Ухвала суду № 18394712, 14.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3776/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Векуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" вересня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бабенка А.К.

Мельничука В.П.

при секретарі Корженковій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргоюДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2010 року по справі за адміністративним позовом Представництва «PPF Investments (Ukraine) Limited»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач Представництво «PPF Investments (Ukraine) Limited»звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 25.09.2009 р. № 0000362203/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 685673,00 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2010 року позов Представництва «PPF Investments (Ukraine) Limited»задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 25.09.2009 р. № 0000362203/0.

Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржувану постанову суду та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 31.08.2009 р. по 11.09.2009 р. службовими особами Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва була проведена позапланова виїзна перевірка Представництва «PPF Investments (Ukraine) Limited»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 р. по 11.09.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 11.09.2009 р., про що було складено Акт перевірки від 18.09.2009 р. № 557/1-22-30-26599684.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 13.8 ст. 13 Закону України від 28.12.1994р., № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», зі змінами та доповненнями та п. 4.2, п. 4.3, п. 4.4, п.п. 4.6.2 п. 4.6 розділу 4 «Порядку складання розрахунку податку на прибуток нерезидента, що проводить діяльність на території України через постійне представництво», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 31.07.1997р. №274 (зі змінами та доповненнями).

Суть вказаних порушень полягає в тому, що позивачем в період з 01.07.2006 р. по 11.09.2009 р. було задекларовано податок на прибуток в розмірі 0,00 грн., у звязку з застосуванням ним пільги при оподаткуванні податком на прибуток на підставі міжнародних договорів України, що, на думку відповідача, суперечить нормам діючого податкового законодавства.

На підставі акту перевірки та за наявності вищевказаних порушень, ДПІ у Голосіївському районі міста Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення від 25.09.2009 р. № 0000362203/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 457115,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 228558,00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження.

За результатом розгляду первинної скарги позивача від 05.10.2009 р. б/н, ДПІ у Голосіївському районі міста Києва було винесено рішення від 02.12.2009 р. № 21037/10/25-011, яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення від 25.09.2009 р. № 0000362203/0 без змін.

За результатом розгляду повторної скарги позивача від 14.12.2009р. № 1214/09, Державною податковою адміністрацією у місті Києві було винесено рішення від 11.02.2010 р. № 842/10/25-114, яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення відповідача від 25.09.2009 р. № 0000362203/0 та рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва про результат розгляду первинної скарги позивача від 02.12.2009 р. № 21037/10/25-011без змін.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно п. 1.17 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту Закон № 334/94-ВР), постійне представництво нерезидента в Україні - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин. З метою оподаткування до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів що мають статус складу митниці). Резиденти, що з метою оподаткування прирівнюються до постійних представництв, не підлягають додатковій реєстрації в податкових органах як платники податку.

Відповідно до пп. 2.1.4 п. 2.1 ст. 2 Закону № 334/94-ВР, платниками податку на прибуток є постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.

При дослідженні матеріалів вказаної справи колегією суддів встановлено, що 06.06.2006р. між Представництвом «PPF Investments (Ukraine) Limited»та ТОВ «Гріффон Капітал»було укладено договір, за умовами якого позивач отримав інформацію для оцінки економічних показників діяльності Білоцерковського цегляного заводу з метою визначення його інвестиційної привабливості.

Згідно акту приймання консалтингових послуг від 23.06.2008р., позивачем від ТОВ Ес-Ейч-Ем Сміт Ходкінсон Україна»були отримані послуги з незалежної експертної оцінки офісних приміщень.

Крім цього, 14.01.2008р. між Представництвом «PPF Investments (Ukraine) Limited», ДП «Агентство нерухомості «Благовіст Подільський»та СПД-ФО ОСОБА_3 було укладено договір про надання посередницьких послуг №0001/С, за умовами якого позивач отримав посередницькі послуги у вигляді надання спеціальної інформації та кваліфікованих консультацій щодо ринку нерухомості.

Відповідно до п. 13.8 ст. 13 Закону № 334/94-ВР, суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку. При цьому, таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Відповідно до п. 18.1 ст. 18 Закону № 334/94-ВР, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, установлені правила інші, ніж передбачені дійсним Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

26.08.1983 р. набрала чинності Угода між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 29.10.1982 р. (далі по тексту - Угода).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Угоди, доходи, що отримуються в одній Державі, що домовляється, особою з постійним місцем перебування в іншій Державі, що домовляється, тільки якщо вони отримуються через розташоване там постійне представництво і тільки в тій частині, яка відноситься до діяльності цього постійного представництва.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Угоди, для цілей цієї Угоди термін "постійне представництво" означає агентство, контору чи інше постійне місце діяльності, через яке особа з постійним місцеперебуванням в одній Державі, що домовляється, здійснює діяльність в іншій Державі, що домовляється.

Відповідно до п. h ч. 4 ст. 4 Угоди, не дивлячись на положення пунктів 1 та 3, наступні види діяльності не будуть розглядатись як такі, що здійснюються через постійне представництво - здійснення інших видів діяльності, що носять для основної діяльності особи підготовчий або допоміжний характер.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про правонаступництво України", Україна застосовує договори СРСР про уникнення подвійного оподаткування, що діють до набуття чинності новими договорами.

Тобто, на даний час Україна застосовує Угоду від 29.10.1982 року.

Згідно ст. 17 Закону України «Про міждународні договори в Україні», укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Як вбачається з довідки про реєстрацію (Кіпр) за 2006р. та довідок за 2007-2009 роки (копії нотаріального перекладу яких були надані для огляду в судовому засіданні суду першої інстанції), Представництво «PPF Investments (Ukraine) Limited»несе відповідальність за виплати податків на прибуток відповідно до Закону про податок на прибутки Республіки Кіпр.

Відповідно до Порядку звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. № 470, довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни.

Республіка Кіпр входить до переліку країн (станом на 01.05.2005 р.), які приєднались до Гаазької Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 р.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що викладені в Акті перевірки твердження щодо порушення позивачем п. 13.8 ст. 13 Закону України №334, є неправомірними, оскільки податковим органом не було враховано вимоги цієї статті в частині посилання на норми міжнародних угод, які набрали чинності.

Що стосується твердження відповідача про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень Угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 29.10.1982р., колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки дане твердження обґрунтовується одночасно як положеннями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" так і положеннями Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна, яким в свою чергу установлені правила інші, ніж передбачені вказаним Законом. Тому, до спірних відносин слід застосовувати саме визначення суб'єктів та об'єктів оподаткування та правила оподаткування, встановлені Угодою, а не Законом.

Зважаючи на те, що відповідачем безпідставно було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування штрафних санкцій, нарахованих у спірному податковому повідомленні-рішенні на підставі ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2010 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: ______Вівдиченко Т.Р.

Судді:______ Бабенко А.К.

______ Мельничук В.П.

Повний текст ухвали виготовлений 20 вересня 2011 року