Ухвала суду № 1840968, 04.06.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

                         Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                 У    Х    В    а    Л    а

                                                Іменем України

« 04 »  червня 2008 року                                               справа  №  22а-2993/08  

                                                                                               м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого   Геращенка І.В.

суддів               Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.

при секретарі судового засіданняЛітвіновій Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача –  Оніпко Н.О. – довір. від 12.02.2008 року № 1/275

від відповідача –  Руднєва Н.Ф. – довір. від 31.05.2008 року б/н, Наумова О.С. – довір. від 05.03.2008 року б/н

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДобропільської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову  Донецького окружного адміністративного суду

від 27.11.2007 року

у справі№ 2а-4610/07

за позовомДержавного підприємства “Добропіллявугілля”

до відповідача   Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення – рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Добропіллявугілля” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування  податкового повідомлення – рішення від 20.09.2007 року № 0000262540/3 про зобов’язання сплатити штраф в розмірі 50% в сумі 3183903 грн. за затримку на 301 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 6367806 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.11.2007 року у справі № 2а-4610/07 (суддя Стиран В.В.) позовна заява задоволена.

          Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовної заяви.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

 Зазначає, що під час перевірки встановлені порушення позивачем вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” щодо несвоєчасної сплати до бюджету суми узгодженого податкового зобов’язання по податку на додану вартість, при цьому посилається на п.7.7 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

З викладеного заявником скарги зроблений висновок, що фінансові санкції на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосовані правомірно по факту встановленого порушення.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказав на її безпідставність.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила.

В основу податкового повідомлення – рішення, що оспорювалось, покладений акт від 09.07.2007 року № 454/25-0/32186934 про результати додаткової невиїзної документальної перевірки з питання дотримання граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість за період з 21.08.2006 року по 29.09.2006 року.

За результатами перевірки встановлене порушення вимог п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, з порушенням граничного строку сплати суми узгодженого податкового зобов’язання сплачений ПДВ в сумі 6367806 грн.

Як встановлено в засіданні суду апеляційної інстанції, підприємство сплатив узгоджені суми податкових  зобов’язань по ПДВ платіжними дорученнями, в яких визначив призначення платежу при сплаті узгоджених сум податкових зобов’язань по ПДВ, податковим органом суми сплачених податків направлялись в рахунок погашення  попередньо виниклого податкового боргу.

 Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції, податкова інспекція вказує тільки на порушення норм матеріального права.

Як вважає податкова інспекція, оскільки у позивача рахується податковий борг по податку на додану вартість, вона правомірно на підставі п.7.7 ст.7 Закону України “Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зарахувала ці платежі в рахунок погашення такого боргу.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи  зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні”  Статтею 10 цього закону визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення  обліку  платників  податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження  цих  податків, платежів.

На виконання покладених на податковий орган функцій ДПА України було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної  податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України.

Інструкція, яка була затверджена  Наказом Головної Державної                                      податкової інспекції України від 12.05.94 N 37 (у редакції наказу Державної                                      податкової адміністрації України від 03.09.01 N 342,                                    зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2001 р.                                  за N 887/6078) і яка діяла на моментвиникнення податкових зобов’язань  не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежів визначених платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету. Пункт 5.4 Інструкції на яку послався відповідач у апеляційній скарзі встановлювала, що облік надходження платежів в картках особових рахунків здійснюється у порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов’язань .

Проведення записів в особових рахунках платників податків  в хронологічному порядку, є одним з головних принципів ведення будь-якого обліку і не свідчить про те, що податковий орган наділений повноваженнями за платника податку вирішувати питання, які саме зобов’язання вважати сплаченими.

Згідно п.7.7 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань,  які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення,  а в разі одночасного його  виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно п.7.1 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені у п.5.3. ст.5  Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до п.п.5.3.1 якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

 Тобто податковий орган при здійсненні перевірки повинен був встановити за якою декларацією виникли податкові зобов’язання та їх суму, строк сплати, термін прострочення.

Як вбачається з акту перевірки податковий орган при перевірці використовував податкові декларації на підставі, яких виникли  у платника податку податкові зобов’язання, уточнюючі розрахунки.

Відсутність в акті перевірки опису зазначених документів унеможливлює встановлення узгодженої суми податкових зобов’язань за кожний звітний податковий період, граничні строки їх сплати, кількість днів затримки, розмір штрафу та його суму.

 Оскільки податковий орган у акті перевірки не визначив податкові періоди, строки сплати податкових зобов’язань відповідно вимог Закону “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, такий акт не може бути прийнятий як доказ порушення платником податку встановлених цим законом строків сплати податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив оплату поточних податкових зобов’язання відповідно до зазначеної постанови, тому у будь-якому випадку відповідач не мав права скерувати зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобов’язань інших податкових періодів.

  За таких підстав, колегія суддів вважає, що   судом вірно застосовані  норми матеріального права, рішення є законним та обґрунтованим.

На підставі викладеного керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 4, 5, 7, 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

          Апеляційну скаргу  Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.11.2007 року у справі № 2а-4610/07 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.11.2007 року у справі № 2а-4610/07 за позовом Державного підприємства “Добропіллявугілля” до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення – рішення - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 04.06.2008 року проголошений повний текст ухвали.

Головуючий                                                        І.В.Геращенко

Судді                                                                    Т.Г.Арабей

С.А.Малашкевич