Рішення № 18430040, 22.09.2011, Голосіївський районний суд міста Києва

2-2820/11

РІШЕННЯ

Іменем України

22.09.2011 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

при секретарі Орловій Ю.С. .

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного комплексу «Експоцентр України»та Київської регіональної митниці про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди,

встановив :

Позивач звернувся в суд з позовом до НК«Експоцентр України»та Київської регіональної митниці про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Київська регіональна митниця не здійснила митне оформлення автомобіля «Toyota Yaris», кузов №НОМЕР_1, який належить позивачу на праві власності, із звільненням від оподаткування та з невідомих позивачу причин передала вказаний транспортний засіб НК«Експоцентр України». За таких обставин, на думку позивача, належний йому на праві власності автомобіль знаходиться на території НК«Експоцентр України»без відповідної правової підстави. Крім того, позивач вважає, що протиправними діями Київської регіональної митниці йому було завдано моральної шкоди.

Позовна вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння предявлена до НК«Експоцентр України», а позовна вимога про відшкодування моральної шкоди до Київської регіональної митниці.

В судовому засіданні представник позивача подав клопотання про залучення Київської регіональної митниці співвідповідачем за позовною вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння.

В судовому засіданні представник позивача зазначені позовні вимоги підтримав, представники відповідачів проти позову заперечили.

В запереченнях проти позову НК«Експоцентр України»вказав, що предявлена до нього вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння є безпідставною, а тому у її задоволенні слід відмовити. Представник відповідача пояснив, що НК«Експоцентр України»не є володільцем автомобіля, а вказаний транспортний засіб знаходився у зоні митного контролю Київської регіональної митниці, яка була розташована на території НК«Експоцентр України».

Крім того, НК«Експоцентр України»зазначив, що у звязку із зміною зон діяльності Київської регіональної митниці відповідно до наказу Київської регіональної митниці від 29.11.2010 р. №1575 із зони митного контролю за адресою: м.Київ, вул. Академіка Глушкова, 1, було переміщено та здано під охорону автотранспортні засоби, в тому числі і належний позивачу автомобіль, до зони митного контролю за адресою: м. Київ, бул. ІЛепсе, 8-А, про що складено відповідний акт від 13.12.2010 р.

В судовому засіданні представник Київської регіональної митниці проти позову заперечила та пояснила, що Київська регіональна митниця не має повноважень на здійснення митного оформлення автомобіля, а вказаний транспортний засіб перебував на території НК«Експоцентр України» на законних підставах, оскільки наказом Київської регіональної митниці від 03.07.2008 р. №628 «Щодо затвердження Положення про постійну зону митного контролю відділу оформлення транспортних засобів Київської регіональної митниці» було створено зону митного контролю Київської регіональної митниці на території НК«Експоцентр України». Крім того, в своїх запереченнях Київська регіональна митниця також вказала, що вимога позивача про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованою.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.

У листопаді 1998 р. позивача було обрано Парламентською Асамблеєю Ради Європи з числа трьох кандидатів, поданих Президентом України, на посаду Судді Європейського Суду з Прав Людини (Франція, місто Страсбург).

У листопаді 2008 р. позивач повернувся в Україну на постійне місце проживання, оскільки закінчився термін його повноважень на вищезазначеній посаді. При проходженні митного оформлення позивач звернувся до Київської регіональної митниці із заявою про здійснення безмитного оформлення його особистих речей, в тому числі і автомобіля, оскільки відповідно до чинних міжнародних договорів України судді Європейського Суду з Прав Людини користуються дипломатичними імунітетами та привілеями.

Право власності позивача на автомобіль підтверджується свідоцтвом про реєстрацію автомобіля від 19.05.2004 р. №44891 та свідоцтвом про тимчасову реєстрацію з метою експорту від 20.11.2008 р. №2084WEE67.

Київська регіональна митниця відмовила у здійсненні митного оформлення належного позивачу автомобіля із звільненням від оподаткування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2010 р. у справі № 2а-15514/09/2670 визнано протиправними дії Київської регіональної митниці, які полягають у відмові від здійснення митного оформлення автомобіля, що належить позивачу, із звільненням від оподаткування та зобовязано Київську регіональну митницю здійснити митне оформлення автомобіля.

05.07.2010 р. позивач уклав з Державним підприємством «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут»Договір №1234.1.01 на виконання науково-технічних робіт зі створення (передання) науково-технічної продукції, відповідно до якого доручив останньому провести сертифікаційні випробування автомобіля на відповідність вимогам ДСТУ3649, Правил ЄЕК ООН, а також підготовку та видачу довідки для цілей митного оформлення.

05.07.2010 р. орган з сертифікації дорожніх транспортних засобів та систем управління якістю ДП«ДержавтотрансНДІпроект»видав позивачу Довідку №0225/Д для цілей митного оформлення.

З матеріалів справи вбачається, що 27.08.2010 р. та 08.09.2010 р. позивач звертався до Київської регіональної митниці із заявами про надання автомобіля для проведення сертифікації, оскільки вона є обовязковою передумовою здійснення митного оформлення транспортного засобу.

Листом від 06.10.2010 р. №35/4-33/9872 Київська регіональна митниця повідомила, що не заперечує проти видачі позивачу автомобіля. Водночас Київська регіональна митниця зазначила, що вказаний транспортний засіб знаходиться на території НК«Експоцентр України»за адресою: м.Київ, проспект Академіка Глушкова, 1.

19.10.2010 р. представник позивача звернувся до НК«Експоцентр України»із заявою, в якій просив терміново надати автомобіль 20.10.2010 р. о 14.00 за адресою НК«Експоцентр України», а саме, м.Київ, проспект Академіка Глушкова, 1.

У призначений час, а саме 20.10.2010 р. о 14.00, представник позивача ОСОБА_4 та митний брокер ОСОБА_5 зявилися до НК«Експоцентр України»для отримання автомобіля, який належить позивачу, однак вказаний автомобіль не був наданий, про що складено відповідний акт.

Суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 13.12.2010 р. на виконання наказу начальника Київської регіональної митниці №1575 від 29.11.2010 р. автомобіль, що належить позивачу, був переданий до зони митного контролю Київської регіональної митниці, що знаходиться за адресою: м.Київ, бул. І.Лепсе, 8-А.

Судом також встановлено та не заперечується представником Київської регіональної митниці, що на час розгляду справи належний позивачу автомобіль знаходиться у зоні митного контролю Київської регіональної митниці за адресою: м.Київ, бул. І.Лепсе, 8-А.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З матеріалів справи вбачається, що починаючи з 13.12.2010 р. НК«Експоцентр України» не володіє автомобілем позивача, а тому це майно не може бути витребуване у НК«Експоцентр України». За таких обставин, позовна вимога до НК«Експоцентр України»про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України»транспортні засоби за кодами 8701, 8702, 8703, 8704, 8705 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності як нові, так і такі, що були у користуванні, які ввозяться на митну територію України громадянами, підлягають обов'язковій сертифікації відповідно до законодавства України. Документи, що засвідчують відповідність транспортних засобів вимогам технічних регламентів та національних стандартів, подаються митним органам під час митного оформлення транспортних засобів з метою вільного обігу та уповноваженим в Україні органам під час реєстрації транспортних засобів, якщо вони підлягають реєстрації.

Таким чином, обовязковою передумовою митного оформлення автомобіля відповідно до чинного законодавства України є проведення його сертифікації.

Судом встановлено, що з 01.06.2010 р. Київська регіональна митниця не має повноважень для здійснення митного оформлення автомобіля. Відповідно до п. 1.2. наказу Держмитслужби від 05.10.2010 р. №1147 «Про визначення зон діяльності Київської регіональної та Київської обласної митниць та внесення змін до наказу Держмитслужби від 26.04.2006 р. №335»митне оформлення транспортних засобів, що належать громадянам, здійснює Київська обласна митниця.

Відповідно до листа Держмитслужби від 06.12.2010 р. №11/7-10.09/15475-ЕП «Про здійснення митного оформлення окремих товарів Київською регіональною та Київською обласною митницями»Київська регіональна митниця та Київська обласна митниця повинні самостійно вжити спільних заходів щодо передачі Київській обласній митниці транспортних засобів, які класифікуються в товарних позиціях 8702-8704, 8711 та знаходяться в зоні митного контролю Київської регіональної митниці за передавальним актом.

Поясненнями представників сторін та наданими суду доказами підтверджується, що Київська регіональна митниця не передає належний позивачу автомобіль до Київської обласної митниці для здійснення митного оформлення та не надає позивачу належний йому на праві власності автомобіль для проведення сертифікації.

Такі дії Київської регіональної митниці призвели до того, що позивач позбавлений можливості користуватися належним йому на праві власності автомобілем вже протягом майже трьох років.

Відповідно до ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невідємною частиною законодавства України, особа має право вільно розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 3 ЦК України позбавлення права власності є неприпустимим.

Згідно з ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

На думку суду, дії Київської регіональної митниці суперечать чинному законодавству та порушують право власності позивача на автомобіль.

Судом встановлено, що в результаті вказаних незаконних дій Київської регіональної митниці, автомобіль позивача майже три роки знаходиться під митним контролем, що, в силу положень ст. 63 Митного кодексу України, не дозволяє позивачу користуватися цим транспортним засобом, а тому порушує його право власності на це майно. Суд погоджується з тим, що порушення Київською регіональною митницею права власності позивача на автомобіль, призвело до заподіяння позивачу моральної шкоди.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№4 від 31.03.1995 р. моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні права власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода може відшкодовуватися грішми.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На думку суду, порушення права власності позивача на автомобіль призвело до створення незручностей у звязку з неможливістю користуватися належним йому майном, що, в свою чергу, стало причиною погіршення нормальних життєвих умов та звичного способу життя позивача.

Оскільки позивач позбавлений можливості користуватися належним йому автомобілем, то вимушений витрачати більше часу для пересування по місту у звязку з користуванням іншими видами транспорту, що сприяє втомі та зниженню працездатності.

Суд вважає, що позивач, відстоюючи своє законне право на пільгове безмитне оформлення автомобіля в судовому і позасудовому порядку та намагаючись відновити правомочності власника щодо цього автомобіля, зазнав серйозних душевних переживань, що в цілому призвели до емоційного потрясіння та, як наслідок, стресу.

Враховуючи душевні страждання позивача через позбавлення права користуватися та розпоряджатися автомобілем, вимушені зміни в організації свого життя через неможливість користуватися автомобілем, необхідність значних затрат часу та зусиль для захисту своїх порушених прав щодо автомобіля, суд вважає, що завдана позивачу моральна шкода підлягає відшкодуванню повністю.

Згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України з Київської регіональної митниці необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2250 (дві тисячі двісті пятдесят) гривень 00 копійок, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом у розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 56 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 23, 386, 387 ЦК України, ст. 5 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України», ст.ст. 3, 10, 11, 60, 212-216 ЦПК України, -

вирішив :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Витребувати у Київської регіональної митниці (03680, м. Київ, бульвар І.Лепсе, 8-А, код ЄДРПОУ 00137331) та передати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), автомобіль «Toyota Yaris», кузов №НОМЕР_1, для проведення сертифікації.

Стягнути з Київської регіональної митниці (03680, м. Київ, бульвар І.Лепсе, 8-А; код ЄДРОПУ 00137331) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2), 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок моральної шкоди, 2250 (дві тисячі двісті пятдесят) гривень 00 копійок судового збору, 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя