Ухвала суду № 18399338, 26.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2011 р.Справа № 2а-5833/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняЛаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від09.12.2010р. по справі№2а-5833/10/1870

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш"

до Державної податкової інспекції в м. Суми, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИЛА:

29.06.2010 року, Відкрите акціонерне товариство “Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування “Насосенергомаш” (далі позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі відповідач 1), Головного управління державного казначейства України по Сумській області (далі відповідач 2) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21.05.2010 року № 0000792306/0/36506 та стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2010 року адміністративний позов відкритого акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" до Державної податкової інспекції в місті Суми, Головного управління державного казначейства України в Сумській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість задоволено.

Визнано нечинним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в місті Суми від 21.05.2010 року № 0000792306/0/36506 про зменшення відкритому акціонерному товариству "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" суми бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року на суму 131070 грн.

Стягнуто з Державного бюджету (40000, м.Суми, вул..Воскресенська, 7, рах. № 31111030700002, банк ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013, Держбюджет м. Суми, код ЄДРПОУ 23636315, код бюджетної класифікації 14010200) на користь відкритого акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" 131070 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Стягнуто за рахунок державного бюджету на користь відкритого акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" в рахунок повернення судового збору 1314,10 грн.

Відповідач 1, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2010 року по справі № 2а-5833/10/16870 та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, судом невірно застосовано і порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважає, що висновки суду першої інстанції суперечать Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (далі Закон № 168/97-ВР) та є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення позивача на апеляційну скаргу, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам чинного законодавства, відповідно є протиправним, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь позивача сум бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 17.05.2010 року Державною податковою інспекцією м. Суми за результатами невиїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося за липень, серпень, вересень 2009 року, був складений акт невиїзної документальної перевірки від 17.05.2010р. № 3929/23-6/05785448.

21.05.2010 року на підставі акту, з посиланням на п. 10.2 ст. 10, п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідачем винесене податкове повідомлення - рішення від 21.05.2010 року № 0000792306/0/36506, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 131070,00 грн. Підставою для винесення цього рішення стало те, що відповідач поставив у залежність виникнення права на отримання заявленого позивачем бюджетного відшкодування від факту сплати податку на додану вартість до бюджету його контрагентами (виробником товарів) по ланцюгу постачання товарів.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що таке рішення податкового органу суперечить нормам чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки відкритого акціонерного товариства “Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування “Насосенергомаш” підтверджена сума бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року в сумі 2524153 грн., що підтверджується актом від 29.01.2010 року № 555/23-6/05785448-20. Проте, вподальшому податковим органом ця сума бюджетного відшкодування зменшена на суму 131070,00 грн. лише з тих підстав, що неможливо здійснити перевірку третього у ланцюгу постачальників ( ВАТ “Сумський завод “Насосенергомаш”- ТОВ “Метспецсплав”ПП “Ресурси”ПП “Харвест-2008”) субєкта господарювання ПП “Харвест 2008” (м.Алчевськ), через вилучення документів органами прокуратури, що зазначено в акті Алчевської ОДПІ ( а.с. 141-142). В той же час довідками податкових інспекцій у Московському районі м.Харкова та Алчевською ОДПІ ( а.с. 144-145, 182-183) підтверджені господарські операції між іншими контрагентами, не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими між контрагентами та встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин між ними.

Крім того судом першої інстанції встановлено, що господарські операції між позивачем та ТОВ “Метспецсплав” по придбанню ферохрому та феромолібдену згідно договору поставки №28/2-50 від 18.12.2007 року ( а.с.38) в вересні, жовтні 2009 року підтверджені позивачем і в судовому засіданні, зокрема копіями податкових, видаткових накладних ( а.с.34-37, 47-51), платіжними дорученнями, виписками з банківського рахунку ( а.с.31-33), специфікаціями до договору ( а.с.41-45, 184-191), подорожніми листами ( а.с.160,161, 163).

Згідно п. 1.7. Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.5.1 п. 7.5. Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включати витрати на придбання товарів до складу валових витрат.

Так, відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким випадком, відповідно до п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону є різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону , якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що з п.п 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону вбачається, що питання щодо встановлення від'ємного значення суми з податку на додану вартість поширюється тільки на окремо взятого платника податків (заявника бюджетного відшкодування), і цей факт законом не ставився у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку фактично сплаченого отримувачем товарів та послуг, тобто позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів за умови виникнення у такого платника права на податковий кредит.

Закон України “Про податок на додану вартість” не ставить право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальниками своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум до державного бюджету. Відповідальність платника податку у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, настає лише у разі не підтвердження податковими накладними на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включеного до складу податкового кредиту. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі коли останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що своїм рішенням відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та суперечать вимогам ст. 19 ч. 2 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2012 р. по справі № 2а-5833/10/1870 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2010р. по справі№2а-5833/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяКононенко З.О.

Судді Бондар В.О. Донець Л.О. Повний текст ухвали виготовлений 29.04.2011 р.