Ухвала суду № 18396893, 13.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2011 р.Справа № 2а-1870/77/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засіданняГрицаєнко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.02.2011р. по справі№2а-1870/77/11

за позовом Статутного територіально-галузевого обєднання "Південна залізниця" в особі вокзалу станції Суми Південної залізниці

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 року адміністративний позов Статутного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця» в особі вокзалу станції Суми Південної залізниці до Державної податкової інспекції у місті Суми про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в місті Суми №0000242301/0/98412 від 24 грудня 2010 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Апелянт зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Законів України «Про державну податкову службу України», «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про відпустки».

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної інстанції відповідно до вимог ст.195 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 30.09.2010 р. по 08.12.2010 р. ДПІ в м. Суми проведено планову виїзну перевірку вокзалу станції Суми Південної залізниці з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено акт перевірки №10283/2301/24017643/90/к від 13.12.2010 р. (а.с.10-62).

24.12.2010 року на підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в м. Суми прийнято податкове повідомлення - рішення №0000242301/0/98412 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 163960,00 грн., з яких: 114317,00 грн. - за основним платежем, 49643,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 9).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту Положення про “Вокзал станції Суми Південної залізниці” слідує, що такий є виробничим відокремленим підрозділом Залізниці без права юридичної особи (а.с.122-129).

Таким чином, “Вокзал станції Суми Південної залізниці” не підпадає під ознаки підприємства залізничного транспорту в розумінні пп.2.2.2 п.2.2. ст.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”- під ознаки структурного підрозділу підприємства залізничного транспорту та є відокремленим підрозділом без права юридичної особи управління залізниці.

Оскільки в пп.2.2.2 п.2.2. ст.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” йдеться про підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, а не про підрозділи управління залізниці, тому застосування вказаних норм до Вокзал станції Суми Південної залізниці є неправомірним.

Таким чином, зазначений підрозділ не зобовязаний подавати декларації по податку на прибуток та сплачувати його, оскільки на час перевірки він не був платником такого податку, який фактично сплачується до бюджету в централізованому порядку через СТГО “Південна залізниця”.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.1, 4 Закону України “Про залізничний транспорт” залізничний транспорт - це виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо.

Основною організаційною ланкою на залізничному транспорті є залізниця - статутне територіально-галузеве об'єднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і яке, при централізованому управлінні, здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі. Повноваження, права та обов'язки залізниць визначаються цим Законом, їх статутами. Затвердження статутів залізниць здійснюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики та Антимонопольним комітетом України.

Отже поняття “підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи” і “структурні підрозділи залізниці” не можна ототожнювати, оскільки вони є різними.

Згідно статті 5 цього ж Закону визначено, що майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю і управління ним здійснюється Укрзалізницею в межах повноважень, визначених чинним законодавством України. Рішення про закріплення транспортних засобів та їх безоплатну передачу однією залізницею або підприємством залізничного транспорту загального користування іншим залізницям та підприємствам без зміни форми власності приймаються Укрзалізницею.

Крім того, передача в оренду, обмін та надання в тимчасове користування, а також виведення з експлуатації рухомого складу і контейнерів, що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюються залізницями та підприємствами залізничного транспорту загального користування за погодженням з Укрзалізницею.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996р. № 262, визначено, що до сфери управління Укрзалізниці входять Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська залізниці, а також інші об'єднання, підприємства, установи і організації залізничного транспорту (далі - підприємства) за переліком, визначеним Мінтрансом.

Згідно з п. 1 ст.62 Господарського кодексу України, підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Відповідно до пп..3, 4 цієї ж статті підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту та є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Як встановлено матеріалами справи, вокзал станції Суми не відповідає ознакам встановленим законодавством для підприємства, оскільки не являється юридичною особою, діє на підставі Положення, а не Статуту (а.с.122).

Відповідно до п.2.2 ст.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платниками податку на прибуток, одержаний від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці. Перелік робіт та послуг, що належать до господарської діяльності залізничного транспорту, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пп.2.2.2 п.2.2. ст.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платниками податку на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи.

Відповідно до пп.1.32 п.1 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Із змісту Положення про “Вокзал станції Суми Південної залізниці” слідує, що такий є виробничим відокремленим підрозділом Залізниці без права юридичної особи (а.с.122-129).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що “Вокзал станції Суми Південної залізниці” не підпадає під ознаки підприємства залізничного транспорту в розумінні пп.2.2.2 п.2.2. ст.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”- під ознаки структурного підрозділу підприємства залізничного транспорту та є відокремленим підрозділом без права юридичної особи управління залізниці.

Оскільки в пп.2.2.2 п.2.2. ст.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” йдеться про підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, а не про підрозділи управління залізниці, тому застосування вказаних норм до Вокзал станції Суми Південної залізниці є неправомірним.

Отже, зазначений підрозділ не зобовязаний подавати декларації по податку на прибуток та сплачувати його, оскільки на час перевірки він не був платником такого податку, який фактично сплачується до бюджету в централізованому порядку через СТГО “Південна залізниця”.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що при перевірці вищевказаної перевірки дотримання позивачем вимог Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" відповідачем було встановлено заниження об'єкта оподаткування за рахунок витрат на оплату додаткової відпустки працівникам вокзалу на суму 5332,25 грн.

Суд першої інстанції не погодився з такими твердженнями податкового органу, що також, колегія суддів вважає обґрунтованим, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про відпустки" встановлено, що до складу щорічної відпустки входять:

- основна відпустка;

- додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;

- додаткова відпустка за особливий характер праці;

- інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Надання працівникам додаткової оплачуваної відпустки за стаж роботи на залізничному транспорті передбачено Галузевою угодою (розділ 3.2 „Оплата, нормування праці та матеріальне стимулювання" та розділ 3.6 „Пільги та соціальні гарантії") і колективним договором вокзалу (а.с. 98-100, 110-117).

Відповідно до п. 3.19 Колективного договору Вокзалу станції Суми на 2007-2010 роки передбачено, що працівникам надаються додаткові щорічні оплачувані відпустки при безперервному стажі роботи понад три роки - по одному дню за кожний наступний рік, але не більше 3-х календарних днів.

За змістом п.п.5.6.1. п. 5.6 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін.

Отже, додаткова відпустка, яка передбачена Галузевою угодою Укрзалізниці та колективним договором вокзалу, що надається працівнику, є цілком законною, та відноситься до складу валових витрат.

Відповідно до ПСБО 16 „Витрати" у бухгалтерському обліку витрати, пов'язані з оплатою відпусток, включаються до складу елемента „Витрати на оплату праці" з відображенням у складі витрат операційної діяльності в залежності від фонду оплати праці якої групи працівників нараховуються, а саме до витрат з капітальних інвестицій, витрат на виробництво, загально виробничих витрат, адміністративних витрат, витрат на збут, до інших операційних витрат підприємства (15, 23, 91, 92, 93, 94 балансові рахунки), про що було роз'яснено листом Міністерства фінансів від;24.05.2007 №31-34000-10-10/10654.

Згідно до п. 2.2.12 статті 2 Інструкції із статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, зареєстрованої Міністерством юстиції України 27.01.2004р. під №114/8713, визначено, що оплата за невідпрацьований час, в тому числі оплата додаткових відпусток (понад тривалість, передбаченою законодавством) наданих у відповідності з колективним договором відноситься до фонду додаткової заробітної плати.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення №0000242301/0/98412 від 24 грудня 2010 року, винесено з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції , відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.02.2011р. по справі№2а-1870/77/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Спаскін О.А. Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 18.04.2011 р.