Постанова № 18394361, 08.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 вересня 2011 року № 2а-9392/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Каракашьяна С.К., при секретарі Шкребтій І.П., за участю представників сторін:

від позивача: Баклана О.В., представника

від відповідача: Свириденко А.І., Каштної С.В., представників.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «РДЦ Ексмо-Україна»

до Чернігівської регіональної митниці

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень форми «Р»від 17 червня 2011 року № 16 та № 17,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «РДЦ Ексмо-Україна»(далі по тексту Позивач, ТОВ «РДЦ Ексмо-Україна») з позовом до Чернігівської регіональної митниці (далі по тексту Відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень форми «Р»від 17 червня 2011 року № 16 та № 17.

Позовні вимоги мотивовані тим, що :

-відповідачем перевірялися документи Чернігівської митниці, а не позивача;

-перевіркою було зафіксовано порушення вимог Податкового кодексу України, якого не існувало на момент ввезення товару позивачем;

-з документів, доданих до акту перевірки, не вбачається можливим встановити підстав застосування санкцій та донарахування зобовязань, оскільки відповідачем не визначено, які саме витрати не було включено до митної вартості;

- за результатами перевірки позивачу донараховано ввізне мито та податок на додану вартість також Київською регіональною митницею, що позивач вважає донарахуванням одних податкових зобовязань різними контролюючими органами.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що під час перевірки позивача було виявлено заниження митної вартості товарів шляхом подання недостовірних відомостей про витрати на транспортування та не включення до митної вартості витрат на страхування.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На виконання наказів Київської регіональної митниці від 18.02.11р. № 1730, від 16.03.11 р. № 292, від 21.03.11 р. № 333 та посвідчень на право проведення перевірки, посадовими особами митниці була проведена перевірка дотримання ТОВ «РДЦ Ексмо-Україна»вимог законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період за період 01.04.2008р. по 01.02.2011р.

За результатами перевірки було складено акт про проведення перевірки стану дотримання на підприємстві законодавства України з питань митної справи від 10.05.2011 р. № 6/11/100000000/34809566 (далі акт перевірки).

На підставі акту перевірки були винесені податкові повідомлення форми «Р»:

- № 16 від 17.06.11 р., яким визначено податкове зобов'язання з мита на товари, на загальну суму 0,70 грн. (за основним платежем: 0,56 грн., за штрафними санкціями 0,14 грн.);

- № 17 від 17.06.11 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, на загальну суму 569,01 грн. (за основним платежем: 455,21 грн., за штрафними санкціями 113,80 грн.)

Винесення зазначених рішень мотивовано тим, що перевіркою виявлено випадки неповного декларування сум, сплачених за транспортування та страхування товарів, ввезених на митну територію України на умовах поставки FCA. Зокрема, при цьому актом перевірки встановлено, що за вантажними митними деклараціями №№103000001/8/1346 від 20.08.08, 103000001/8/1346 від 20.08.08, 103000001/ 8/ 1351 від 21.08.08, 103000001/8/1351 від 21.08.08, 103000001/8/1351 від 21.08.08, 103000001/8/1351 від 21.08.08, 103000001/8/1351 від 21.08.08, 103000001/8/1361 від 22.08.08, 103000001/8/1361 від 22.08.08, 103000001/8/1361 від 22.08.08, позивачем було ввезено товар.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Згідно з копіями зазначених ВМД, ввезення товару позивачем відбувалося на умовах FCA м.Видне, FCA мБалашиха, Росія. Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року), видання МТП № 560, які введені в дію з 01.01.2000 р., термін FCA (FREE CARRIER (... named place), ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (... назва місця), термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Згідно з зазначеними правилами, у продавця немає зобов'язань щодо перевезення продукції, проте, за наявності прохання покупця або відповідної комерційної практики, у випадку, якщо покупець своєчасно не дав інших указівок, продавець вправі укласти договір перевезення на звичайних умовах за рахунок і на ризик покупця.

Також згідно з зазначеними правилами у продавця відсутні зобовязання щодо страхування продукції.

Основні засади організації та здійснення митної справи в України регулюються Митним кодексом України.

Врозумінні ст. 259 Митного кодексу України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.262 Митного кодексу України, митна вартість товарів i метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів i подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (п5.), витрати на страхування цих товарів( п.7 ч.2 ст. 267).

Як вбачається з копій вантажних митних декларацій №№103000001/8/1346 від 20.08.08, 103000001/8/1346 від 20.08.08, 103000001/ 8/ 1351 від 21.08.08, 103000001/8/1351 від 21.08.08, 103000001/8/1351 від 21.08.08, 103000001/8/1351 від 21.08.08, 103000001/8/1351 від 21.08.08, 103000001/8/1361 від 22.08.08, 103000001/8/1361 від 22.08.08, 103000001/8/1361 від 22.08.08, за якими позивачем було ввезено товар, до даних декларацій не було додано договорів щодо перевезення та страхування продукції.

Позивачем було додано листи транспортної організації ТОВ «АВІ Логістик», якими підтверджувалися витрати на транспортування продукції.

Натомість, відповідачем було досліджено також документи підприємств, якими надавалися послуги ТОВ «АВІ Логістик»щодо перевезень, тобто безпосередніх виконавців вказаних послуг ТОВ «Інріч»та ТОВ «Компанія Лугтранс».

Крім того, відповідачем було досліджено договір страхування № 20020358 від 30.05.2008р., укладений між позивачем та ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна», предметом якого є страхування майна під час перевезення, та звіт №3 до даного договору, згідно якого позивачем конкретизовано номери документів та автомобілів, за якими було застраховано вантаж.

Судом встановлено, що зазначені номери документів (вантажних митних декларацій CMR), та номери автомобілів збігаються з номерами документів та автомобілів, зазначеними в графах 18 та 44 вищезазначених вантажних митних декларацій.

Отже, позивачем не було включено до митної вартості повну вартість перевезення та вартість страхування майна.

Згідно з ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (п5.), витрати на страхування цих товарів( п.7 ч.2 ст. 267).

З огляду на викладене, судом не приймаються посилання позивача на неможливість визначення суми, яка підлягала сплаті, на момент ввезення товару, оскільки Митним кодексом України встановлено обовязок декларанта щодо визначення суми, яка підлягає сплаті, зокрема, додавання подальших витрат.

Неможливість обчислення цих витрат своїм наслідком мала неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною угоди, проте, позивачем було застосовано саме такий метод.

Застосовуючи даний метод визначення митної вартості позивач задекларував можливість документального підтвердження всіх витрат, що, в свою чергу, обумовлювало його обовязок з надання документів щодо всіх витрат.

Судом не приймаються посилання позивача на те, що відповідачем перевірялися документи Чернігівської митниці, а не позивача, оскільки позивачем не спростовано наявності договору страхування, тобто наявності обовязку зі здійснення витрат на страхування продукції.

Судом не приймаються посилання позивача на те, що перевіркою було зафіксовано порушення вимог Податкового кодексу України, якого не існувало на момент ввезення товару позивачем, оскільки перевіркою було встановлено ст. 267 Митного кодексу України, а заниження митної вартості є порушенням ідентичних за змістом норм як Податкового кодексу України, так і Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом не приймаються посилання позивача на те, що з документів, доданих до акту перевірки не вбачається можливим встановити підстав застосування санкцій та донарахування зобовязань, оскільки дослідженням додатку 3 до акту перевірки встановлено, що позивачу донараховано до митної вартості: вартість страхування вантажу, обраховану за тарифом, визначеним договором № 20020358 від 30.05.2008р. (п. 7) та вартістю вантажу за звітом №3; та вартість перевезення, обраховану за рахунками ТОВ «АВІ Логістик», ТОВ «Інріч»та ТОВ «Компанія Лугтранс».

Судом не приймаються посилання позивача на те, що за результатами перевірки позивачу донараховано ввізне мито та податок на додану вартість також Київською регіональною митницею, оскільки матеріалами справи не підтверджено донарахування сум платежів за одними вантажними митними деклараціями.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян