Постанова № 18393781, 01.09.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" вересня 2011 р.                                                                       № 2-а-7531/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання М'ясникова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Підприємства "Конгрес-Тур" Благодійного фонду сприяння розвитку міжнародних зв'язків міста Харкова

до Виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з

тимчасової втрати працездатності, Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

про визнання рішення протиправним ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Підприємство "Конгрес-Тур" Благодійного фонду сприяння розвитку міжнародних зв'язків міста Харкова, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якому просить суд визнати протиправними Рішення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової працездатності Харківського обласного відділення №38/1-38-03-04 КРВ від 23 лютого 2011 року. Визнати протиправними Рішення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової працездатності Харківського обласного відділення №378-03-05 від 18.03.2011 року. Зобов'язати відповідача (Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності) скасувати Рішення №378-03-05 від 18.03.2011 року. Зобов'язати відповідача (Виконавча дирекція Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності) у своїй діяльності керуватися чинним законодавством України, не допускати перекрученого та вільного тлумачення норм діючого законодавства та скасувати Рішення №38/1-38-03-04 КРВ від 23 лютого 2011 року. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову вказано, що безпідставність та незаконність Рішення №378 та Рішення №38 ґрунтується на невірному тлумаченні та як наслідок неправомірному застосуванні норм діючого законодавства.

Представник позивача у судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання з’явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі посилаючись на те, що їх рішення та дії відповідають вимогам чинного законодавства України.

Судом встановлено, що за результатами перевірки Фондом було складено Акт №41 ревізії коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Підприємстві «Конгрес-Тур»за період з 01.01.2010р. по 01.01.2011р. від «З»лютого 2011 року яким було встановлено, що протягом 2010 року позивачем було безпідставно нараховано за рахунок коштів Фонду та виплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності в сумі 2349,31 грн. (всього було нараховано та виплачено за рахунок коштів Фонду 5503,09 грн., а повинно було бути нараховано і виплачено 3153,78 грн.

Не погоджуючись з таким висновком позивачем було подано відповідне Заперечення №110-1/11 від 03.02.2011р. до Акту та інформаційний лист №110/11 від 03.02.2011р.

23.02.2011 року Фондом було прийнято Рішення №38/1-38-03-04 КРВ щодо застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конгрес-Тур»штрафних санкцій.

Не погоджуючись з вище зазначеним рішенням підприємством було подано скаргу №112/11 від 28.02.2011р. та інформаційний лист №111/11 від 28.02.2011р на Рішення №38 у якому підприємством було вказано безпосередньо норми Законів, відповідно до яких наше підприємство нараховувало, сплачувало та витрачало кошти, та вказано на необхідність внести відповідні зміни до Рішення щодо зазначення у вступній та резолютивній частинах Підприємства «Конгрес-Тур».

На що Фондом було прийнято Рішення №378-03-05 від 18.03.2011р. про залишення Рішення №38 без змін.

Вважаючи, що Фонд не вирішив питання по суті підприємством було подано скаргу за №116/11 від 24.03.2011р. на Рішення №378 від 18.03.2011р. у порядку передбаченому абзацом 2 пункту 7.1 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №16 від 26.06.2001р. На що отримало від Фонду лист №529-03-05 від 12.04.2011р. щодо неможливості Фондом переглянути своє рішення.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як було встановлено судом та не заперечувалось сторонами по справі кошти по страхових внесках були нараховані позивачем, але фактично ним на рахунок відповідача не сплачені.

Суд зазначає, що підставою винесення спірного рішення Фонду є твердження відповідача, що оскільки позивачем кошти як сплата страхових внесків були нараховані, а отже вони вже є власністю фонду, а тому позивач не мав права використовувати зазначені нараховані кошти.

Позивач з зазначеною позицією відповідача не згоден вказавши, що оскаржена сума ним була нарахована у бухгалтерському обліку підприємства та фактично ним не сплачена на розрахункові рахунки фонду, а отже він мав права використовувати зазначені кошти.

Суд звертає увагу, що правовідносини між страхувальниками та Фондом у 2010 році регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»№ 2240-ІІІ від 18.01.2001 р. (далі - Закон №2240) (у відповідній редакції) та відповідною цьому Закону Інструкція про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду №16 від 26.06.2001 р. (далі - Інструкція №16).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону №2240 та п. 4.3 Інструкції №16 страхувальники - роботодавці сплачували до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.

Згідно ч. 2 ст. 27 Закону №2240 страхувальник зобов'язаний:

- нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески;

- надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону;

- вести облік коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів.

Відповідно до ст. 2 Закону №2240: страхові кошти - це акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг за цим Законом, а страхові внески - це кошти відрахувань на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, сплачені згідно із законодавством.

Суд аналізуючи вище зазначені положення Закону №2240 приходить до висновку, що кошти фонду формуються з нарахованих і сплачених страхових внесків та лише в разі наявності цих двох обов’язкових обставин як нарахування і сплата, вказані кошти стають власністю фонду, а отже вони стають їх розпорядниками.

Частиною 1 ст. 50 Закону №2240 передбачено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України).

Суд зазначає, що як було встановлено судом та не заперечувалось відповідачем по справі, що кошти за лікарняними були сплачені не за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків, а з власних коштів позивача нарахованих ним по бухгалтерському обліку як страхові внески.

Крім цього згідно положень п. 6.7 Інструкції №16 передбачено, що страхувальники, здійснюють витрати на:

- виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомогу по вагітності та пологах;

- проведення витрат на часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв, що перебувають на господарчому утриманні страхувальника, в межах асигнувань, передбачених кошторисом;

- проведення витрат на часткове фінансування дитячих оздоровчих закладів.

Згідно п. 6.7 Інструкції №16 вказані витрати страхувальники-роботодавці здійснювали в рахунок коштів Фонду з відповідним врахуванням проведених витрат при сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Згідно абзацу 1 частини 1 статті 30 Закону № 2240: Страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Суд аналізуючи вище зазначені положення приходить до висновку, що санкції застосовуються за умови, що отримувач страхових коштів (у тому числі страхувальник) порушує порядок використання страхових коштів. Порядок використання страхових коштів визначено у Розділі IV Закону №2240 та передбачає наявність у страхувальника таких страхових коштів.

Як було встановлено судом за 2010-й рік Підприємством «Конгрес-Тур»було нараховано страхових внесків з заробітної плати працівників підприємства - 498,08 грн., страхових внесків на фонд оплати праці - 803,28 грн., з них: перераховано до Фонду у порядку, визначеному п.4.3 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001р. №16 302,61 грн., виплачено у порядку п.п. 1 ч.1 ст. 20 Закону №2240 в рахунок реалізації застрахованими особами (працівниками підприємства) права, передбаченого п.п. З ч.1 ст. 29 Закону -V.2240 на отримання матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку і виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності) 998,75 грн. Загальна сума матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності) нарахована працівниками підприємства за період з 1 січня по 31 грудня 2010 року згідно ст. 51 №2240 склала 3153,78 грн.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що підприємство на момент проведення перевірки не отримувало страхових коштів від Фонду.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що Рішення №38/1-38-03-04 КРВ від 23 лютого 2011 року про застосування фінансових (штрафних) санкцій винесено відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України.

Що стосується інших вимог позивача, а саме: визнати протиправними Рішення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової працездатності Харківського обласного відділення №378-03-05 від 18.03.2011 року; зобов'язати відповідача (Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності) скасувати Рішення №378-03-05 від 18.03.2011 року; зобов'язати відповідача (Виконавча дирекція Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності) у своїй діяльності керуватися чинним законодавством України, не допускати перекрученого та вільного тлумачення норм діючого законодавства та скасувати Рішення №38/1-38-03-04 КРВ від 23 лютого 2011 року, то в цій частині позов не підлягає задоволенню, оскільки згідно положень ст.. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

Суд зазначає, що самі по собі зазначені вище рішення не є рішеннями в розумінні кодексу адміністративного судочинства, оскільки не тягнуть за собою будь-яких наслідків для позивача, а є лише відповіддю на скарги позивача.

Судові витрати підлягають розподілу згідно положень ст.. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Підприємства "Конгрес-Тур" Благодійного фонду сприяння розвитку міжнародних зв'язків міста Харкова до Виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання рішення протиправним - задовольнити частково.

Визнати протиправними Рішення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової працездатності Харківського обласного відділення №38/1-38-03-04 КРВ від 23 лютого 2011 року.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Держаного бюджету України на користь Підприємства "Конгрес-Тур" Благодійного фонду сприяння розвитку міжнародних зв'язків міста Харкова, код. 36036225 суму сплачених судових витрат з урахуванням часткового задоволення позову у розмірі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05 вересня 2011 року.

Суддя Спірідонов М.О.