грн. та прострочених відсотків на суму 611,43 грн., просить задовольнити зустрічний позов та розірвати укладений з Банком кредитний договір від 10.04.2008 року.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ПАТ КБ „ПриватБанк” ОСОБА_2, посилаючись на обставини, викладені в заяві, позов підтримав та просить його задовольнити в повному обсязі, оскільки відповідач ОСОБА_1 не виконав умов договору щодо своєчасного погашення кредиту в результаті чого виникла заборгованість на суму 13640,31 грн. в зв”язку з чим у позивача виникло право достроково вимагати повернення суми кредиту.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 просить відмовити за безпідставністю, оскільки він, звертаючись з даним позовом та надаючи розрахунок погашення ним кредиту після надходження до банку в травні 2010 року 53500 грн., отриманих від реалізації заставного автомобіля, не врахував заборгованості по кредиту в сумі 10826,10 грн., яка залишилась станом на 31.05.2010 року після розподілення по відповідних рахунках банку суми у 53500 грн.

Крім того, представник ПАТ КБ „ПриватБанк” ОСОБА_2, як представник відповідача за зустрічним позовом, зазначив, що з червня 2010 року ОСОБА_1 взагалі не проводив погашення кредиту за кредитним договором в зв”язку з чим станом на 27.10.2010 року виникла заборгованість на загальну суму 13640,31 грн.

Вважає безпідставними вимоги ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору, оскільки він не навів істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору та які можуть бути підставою для розірвання договору. Вважає безпідставним його посилання на зміну курсу долара США, оскільки у нього була можливість передбачити зміну курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів з часу введення національної валюти. Крім цього, пунктом 6.3.1 Договору від 10.04.2008 р. передбачено права Банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні курсу долара США до гривні.

Вважає також, що ОСОБА_1 не надав належних доказів та не довів перед судом ідеальної сукупності умов, що в силу закону необхідні для розірвання укладеного між сторонами договору та передбачені ч.2 ст. 652 ЦК України.

ОСОБА_1, як відповідач за первинним позовом до нього ПАТ КБ „ПриватБанк”, позовні вимоги Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором визнав частково, зокрема заборгованість по кредиту в сумі 7662,11 грн. та заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 611,43 грн. В іншій частині позовні вимоги Банку не визнав з підстав, зазначених в його зустрічній позовній заяві до Банку.

Не заперечує, що після реалізації банком в травні 2010 року заставного автомобіля за 53500 грн. та надходження даних коштів на рахунки Банку, з червня 2010 року він не надавав яких-небудь коштів Банку для погашення заборгованості за кредитним договором.

Свій зустрічний позов до Банку ОСОБА_1 підтримав, обґрунтовуючи його обставинами, викладеними в позові.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов ПАТ КБ „Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає до задоволення в повному обсязі, а зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ „Приватбанк” про розірвання договору до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до умов договору від 10.04.2008 року отримав у ПАТ КБ „ПриватБанк” кредит в сумі 64848,92 грн. з направленням кредитних коштів на оплату придбаного позичальником автомобіля. Підписавши кредитно-заставний договір від 10.04.2008 року ( а.с.43-54), позичальник ОСОБА_1, як сторона по договору, погодився з його умовами, зокрема відповідно до п. 2.1 даного Договору, взяв на себе зобов”язання прийняти, належним чином використати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, відповідно до умов Договору.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов”язання має виконуватися належним чином в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов”язаний повернути кредит та сплатити проценти .

Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що при встановлені договором обов”язку позичальника повернути позику частинами то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Виникнення прострочення сплати щомісячних платежів за кредитним договором не заперечує в судовому засіданні і відповідач ОСОБА_1, пояснивши, що це стало підставою передачі банку автомобіля, як предмета застави, а також передачу банку права продажу заставного автомобіля.

Суд вважає необґрунтованими та такими, що не підтверджені доказами наданий відповідачем за первісним позовом - ОСОБА_1 та ним же, як позивачем за зустрічним позовом до Банку, розрахунок заборгованості за кредитним договором та його пояснення про наявність у нього заборгованості за кредитним договором станом на 28.05.2010 року в розмірі 7662,11 грн. по кредиту та 611,43 грн. по процентах, оскільки, як це вбачається з розрахунку заборгованості по договору, укладеного між ПриватБанком і ОСОБА_1.(а.с.3-4) та випискою руху коштів по транзитному рахунку кредитно-заставного договору від 10.04.2008 року (а.с.31-32) заборгованість по кредиту, після надходження коштів в сумі 53500 грн. від продажу заставного автомобіля, становила 10826,10 грн., а не 7662,11 грн. як це зазначає відповідач.

Крім того, кредитно-заставний договір від 10.04.2008 року продовжував діяти і після 28.05.2010 року і тому суд вважає обґрунтованими позовні вимоги „ПриватБанку” про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на суму 13640,31 грн., оскільки дана заборгованість підтверджена розрахунком Банку (а.с. 3-4) та умовами кредитно-заставного договору від 10.04.2008 р., укладеного між ПАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_1 (а.с.43-54).

Враховуючи викладене та вимоги ст. 652 ЦК України, суд вважає безпідставними позовні вомоги ОСОБА_1, викладені в зустрічному позові до Банку про розірвання кредитно-заставного договору від 10.04.2010 року, оскільки позивачем не наведені дані про істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та не надано доказів наявності одночасно, визначених частиною другою статті 652 цього Кодексу, умов, достатніх для прийняття судового рішення про розірвання договору.

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Виходячи із змісту ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами по справі і кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог ПАТ КБ „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та безпідставність і як такого, що не підлягає до задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ „ПриватБанк” про розірвання кредитно-заставного договору.

Понесені Позивачем ПАТ КБ „ПриватБанк” судові витрати, а саме: 236,78 грн. судовий збір, 120 грн.- витрати на інформаційно-технічний розгляд справи, які підтверджені необхідними документами (а.с. 16), підлягають до часткового задоволення та стягненню з Відповідача-ОСОБА_1, як це передбачено ст. 88 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто судовий збір в сумі 136,40 грн. та витрати на інформаційно-технічний розгляд справи в сумі 120 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212-215, 295 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 652, 1050, 1054 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого в с. Степанці, Канівського району, Черкаської області, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111 (для погашення заборгованості), рах. № 64993919400001 (для відшкодування судових витрат), МФО № 305299 заборгованість за кредитним договором в сумі 13640,31 грн. , судовий збір в сумі 136,40 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” про розірвання кредитно-заставного договору відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийО . М . Семеняка