Постанова № 18428485, 22.09.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"22" вересня 2011 р. Справа № 5002-17/1342-2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач),

суддівКатеринчук Л.Й.,

Міщенка П.К.,

за участю представників сторін:

від кредитора:не з'явились;

від боржника:не з'явились;

розглянувшикасаційну скаргу

Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі Автономної республіки Крим,

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 23 червня 2011 року,

та ухвалуГосподарського суду Автономної республіки Крим від 21 квітня 2011 року,

у справі№ 5002-17/1342-2011,

за заявоюДержавної податкової інспекції в Бахчисарайському районі Автономної республіки Крим (м. Бахчисарай),

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волхов" (м. Бахчисарай),

про порушення справи про банкрутство, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2011 року Державна податкова інспекція в Бахчисарайському районі Автономної республіки Крим (далі за текстом –ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим) звернулась до Господарського суду Автономної республіки Крим із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Волхов" (далі за текстом –ТзОВ "Волхов") в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з наявністю у ТзОВ "Волхов" податкового боргу у сумі 2 658 грн. 02 коп., що складається зі штрафу у сумі 2 040 грн. 00 коп. і пені у сумі 618 грн. 02 коп., неподанням ним звітності.

Ухвалою Господарського суду Автономної республіки Крим від 06.04.2011 року заяву ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5002-17/1342-2011.

Ухвалою Господарського суду Автономної республіки Крим від 21.04.2011 року у справі № 5002-17/1342-2011 (суддя –Гайворонський В.І.) провадження у справі припинено. Ухвалу господарського суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для визнання боржника банкрутом, внаслідок чого провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 11) ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2011 року у справі № 5002-17/1342-2011 апеляційну скаргу ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Автономної республіки Крим –без змін. Постанову апеляційного господарського суду обґрунтовано відсутністю ознак неплатоспроможності боржника та необхідністю припинення у зв'язку з цим провадження справі.

Не погоджуючись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2011 року та ухвалою Господарського суду Автономної республіки Крим від 21.04.2011 року у справі № 5002-17/1342-2011, ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим звернулась з касаційною скаргою, у якій просить вказані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд. По переконанню скаржника, ухвала місцевого та постанова апеляційного господарського судів прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки господарськими судами не взято до уваги надані Податковим кодексом України визначення податкового боргу та грошового зобов'язання платника податків, відповідно до яких сума штрафних санкцій, визначена контролюючим органом в податковому повідомленні, є грошовим зобов'язанням платника податків; при цьому, вказує про надання доказів безспірності заявлених грошових вимог.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.09.2011 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим прийнято до провадження та призначено її до розгляду.

За Розпорядженням Заступника секретаря судової палати Васищака І.М. від 20.09.2011 року розгляд справи здійснено у складі колегії: головуючий суддя –Поліщук В.Ю., судді: Катеринчук Л.Й., Міщенко П.К. (за вказаних у Розпорядженні підстав).

Сторони уповноважених представників в судові засідання касаційної інстанції не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення представників сторін в судове засідання касаційної інстанції не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників сторін.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

У відповідності із ст. 41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом, які превалюють, як спеціальні норми права, у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону (п.п. 1, 3 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або в разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених ч. 1 ст. 52 цього Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав (Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 року).

Окрім цього, обов’язковою підставою для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є визначена ст. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" наявність безспірних вимог до боржника.

Як встановлено апеляційним господарським судом, безспірність боргу на суму 2 040 грн. 00 коп. заявник підтверджує виконавчим листом Окружного адміністративного суду АР Крим у адміністративній справі № 2а-8256/09/2/0170, виданим на примусове виконання постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.10.2009 року у справі № 2а-8256/09/2/0170 за позовом ДПІ у Бахчисарайському районі в АР Крим до ТзОВ "Волхов", якою присуджено до стягнення з ТзОВ "Волхов" на користь Державного бюджету заборгованість з податку на прибуток у розмірі 2 040 грн. 00 коп. (арк. справи 13, 14). Податковим повідомленням-рішенням від 22.10.2008 року за № 00023211501/0 суму у розмірі 2 040 грн. 00 коп. визначено як суму податкового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями, які були застосовані до боржника за несвоєчасне подання декларацій з податку на прибуток (арк. справи 10).

В обґрунтування вимог щодо пені у сумі 618 грн. 02 коп., заявником надано довідку про суму податкового боргу та виставлений боржнику рахунок на її оплату (арк. справи 6-7).

За визначенням ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду.

Як і в загальній процедурі, штрафні санкції (неустойка, штраф) не включаються до складу грошових зобов'язань. Відтак, грошові вимоги, які складаються лише з штрафних санкцій, виключають можливість порушення провадження у справі про банкрутство.

При цьому, колегія суддів касаційної скарги відзначає, що не можуть бути прийняті до уваги посилання касаційної скарги на положення Податкового кодексу України, оскільки цей Кодекс вступив у дію після виникнення спірних правовідносин.

Оскільки, як вірно встановлено господарським судом апеляційної інстанції з урахуванням положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Закону України "Про систему оподаткування", Закону України "Про державну податкову службу в Україні", визначені кредитором грошові вимоги до боржника складаються лише з сум штрафних санкцій і пені за порушення податкового законодавства, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій, що такі вимоги не зараховуються до складу грошових зобов'язань, що покладаються в основу кредиторських вимог відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Щодо тверджень ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим про відсутність боржника за місцезнаходженням з посиланням на повернення всієї кореспонденції, яка направлялась на адресу боржника, з відміткою "адресат вибув", та на відомості довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, що записів про проведення реєстраційних дій не знайдено (арк. справи 23), господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

Згідно Довідки Головного управління статистики в АР Крим від 14.01.2008 року (вих. № 3214), в ЄДРПО України значиться юридична особа - ТзОВ "Волхов", адреса реєстрації: 98446, АР Крим, Бахчисарайський район, м. Бахчисарай, вул. Гагаріна, буд. 3, кв. 94 (арк. справи 17).

Враховуючи, що, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України, допустимими доказами, які можуть підтверджувати відомості про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка (Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 року), а також зважаючи на положення Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій, що ініціюючим кредитором при зверненні до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, не надано належних доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Згідно ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань, зокрема, у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що неподання звітності ініціюючий кредитор підтверджує Довідкою ДПІ в Бахчисарайському районі від 17.01.2011 року за № 63/09/1501 з якої вбачається, що боржником податкова звітність за період 1095 календарних днів не подавалась та Актом № 312/1501/22245541 від 12.09.2008 року про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності (арк. справи 8, 16). При цьому, Акт № 312/1501/22245541 від 12.09.2008 року про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності складено з питання несвоєчасного подання ТзОВ "Волхов" податкової звітності з податку на прибуток за 9 місяців 2005, 2005 рік, 1 квартал 2006, 1 півріччя 2006, 9 місяців 2006, 2006 рік, 1 квартал 2007, 1 півріччя 2007, 9 місяців 2007, 1 квартал 2008 та 1 півріччя 2008.

Однак, як вірно відзначено апеляційним господарським судом, ненадання звітності тривалий час без наявності грошових вимог до боржника не може бути однією підставою для визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом та введення подальшої процедури банкрутства, а може бути підставою для припинення підприємницької діяльності не пов'язаної з її банкрутством у відповідності до ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Враховуючи, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство, у таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (за відсутності інших підстав для такого припинення) та п. 11) ч. 1 ст. 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору) (п. 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в правах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 року).

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи апеляційним та місцевим господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, відтак відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків господарських судів, які містяться в оскаржуваних судових актах, оскільки доводи скарги ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень чинного законодавства.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1112, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

          1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі Автономної республіки Крим залишити без задоволення.

2.           Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 червня 2011 року та ухвалу Господарського суду Автономної республіки Крим від 21 квітня 2011 року у справі № 5002-17/1342-2011 залишити без змін.

Головуючий суддяВ.Ю. Поліщук Судді:Л.Й. Катеринчук П.К. Міщенко